Рішення

від 21.08.2022 по справі 911/3617/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/3617/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпрестиж" про визнання недійсним договору та додатку в частині, стягнення 21800грн, за участю представників від:

позивача - Чикалов Р.Г. (ордер АА №1163414 від 07.12.2021);

відповідача - Галя Є.С. (ордер АА№1216803 від 22.06.2022), Глухенький О.А. (ордер АА №1220790 від 13.07.2022)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ "Укрзалізниця") в особі філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпрестиж» (далі - ТОВ «Техпрестиж») та просить визнати недійсним п. 3.1 договору №УЗ/ЦЛ-20394/Ю від 26.06.2020 та додатку №1 до такого договору, укладеного сторонами, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 20%, а також стягнути з відповідача 21 800грн в рахунок повернення сплачених грошових коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність вказаного договору та додатку до нього у спірних частинах Закону України від 30.03.2020 №540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який звільняє операцію за договором від оподаткування податком на додану вартість. Вимоги в частині повернення грошових коштів мотивовані відсутністю підстав для їх отримання відповідачем (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 19.01.2022 о 14:00, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.40-42).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 31.12.2021, позивачем в особі філії - 04.01.2022, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№0103280866354, 0103280866346 (а.с.44-45).

Поштове відправлення №0103280866109, у якому відповідачу направлено копію відповідної ухвали суду на адресу, що відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.12.2021, 19.01.2022, 02.02.2021 (а.с.28,39,50), повернута відділенням поштового зв`язку з довідкою, у якій причиною повернення вказано: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 56-60).

Поштове відправлення №0103281061392, у якому відповідачу повторно направлена ухвала суду від 21.12.2021, повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 10.02.2022, у якій причиною повернення вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.69-73).

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 21.12.2021 вважається врученою відповідачу 10.02.2022.

Ухвалою від 19.01.2022 підготовче засіданні відкладено на 14:40 09.02.2022 (а.с.52-53).

Ухвалою від 09.02.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 20 днів, відкладено підготовче засідання на 15:30 02.03.2022, про що прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання (а.с.64-65).

Підготовче засідання відкладено на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, враховуючи, що не всі питання, визначені ч.2 ст.182 ГПК України, могли бути розглянуті у підготовчому засіданні, враховуючи неявку відповідача та відсутність даних станом на 09.02.2022 про вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі, з дати вручення якої починає перебіг строк для подання відзиву.

Строк підготовчого провадження судом продовжено, оскільки це необхідно для дотримання прав учасників судового процесу, належної підготовки справи до судового розгляду по суті.

У призначений день та час підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з чим ухвалою суду від 06.04.2022 підготовче засідання призначено на 29.04.2022 о 11:20 (а.с.81-82).

Ухвалою від 29.04.2022 судом відкладено підготовче засідання у даній справі на 27.05.2022 о 11:15 (а.с.95-96), а ухвалою від 27.05.2022 - на 15:30 29.06.2022 (а.с.106-107).

29.06.2022 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу судового засідання, якими встановлено строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення, а також відкладено підготовче засідання на 14:30 13.07.2022 (а.с.113-114).

Підготовче засідання відкладено на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, враховуючи клопотання відповідача, який заявив про намір подати відзив на позов, строк для подання якого закінчився у період воєнного стану, та заявити клопотання про продовження строку для його подання.

30.06.2022 до суду надійшов відзив на позов разом із клопотанням про поновлення або продовження строку для його подання з посиланням на те, що пропуск строку обумовлений поважними причинами, викликаними введенням в Україні воєнного стану (а.с.119-129).

У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність. Так, відповідач вказує, що:

ціна у договорі встановлена за домовленістю сторін, здійснена поставка товару та його оплата, а також зобов`язання щодо сплати ПДВ включені до розрахунків з бюджетом у повному обсязі;

не доведено належність товару, що поставлявся за оспорюваним договором, відповідним кодам УКТ ЗЕД, що є підставою для звільнення від оподаткування ПДВ;

використання пільги є правом, а не обов`язком платника податків, а її наявність сама по собі не вимагає будь-якого коригування кінцевої вартості товарів;

податкові пільги застосовуються з наступного бюджетного року, тому така пільга не мала застосовуватись до операції за договором;

зміни до договору щодо формування нової ціни без ПДВ у встановленому порядку сторонами не вносились, позивач з пропозицією щодо внесення змін до договору не звертався, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;

спірний договір не може бути визнано недійсним лише в оспорюваній частині, оскільки це є істотною умовою договору;

посилання на безпідставність отримання грошових коштів, які позивач просить стягнути хибне, оскільки відповідні грошові кошти отримані на підставі договору, а позивач не вказав у чому полягає саме збагачення відповідача;

до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Окрім того, відповідач вважає, що провадження у справі в частині стягнення грошових коштів підлягає припиненню, оскільки розгляд спору у відповідній частині не належить до компетенції господарського суду.

