Постанова

від 24.08.2022 по справі 521/17795/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/276/22

Справа № 521/17795/16-ц

Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката СудаковаВалерія Валерійовичана ухвалуМалиновського районногосуду м.Одесивід 09квітня 2021року провідмову узадоволенні заявипро забезпеченняпозову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАРТА БРОК», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, скасування свідоцтва про право власності, за заявою третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАРТА БРОК», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 , про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, скасування свідоцтва про право власності,

встановив:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в подальшому змінив, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «АСТАРТА БРОК», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та змінивши вимоги просив суд:

- визнати договір купівлі-продажу від 10.07.2012 року цінних паперів договірною вартістю 280 320 грн. без ПДВ, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним у частині, що стосується прав покупця;

- визнати ОСОБА_2 покупцем 1/2 частки цінних паперів, визнання права власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 та скасувати право власності на кв. АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 .

У липні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «АСТАРТА БРОК», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання договору купівлі-продажу від 10.07.2012 року цінних паперів договірною вартістю 280 320 грн. без ПДВ, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , недійсним у частині, що стосується прав покупця; визнання її покупцем 1/2 частки цінних паперів, визнання права власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 та скасувати право власності на кв. АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2018 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були задоволені.

Постановою Верховного Суду від 21.10.2020 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 25.02.2020 року скасовані, у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було відмовлено (т.4, а.с.126-133).

08.04.2021 року ОСОБА_1 , в особі свого представника, звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що скасування державної реєстрації речових прав на спірну квартиру, право власності якої зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.04.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09.04.2021 року, ухвалення нового судового рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відзивна апеляційнускаргу ненадходив.

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т. 4, а.с. 238-241), у тому числі ТОВ «АСТАРТА БРОК», в порядку ч.1 ст. 131 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим місцем свого знаходжененя, відсутній (т.4, а.с.152, 157, 207, 221, 232).

Що стосується відповідача ОСОБА_4 , то він також за вказаною адресою не мешкає (т.4, а.с.156). Крім того, до суду першої інстанції від нього надійшла заява про визнання позову і про розгляд справи в його відсутність (т.2, а.с.2-3).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за однією адресою з заявником ОСОБА_1 , про що останній вказав в своїй апеляційній скарзі (т.4, а.с.187-а), а тому у відповідності до п.2 ч.7 ст.128 та ч.3 ст. 130 ЦПК України ОСОБА_3 також вважається повідомленою про час і місце судового засідання.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 17.08.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 25.08.2022 року. При цьому колегія суддів враховує, що дана справа слухається в судах всіх інстанції біля 6 років, із яких в суді апеляційної інстанції по вирішенню питань щодо повороту виконання судового рішення та забезпечення позову більше року (т.4, а.с. 190, 192).

Колегія суддів також враховує, що від представника заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 ОСОБА_6 16.08.2022 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності апелянта і його представника (т.4, а.с.244-245).

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і зазначено вище, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року, яке ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року було залишено без змін,визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.07.2012 року цінних паперів (1 шт.), договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , у частині, що стосується прав покупця;

визнано покупцем за цим Договором ОСОБА_2 в 1/2 частці;

визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;

скасовано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім`я ОСОБА_3

14 травня 2020р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 .

Однак, постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року вищевказане рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року та ухвала Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасовані та винесено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «АСТАРТА БРОК», треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, скасування свідоцтва про право власності та у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «АСТАРТА- БРОК», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 , про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, скасування свідоцтва про право власності, відмовлено (т.4, а.с.126-133).

08.04.2021р. до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 , в якій він зазначив, що він має намір звернутися до державного реєстратора про вчинення дій з приводу скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а до вчинення таких дій існує реальна можливість відчуження спірного майна а тому просив накласти арешт на спірну квартиру.

Як було зазначено вище, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.04.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

Вирішуючи дане питання, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, суд обгрунтовано виходив із того, що роз`яснень, які маються в п.п. 4,10постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, про те, що,розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 5ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

ОСОБА_1 приймав участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору.

Постанова Верховного Суду від 21.10.2020р., якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовлено, набрала законної сили 21.10.2020р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що справа по суті була розглянута та по ній постановлено остаточне рішення суду, яке не підлягає оскарженню, а відтак заява представника третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову, якого фактично не існує, задоволенню не підлягає.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що предметом даного спору є поворот виконання рішення суду першої інстанції, про що із заявою від 30.11.2020р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 .

Обгрунтовував він свою заяву тим, що наразі правові підстави для реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відсутні та є необхідність повернення цієї квартири у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

08.04.2021р. до суду звернувся представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 із заявою, в якій він зазначає, що він має намір звернутися до державного реєстратора про вчинення дій з приводу скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а до вчинення таких дій існує реальна можливість відчуження спірного майна а тому просив накласти арешт на спірну квартиру.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

За змістом п.2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у повороті виконання судового рішення, після їх перегляду в апеляційному порядку, касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Судакова Валерія Валерійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 09 квітня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

О.С. Комлева