Рішення

від 14.08.2022 по справі 916/4029/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/4029/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу №916/4029/21

за позовом Одеської міської ради (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-1 Інвест" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Корольова, будинок 31, квартира 5; код ЄДРПОУ 40899924),

за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595),

про стягнення 332 865,80 грн;

представники сторін:

від позивача - Танасійчук Галина Михайлівна,

від відповідача - Недяк Артур Віталійович,

від третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-1 Інвест", в якому просить стягнути з відповідача:

- 162 232,53 грн 3% річних за договором купівлі-продажу від 05.03.2018, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №362;

- 170 633,27 грн 3% річних за договором купівлі-продажу від 05.03.2018, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №363.

Ухвалою від 04.01.2022 прийнято позовну заяву (вх. №4161/21 від 28.12.2021) Одеської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі №916/4029/21, яку ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2022, запропоновано відповідачу скористатись правом на подання відзиву. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, якому запропоновано надати пояснення по суті спору.

18.01.2022 до суду надійшли письмові пояснення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

27.01.2022 судом отримано відзив відповідача на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 02.02.2022 підготовче судове засідання відкладено на 16.02.2022.

16.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив.

Судове засідання, призначене на 16.02.2022, не відбулося у зв`язку з анонімним повідомленням про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду.

Ухвалою від 16.02.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 28.02.2022.

Судове засідання, яке було призначено на 28.02.2022, не відбулося у зв`язку з запровадженням 24.02.2022 воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який 18.04.2022 згідно Указу Президента України № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 25.05.2022.

Ухвалою від 17.05.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 13.06.2022.

10.06.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення суми 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання, а також письмові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 13.06.2022 відкладено підготовче судове засідання на 04.07.2022.

04.07.2022 позивачем надано до суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення 3 % річних.

Протокольною ухвалою від 04.07.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.07.2022.

Під час розгляду справи по суті судове засідання відкладалося на 03.08.2022 та 15.08.2022.

15.08.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій та доводів сторін.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення 3 % річних позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати за договорами купівлі продажу нерухомого майна, а саме: договором купівлі-продажу від 05.03.2018, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №362 (далі - Договір № 362), та договором купівлі-продажу від 05.03.2018, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №363 (далі - Договір № 363).

За даними договорами позивач продав, а відповідач купив індивідуально-визначене майно комунальної власності у вигляді Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що складають 1658,8 кв.м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4 (кожний з договорів на Ѕ частку).

Посилаючись на п. 1.4, 2.1. та 2.2. договорів, позивач зазначив, що ціна продажу кожного об`єкта становить 7 731 000,00 грн. (в тому числі 1 288 500,00 грн ПДВ). Покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу об`єкту, зазначену в пункті 1.4. Договору, у розмірі 7 731 000, 00 грн. (валютний еквівалент 291 341,16 доларів США за курсом 2653,59 грн до 100 доларів США, встановлений НБУ саном на 05.03.2018) за рахунок власних коштів з рахунку Покупця на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення зазначеного Договору. Вартість об`єкта корегується на день сплати за об`єкт з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого НБУ, але не нижче курсу на день продажу.

Вказав, що за Договором № 362 відповідач сплатив після закінчення визначених законодавством та договором строків оплати: 20.12.2018 року - 1 999 000,00 грн.; 21.12.2018 року - 2 000 000,00 грн.; 26.12.2018 року - 3 732 000,00 грн. Доплату з урахуванням валютного еквіваленту у розмірі 295 432,62 грн. сплачено 11.08.2020.

За Договором № 363 відповідач сплатив після закінчення визначених законодавством та договором строків оплати: 26.12.2018 року - 968 000,00 грн.; 27.12.2018 року - 6 762 000,00 грн.; 28.12.2018 року - 1 000,00 грн. Доплату з урахуванням валютного еквіваленту у розмірі 220 601,23 грн. сплачено також 11.08.2020.

Як зауважив позивач, оплату за договорами здійснено більш ніж через 9 місяців з моменту укладення договору купівлі-продажу, а доплату за валютним еквівалентом - більш ніж через два роки.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за договорами, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення 3% річних за період з 05.05.2018 по 11.08.2020.

У письмових поясненнях (вх. № 1390/22 від 18.01.2022) Департамент комунальної власності Одеської міської ради вказав, що саме він є стороною вказаних договорів (продавцем), який діє від імені територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради. Звернув увагу на порушення відповідачем строків оплати за договорами та просив задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради у даній справі.

У відзиві (вх. № 2334/22 від 27.01.2022) відповідач вказав, що позовні вимоги визнає частково, а саме: за Договором № 362 на суму 15022,21 грн; за Договором № 363 - на суму 12495,21 грн.

Решту вимог не визнає, так як вважає, що вони заявлені з порушенням строку позовної давності.

Вказує, що періодом, за який можливе нарахування 3 % річних є: 04.04.2018 - 11.08.2020.

Просить застосувати строки позовної давності до спірних відносин та задовольнити вимоги в частині визнаної відповідачем суми.

У відповіді на відзив (вх. № 4469/22 від 16.02.2022) позивач, не погодившись з доводами відповідача, вказав, що у даній справі не можуть бути застосовані строки позовної давності, так як Законом України від 30.03.2020 р. № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Як вказав позивач, чинним законодавством встановлено, що загальний трирічний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, продовжується на строк дії карантину.

У клопотанні (вх. № 10225/22 від 10.06.2022) про зменшення суми 3 % річних представник відповідача просив врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у Постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. При прийнятті рішення також просив врахувати майновий стан відповідача, добровільність виконання основного зобов`язання, строк подачі позову після виконання основного зобов`язання, мету та правову природу 3 % річних, відсутність збитків у позивача. Клопотав про зменшення 3% річних з 323865,80 грн до 10000,00 грн.

У письмових поясненнях (вх. № 10227/22 від 10.06.2022) представник відповідача не погодився з твердженням позивача щодо продовження строку позовної давності на строк дії карантину. Звернув увагу, що, укладаючи 05.03.2018 договори (до введення загальнодержавного карантину), сторони не змінювали строки позовної давності, передбачені ст. 257 ЦК України. Вважає, що жодна зі сторін на момент укладення договорів не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання більше ніж три роки.

У письмових запереченнях (вх. № 12057/22 від 04.07.2022) позивач звернув увагу, що 3 % річних не є штрафними санкціями та не можуть бути зменшені за рішенням суду. Просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

05.03.2018 між територіальною громадою в особі Одеської міської ради (продавцем), від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-1 Інвест" (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрований в реєстрі за номером 362.

05.03.2018 між територіальною громадою в особі Одеської міської ради (продавцем), від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-1 Інвест" (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрований в реєстрі за номером 363.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.1. кожного з договорів позивач продав, а відповідач купив індивідуально-визначене майно комунальної власності у вигляді Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що складає 1658,8 кв.м від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4.

В цілому нежитлові будівлі та споруди, за адресою: м Одеса, вул. Поджіо Братів, будинок 4 складаються з: прохідної - літ. «А»; адміністративної будівлі - літ. «Б»; складу - літ. «В»; боксів - літ. «Г», «Д», «Е»; виробниче-адміністративної - літ. «Ж»; майстерні - літ. «З», мийки - літ. «З1»; майстерні - літ. «К»; диспетчерської - літ. «И»; вбиральні - літ. «Н»; трансформатора - літ. «М»; водоміра - літ. «О»; сараю - літ. «П» - огорожі - 1-7, гаражів-літ. «В-10в», загальною площею 3317,6 кв.м.

Договори №№ 362 та 363 містять однакові умови щодо ціни об`єкту купівлі-продажу та порядку розрахунків за придбаний об`єкт.

Відповідно до п. 1.4. обох договорів ціна продажу об`єкта становить 7 731 000,00 грн (з ПДВ).

Покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу об`єкта, зазначену в пункті 1.4. Договору, у розмірі 7 731 000,00 грн (валютний еквівалент 291 341,16 доларів США за курсом 2653,59 грн до 100 доларів США, встановлений НБУ саном на 05.03.2018) за рахунок власних коштів з рахунку покупця на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору (п. 2.1. договорів).

Згідно з абз. 2 п. 2.2. договорів валютний еквівалент вартості об`єкта купівлі-продажу, вказаний у п. 2.1. договору, використовується з моменту укладення договору купівлі-продажу. Вартість об`єкта корегується на день сплати за об`єкт з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого НБУ, але не нижче курсу на день продажу.

Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4. договорів встановлено обов`язок відповідача у встановлений договором термін сплатити ціну продажу об`єкта купівлі-продажу, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим договором, підписати договір про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі-продажу та акт приймання-передачі об`єкта, зазначеного у п. 1.1. цього договору.

Зі змісту п. 2.1. обох договорів випливає, що відповідач був зобов`язаний сплатити ціну продажу об`єкта протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто до 04.04.2018.

Як свідчать матеріали справи (Т. 1, а.с. 42-47), відповідач здійснював часткові оплати по договорам, а саме:

- по Договору № 362: 20.12.2018 - 1 999 000,00 грн; 21.12.2018 - 2 000 000,00 грн; 26.12.2018 - 3 732 000,00 грн. Курсова різниця у розмірі 295 432,62 грн сплачена 11.08.2020;

- по Договору № 363: 26.12.2018 - 968 000,00 грн; 27.12.2018 - 6 762 000,00 грн; 28.12.2018 - 1000,00 грн. Курсова різниця у розмірі 220 601,23 грн сплачена 11.08.2020.

Відповідачем не заперечувалось внесення на користь позивача сум у вищевказані строки.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах N 703/2718/16-ц та N 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі N 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі N 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника.

Вказане правило ґрунтується на засадах справедливості й виходить із неприпустимості безпідставного збереження коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошового зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад унаслідок відсутності в боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Наявність невиконаного грошового зобов`язання за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору щодо обов`язку сплатити грошове зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем здійснення оплат за договорами № 362 та № 363, слід констатувати, що позивач цілком правомірно нарахував відповідачу 3% річних за прострочення виконання зобов`язань, передбачених пунктами 2.1. обох договорів.

Суд в цілому погоджується із методикою запропонованого позивачем розрахунку 3% річних. Водночас, перевіривши вказаний розрахунок, суд виявив арифметичні помилки, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

За Договором № 362.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 05/05/2018 до 19/12/2018 7 731 000,00 x 3 % x 229 : 365 : 100229145 512,25 грн.з 20/12/2018 до 20/12/2018 5 732 000,00 x 3 % x 1 : 365 : 1001471,12 грн.з 21/12/2018 до 25/12/2018 3 732 000,00 x 3 % x 5 : 365 : 10051 533,70 грн.з 26/12/2018 до 31/12/2019 260 488,09 x 3 % x 371 : 365 : 1003717 943,10 грн.з 01/01/2020 до 10/08/2020 260 488,09 x 3 % x 223 : 366 : 1002234 761,38 грн.

Валютний еквівалент у розмірі 260 488,02 грн було розраховано, зважаючи на умови абз. 2 п. 2.2. Договору № 362, а також з урахуванням курсу НБУ, встановленого на день сплати за об`єкт.

Всього 3% річних за Договором № 362: 160 221,55 грн.

За Договором № 363.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 05/05/2018 до 25/12/2018 7 731 000,00 x 3 % x 235 : 365 : 100235149 324,79 грн.з 26/12/2018 до 26/12/2018 6 763 000,00 x 3 % x 1 : 365 : 1001555,86 грн.з 27/12/2018 до 27/12/2018 1 000,00 x 3 % x 1 : 365 : 10010,08 грн.з 28/12/2018 до 31/12/2019 266 314,84 x 3 % x 369 : 365 : 1003698 077,00 грн.з 01/01/2020 до 10/08/2020 266 314,84 x 3 % x 223 : 366 : 1002234 867,89 грн.

Валютний еквівалент у розмірі 266 314,84 грн було розраховано, зважаючи на умови абз. 2 п. 2.2. Договору № 362, а також з урахуванням курсу НБУ, встановленого на день сплати за об`єкт.

Всього 3% річних за Договором № 362: 162 825,62 грн.

Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи прострочення здійснення відповідачем грошового зобов`язання за договорами №№ 362, 363, з урахуванням здійсненого судом розрахунку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню 323 047,17 грн 3% річних.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України N 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України

На даний час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 630 від 27.05.2022 карантин продовжено до 31.08.2022.

Судом встановлено, що станом на день введення карантину на всій території України загальний строк позовної давності про стягнення з відповідача 3% річних за договорами № 362 та № 363 ще не сплинув.

За таких обставин суд зазначає, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних в силу п. 12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Передбачені ч. 2 ст. 625 проценти річних не є штрафними санкціями за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування чужими коштами та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України неможливе.

Водночас суд вважає, що заявляючи клопотання про зменшення відсотків річних, відповідач мав навести виключні обставини, які свідчать про наявність підстав для зменшення цієї суми. Крім того, має бути враховано майновий стан не лише відповідача, а і позивача.

Заявляючи клопотання про зменшення суми 3% річних, відповідач просить суд врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у Постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

У постанові від 18.03.2020 у справі N 902/417/18, на яку посилається відповідач, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

У справі N 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98381,92 грн. сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн. що перевищує майже в два рази суму основної заборгованості.

У справі N 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Натомість у даній справі 3 % річних нараховані за порушення виконання грошового зобов`язання у повному обсязі майже на 9 місяців, а валютного еквіваленту - більш ніж на два роки. Відсотки річних, що підлягають стягненню, договорами №№ 362, 363 не збільшувалися. Тому стягнення 3 % річних не може розцінюватися як безпідставне збагачення кредитора й таке стягнення з урахуванням його розміру носить саме компенсаційний характер.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати по сплаті судового збору, в силу ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської міської ради (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-1 Інвест" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Корольова, будинок 31, квартира 5; код ЄДРПОУ 40899924), за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595) про стягнення 332 865,80 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-1 Інвест" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Корольова, будинок 31, квартира 5; код ЄДРПОУ 40899924) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691) 323 047,17 грн 3% річних на рахунок: банк отримувача - ДКСУ м. Київ, р/р UA 868201720355509012069034299, код отримувача 26302595.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-1 Інвест" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Корольова, будинок 31, квартира 5; код ЄДРПОУ 40899924) 4845,71 грн витрат зі сплати судового збору на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA 808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15 серпня 2022р. Повний текст рішення складено та підписано 25 серпня 2022 р.

Суддя Р.В. Волков