13.07.2022 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, яким продовжено строк для подання відзиву та прийнято відзив, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15:00 10.08.2022 (а.с.136-137).

Строк для подання відзиву продовжено судом зважаючи на наявність поважних причин пропущення такого строку та на підставі ч.2 ст.119 ГПК України, відповідно до якої встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.Перерва оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, враховуючи, що встановлені судом строки для подання відповіді на відзив та заперечення не закінчились, а учасники справи мають право отримати копії відповідних заяв по суті до початку розгляду справи по суті як визначено ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України.

10.08.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16:00 22.08.2022 (а.с.149-150).

22.08.2022 в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх повністю задовольнити, представники відповідача проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

26.06.2020 між АТ «Укрзалізниця» (далі - замовник) від імені якого діяв заступник директора структурного підрозділу - філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Техпрестиж» (далі - постачальник) укладено договір №УЗ/ЦЛ-20394/Ю про поставку товару (далі - договір, а.с.7-17).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначаються згідно специфікації, яка є додатком 1 до договору, а замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Як визначено сторонами у відповідному пункті, для цілей, визначених згідно з Законом України «Про публічні закупівлі», товар, що поставляться на підставі договору, відноситься на основі національного класифікатора України «Єдиного закупівельного словника» до коду ДК (021:2015):33630000-5 Лікарські засоби для лікування дерматологічних захворювань та захворювань опорно-рухового апарату (НК 024:2019, 41550 Дезінфікуючі засоби для рук), Засіб на спиртовій основі для протирання рук (Alcohol based hand rub) (1л флакон з дозатором). Товари спрямовані на запобігання виникнення і поширення, локалізацію та ліквідацію спалахів епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (Covid-19), спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2). Як визначено договором, закупівля товару здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225, якою затверджено Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (Covid-19).

Відповідно до п.3.1 договору ціна договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації та включають в себе, але не виключно, вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, у тому числі на користь третіх осіб, та пов`язані з виконанням цього договору. Як визначено п.3.4 договору ціна за одиницю товару протягом строку дії договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, зокрема, у випадку зміни ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

До вказаного договору сторонами складено додаток 1, який в силу п.14.1 договору є його невід`ємною частиною (а.с.18-19).

У специфікації, яка є додатком №1 до договору, та змінена додатковою угодою №1 від 21.07. 2020 (а.с.18-19, 20-21, 22-23) визначено найменування товару, який поставляється за договором, - дезінфекційний засіб (рідина антисептична) «КЛІН СТРІМ» (Clean Stream) його кількість, ціна за одиницю без ПДВ та загальна вартість товару, що дорівнює 130800грн з ПДВ (109000грн - без ПДВ; ПДВ - 21 800грн).

Як встановлено судом, на виконання умов такого договору, відповідачем передано у власність позивача узгоджений товар на суму 130800грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №9 від 29.07.2020 (а.с.24). Оплата за товар проведена позивачем платіжним доручення №2965309 від 13.08.2020 у повному обсязі - сплачено 130 800грн, у т.ч. ПДВ 21 800грн (а.с.25).

У відзиві на позов відповідач стверджував, що після отримання грошових коштів від позивача він у повному обсязі включив отриманий податок на додану вартість до своїх податкових зобов`язань (відобразив у деклараціях з ПДВ) та сплатив його у відповідному розмірі до бюджету.

Однак, відповідні обставини не підтверджені відповідачем доказами в порушення вимог ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, відповідно до яких: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, як визначено п.1 ч.6 ст.165 ГПК України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Отже, наявність відповідних обставини, на які посилається відповідач, є недоведеною.

Предметом спору у даній справі є дійсність відповідного договору в частині (п.3.1) та додатку №1 до нього - специфікації щодо включення в ціну договору податку на додану вартість у розмірі двадцяти відсотків. Окрім того, позивач заявляє похідну від вимоги про визнання недійсним договору та додатку до нього в частині вимогу про стягнення з відповідача 21 800грн в рахунок повернення грошових коштів, які сплачені у складі ціни товару на користь відповідача.

Заявлені вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із змісту ч.2 ст.202 ЦК України вбачається, що договір є двостороннім правочином. Як визначено ч.4 такої норми, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, відповідно до ч.ч.1-3, 5, 6 такої норми: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як визначено ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 такої статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсність окремої частини правочину, що установлено ст.217 ЦК України, не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Посилання відповідача на те, що договір не може бути визнано недійсним лише у спірній частині, оскільки ціна є істотною умовою договору хибне.

Так, у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 наведений висновок про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

При цьому, за результатами перегляду справи №910/12764/20 в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Як визначено ч. 4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст.1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому як визначено ч.3 цієї статті,. положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Заявляючи вимоги у даній справі позивач стверджує, що договір та додаток до нього у спірній частині суперечать Закону України від 30.03.2020 №540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та прийнятій на його виконання постанові Кабінеті Міністрів України від 20.03.2020 №224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість», оскільки передбачає сплату податку на додану вартість до ціни товару.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2021, який набрав чинності з 02.04.2020 (в редакції, чинній на момент укладення договору, передачі товару та його оплати) до підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) внесено зміни, а саме його п. 71 викладено у новій редакції, відповідно до якої тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

При цьому, встановлено, що норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Відповідний перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2020 №224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (далі - постанова №224).

Позивач вважає, що до відповідного переліку входить і товар, який постачався за договором - дезінфекційний засіб (рідина антисептична), технічні характеристики якої визначені у специфікації №1 до договору (діюча речовина: етанол - 70%, 2 - пропаном - 2%). При цьому, позивач відносить такий товар до коду згідно з УКТЗЕД 2207, 2208.

Так, дійсно до Переліку товарів, затвердженому постановою №224, входить товар з УКТ ЗЕД 2207, 2208.

Посилання відповідача на те, що позивач не довів віднесення товару, який постачався до відповідного коду з УКТЗЕД необґрунтоване, оскільки у технічних характеристиках товару у специфікації вказана назва товару та вміст активнодіючих речовин, що відповідає зазначеній у Переліку під відповідним кодом. При цьому, приміткою 1 до Переліку вказано, що коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково, а основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Поряд з цим, відповідно до примітки 3 Переліку, для цілей цього переліку:

- медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753; Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013;

- термін "засоби індивідуального захисту" вживається у значенні, наведеному в Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761 або Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753.

Однак, як визначено п.3 примітки до вищевказаного Переліку, для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2018 №761; або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже, для віднесення товару до товару, операції з постачання якого звільняються від оподаткування податком на додану вартість необхідне не лише включення до відповідного переліку, але й дотримання передбачених приміткою до Переліку умов, що позивачем не доведено шляхом подання доказів.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 №910/12764/20 зазначено, що встановлення обставин щодо недотримання передбачених постановою № 224 умов для віднесення поставленого за договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв`язку з чим відсутнє порушення вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним у спірній частині.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання недійсними у спірних частинах вищевказаного договору та додатку до нього, а також похідної вимоги про стягнення з відповідача 21800грн в рахунок повернення коштів, отриманих відповідачем як ПДВ у складі вартості поставленого товару.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають покладенню на позивача.

Також, у першій заяві по суті - позовній заяві позивач вказував, що не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, окрім витрат внаслідок укладення та виконання договору про отримання правничої (правової допомоги) у розмірі 10 000грн (а.с.119-129). До прийняття рішення позивачем не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідних доказів згідно ч.ч.2,3 ст.126 ГПК України.

Як визначено ч.ч.1,2 ст.221 ГПК України: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

До прийняття рішення у справі позивач не повідомив про наявність поважних причин не подання відповідних доказів, отже, судове засідання для розгляду відповідного питання не призначається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікацій код 40075815; 03680, м. Київ, вул.Єжи Гедройця,5) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонернго товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 41022900; 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 21А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпрестиж" (ідентифікаційний код 39304102; 09113 Київська область, м.Біла Церква, вул. Крижановського, 2А) про визнання недійсним п. 3.1 договору №УЗ/ЦЛ-20394/Ю від 26.06.2020 та додатку №1 до такого договору в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 20%, а також стягнення 21 800грн в рахунок повернення сплачених грошових коштів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.08.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова