Рішення

від 16.08.2022 по справі 910/4192/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2022Справа № 910/4192/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт»доАнтимонопольного комітету Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Марлін Трейд»провизнання частково недійсним рішенняСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Дутка І.М.від відповідача:Чернюшок М.І.від третьої особи:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні судді Господарського суду міста Києва Щербакова С.О. перебувала справа №910/4192/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» (надалі - ТОВ «Ерлайт») до Антимонопольного комітету України (надалі - АМК), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлін Трейд», про визнання частково недійсним рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 скасовано в частині відмови у визнанні недійсним та скасуванні пункту 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 №813-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022, справу №910/4192/21 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 06.07.2022.

22.06.2022 представником відповідача подано до суду письмові пояснення з урахуванням висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 31.05.2022, в яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності нарахування ним штрафу, який накладений на позивача оскаржуваним у даній справі рішенням.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (з урахуванням ухвали суду від 18.07.2022) на 17.08.2022.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в частині скасування п. 2 оскаржуваного у даній справі рішення.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

З урахуванням викладеного, неявка представника третьої особи, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи.

В судовому засіданні 17.08.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

24.12.2020 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №813-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - «Рішення»), яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Марлін Трейд» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів (з публікацією англійською мовою) на закупівлю «Стрічки конвеєрні гумотканинні шахтні», проведених державним підприємством «Селидіввугілля» за допомогою вебпорталу «ProZorro» (ідентифікатор закупівлі № UA-2018-03-01-000762-a) - пункт 1 резолютивної частини рішення.

За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ «Ерлайт» штраф у розмірі 13 899 548,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Ерлайт» звернулося із даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 скасовано в частині відмови у визнанні недійсним та скасуванні пункту 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 №813-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання пункту 2 Рішення АМК недійсними; пункт 1 Рішення АМК ТОВ «Ерлайт» не оскаржується.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, суд касаційної інстанції вказав на недослідження судами та залишення без оцінки поданих позивачем доказів - висновку експерта та аналізу рахунка (які, на думку позивача, підтверджують помилковість розміру штрафу, накладеного АМК).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, враховуючи висновки господарського суду касаційної інстанції, предметом нового розгляду у даній справі є вимоги ТОВ «Ерлайт» про визнання недійсним та скасування Рішення АМК в частині розміру штрафу, накладеного на позивача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач у позовній заяві як самостійну підставу для визнання недійсним пункту 2 Рішення АМК зазначив, що АМК при накладенні штрафу неправильно визначив його розмір, на підтвердження чого ТОВ «Ерлайт» було надано до суду докази у справі - аналіз рахунку та висновок експерта, який складений експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНА ГРУПА «ЕС енд ДІ» та, на переконання позивача, підтверджує неправильно встановлений відповідачем розмір доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік, з якого АМК має розраховувати штраф за порушення ТОВ «Ерлайт» законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії суб`єктів господарювання.

За змістом ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

Так, АМК встановлено та підтверджено судами всіх інстанцій під час попереднього розгляду справи, що ТОВ «Ерлайт» вчинило порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів на закупівлю «Стрічки конвеєрні гумотканинні шахтні», проведених Державним підприємством «Селидіввугілля» за допомогою веб-порталу "ProZorro" (ідентифікатор закупівлі № UA-2018-03-01-000762-a).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Комітету не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення, накладено на ТОВ «Ерлайт» штраф у розмірі 13 899 548, 00 грн., який розрахований як 10% від доходу ТОВ «Ерлайт» від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у 2019 році становив 138 995 496,00 грн. (згідно копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік).

Позивач вказує, що АМК був неправомірно нарахований до сплати штраф, виходячи зі всієї суми доходів, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що всього у 2019 році позивачем було отримано доходу у розмірі 138 995 496,13 грн., з яких:

- 32 277 151,60 грн. - доходи від реалізації товарів, що відноситься до «чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»;

- 104 920 993,86 грн. - доходи від операційної курсової різниці, які відносяться до «інших операційних доходів»;

- 1 797 344,37 грн. - одержані штрафи, пені, неустойки, що відносяться до «інших операційних доходів»;

- 6,30 грн. - одержані відсотки, що відносять до «інших фінансових доходів».

На думку позивача, відповідачем не було доведено правомірності включення до бази нарахування штрафу суми доходів від курсової різниці, штрафів, пені, неустойки та одержаних відсотків, відтак базою нарахування штрафу мала бути тільки сума чистого доходу від реалізації продукції у розмірі 32 277 151,60 грн.

На підтвердження власної позиції позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта №1041/52001, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна група «ЕС енд ДІ» 24.02.2021 за результатами судово-економічної експертизи за запитом ТОВ «Ерлайт».

Так, за наслідками проведення експертного дослідження, експертом встановлено, що згідно відомостей, наведених у бухгалтерському обліку ТОВ «Ерлайт», Звіті про фінансові результати станом на 31.12.2019 та Декларації з податку на прибуток ТОВ «Ерлайт» за 2019 рік, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік складає 32 277 151,60 грн., який є складовою загального доходу ТОВ «Ерлайт» за 2019 рік у розмірі 138 955 496,31 грн.

При цьому, за висновком експерта, документально не підтверджується розмір доходу (виручки) ТОВ «Ерлайт» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік у сумі 138 995 496 грн., виходячи з якого визначено штраф у п. 2 резолютивної частини Рішення.

Відповідно до частини першої статті 69 Господарського процесуального кодексу України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Частинами першою-четвертою статтею 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством; предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права; висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи; висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За змістом частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з приписами частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною п`ятою статті 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що висновок №1041/52001 від 24.02.2021 складений кваліфікованим експертом відповідно до вимог чинного законодавства. У вказаному висновку зазначено, що про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 Кримінального кодексу України експерт обізнаний.

Крім того, вказаний висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень, даний висновок складений у порядку, визначеному законодавством, а тому приймається судом в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, судом встановлено, що як матеріалами справи, так і поясненнями представників сторін підтверджується документально розмір отриманого доходу ТОВ «Ерлайт» у 2019 році (138 995 496,13 грн.), до якого було включено: 32 277 151,60 грн. - доходи від реалізації товарів, що відноситься до «чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»; 104 920 993,86 грн. - доходи від операційної курсової різниці, які відносяться до «інших операційних доходів»; 1 797 344,37 грн. - одержані штрафи, пені, неустойки, що відносяться до «інших операційних доходів»; 6,30 грн. - одержані відсотки, що відносять до «інших фінансових доходів».

Тобто, фактично, між сторонами існує спір в частині того, яким саме видом доходу (сукупним або чистим) мав керуватися відповідач, визначаючи розмір штрафу за наслідками розгляду справи №143-26.13/60-20.

Разом з тим, положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містять визначення який саме дохід має братися Антимонопольним комітетом України за основу для нарахування штрафу за встановлені порушення, як і не передбачають, що до поняття «дохід» має бути віднесено виключно чистий дохід від реалізації продукції.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд відзначає, що чинним законодавством України Комітет наділений дискреційними повноваженнями та має право накладати штрафи за порушення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, у розмірах, визначених статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

При цьому, позивачем не було спростовано належними доказами, що АМК неправомірно обрано як основу для нарахування штрафу в оскаржуваному Рішення саме суму загального доходу ТОВ «Ерлайт», встановлену на підставі декларації з податку на прибуток.

Більш того, Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування).

Разом з тим, зі змісту спірного рішення вбачається, що усі обставини щодо вчинення ТОВ «Ерлайт» порушення законодавства про захист економічної конкуренції враховані АМК при визначенні розміру штрафу.

Приписами статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, спірне Рішення АМК прийняте відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, як наслідок відсутні підстави для визнання недійсним або скасування Рішення, передбачені ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Отже, позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а відтак, вимоги позивача про визнання недійсним та скасування Рішення в частині п. 2 резолютивної частини є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.08.2022.

Суддя В.П. Босий