Постанова

від 04.01.2023 по справі 340/11025/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2023 року м. Дніпросправа № 340/11025/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року (м. Кропивницький, суддя Черниш О.А.) у справі № 340/11025/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі відповідач або скаржник), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №9394737-2404-1128 від 16.06.2021 року, №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року, №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що спірні повідомлення-рішення форми "Ф" №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року та №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що спірні рішення є правомірними та сформовані згідно положень договорів від 02.04.2009 та 23.02.2009, які надані Виконавчим комітетом Знам`янської міської ради Кіровоградської області.

З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначила, що єдиним належним та допустимим способом отримання податковим органом для цілей оподаткування даних Державного земельного кадастру є отримання від державного кадастрового реєстратора витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру на підставах, у порядку та й формі, що встановлені Законом України «Про Державний земельний кадастр» та «Порядком ведення Державного земельного кадастру», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051. Оскільки податковий орган не отримував від кадастрового реєстратора й не використовував при визначенні бази оподаткування в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях актуальні станом на час винесення ППР дані Державного земельного кадастру у формі витягів з Державного земельного кадастру про об`єкти Державного земельного кадастру у періоди, за які здійснювалися нарахування сум земельного податку, то ці повідомлення-рішення є протиправними.

Позивачка також зазначила, що не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що навіть при прийнятті рішення ради про вилучення земельної ділянки та відмові у наданні містобудівних умов та обмежень внаслідок цього, за позивачкою залишився обов`язок сплати орендної плати за вилучену земельну ділянку. Також, просила продовжити розгляд справи до закінчення військового стану в Україні, оскільки знаходиться поза межами країни.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Колегією суддів враховано, що справа є справою незначної складності, позивачкою було подано відзив на апеляційну скаргу, отже забезпечено доступ до правосуддя, переконливих доказів на підтвердження того, що розгляд справи без особистої участі позивачки у судовому засіданні є неможливим, суду не надано.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що позивачка з 14.05.1997 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її діяльності є виробництво інших готових металевих виробів.

У 2009 році між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачкою (орендарем) укладено три договори оренди землі про передачу позивачці у строкове платне користування земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3510600000:50:053:0008, 3510600000:50:053:0009, 3510600000:50:153:0047 для комерційного використання.

ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п. 286.5 ст.286 ПК України винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими позивачці визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік, а саме:

- №9394737-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 2730, 84 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008;

- №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 3044,01 грн. - за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0009;

- №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 28123,.51 грн. - за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047.

Не погодившись зі спірними рішеннями, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки з 30.09.2015 року нежитлове приміщення, розташоване на орендованій позивачкою земельній ділянці за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009 перебуває у власності іншої фізичної особи, право власності якої було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, позивачка після відчуження цього об`єкту та реєстрації права власності на нього за іншою особою не повинна сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є. Крім того, суд зазначив, що в ході розгляду справи відповідач не довів, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (937450,51 грн.), використана при нарахуванні плати за землю, відповідає відомостям Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 станом на 2021 рік. Відтак, суд дійшов висновку, що спірні рішення форми "Ф" №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року та №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року є протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України (далі ПК України), датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №640/6013/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

В свою чергу, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №822/2696/17), від 17.12.2019 (справа №804/4739/16), від 02.06.2022 (справа №826/18567/16).

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо правомірності спірного рішення форми "Ф" №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачкою (орендарем) у квітні 2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 109,95 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:053:0009, яка розташована у АДРЕСА_1 , для розміщення магазину, на строк до 01.03.2057 року, договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.04.2009 року за №040937100007.

Крім того, речове право оренди позивачки щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2018 року, одночасно з реєстрацією додаткової угоди від 01.10.2018 року до договору оренди землі.

Водночас, на вищевказаній земельній ділянці у 2013 року позивачка побудувала магазин промислових товарів. Об`єкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації КД142133010167 від 28.10.2013 року, а 18.11.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цей об`єкт за позивачкою.

Апеляційним судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 30.09.2015 року позивачка продала вказане нежитлове приміщення-магазин іншій особі, за якою 30.09.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цей об`єкт.

Тобто, з 30.09.2015 року нежитлове приміщення, розташоване на орендованій позивачкою земельній ділянці за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, перебуває у власності іншої фізичної особи, право власності якої було зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

З цих підстав, є правильним висновок суду першої інстанції, що позивачка після відчуження нежитлового приміщення, яке розташованого на орендованій позивачкою земельній ділянці за кадастровим номером 3510600000:50:053:0009, та реєстрації права власності на нього за іншою особою, не повинна сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що спірне рішення форми "Ф" №9394738-2404-1128 від 16.06.2021 року є протиправним, а доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо правомірності спірного рішення форми "Ф" №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року.

Приписи пункту 288.1 статті 288 ПК України визначають, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Приписи пункту 288.4. статті 288 ПК України встановлюють, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;

5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Згідно із частиною першою статті 193 та статтею 194 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адміністрування земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що між Знам`янською міською радою (орендодавцем) та позивачкою (орендарем) 27.01.2009 року укладено договір оренди землі про передачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 1260 кв.м., кадастровий номер 3510600000:50:153:0047, яка розташована у м. Знам`янка, вул. Привокзальна, між будинками №4 та №12), для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, на строк до 01.12.2033 року, договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі земель 23.02.2009 року за №040937100004.

Речове право оренди позивачки щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач пояснюючи розрахунок розміру орендної плати, нарахованої позивачці за цю земельну ділянку спірним податковим повідомленням рішенням №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року, вказав, що за базу оподаткування за 2021 рік взято нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки, яка згідно з переліком орендарів, наданим виконавчим комітетом Знам`янської міської ради (№8114/АП від 23.03.2021 року), становить 937450,51 грн.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки 937450,51 грн., використане контролюючим органом при розрахунку плати за землю, відповідає відомостям Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 3510600000:50:153:0047 станом на 2021 рік.

Так, відповідачем не подано суду докази, які б підтвердили звернення ним згідно приписів пункту 286.1 ст. 286 ПК України до органів Держгеокадастру із запитом про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння орендної плати за земельну ділянку 3510600000:50:153:0047.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про неможливість суду належним чином встановити належний розмір податкового зобов`язання позивача з орендної плати за земельну ділянку 3510600000:50:153:0047 за 2021 року через відсутність у матеріалах справи достовірної інформації про елементи (складові), необхідні для обчислення сум податку.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення форми "Ф" №9394739-2404-1128 від 16.06.2021 року є протиправним, а отже підлягає скасуванню. Доводи відповідача про правомірність цього рішення свого підтвердження не знайшли.

З іншого боку, колегія суддів не приймає до уваги незгоду позивачки з висновками суду першої інстанції щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №9394737-2404-1128 від 16.06.2021 року на суму 2730,84 грн, яким позивачці визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 3510600000:50:053:0008, адже рішення суду нею оскаржено не було, тому не має підстав для його перегляду в цій частині.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року у справі № 340/11025/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко