Постанова

від 24.08.2022 по справі 213/2947/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5511/22 Справа № 213/2947/21 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 213/2947/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2

розглянувши успрощеному позовномупровадженні,у порядкуч.13ст.7,ч.1ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційну скаргу ОСОБА_2 нарішення Інгулецькогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 17травня 2022року,яке ухваленосуддею ПоповимВ.В.у містіКривому РозіДніпропетровської областіта повнесудове рішенняскладено 17травня 2022року, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 19.05.2007 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з вересня 2019 року проживає з позивачем. На утримання дочки ОСОБА_4 відповідач не надає матеріальної допомоги, тому позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходів.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 06.08.2021 року і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3250 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення суду першої інстанції і стягнути з нього на користь позивача аліменти на утримання дочки в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, посилаючись на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано його сімейний і матеріальний стан, оскільки останній час він працює на умовах неповного робочого дня, отримує заробітну плату у розмірі 5500 грн., має спільну з позивачем дочку ОСОБА_5 , 2014 року народження, на утримання якої на підставі рішення суду сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки доходів. При цьому позивач по справі є підприємцем та отримує щомісячну допомогу від держави як жінка, що має трьох дітей.

Крім того апелянт вважає, що звернення позивача до суду з позовом про стягнення аліментів у серпні 2021 року було передчасним, оскільки він фактично утримував дочку, купував їй одяг, сплачував кошти за лікування, надав гроші на малозначні витрати, тобто виконував обов`язок по її утриманню.

Також апелянт просить зменшити розмір відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу до 1000 грн., оскільки дана справа не є складною, розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, але представником позивача була написана заява про розгляд справи за її відсутності, тому апелянт вважає завищеним стягнутий з нього на користь позивача розмір витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він знаходиться за межами Дніпропетровської області, оскільки справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, тому участь сторін в судовому засіданні не передбачена.

На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановленосудом та вбачається з матеріалів справи, сторони по справі є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.05.2020 року з відповідача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказаним рішенням встановлено, що стягнення аліментів на утримання старшої доньки сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинено, оскільки вона на підставі рішення Виконкому Інгулецької районної у місті ради проживає з батьком (відповідачем) та знаходиться на його утриманні.

Дочка сторін по справі ОСОБА_4 , яка досягла 14-річного віку, за її власним вибором, проживає з матір`ю, тобто з позивачем по справі а також підтверджується наданою позивачем довідкою, згідно з якою позивач набула статусу переселенця разом з донькою ОСОБА_4 .

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1 й стягуючи на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки сторін по справі ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 180, 182, 183 СК України та виходив з доведеності факту невиконання відповідачем його батьківського обов`язку з утримання своєї неповнолітньої дочки.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За нормою ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, не міг бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У зв`язку з наведеними обставинами та враховуючи вище наведені норми Закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не можутьбути підставоюдля змінирішення судудоводи апеляційноїскарги проте,що судомпершої інстанціїне врахованойого сімейнийі матеріальнийстан,оскільки останнійчас вінпрацює наумовах неповногоробочого дня,отримує заробітнуплату урозмірі 5500грн.,має спільнуз позивачемдочку ОСОБА_5 ,2014року народження,на утриманняякої напідставі рішеннясуду сплачуєаліменти урозмірі 1/4частки доходів,оскільки наутриманнядочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки всіх доходів, а тому, з метою дотримання прав обох дітей сторін по справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на утримання старшої доньки також слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 частки всіх доходів відповідача, оскільки цей розмір буде достатнім і не порушуватиме прав та інтересів обох доньок сторін по справі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач по справі є підприємцем та отримує щомісячну допомогу від держави як жінка, що має трьох дітей не знімає з відповідача обов`язку по утриманню дитини.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про передчасність звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки матеріалами справи встановлено, що дочка сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вересня 2019 року мешкає разом з позивачем по справі (а.с.41), отже саме з цього часу у позивача виникає право на отримання аліментів на утримання дочки сторін по справі ОСОБА_4 . Доказів того, що відповідач з вересня 2019 року фактично утримував дочку, купував їй одяг, сплачував кошти за лікування, надав гроші на малозначні витрати, тобто виконував обов`язок по її утриманню, відповідачем надано не було.

Не можуть бути підставою для зменшення розміру відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу до 1000 грн. доводи апеляційної скарги про те, що дана справа не є складною, розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, але представником позивача була написана заява про розгляд справи за її відсутності, тому апелянт вважає завищеним стягнутий з нього на користь позивача розмір витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем по справі було фактично сплачено 3250 грн. (а.с.88,89) витрат за надання їй правничої допомоги згідно порядку оплати юридичних послуг (гонорару), який визначений адвокатом Кучеренко О.В. та в якому зазначений попередній об`єм правової допомоги. Згідно Акту виконаних робіт адвокатом Кучеренко О.В. були надані позивачу юридичні послуги, які полягали у наданні консультацій, збору доказів, складання позовної заяви та складання відповіді на відзив відповідача, на що адвокатом втрачено п`ять годин та вартість наданих послуг становить 8000 грн. Однак, позивачем по справі було фактично сплачено 3250 грн. (а.с.88,89) витрат за надання їй правничої допомоги, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з наданим позивачем Актом виконаних робіт від 28.07.2022 року до Договору про надання правничої допомоги № 5 від 12.12.2021 року, розмір винагороди адвокату за ознайомлення та аналіз доказів, підготовку відзиву на апеляційну скаргу становить 5 250 грн., представник позивача у поданому клопотанні про стягнення судових витрат просить стягнути з відповідача на користь позивача 1500 грн. витрат на правничу допомогу, тому колегія суддів вважає, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2022 року.

Головуючий:

Судді: