Рішення

від 23.08.2022 по справі 340/11025/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/11025/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №9394737-2404-1128 від 16.06.2021 року, №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року, №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року.

Позов мотивувала тим, що спірними рішеннями їй визначені грошові зобов`язання з орендної плати за землю за 2021 рік в сумі 2730,84 грн., 3044,01 грн., 28123,51 грн. відповідно. Позивачка не погоджується з цими рішеннями та зазначає, що у 2009 року вона отримала в користування чотири земельні ділянки за договорами оренди землі, укладеними із Знам`янською міською радою. Однак з 2016 року позивачка втратила право користування двома земельними ділянками з кадастровими номерами 3510600000:50:138:0032 та 3510600000:50:153:0047 у зв`язку з прийняттям Знам`янською міською радою рішень про вилучення земельних ділянок та розірвання договорів оренди. Також у 2015 році позивачка продала нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, а тому обов`язок сплати орендної плати перейшов до нового власника нерухомого майна. Позивачка також не погоджується з сумами орендної плати, нарахованими відповідачем, та стверджує, що вони не узгоджуються з умовами розрахунку орендної плати, визначеним договорами оренди, та не підтверджуються даними Державного земельного кадастру. З цих підстав просить суд визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою судді від 14.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачка як орендар земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3510600000:50:053:0008, 3510600000:50:053:0009, 3510600000:50:153:0047, розташованих у м. Знам`янка, повинна сплачувати до місцевого бюджету орендну плату у розмірі, що встановлений договорами оренди та нормами Податкового кодексу України. Тож контролюючий орган, використавши інформацію, надану виконавчим комітетом Знам`янської міської ради (№8114/АП від 23.03.2021 року), визначив позивачці податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2021 рік за ці земельні ділянки, про що прийняв спірні податкові повідомлення-рішення. Доводячи їх правомірність, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач, здійснюючи нарахування плати за землю та визначаючи базу оподаткування, повинен був використовувати актуальні дані Державного земельного кадастру про земельні ділянки та їх нормативну грошову оцінку.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 14.05.1997 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її діяльності є виробництво інших готових металевих виробів.

У 2009 році між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено три договори оренди землі про передачу позивачці у строкове платне користування земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3510600000:50:053:0008, 3510600000:50:053:0009, 3510600000:50:153:0047 для комерційного використання.

ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п. 286.5 ст.286 ПК України винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік, а саме:

- №9394737-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 2730, 84 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008 (а.с. 35)

- №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 3044,01 грн. - за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009 (а.с. 36)

- №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 28123,.51 грн. - за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 (а.с. 37)

Не погодившись з цими рішеннями, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

14.1.147. плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

14.1.136. орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);

14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 288 ПК України установлені такі правила адміністрування орендної плати:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України ("Податковий період для плати за землю") базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України ("Порядок обчислення плати за землю") підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 287.1, 287.2, 287.5, 287.7, 287.10 статті 287 ПК України ("Строк сплати плати за землю") власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України ("Індексація нормативної грошової оцінки земель") передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 289.3 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54, пунктом 54.5 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі статтями 13, 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За правилами частин 2, 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Суд установив, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) у квітні 2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 98,10 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:053:0008, яка розташована у АДРЕСА_2 , для розміщення магазину, на строк до 01.03.2057 року. На вказаній земельній ділянці розташований магазин площею 67 кв.м., який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 18.01.2008 року. (а.с. 42 - 45)

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.04.2009 року за №040937100008.

Речове право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:053:0008 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2018 року, одночасно з реєстрацією додаткової угоди від 01.10.2018 року до договору оренди землі. (а.с. 227 - 232)

Цей договір оренди землі був чинним у 2021 році, відтак у 2021 році позивачка як орендар земельної ділянки була платником плати за землю у розумінні статей 269, 288 ПК України та була зобов`язана сплачувати орендну плату за землю у розмірі, установленому договором оренди землі.

Згідно з додатковою угодою від 01.10.2018 року до договору оренди землі №04093710000802 від 02.04.2009 року сторони домовилися, що у зв`язку прийняттям Знам`янською міською радою рішення №1420 від 27.06.2014 року "Про затвердженням технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Знам`янка" нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 року складає 68271,07 грн., орендна плата складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, що становить 2730,84 грн. (а.с. 230)

За даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2018, 2019, 2020 роки для цілей розрахунку податкового зобов`язання з плати за землю становив 1,0.

Тож, контролюючий орган на підставі пп.54.3.3 п.54 ст.54, п. 286.5 ст. 286 ПК України правильно нарахував позивачці річну суму орендної плати за 2021 рік за цю земельну ділянку у розмірі, установленому договором оренди землі, про що виніс податкове повідомлення-рішення №9394737-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 2730, 84 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення є законним, а підстави для його скасування відсутні.

Також суд установив, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) у квітні 2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 109,95 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:053:0009, яка розташована у АДРЕСА_2 , для розміщення магазину, на строк до 01.03.2057 року. (а.с. 38 - 41)

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.04.2009 року за №040937100007.

Речове право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2018 року, одночасно з реєстрацією додаткової угоди від 01.10.2018 року до договору оренди землі. (а.с. 234 - 239)

На цій земельній ділянці у 2013 року ОСОБА_1 побудувала магазин промислових товарів. Об`єкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації КД142133010167 від 28.10.2013 року, а 18.11.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цей об`єкт за позивачкою. (а.с. 240 - 242)

За договором купівлі-продажу від 30.09.2015 року позивачка продала вказане нежитлове приміщення-магазин ОСОБА_2 , за якою 30.09.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цей об`єкт. (а.с. 65 - 72)

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовували положення статті 377 Цивільного кодексу України.

У частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" було зазначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цим норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №825/308/17), від 19.06.2018 року (справа №822/2696/17), від 05.11.2018 року (справа №822/2695/17), від 27.02.2020 року (справа №804/4665/18), від 03.12.2020 року (справа №820/626/17).

Тож оскільки з 30.09.2015 року нежитлове приміщення, розташоване на орендованій позивачкою земельній ділянці за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, перебуває у власності іншої фізичної особи, право власності якої було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, тому позивачка після відчуження цього об`єкту та реєстрації права власності на нього за іншою особою не повинна сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Відтак, суд погоджується з доводами позивачки про незаконність нарахування їй орендної плати за 2021 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009. Спірне податкове повідомлення - рішення №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року є протиправним, а позов про його скасування слід задовольнити.

Також суд установив, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) 27.01.2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 1260 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:153:0047, яка розташована у АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, на строк до 01.12.2033 року. (а.с. 50 - 53)

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 23.02.2009 року за №040937100004.

Речове право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. (а.с. 246)

Позивачка заперечує свій обов`язок зі сплати орендної плати, посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у неї вилучена, а договір оренди розірвано.

Так, Знам`янською міською радою прийнято рішення №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )", яким вирішено вилучити у ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 та розірвати договір оренди землі від 27.01.2009 року, укладений між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 , з посиланням на те, що в орендаря відсутні дозвільні документи для проведення будівництва, земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не була забудована, існує заборгованість з орендної плати. (а.с. 60)

Позивачка не погодилися з цим рішенням та у 2019 році оскаржила його до суду в порядку адміністративного судочинства (справа №389/2895/19), а у 2021 році в порядку цивільного судочинства (справа №389/2534/21).

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.05.2022 року у цивільній справі №389/2534/21 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення Знам`янської міської ради №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та №12)".

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно зі статтею 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що договором оренди землі від 27.01.2009 року (зареєстрований 23.02.2009 року за №040937100004, укладений на строк до 01.12.2033 року) не передбачено односторонньої відмови орендодавця від договору, натомість пунктом 37 цього договору обумовлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін.

Тож оскільки договір оренди землі від 27.01.2009 року не припинений та не розірваний у встановленому порядку, тому у 2021 році цей договір зберігав чинність для позивачки, зокрема щодо обов`язку сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047. Факт прийняття Знам`янською міською радою рішення №448 від 23.09.2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №4 та №12)" не звільняє позивачку від такого обов`язку.

Відповідач, пояснюючи розрахунок розміру орендної плати, нарахованої позивачці за цю земельну ділянку спірним податковим повідомленням рішенням №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року, вказав, що за базу оподаткування за 2021 рік взято нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки, яка згідно з переліком орендарів, наданим виконавчим комітетом Знам`янської міської ради (№8114/АП від 23.03.2021 року), становить 937450,51 грн. Також відповідач застосував мінімальний розмір орендної плати у 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, установлений пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України. Таким чином розрахунок орендної плати за 2021 рік склав: 937450,51 грн. х 3 % = 28123,51 грн. (а.с. 197)

Суд установив, що Знам`янською міською радою прийнято рішення №1420 від 27.06.2014 року "Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Знам`янка".

Попри це рішення, зміни до договору оренди землі від 27.01.2009 року щодо розміру орендної плати, її індексації, способу та умов розрахунків не вносилися.

Суд зазначає, що з набранням чинності 01.01.2011 року Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає сплаті до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. До моменту внесення до договору оренди землі відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої проведено.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 2 статті 18, частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Форма Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наведена у додатку 9 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777.

Відповідач не надав суду витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047, на підставі якого позивачці нараховано річний розмір орендної плати за 2021 рік.

Натомість відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення при обчисленні суми орендної плати використав інформацію, вказану у переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі станом на 01.01.2021 року, наданому виконавчим комітетом Знам`янської міської ради на виконання пункту 288.1 статті 288 ПК України (лист №8114/АП від 23.03.2021 року). (а.с. 194 - 195)

Суд зазначає, що з метою реалізації положень пункту 288.1 статті 288 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2015 року №783, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2015 року за №1171/27616, затверджено форму Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності.

Ця форма передбачає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об`єктом оренди, має зазначатися на підставі відповідного витягу про нормативну грошову оцінку землі.

У переліку орендарів, складеному виконавчим комітетом Знам`янської міської ради, на який посилався відповідач, відсутні відомості про витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 та дату його видачі.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що вказане у цьому переліку значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (937450,51 грн.), використане при нарахуванні плати за землю, відповідає відомостям Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 станом на 2021 рік.

Також відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до органів Держгеокадастру із запитом про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння орендної плати за цю земельну ділянку за 2021 рік, як це передбачено абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України.

Тож суд визнає необґрунтованим наведений відповідачем розрахунок бази оподаткування та податкового зобов`язання, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року.

Під час розгляду справи суду не вдалося встановити належний розмір податкового зобов`язання позивача з орендної плати за цю земельну ділянку за 2021 року через відсутність у матеріалах справи достовірної інформації про елементи (складові), необхідні для обчислення сум податку за ці звітні періоди. Тож суд визнає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та скасовує його. Це не позбавляє відповідача права нарахувати позивачці податкове зобов`язання за цим платежем за 2021 рік в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як це передбачено пунктом 287.10 статті 287 ПК України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка у позовній заяві об`єднала майнові вимоги про скасування трьох рішень податкового органу, якими їй визначено податкових зобов`язань на загальну суму 33898,36 грн., та сплатила за ці майнові вимоги судовий збір у розмірі 908 грн.

З огляду на часткове задоволення у даній справі позовних вимог на загальну суму 31167,52 грн., в порядку розподілу судових витрат на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 834,85 грн.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 834,85 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш