Постанова

від 23.11.2023 по справі 640/7768/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7768/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства розвитку громад та територій України, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад та території України щодо не врахування та не виплати ОСОБА_1 виплату за додаткове навантаження в зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури Міністерства розвитку громад та території України;

- зобов`язати міністерство розвитку громад та території України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість за додаткове навантаження у зв`язку із виконання обов`язків за вакантною посадою генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури Міністерства розвитку та території України.

Позов обґрунтований тим, що працюючи на посаді керівника експертної групи сталого розвитку населених пунктів Директорату просторового планування території та архітектури з 03.10.2019 по день звільнення і фактично виконуючи обов`язки генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури, роботодавцем в порушення вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про державну службу» не було здійснено виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 468 К/ОС від 21.11.2019 «Про тимчасове покладення виконання обов`язків» на ОСОБА_1 , керівника експертної групи сталого розвитку населених пунктів Директорату просторового планування території та архітектури було покладено тимчасово виконання обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури, за її згодою, до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №560 К/ОС від 26.10.2020 виконання обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури, було покладено на іншу особу - ОСОБА_2 .

Посилаючись на факти та докази у їх обґрунтування того, що позивачу під час тимчасового виконання обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури не була призначена та виплачена виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України №889-VIII), та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Нарахування та виплата заробітної плати є обов`язком роботодавця.

Вказаними вище доказами підтверджується, що позивач перебував на державній службі у відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України №889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Стаття 7 Закону України №889-VIII визначає основні права державного службовця.

Так, державний службовець має право на:

1) повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;

2) чітке визначення посадових обов`язків;

3) належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення;

4) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

5) відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;

6) професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу;

7) просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов`язків;

8) участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів;

9) участь у діяльності об`єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених цим Законом;

10) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;

11) захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону;

12) отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом;

13) безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності;

14) проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України №889-VIII державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Отже, позивач мала право на чітке визначення посадових обов`язків та оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов проходження державної служби.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.50 Закону України №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч.5-7 ст.50 Закону України №889-VIII скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них. Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України. Складові заробітної плати та особливості оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органів визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Отже, заробітна плата державного службовця складається зі вказаних вище складових заробітної плати, а скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Частиною сьомою ст.31 Закону України №889-VIII визначено, що з метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб`єкт призначення може прийняти рішення:

1) про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби категорії "А" на одного із заступників або на одного з керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу;

2) про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу;

3) про тимчасовий розподіл обов`язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.

Відповідно до ч.8 ст.31 Закону України №889-VIII строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби не може перевищувати три місяці. На час виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби здійснюється виплата, передбачена частиною четвертою статті 52 цього Закону, крім випадку покладення виконання обов`язків на відповідного заступника.

Суд врахував, що на позивачку вказаним вище наказом відповідача покладено виконання обов`язків: генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури

Отже, на час виконання зазначених обов`язків, що не входили до посадових обов`язків за посадою, йому мала здійснюватися виплата, передбачена ч.4 ст.52 вказаного вище Закону.

Згідно з ч.1 ст.50 Закону України №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України №889-VIII виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.

Отже, за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця виплата проводиться на підставі рішення керівника державної служби державному службовцю, підставою для якого має бути подання безпосереднього керівника відповідного державного службовця.

Згідно з ч.4 ст.52 Закону України №889-VIII виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Тобто, для оплати додаткового навантаження, що виникло за рахунок виконання обов`язків за посадою, яка є саме вакантною, керівник повинен винести наказ за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків, і розмір такої оплати повинен бути пропорційним додатковому навантаженню. Конкретний розмір такої доплати не визначений, а джерелом виплати є економія фонду заробітної плати.

Докази оплати позивачу роботи за додатково покладеними обов`язками відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки вказана надбавка не була нарахована відповідачем, як роботодавцем, то це свідчить про протиправну бездіяльність останнього.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію (тобто, роботодавця) обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, як роботодавець позивачки, не нарахувавши їй та не виплативши заробітну плату за покладені на позивачку наказом додаткові посадові обов`язки (додаткове навантаження) генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури допустив бездіяльність, що не відповідає закону.

Тому наявні підстави для визнання такої бездіяльності протиправною, а також, як наслідок - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за спірний період за виконання нею додатково покладених наказом обов`язків генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було не повно встановлено фактичні обставини справи, не надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято необґрунтоване рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад та території України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 виплату за додаткове навантаження в зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури Міністерства розвитку громад та території України;

Зобов`язати Міністерство розвитку громад та території України (код ЄДРПОУ 37471928, адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість за додаткове навантаження у зв`язку із виконання обов`язків за вакантною посадою генерального директора Директорату просторового планування території та архітектури Міністерства розвитку та території України.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко