Рішення

від 19.06.2022 по справі 640/19347/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 року м. Київ № 640/19347/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Аянка» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Аянка» (далі - позивач, ПП «Аянка») з позовом до Державної податкової служби України (далі- відповідач 1), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 №0051180405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з Електронного кабінету платника податків дізнався про наявність у нього податкової заборгованості. У зв`язку з тим, що жодних документів, які підтверджували б зазначену заборгованість позивачу не надходило, останній звернувся із запитом до ДПС України, яка у відповідь повідомила, що заборгованість виникла у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, нарахованих згідно податкового повідомлення-рішення від 21.01.2020 №0051180405 та пені. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач 2) та запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначив, що під час камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Аянка» за жовтень 2019 року встановлено порушення вимог п. 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Оскільки постачальником позивача TOB «Побутсервіс Авто» не подано заяви про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля, у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за вказаний період, а відтак на думку контролюючого органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та зазначив, що постачальником позивача TOB «Побутсервіс Авто» було подано заяву про відмову від пільги ПДВ при реалізації вугілля на жовтень 2019 року, а відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками господарських операцій з TOB «Побутсервіс Авто» за вказаний період, тому податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Аянка» за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2019 №10842/26-15-04-05-16/34181409.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Аянка» вимог п. 45 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягало зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду на суму 10544,00 грн. та заниження за жовтень 2019 року податкових зобов`язань на суму ПДВ 71231,00 грн., загальна сума - 81775,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0051180405 про завищення суми від`ємного значення на 71231 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17807,75 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, яким порушено його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

У відповідності до пункту 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

У ході перевірки встановлено, що ПП «Аянка» у рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року сформовано податковий кредит на суму ПДВ 94343 грн., в тому числі за рахунок податкових накладних, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з товарною позицією 2701 (вугілля) на суму 81775,00 грн.

Зазначена сума відображена в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року в Додатку 5 в розділі II «Податковий кредит» зазначено суму податку на додану вартість по контрагенту-постачальнику TOB «Побутсервіс Авто» (код ЄДРПОУ 37740738).

За даними Єдиного реєстру податкових накладних постачальником TOB «Побутсервіс Авто» (код ЄДРПОУ 37740738) виписано та зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинах з ПП «Аянка» (код ЄДРПОУ 34181409) (товарна позиція 2701) на загальну суму ПДВ 81775,17 грн.: від 09.10.2019 №4 на суму 4416,67 грн. (реєстраційний №9249458022); від 08.10.2019 №2 на суму4666,67 грн. (№9249459052); від 16.10.2019 №10 на суму 27000,00 грн. (реєстраційний №9253738540); від 25.10.2019 №19 на суму 4333,33 грн. (реєстраційний №9267784477); від 31.10.2019 №24 на суму 6666,67 грн. (реєстраційний №9269525889); від 30.10.2019 №22 на суму 34691,83 грн. (реєстраційний №9269542189).

Разом з цим, на думку відповідача 2, у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту на загальну суму 81775,00 грн. по контрагенту TOB «Побутсервіс Авто» у звітному періоді - жовтень 2019 року, оскільки згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС України відсутня інформація по постачальнику TOB «Побутсервіс Авто» (код ЄДРПОУ 37740738) про надання заяви про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля.

Відповідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.

Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

Виходячи з аналізу викладеної норми, остання передбачає, що заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків саме до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з роздруківки з Електронного кабінету платника податку TOB «Побутсервіс Авто», останнім 18.09.2019 подано заяву про відмову від пільги ПДВ при реалізації вугілля на жовтень 2019 року.

Тобто, постачальником позивача подано заяву в порядку пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачав використання зазначеної пільги, а саме за жовтень 2019 року.

Статус заяви в програмі, через яку вона направлялася до органів Державної податкової служби України: «Відправлено».

У відповідь на вищезазначену заяву квитанцій про неприйняття чи відмову у прийнятті TOB «Побутсервіс Авто» не отримано, відтак заява про відмову від податкової пільги вважається прийнятою.

Таким чином, твердження відповідача 2 про те, що постачальником позивача не подано заяви не відповідає дійсності та не спростовано жодними належними доказами.

Більш того, як підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем 2, податкові накладні, виписані TOB «Побутсервіс Авто» позивачу, зареєстровані належним чином у ЄРПН.

Тобто, враховуючи вищенаведене, контролюючий орган при наявності інформації в інформаційних ресурсах ДПС України щодо відсутності заяви ТОВ «Побутсервіс Авто» про відмову від використання пільги, встановленої п. 45 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, мав можливість зупинити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 09.10.2019 №4, від 08.10.2019 №2, від 16.10.2019 №10, від 25.10.2019 №19, від 31.10.2019 №24, від 30.10.2019 №22, складених ТОВ «Побутсервіс Авто», однак реєстрацію даних накладних контролюючим органом не зупинено.

Крім того, враховуючи те, що вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а, отже податковим органом не встановлено ризиків безпідставного формування зазначених податкових накладних, ПП «Аянка» мало право на формування податкового обліку за відповідними податковими накладними на підставі статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для завищення позивачу суми від`ємного значення на 71231,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17807,75 грн., отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.01.2020 №0051180405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем, у порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн., що сплачений згідно платіжного доручення від 10.08.2020 № 814.

Окрім того, представником позивача подано заяву про винесення рішення щодо розподілу судових витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статі 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представником Позивача є Гапоненко Р.І., адвокат Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери».

Між ПП «Аянка» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №03-313 від 28.12.2019, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені Адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням даного Договору.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000224 та ордер на надання професійної правничої (правової) допомоги від 30.12.2019 №1014445; договір про надання професійної (правничої) допомоги №03-313 від 28.12.2019, акт надання послуг №3 від 28.01.2021, рахунок на оплату №49 від 27.07.2020, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та платіжне доручення №815 від 10.08.2020.

Відповідно до рахунку на оплату №49 від 27.07.2020 позивачу необхідно сплатити гонорар у розмірі 11000,00 грн. за надані послуги: щодо підготовки та подання адвокатського запиту до ДПС м. Києва - 1000,00 грн., щодо підготовки та подання позову в суд проти ДПС м. Києва - 10000,00 грн.

Оплата позивачем зазначених послуг підтверджена платіжним дорученням №815 від 10.08.2020 на суму 11 000,00 грн.

В подальшому, між ПП «Аянка» та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» складено акт надання послуг №3 від 28.01.2021 на суму 28 000,00 грн. за надані послуги згідно додатку до цього акту.

Представником відповідача 2 подано до суду заперечення на вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що заявлені витрати є неспівмірними та необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні заяви позивача.

Проаналізувавши подані документи та матеріали справи, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням предмету спору та складності справи є очевидно неспівмірними.

Суд зазначає, що предмет даного спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт, з огляду на сталу практику судів зі спірних правовідносин.

Більш того, позивачем не надано доказів оплати за надані послуги згідно акту надання послуг №3 від 28.01.2021.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів, затрачений час в ході розгляду справи, суд приходить до висновку про неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат не професійну правничу допомогу та вважає, що у даному випадку співмірною є сума 5000,00 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступали відповідачем 2 у даній справі.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Аянка» (03134, м. Київ, вул. 9-го травня, буд.49, кв.108; код ЄДРПОУ 34181409) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.01.2020 №0051180405.

Стягнути на користь приватного підприємства «Аянка» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко