Рішення

від 20.06.2022 по справі 640/7768/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року м. Київ № 640/7768/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства розвитку громад та територій України провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства розвитку громад та територій України (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська,9, код ЄДРПОУ 37471928), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад та території України щодо не врахування та не виплати ОСОБА_1 виплату за додаткове навантаження в зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури Міністерства розвитку громад та території України;

- зобов`язати міністерство розвитку громад та території України (код ЄДРПОУ 37471928, адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9) нарахувати та виплатити

ОСОБА_1 заборгованість за додаткове навантаження у зв`язку із виконання обов`язків за вакантною посадою генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури Міністерства розвитку та території України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що працюючи на посаді керівника експертної групи сталого розвитку населених пунктів Директорату просторового планування території та архітектури з 03.10.2019 по день звільнення і фактично виконуючи обов`язки генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури, роботодавцем в порушення вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про державну службу» не було здійснено виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Позивач наголошує, що нею фактично здійснювались в період з 01.10.2020 по 31.10.2020 обов`язки генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури, що підтверджується відповідним наказом Міністерства розвитку та території України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав письмовий відзив, у якому зазначив наступне. Щодо нарахування та виплати Міністерством розвитку громад та територій України грошових коштів за додаткове навантаження відповідач у відзиві зазначив, що позивач погодився з умовами виконання обов`язків за вакантною посадою як під час надання згоди щодо умов праці, так і під час ознайомлення з наказом від 21.11.2019 №468 К/ОС «Про тимчасове покладання виконання обов`язків». Крім того, під час ознайомлення з Наказом від 21.11.2019 №468 К/ОС позивач не надав пропозиції, зауваження чи звернення щодо здійснення виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою. Відтак, Міністерство розвитку громад та територій України діяло належним чином у повній відповідності до приписів чинного законодавства України, отже, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 468 К/ОС від 21.11.2019 «Про тимчасове покладення виконання обов`язків» на ОСОБА_1 , керівника експертної групи сталого розвитку населених пунктів Директорату просторового планування території та архітектури було покладено тимчасово виконання обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури, за її згодою, до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №560 К/ОС від 26.10.2020 виконання обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури, було покладено на іншу особу - ОСОБА_2 .

Посилаючись на факти та докази у їх обґрунтування того, що позивачу під час тимчасового виконання обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури не була призначена та виплачена виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 52 Закону України «Про державу службу» виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Підставою для видачі наказу № 468 К/ОС від 21.11.2019 «Про тимчасове покладення виконання обов`язків» зазначено: «покласти тимчасово виконання обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури на ОСОБА_1 , керівника експертної групи сталого розвитку населених пунктів Директорату просторового планування території та архітектури, за її згодою, до призначення керівника в установленому законодавством порядку».

Представник відповідача у відзиві зазначив, що як вбачається з наданих документів (які були підписані та надані особисто позивачем), на підставі яких було видано 21.11.2019 наказ Міністерством розвитку громад та територій України № 468 К/ОС, жодним чином не обговорюється та не пропонується здійснювати виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою.

Так, відповідних наказів щодо здійснення позивачеві виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури - не видавалось. Також зазначене питання не піднімалось самим позивачем перед відповідачем майже рік. Лише 09.11.2020 позивачем було подано до відповідача заяву щодо питання грошової виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою.

Вищевказане на думку суду свідчить про те, що позивач погодився з умовами виконання обов`язків за вакантною посадою як під час надання згоди щодо умов праці, так і під час ознайомлення з наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 468 К/ОС від 21.11.2019.

Також, відповідно до приписів частини 8 статті 31 Закону України «Про державу службу» строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби не може перевищувати три місяці.

Статтею 8 Закону України «Про державу службу» визначено, що Державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

Частина 2 зазначеної статті передбачає, що у разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Суд звертає увагу на той факт, що з моменту ознайомлення з - наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 468 К/ОС від 21.11.2019 та до написання заяви зареєстрованої за № 39379/0/10-20 від 09.11.2020, минуло 11 місяці 20 днів , позивач не звертався з приводу порушення вимог чинного законодавства, а отже не вбачав такого порушення.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного та оскільки відсутнє рішення керівника щодо здійснення виплати за додаткове навантаження та розміру такої виплати, вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено в п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа