Рішення

від 21.06.2022 по справі 640/11228/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м. Київ № 640/11228/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротелеком» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Євротелеком» (далі - позивач, ТОВ «Євротелеком») до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2020 №00018370504 та №00018470504.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проведеною перевіркою встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом TOB «Смарт-Капітал 2017», оскільки за вказаними господарськими операціями оформлялись лише первинні документи, які не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не можуть приймати участі у податковому обліку, і як наслідок надавати право на формування податкового кредиту, тому що є такими, що складені з порушенням ст. 201 ПК України.

Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій заперечив проти вкладених у відзиві аргументів відповідача та зазначив, що ТОВ «Євротелеком» не відповідає за податкову поведінку ТОВ «Смарт-Капітал 2017» та його контрагентів, а тому посилання відповідача на діяльність контрагентів позивача як на доказ порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними.

Ухвалою суду від 15.09.2020 поновлено ТОВ «Євротелеком» строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «Євротелеком» (код ЄДРПОУ 34837389) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із TOB «Смарт-Капітал 2017» (код ЄДРПОУ 41267400) за липень, серпень, вересень 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 20.03.2020 №324/26-15-05-04-04/34837389.

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 562559 грн, а саме: липень 2017 року на суму 474615 грн.; серпень 2017 року на суму 87944 грн.,

та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 79414 грн., а саме: липень 2017 року на суму 19558 грн.; серпень 2017 року на суму 43856 грн.; вересень 2017 року на суму 16000 грн.

На підставі висновку акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2020:

№ 00018370504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 703 199 грн. (у т.ч. 562 559 грн. - за податковими зобов`язаннями та 140 640 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 00018470504, яким зменшено суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем податок на додану вартість у розмірі 79 414 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з TOB «Смарт-Капітал 2017» (код ЄДРПОУ 41267400) за липень, серпень, вересень 2017 року, що стало підставою для нарахування відповідачем TOB «Євротелеком» податкових зобов`язань згідно оскаржуваних рішень.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB «Смарт-Капітал 2017» долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

- договір № 03/06-01 від 03.06.2017 про надання послуг з розробки та впровадження комплексної цифрової стратегії на загальну суму 96 000,00 грн. В підтвердження виконання умов вказаного договору долучено акт виконаних робіт № 30/06-01 від 30.06.2017. Оплата за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 266 від 07.07.2017. Також TOB «Смарт-Капітал 2017» виписано податкову накладну № 1 від 30.06.2017, що зареєстрована у ЄРПН 21.07.2017;

- договір № 03/07-01 від 03.07.2017 про надання послуг з тестування механізмів інтеграції програмного забезпечення на загальну суму 650 000,00 грн. В підтвердження виконання умов вказаного договору долучено акт виконаних робіт № 11/07-01 від 11.07.2017. Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями № 267 від 07.07.2017 на суму 354 000,00 грн., № 295 від 21.07.2017 на суму 100 000,00 грн., № 569 від 10.01.2018 на суму 150 000,00 грн. Також TOB «Смарт-Капітал 2017» виписано податкову накладну № 141 від 11.07.2017, що зареєстрована у ЄРПН 31.07.2017;

- договір № 10/07-01 від 10.07.2017 про надання послуг з підготовки та супроводу пілотного проекту консолідації та аналізу даних з різних джерел на загальну суму 1 164 840,00 грн. В підтвердження виконання умов вказаного договору долучено акт виконаних робіт №27/07-01 від 27.07.2017. Оплата за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 318 від 31.07.2017 на суму 1 164 840,00 грн. Також TOB «Смарт-Капітал 2017» виписано податкову накладну № 381 від 27.07.2017, що зареєстрована у ЄРПН 02.08.2017;

- договір № 12/07-01 від 12.07.2017 про надання послуг з тестування механізмів інтеграції програмного забезпечення швидкої передачі файлів на нестабільних комунікаційних мережах на загальну суму 523 320,00 грн. В підтвердження виконання умов вказаного договору долучено акт виконаних робіт № 27/07-02 від 27.07.2017. Оплата за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 317 від 31.07.2017 на суму 523 320,00 грн. Також TOB «Смарт-Капітал 2017» виписано податкову накладну № 382 від 27.07.2017, що зареєстрована у ЄРПН 02.08.2017;

- договір № 17/07-01 від 17.07.2017 про надання послуг з тестування механізмів інтеграції програмного забезпечення збору та аналізу інцидентів безпеки корпоративних мереж та аплікацій на загальну суму 626 880,00 грн. В підтвердження виконання умов вказаного договору долучено акт виконаних робіт № 27/07-03 від 27.07.2017. Оплата за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 316 від 31.07.2017 на суму 626 880,00 грн. Також TOB «Смарт-Капітал 2017» виписано податкову накладну № 383 від 27.07.2017, що зареєстрована у ЄРПН 03.08.2017;

- договір № 10/08-01 від 10.08.2017 року про надання послуг щодо аналізу даних на загальну суму 790 800,00 грн. В підтвердження виконання умов вказаного договору долучено акт виконаних робіт № 22/08-01 від 22.08.2017 на суму 118 620,00 грн. та акт виконаних робіт № 23/08-01 від 23.08.2017 на суму 672 180,00 грн. Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями № 334 від 22.08.2017 на суму 118 620,00 грн., № 335 від 23.08.2017 на суму 620 000,00 грн. Також TOB «Смарт-Капітал 2017» виписано податкові накладні № 321 від 22.08.2017, № 341 від 23.08.2017.

Відповідно до умов договорів про виконання робіт і надання послуг, оплата робіт/послуг Виконавця здійснюється у безготівковій формі шляхом 100 % оплати грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у 10-денний строк з дати підписання акту виконаних робіт.

У договорі № 03/06-01 від 03.06.2017 вказано розрахунковий рахунок Виконавця TOB «Смарт-Капітал 2017» в AT «КІБ» (МФО 322540) № 26008102012828, дата відкриття якого - 21.06.2017, що значно пізніше за дату укладання договору.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до пункту 1.5 р.І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зареєстрованої Постановою НБУ від 12 листопада 2013 року № 492. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 1.13 р.1 Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 статті 69 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п.69.1, п.69.2).

Зважаючи на вищевикладене, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Позивачем жодних пояснень щодо вказаних розбіжностей надано не було.

За таких обставин, виявлені розбіжності між датою підписання договору від 03.06.2017 № 03/06-01 та датою відкриття розрахункового рахунку № НОМЕР_1 TOB «Смарт-Капітал 2017» в AT «КІБ» свідчить про те, що первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Водночас, слід зазначити, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-замовника послуг (товарів, робіт), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником (виконавцем), та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

В свою чергу, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Однак, позивач не зазначив мету отриманих послуг згідно договорів із TOB «Смарт-Капітал 2017», не надав доказів на підтвердження використання отриманих послуг та подальшого їх використання у власній господарській діяльності чи реалізації третім особам.

Також позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів Виконавця (наявність основних засобів, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Окрім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи щодо господарських операцій з TOB «Смарт-Капітал 2017», підписані від імені останнього громадянкою ОСОБА_1 .

Водночас, ГУ ДПС у м. Києві отримано лист ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, де повідомлено, що співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено громадянку ОСОБА_1 , яка згідно реєстраційних даних є керівником та засновником TOB «Смарт-Капітал 2017» (код 41267400). В ході допиту останньої було встановлено, що вказаний суб`єкт господарювання вона зареєструвала на своє ім`я за грошову винагороду, до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має жодного відношення.

Більш того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2018 у справі №757/10170/18-к ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

У зазначеному вироку встановлено, що після реєстрації TOB «Санфлавер Трейд» та перереєстрації TOB «Смарт-Капітал 2017» на ОСОБА_1 , виступивши засновником та директором підприємства, остання самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, не укладала будь-яких угод з суб`єктами господарювання-резидентами України, жодних цінних паперів не придбавала (купувала), не зберігала та не відчужувала (продавала), жодних товарно-матеріальних цінностей або робіт (послуг) не придбавала (купувала), не зберігала та не відчужувала (продавала), нікого на це не уповноважувала, договорів купівлі-продажу цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей або робіт (послуг) не укладала та нікого на це не уповноважувала, актів прийняття передачі цінних паперів та виконання зобов`язань до договорів купівлі продажу цінних паперів не укладала, не користувалась печаткою підприємства, не використовувала банківських рахунків підприємства, не здійснювала перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, не призначала та не звільняла з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передала невстановленій слідством особі.

Такі дії, ОСОБА_1 , що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто в сприянні створити та придбати суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) з метою прикриття незаконної діяльності, суд кваліфікував ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 сформовано правовий висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 17.11.2015 у справі №2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказані правові висновки також підтримані Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №816/2134/16, від 12 лютого 2019 року у справі №826/21585/15, від 29 січня 2020 року у справі № 826/6986/14, від 04 червня 2020 року у справі №440/2019/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 818/138/17

З огляду на зазначене, TOB «Євротелеком» взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

В даному випадку, за спірними операціями з TOB «Смарт-Капітал 2017» лише оформлялися окремі первинні документи без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Євротелеком» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 42, код ЄДРПОУ 34837389) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко