Рішення

від 26.07.2022 по справі 369/2968/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2968/22

Провадження № 2/369/3884/22

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Смушко К.В.

за участі

представника позивача Фадєєва Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Сагрул» про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсним акту про проведені електронні торги,

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що на підставі рішення суду 11 липня 2012 року був виданий виконавчий лист про стягнення з неї заборгованості в розмірі 1 341 638,65 грн. на користь КС «Перший кредитний альянс». Постановою державного виконавця від 23 липня 2012 року відкрито виконавче провадження та прийнято постанову від 30 листопада 2012 року про стягнення виконавчого збору. У подальшому тривалий час виконавцем не вчинялось жодних дій, оскільки у неї відсутнє будь-яке майно.

22 жовтня 2019 року державним виконавцем проведено заміну стягувача на ТОВ «Юридична компанія «Саргул». 01 листопада 2019 року разом зі своєю донькою приїхала до свого домоволодіння в с.Ходосівка, де виявили 8 осіб, які перелізли через паркан та фотографували будинок. На її намагання з`ясувати, хто і що вони роблять на приватній території, дані особи сіли в машину та поїхали, про даний випадок нею подано заяву до правоохоронних органів.

У кінці листопада 2019 року їй стало відомо про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості її домоволодіння. Щодо неправомірних дій виконавця, нею подано до суду скаргу, зверталась з заявами до виконавця та ДП «Сетам». Незважаючи на це виконавцем 18 грудня 2019 року проводяться торги та визначається переможець ОСОБА_2 . За результатами розгляду її скарги, постанову державного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності скасовано, визнано неправомірною передачу майна на електронні торги.

Вказала, що у порушення вимогу Закону, державний виконавець не правив їй звіт про оцінку майна, який є явно заниженим, що позбавило її права на його оскарження, нею не надавався доступ до об`єкту оцінки домоволодіння, а виконавець не має право самостійно входити без ухвали. Крім того, на час проведення торгів, на домоволодіння накладений арешт в рамках кримінального провадження.

Просила суд:

визнати недійсним електронні торги з реалізації домоволодіння: житлового будинку площею 48,1 кв.м, земельної ділянки площею 0,1900га кадастровий номер 3222487001:01:003:0244, та земельної ділянки площею 0,0068га кадастровий номер 3222487001:01:003:0245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , протокол проведення електронних торгів №453925 від 16 грудня 2019 року по лоту №390065;

визнати недійсним Акт про проведені електронні торгни від 16 січня 2020 року, виданий ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №33576709;

судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила позов задоволити.

У судове засідання ОСОБА_2 , представники Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ДП «Сетам», ТОВ «Юридична компанія «Саргул» не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Клопотань та письмовий відзив на позов не подавали, не повідомили про причини неможливості подати.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Керуючись частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України, можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Виходячи з правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц, провадження № 14-3цс18, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, провадження № 14-624цс18.

При розгляді справи судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року в справі № 2-2262/12 за позовом Кредитної спілки «Перший кредитний альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено, стягнуто на користь Кредитної спілки «Перший кредитний альянс» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 338 419, 65 грн. та судовий збір 3219 грн..

На виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року в справі № 2-2262/12 було видано виконавчий лист №2-2262/12.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року задоволено заяву ТОВ «Юридична компанія «Сагрул», замінено стягувача у виконавчому провадженні № 33576709 з виконання виконавчого листа № 2-2262/12, виданого Голосіївським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення від 30 травня 2012 року у справі за позовом КС «Перший кредитний альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме замінено КС «Перший кредитний альянс» на ТОВ «Юридична компанія «Сагрул».

Постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області) Тарасенка В.О. від 01 листопада 2019 року здійснено опис домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності представника стягувача та двох понятих.

Постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області від 05 листопада 2019 року ОСОБА_3 від 05 листопада 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 33576709, а саме ТОВ «Приватна експертна служба», якому запропоновано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань вартості майна.

08 листопада 2019 року ТОВ «Приватна експертна служба» складено звіт, за результатами проведення оцінки вартості домоволодіння та визначено його вартість станом на 08 листопада 2019 року, а саме 535800 грн..

Заявка державного виконавця на ім`я ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна від 14 листопада 2019 року.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 01 листопада 2019 року на ім`я начальника Голосіївського управління поліції, а також до повідомлення Голосіївського управління поліції про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, згідно якої 01 листопада 2019 року о 13:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , невідомі особи проникли на територію земельної ділянки та фотографували земельну ділянку та будинок.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26 грудня 2019 року, номер кримінального провадження 12019110200006354, внесено відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 185 КК України.

Представником боржника ОСОБА_1 на ім`я відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції подано заяву від 16 грудня 2019 року про утримання від будь-яких дій у виконавчому провадженні ВП № 33576709 в зв`язку з поданням скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до протоколу № 453925 проведення електронних торгів, згідно якого 16 грудня 2019 року відбулися електронні торги з продажу лоту 390065, яким є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; в матеріалах виконавчого провадження, наявна копія протоколу № 453925 проведення електронних торгів, згідно якого переможцем електронних торгів з продажу лоту 390065 є ОСОБА_2 .

Заявою ОСОБА_1 на ім`я ДП «СЕТАМ» від 19 грудня 2019 року просила утриматись від будь-яких дій щодо продажу, оформлення прав власності тощо, так як вказані дії порушуватимуть права законного власника та публічний порядок, оскільки на вказаний об`єкт накладено чотири арешти.

ДП «СЕТАМ» на заяву надало відповідь, згідно якої інформаційне повідомлення про лот формується організатором торгів на підставі заявки виконавця, і підстави зупинення електронних торгів відсутні.

16 січня 2020 року був виданий Акт про проведені електронні торги на ім`я ОСОБА_2 у виконавчому провадженні.

Також судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 січня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину Р№ 539 від 13 листопада 2009 року.

Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на житловий будинок і земельну ділянку за вказаною адресою накладено заборону відчуження та арешт приватним нотаріусом Кучеренко Н.П., підстава обтяження - лист КС «Перший кредитний альянс» від 03 липня 2007 року. Крім того, на вказаний будинок та земельну ділянку накладено арешт на підставі постанови Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27 квітня 2010 року, а також на підставі постанов ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 18 серпня 2011 року та ВВДС Києво-Святошинського РУЮ від 30 листопада 2012 року, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Зі змісту ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які заставлені третім особам, Закон України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок повідомляти таким особам про накладення арешту (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі №535/44/16-ц, провадження №61-13254св20), однак сама по собі наявність накладених раніше заборон на нерухоме майно, належне боржнику, не є встановленою законом перешкодою для проведення опису і накладення нового арешту на таке майно в межах іншого виконавчого провадження.

Посилаючись на наявні арешти позивачка вказувала на порушення закону. Разом з тим, не вказала стягувачів в даних провадження, зважаючи на давність прийнятих рішень (2010 та 2011 роки), більше десяти років, не вказала на актуальність таких арештів та порушення прав осіб, в інтересах яких він був накладений, а також яким чином наявні арешти порушують її права, зважаючи на наявність боргових зобов`язань. Тому в цій частині доводи позивача суд вважає не обґрунтованими.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку.

Встановлено, що постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 09 лютого 2022 року скасовано постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, прийняту у виконавчому провадженні № 33576709; визнано неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича відносно передання на електронні торги домоволодіння: житлового будинку пл. 48,1 кв.м., земельна ділянка пл. 0,1900 га., кадастровий номер 32222487001:01:003:0244 та земельна ділянка пл. 0,0068 га. кадастровий номер 32222487001:01:003:0245 за адресою: АДРЕСА_1 .

При розгляді даної скарги апеляційний суд виходив з того, що постанова державного виконавця про опис та арешт майна від 01 листопада 2019 року складена в присутності двох понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, а також містить назву кожного описаного предмета та його відмінні ознаки; вказана постанова направлена боржнику; наявність накладених раніше заборон на нерухоме майно, належне боржнику, не є встановленою законом перешкодою для проведення опису і накладення нового арешту на таке майно в межах іншого виконавчого провадження, а тому відсутні підстави вважати, що вона складена в порушення вимог статті 50 Закону; відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторонам виконавчого провадження з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника надається 10-денний строк для визначення вартості майна боржника, і лише у разі відсутності письмового повідомлення від сторін виконавчого провадження про визначену ними вартість майна після спливу зазначеного строку виконавець вправі самостійно визначити вартість майна боржника. Проте, державний виконавець в порушення вказаної норми закону виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності 05 листопада 2019 року, тобто на четвертий день після винесення постанови про опис та арешт майна від 01 листопада 2019 року, що апеляційний суд вважав підставою для скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності 05 листопада 2019 року; державний виконавець не виконав належним чином вимог абзацу першого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна, яким встановлено строк у п`ять днів, що відраховується після ознайомлення сторін з результатами оцінки арештованого майна, а тому суд зробив висновок, що дії державного виконавця відносно передання арештованого майна на електронні торги не відповідають вимогам закону та є неправомірними. При цьому апеляційний суд послався на пункти 102 - 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21); передаючи на реалізацію нерухоме майно боржника з обтяженнями, наявність яких підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державний виконавець не дотримався частини першої розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

За правилом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц.

Крім того, загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст.16 ЦК України.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, тобто має бути дотриманий принцип процесуальної економії (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Оскільки апеляційним судом було встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», що не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, тому і подальші дії державного виконавця щодо реалізації майна, проведення електронних торгів, видачі акту про проведенні торги, є неправомірними. Тому позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими. Відповідачі в судове засідання не з`явились, будь-яких заяв, клопотань суду не подавали, не вказали і поважні причини неможливості подати такі заяви, клопотання, докази на спростування доводів позивачки.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Сагрул» про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсним акту про проведені електронні торги задоволити.

Визнати недійсним електронні торги з реалізації домоволодіння: житлового будинку площею 48,1 кв.м, земельної ділянки площею 0,1900га кадастровий номер 3222487001:01:003:0244, та земельної ділянки площею 0,0068га кадастровий номер 3222487001:01:003:0245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , протокол проведення електронних торгів №453925 від 16 грудня 2019 року по лоту №390065.

Визнати недійсним Акт про проведені електронні торгни від 16 січня 2020 року, виданий ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №33576709.

Стягнути з Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 25 серпня 2022 року.

Суддя