Рішення

від 09.08.2022 по справі 522/7482/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7482/21

Провадження № 2/522/508/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гаркуші Є. О.,

представника позивача адвоката Танцюри О. А.,

представника відповідача адвоката Черток О. В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса» про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса» (надалі ПП «СК «Комфорт-Одеса») про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначила,що вонає власникомквартири заадресою: АДРЕСА_1 на підставісвідоцтва проправо власностівід 19.01.2007.З витягуз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власностіза №251357521від 06.04.2021позивачу сталовідомо,що ПП«СК «Комфорт-Одеса»звернулося доКП «Центрдержавної реєстраціїХлібодарської селищноїради» іззаявою пропроведення державноїреєстрації прававласності наоб`єкт нерухомогомайна,а саменежитлове приміщеннякотельні,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_2 .Державним реєстраторомКП «Центрдержавної реєстраціїХлібодарської селищноїради» Шушулковим М.Д.було прийняторішення №48035525від 31.07.2019про державнуреєстрацію прававласності назазначене нежитловеприміщення котельніза відповідачемта внесенозапис №32630515про правовласності ПП«СК «Комфорт-Одеса».Вказані діїпозивач вважаєнезаконними татакими,що порушуютьїї правоспільної сумісноївласності наприміщення котельні,оскільки останняє допоміжнимприміщенням загальногокористування,а врезультаті проведеннявідповідачем державноїреєстрації прававласності назазначене приміщеннябули порушеніправа позивачана володіння,користування тарозпорядження майном.Зазначає,що забудівельною адресою: АДРЕСА_2 та запоштовою адресою: АДРЕСА_2 збудовано вісім16-поверховихбудинків,будинок забудівельним АДРЕСА_3 ,а запоштовою адресою буд. АДРЕСА_4 ,в якомузнаходиться квартирапозивача,є першимбудинком вкомплексі будівель,який бувпобудований таприйнятий вексплуатацію напідставі актадержавної приймальноїкомісії проприйняття вексплуатацію закінченогобудівництвом об`єктавід 20.01.2006,а розпорядженнямПриморської районноїадміністрації Одеськоїміської ради№ 127від 31.01.2006вказаний актзатверджений таприсвоєна будинкупоштова адреса: АДРЕСА_4 .З п.9вищевказаного актаслідує,що будинок АДРЕСА_4 здавався іззовнішніми надвірнимикомунікаціями гарячоговодопостачання,теплопостачання,з вбудованимиприбудинковими приміщеннями,серед якихбуло іприміщення котельні. Власником квартирипозивач сталав результатівиконання договорупро спільнудіяльність подольовій участів будівництвібагатоквартирного житловогобудинку №1793/299-64від 03червня 2004року,укладеного міжнею таТОВ фірма«Консоль ЛТД»та актаприйому передачіквартири пооб`єкту «будинокбудівельний АДРЕСА_5 ». Відповідно до умов цього договору будинок будівельний АДРЕСА_5 будувався за рахунок грошових коштів пайовиків та трудових ресурсів забудовника. Забудовник, поміж долі пайовика - квартири, виділяє об`єкти спільної сумісної власності, перераховані у ч. 2 ст. 382 ЦК України, яким у томі числі є приміщення котельні. Приміщення котельні було збудоване в комплексі багатоповерхових житлових будинків в АДРЕСА_2 на замовлення ТзДВ «Одеський ремонтно-монтажний комбінат» (надалі ТзДВ «ОРМК») як допоміжне приміщення комплексу в цілому за переліком інженерного обладнання, яке забезпечує опалення та гаряче водопостачання житлового комплексу, відповідно є спільною сумісною власністю всіх мешканців будинків за адресою: АДРЕСА_2 . Підтвердженням того, що у приміщенні котельної розташовані саме теплові пункти, теплові мережі, що обслуговують будинки за адресою АДРЕСА_2 є акт від 11.07.2014, за яким відповідач прийняв майно, що знаходилось в котельні: котел, сім теплових пунктів та теплові мережі в управління. Відповідач за договором від 11.07.2014 із замовником будівництва ТзДВ «ОРМК» прийняв саме в тимчасове користування котельню та теплові пункти, теплові мережі. Відповідачу не передавалось приміщення котельної.

Указана котельня є спільною сумісною власністю співвласників, їх право власності не потребує здійснення співвласниками додаткових дій, в тому числі виділення такого майна в натурі або проведення його державної реєстрації, оскільки належність такого майна співвласникам багатоквартирного будинку на відповідному праві закріплено положеннями чинного законодавства.

Крім того вказує, що надані відповідачем державному реєстратору разом із заявою про реєстрацію права власності документи для проведення державної реєстрації, а саме договір від 08.09.2014, укладений між ТзДВ «ОРМК» та відповідачем, акт прийому-передачі від 09.09.2014, в силу положень ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, не є документами, на підставі лише яких державним реєстратором може бути прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Так,відповідно додоговору від08.09.2014приміщення котельноїбуло переданоу власністьвідповідача якнедобудоване таостанній взявна себеобов`язки йогодобудувати,при цьомуступінь готовностідо експлуатаціїприміщення котельніне визначена.Інших документівне зазначено,що даєпідстави вважати,що рішенняпро реєстраціюправа власностідержавним реєстраторомприйнято напідставі лишевказаних документів.При цьому,в рамкахрозгляду господарськоїсправи №916/1798/20було встановлено,що реєстраційнасправа наоб`єкт нерухомогомайна 1884375951101в органахдержавної реєстраціївідсутня,а підчас реєстраціїправа власностіза відповідачемреєстратором доелектронної справине доданіжодні документи.Вважає,що зазначенесвідчить провідсутність нетільки іншихдокументів,крім договорувід 08.09.2014та акта прийому-передачі від 09.09.2014, а і взагалі будь-яких документів у реєстратора під час реєстрації права власності. Вказує, що позивач на відчуження спільного сумісного майна приміщення котельні не надавала, а відтак у ТзДВ «ОРМК» були відсутні повноваження на вчинення правочину щодо передачі у власність відповідачу приміщення котельні. Крім того, як слідує зі змісту оспорюваного рішення державного реєстратора від 31.07.2019, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації права власності на приміщення котельні за відповідачем відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна на кожен об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше. Відтак, вказане свідчить, що відповідач міг зареєструвати приміщення котельні тільки як новозбудоване майно. Відповідач не надав для проведення державної реєстрації права власності ні документ про введення в експлуатацію, ні довідку про присвоєння адреси, ні технічний паспорт.

Також указує, що договір від 08.09.2014 потребує дослідження судом та констатування в мотивувальній частині судового рішення висновку про нікчемність указаного договору, оскільки договір нотаріально не посвідчений, проте підлягав такому посвідченню відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на те, що його предметом є передача у власність нерухомого майна. Вважає такий договір нікчемним з підстав, передбачених ст. 220 ЦК України та таким, що не вимагає визнання його недійсним у судовому порядку. Вказує, що зі змісту договору не вбачається можливим встановити форму відчуження нерухомого майна (купівля-продаж, міна, дарування, спадкування тощо), тоді як господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідач не надав доказів набуття ним права власності на спірне приміщення на підставах, визначених законом.

На підставі наведеного, просила скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області Шушулкова Максима Дмитровича індексний номер № 48035525 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2019 про реєстрацію права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1884375951101 нежитлове приміщення котельної, загальною площею 276,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та припинити право власності відповідача на указане нерухоме майно.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

У відзивіна позовнузаяву відповідачзаперечував протизадоволення позовуз посиланням на те, що з тексту договору про спільну діяльність по дольовій участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку в формі простого товариства № 1793/299-64 від 03 червня 2004 року слідує, що позивач вкладала кошти в будівництво багатоквартирного житлового будинку з будівельним АДРЕСА_3 , якому в подальшому було присвоєно адресу - АДРЕСА_4 , при цьому з договору не вбачається, що позивач вклала будь-які кошти на будівництво котельної або що котельня була побудована за рахунок дольового внеску позивача. Приміщення котельної є окремо розташованою будівлею, яка не знаходиться на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_4 , воно є об`єктом виробничого призначення та не може бути допоміжним приміщенням даного житлового будинку, оскільки розташоване за межами прибудинкової території будинку. Теплові пункти, на які посилається позивач в позові, розташовані безпосередньо в житлових будинках, а не в приміщенні котельної. Також указує, що замовником будівництва групи будинків, розташованих за адресою АДРЕСА_2 було ТзДВ «ОРМК», позивачем до позовної заяви не надано будь-яких документів, які б підтверджували сплату будь-яких грошових коштів на рахунок замовника будівництва. При розгляді в Господарському суді Одеської області справи № 916/2888/16 за позовом ОСББ «Октава-8» до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса» про зобов`язання передати на баланс житловий комплекс за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 22/1 з оригіналами технічної документації, представником ПП «СК «Комфорт - Одеса» адвокатом Черток О. В. був поданий адвокатський запит замовнику будівництва - «ТДВ «ОРМК» щодо того, за рахунок яких коштів здійснювалось будівництво котельної, на який отримано відповідь, що вартість котельної не включалася до вартості реалізації 1 кв. м. площі квартир будинків АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 та будувалася за рахунок коштів розвитку виробництва як об`єкт виробничого призначення фірмою ТОВ «Консоль ЛТД» в 2006 році та передана ТзДВ «ОРМК» в 2014 році для завершення будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_2 (11 житлових будинків). На розгляді в Господарському суді Одеської області перебувала справа № 916/95/19 за позовом ОСББ «ОКТАВА-8» до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», Товариства з додатковою відповідальністю «Одеський ремонтно-будівельний комбінат» про визнання договору недійсним, в якому ОСББ «ОКТАВА-8» намагалося визнати недійсним договір про передачу котельної, який був укладений між ПП «СК «Комфорт-Одеса» та ТДВ «ОРМК» 08.09.2014. Рішенням суду від 15.05.2019 відмовлено ОСББ «ОКТАВА-8» у задоволенні позовних вимог. Надалі, 10.10.2019 ОСББ «ОКТАВА-8» звернулося до господарського суду із заявою про перегляд рішення від 15.05.2019 за нововиявленими обставинами, у задоволенні якої судом було відмовлено. Таким чином вважає, що господарським судом підтверджено повноваження сторін договору на його укладання.

Крім того зазначає, що на розгляді у Господарському суді Одеської області перебувала позовна заява ОСББ «ОКТАВА-8» до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради" в особі державного реєстратора Шушулкова Максима Дмитровича, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора та скасування запису про право власності (справа № 916/1798/20), за результатами розгляду якої ОСББ «ОКТАВА-8» також було відмовлено в задоволенні позову. Вказує, що позивач у даній цивільній справі ОСОБА_1 є одним з ініціаторів створення ОСББ «Октава-8», входить до правління ОСББ, а тому, на думку відповідача, даний позов - це намагання переглянути чинні рішення господарських судів вже в порядку цивільного судочинства. Спірний договір досліджувався господарськими судами неодноразово, будь-яких зауважень стосовно його форми та змісту не надходило.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи відповідача не спростовують доводів позовної заяви. Щодо доводів відповідача про те, що здоговору проспільну діяльністьпо дольовійучасті вбудівництві багатоквартирногожитлового будинку№ 1793/299-64від 03червня 2004року невбачається,що позивачвклала коштина будівництвокотельної зауважила,що зкомплексного аналізупунктів 1.1,3.1.,3.2.договору слідує,що сторонидоговору проспільну діяльністьвкладали грошовікошти набудівництво "Об`єкта»в цілому-будівництво багатоквартирногожитлового будинкуі введенняйого вексплуатацію.Всього забудівельною адресою: АДРЕСА_7 та поштовоюадресою: АДРЕСА_2 збудовано вісім16-типоверхових будинків: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_4 .Як видноз п.9акта державноїприймальної комісіїпро прийняттяв експлуатаціюзакінченого будівництвомоб`єкта від23.01.2006,будинок 22/1здавався ззовнішніми надвірнимикомунікаціями гарячоговодопостачання,теплопостачання,з вбудованими-прибудованимиприміщеннями,серед якихі булоприміщення котельної.У подальшомубуло введенов експлуатаціюще 7будинків затією жбудівельною адресою,і коженбудинок відповідновводився вексплуатацію разомз допоміжнимиприміщеннями,які єнеподільними відголовної речі-самих жилихбудинків,адже котельняпобудована таприлаштована самедо обслуговуваннякомплексу житловихбудинків забудівельною адресою: АДРЕСА_2 . Щодо посилань відповідача на те, що котельня має статус об`єкта виробничого призначення, позивач вказує, що така позиція відповідача є незрозумілою та не ґрунтується на жодній нормі Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», так як не зрозуміло який це статус, чим цей статус передбачений та за якими критеріями він надається приміщенню. Крім того вказує, що сам відповідач звернувся до реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення котельної, в результаті чого право власності відповідача ПП «Сервісна Компанія «Комфорт-Одеса» було зареєстроване на нежитлове приміщення котельної, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Тож відповідач, у своєму відзиві на позов визнає, що приміщення котельної не є нежитловим приміщенням, а є приміщенням виробничого призначення. Натомість позивач наголошує, що приміщення котельної є приміщенням загального користування, забезпечує обслуговування будівель та споруд і відноситься саме до категорії допоміжних приміщень. Нежитлове приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Таким чином, ураховуючи, що Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» містить чітке визначення нежитлового приміщення, яким по суті відповідач і зареєстрував котельню, та те, що сам відповідач у відзиві засвідчує, що котельня не знаходиться у багатоквартирному будинку, а знаходиться на відстані 6 метрів від будинку, відповідно сам відповідач і доводить що приміщення котельної не може мати статусу нежитлового приміщення. У відзиві відповідачем не аргументовано неможливості розташування приміщень загального користування, допоміжних приміщень окремо від будинку, та не у будинку. Щодо доводів відповідача про розташування приміщення котельні не на прибудинковій території, вказує, що останнім не надано жодного доказу та не зазначено, на якій території знаходиться це приміщення. Щодо посилань відповідача про те, що котельня будувалася за рахунок коштів розвитку виробництва як об`єкт виробничого призначення позивач вказує, що згідно з договором № 1994/254 від 12.06.2005 про пайову участь у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_13 , будинок в якому позивач отримала квартиру будувався, крім іншого також і на підставі вказаного договору від 12.06.2005, укладеного між ТзДВ «ОРМК» та ТОВ «Консоль ЛТД». При цьому у п. 2.2.1 даного договору визначений вклад зі сторони ТОВ «Консоль ЛТД»: забезпечувати фінансування будівництва об`єкту за рахунок власних та залучених коштів. Позивач уклала з ТОВ «Консоль ЛТД» договір про спільну діяльність у пайовій участі в будівництву квартирного будинку, є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.03.2007 №13755045 та свідоцтвом про право власності від 19.01.2007. Твердження відповідача, що приміщення котельної будувалось за рахунок коштів розвитку виробництва як об`єкт виробничого призначення не мають значення для розгляду справи, адже після введення будинків в експлуатацію і відповідно до вимог cт. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Крім того зазначає, що жодним документом не підтверджено наявність взагалі фонду розвитку виробництва, приміщень з категорії «об`єкт виробничого призначення» не існує, докази передачі котельні в 2014 році ТДВ «ОРМК» відповідач не надав, та підстав передачі ТОВ «Консоль ЛТД» цього приміщення котельної у 2014 році ТзДВ «ОРМК» не пояснив. Також указує, що директор ТОВ «Одеський ремонтно - монтажний комбінат» ОСОБА_2 під час допиту його як свідка по кримінальному провадженню № 12019160500002949, пояснив, що ТОВ «Одеський ремонтно - монтажний комбінат» не передавав ПП «Сервісна компанія «Комфорт Одеса» приміщення котельної, ніяких договорів і актів щодо цього не видавав.

Щодо справ, які знаходилися на розгляді у Господарському суді Одеської області вказує, що предметом розгляду по даній справі є договір від 08.09.2014 про прийняття відповідачем у власність приміщення котельної, тоді як у справі № 916/95/19 предметом розгляду був договір від 11.07.2014 на право користування котельною. Крім того, у справі № 916/95/19 розглядалося питання щодо недійсності договору від 11.07.2014 на право користування котельною. Питання, які досліджувалися під час розгляду справи № 916/95/19 не впливають на вирішення даної справи, предметом якої є скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності на нерухоме майно.

Крім того, у справі № 916/1798/20 судом було відмовлено позивачу за аналогічними вимогами, у зв`язку із тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідав вимогам ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки позивач просив суд скасувати рішення та запис реєстратора про реєстрацію права власності, однак не дотримався вимог ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не заявив одночасно вимогу про припинення речових прав.

Крім того зазначає, що договір від 08.09.2014 про прийняття відповідачем у власність приміщення котельної не досліджувався у жодній судовій справі, до того ж і відповідач не навів у відзиві номер такої справи, навіть у рішенні по справі №916/1798/20 суд зазначив, що договір, який став підставою для реєстрації права власності на приміщення котельної не досліджувався, відповідачем не надавався.

Представник відповідача адвокат Черток О.В. подала до суду заперечення на відповідь на відзив в яких, крім доводів, викладених у відзиві, указує, що з акта приймання- передачі державної приймальної комісії від 26.01.2006 не вбачається, що разом із житловим будинком АДРЕСА_5 ) в експлуатацію була прийнята котельня, а остання була прийнята в експлуатацію 05 листопада 2007 року, тобто вже після введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_4 , приміщення котельної є виробничим приміщенням, у ньому встановлене специфічне обладнання та устаткування, яке потребує спеціальних дозволів на його експлуатацію. У відповідності до робочого проєкту газопостачання котельної групи житлових будинків по АДРЕСА_7 , котельна запроектована окремо розташованою зі встановленням 4-х водопідігрівачів «ВК-21». Крім того, для експлуатації котельної необхідно отримання відповідних дозволів на експлуатацію технологічного устаткування та його елементів систем газопостачання та водогрійних котлів та ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії. Необхідність отримання всіх цих дозволів та ліцензії свідчить, що нежитлове приміщення котельної задіяне у виробничому процесі, а тому є виробничим приміщенням.

05.08.2021 до суду від відповідача надійшла заява свідка з відповідями на запитання, поставлені позивачем у позовній заяві в порядку ст. 93 ЦПК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2021 витребувано в Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційної справи на нежитлове приміщення котельної, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884375951101, яке належить Приватному підприємству «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», код ЄДРПОУ 3917981.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Танцюра О. А. позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача адвокат Черток О. В. проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_14 відповідно до свідоцтва про право власності від 19.01.2007, виданого на підставі договору про сумісну діяльність по дольовій участі в будівництві багатоквартирного жилого будинку від 03.06.2004 № 1793/299/64.

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 26.01.2006 рішенням державної приймальної комісії прийнято в експлуатацію комплекс житлових будинків по АДРЕСА_13 96-ті житловий будинок АДРЕСА_3 (1-пусковий комплекс).

Розпорядженням Приморської державної адміністрації від 31.01.2006 № 127 затверджено акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом 16-поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_7 , присвоєно 16-поверховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_7 , поштову адресу: АДРЕСА_4 .

20.12.2013 Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, згідно з якою комплекс житлових будинків по АДРЕСА_7 (будівельна адреса АДРЕСА_15 житловий будинок (нове будівництво) визнано таким, що закінчений будівництвом та готовий до експлуатації.

При цьому, у декларації містяться техніко-економічні показники об`єкта (з урахуванням результатів технічної інвентаризації) згідно з якими до переліку інженерного обладнання об`єкта входить гаряче водопостачання від котельної житлового комплексу.

Відповідно до договору від 08.09.2014, укладеного між ТОВ «ОРМК» та ПП «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», ТОВ «ОРМК» передало, а ПП «СК «Комфорт-Одеса» прийняло у власність окремо стояче нежитлове приміщення котельної загальною площею 276,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно доп.п.1.2,2.2цього договорудане нежитловеприміщення побудованеразом ізкомплексом житловихбудинків наземельній ділянціплощею 1,3442,кадастровий номер5110137500:10:010:0007,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_7 та знаходитьсяв користуванніТДВ «ОРМК»на підставідоговору орендиземлі,укладеного зОдеською міськоюрадою 24.07.2007та знаходитьсяна балансі ТДВ «ОРМК» як недобудоване. ПП «СК «Комфорт-Одеса» зобов`язується за рахунок власних коштів провести необхідні ремонтні роботи у вказаному приміщенні з метою його добудови та подальшого використання для встановлення теплогенеруючого обладнання.

31.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області Шушулковим Максимом Дмитровичем прийнято рішення з індексним номером № 48035525 про державну реєстрацію права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1884375951101 нежитлове приміщення котельної, загальною площею 276,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Зі змісту рішення слідує, що державним реєстратором відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частина друга статті 369 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що державна реєстрація права власності на приміщення котельної за відповідачем порушує її права як співвласника майна багатоквартирного будинку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено: «При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду керується вимогами частини другої статті 10 Закону № 2482-XII, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку".

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити також і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у cправі № 908/3168/19 зроблено висновок, що допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. При цьому чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як слідує з матеріалів справи за будівельною адресою: АДРЕСА_13 та за поштовою адресою: АДРЕСА_2 збудовано вісім 16-поверхових будинків, будинок за будівельним АДРЕСА_3 , а за поштовою адресою буд. № 22/1, є першим будинком в комплексі будівель, який був побудований та прийнятий в експлуатацію на підставі акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 20.01.2006, а розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 127 від 31.01.2006 вказаний акт затверджений та присвоєна будинку поштова адреса: АДРЕСА_4 .

З п. 9 вищевказаного акта слідує, що будинок АДРЕСА_4 здавався в тому числі із зовнішніми надвірними комунікаціями гарячого водопостачання, теплопостачання, які забезпечують нормальну експлуатацію об`єкта.

20.12.2013 Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, згідно з якою комплекс житлових будинків по АДРЕСА_7 (будівельна адреса АДРЕСА_15 житловий будинок (нове будівництво) визнано таким, що закінчений будівництвом та готовий до експлуатації.

При цьому, у декларації містяться техніко-економічні показники об`єкта (з урахуванням результатів технічної інвентаризації) згідно з якими до переліку інженерного обладнання об`єкта входить гаряче водопостачання від котельної житлового комплексу.

Відповідно до договору та акта прийому-передачі від 11.07.2014 відповідач прийняв в користування котельну, теплові пункти та теплові мережі.

Отже, виходячи з того, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників будинку, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що прийняте державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на котельню за відповідачем, порушує її права та інтереси як співвласника багатоквартирного будинку.

Під час судового розгляду відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами, що спірне приміщення не належить співвласникам будинку та має інший правовий статус ніж визначений законом для таких приміщень.

Що стосується висновку експерта № 24/21 судової будівельно-технічної експертизи, виконаної на замовлення представника ПП «СК «Комфорт-Одеса» адвоката Черток О. В. від 04.08.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представником позивача подано до суду заперечення щодо вказаного висновку експерта, в якому остання вважає висновок необґрунтованим та таким, що підлягає відхиленню судом, оскільки на вирішення експерта поставлено запитання, яке відсутнє в орієнтовному переліку вирішуваних питань при проведенні даного виду експертизи, а отже виходить за межі спеціальних знань експерта, крім того, у жодному з документів, яким керувався під час проведення експертизи експерт не міститься визначення терміну «виробниче приміщення» та критеріїв, за якими приміщення можливо віднести до категорії «виробниче приміщення». Також експерт не надає у своєму висновку визначення категорії приміщення - «виробниче приміщення». Крім того вказує, що висновок експерта не відповідає положенням ч. 1 ст. 102 ЦПК України, оскільки не містить докладного опису проведених експертом досліджень, натомість експерт у висновку обмежився цитуванням термінів типів приміщень, законодавчих актів без наведення причинно-наслідкових арґументів. Вказує, що документ, який вивчав експерт має чітке визначення, що котельня це допоміжне приміщення. У висновку експерт зазначає, що котельня не розташована на прибудинковій території житлового будинку № 22/1, проте котельня розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до допоміжних приміщень всього комплексу будинків по АДРЕСА_7 , так як обслуговує всі 8 будинків. Експерт під час складення висновку не використовував ні проєкт будівництва котельної, ні документацію про введення її в експлуатацію. Під час дослідження експертом використовувалися документи, які, зокрема, не регулюють вирішення поставлених питань або втратили чинність. На вирішення експерта поставлено некоректне запитання експерту, яке вже своїм формулюванням обмежує експерта у наданні правильного висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Дослідивши поданий висновок, суд вважає його таким, що підлягає відхиленню, оскільки на вирішення експерта поставлено зокрема питання: чи відноситься до виробничих приміщень котельня, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 20-28, при цьому експерт, вирішуючи дане питання у висновку не надає визначення категорії приміщення - «виробниче приміщення» та не наводить обґрунтувань щодо того, на підставі чого він дійшов такого висновку. Висновок не містить докладного опису проведених експертом досліджень. Під час дослідження експертом використано документ, який втратив чинність.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлені судом.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

31.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області Шушулковим Максимом Дмитровичем прийнято рішення з індексним номером № 48035525 про державну реєстрацію права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1884375951101 нежитлове приміщення котельної, загальною площею 276,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом абзацу першого пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV заявником щодо державної реєстрації прав може бути власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону 1952-ІV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Умови, порядок проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а також перелік документів, на підставі яких здійснюється ця реєстрація, визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону № 1952-ІV та цим Порядком № 1127.

Відповідно до статті 27 Закону 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 1127 державна реєстрація прав на новозбудовані об`єкти нерухомого майна проводиться на підставі документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Отже, за змістом цих норм законодавства державна реєстрація речового права можлива лише на підставі виникнення (набуття) такого права у заявника на підставах, передбачених законодавством, та підтвердження такого права документами, визначеними чинним законодавством.

Шляхом надання документів за переліком, визначеним законодавством, який є необхідним та достатнім для вчинення реєстрації речового права на нерухоме майно, забезпечується підставність виникнення у особи речового права на відповідне майно, а також забезпечується законність дій державного реєстратора з проведення державної реєстрації цього речового права.

Згідно з п. 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви (п.10 Порядку).

Відповідно до п. 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав на кожен об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 1952-ІV реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 цього Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (пункт 18 Порядку).

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, а також електронні копії оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, виготовлені шляхом сканування та долучені до відповідної заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі (п. 25 Порядку).

Як слідує з матеріалів справи, для державної реєстрації права власності на приміщення котельної відповідачем державному реєстратору були надані договір від 08.09.2014, укладений між ТзДВ «ОРМК» і відповідачем, та акт прийому-передачі від 09.09.2014.

Отже, в силу положень ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, вказані документи не є достатніми документами, на підставі лише яких державним реєстратором може бути прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відомостей щодо надання державному реєстратору для проведення державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне приміщення котельної інших документів, крім договору від 08.09.2014 та акта від 09.09.2014, як то передбачено Законом 1952-ІV та Порядком № 1127, у ході розгляду справи не встановлено.

Крім того, відповідно до договору від 08.09.2014, укладеного між ТОВ «ОРМК» та ПП «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», ТОВ «ОРМК» передало, а ПП «СК «Комфорт-Одеса» прийняло у власність окремо стояче нежитлове приміщення котельної загальною площею 276,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18) зроблено висновок, що «у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Як слідує з договору, укладеного між ТзДВ «ОРМК» і відповідачем від 08.09.2014, його предметом є відчуження у власність відповідача спірного приміщення котельної. При цьому, даний договір не посвідчений нотаріально, що дає підстави вважати такий договір нікчемним відповідно до положень ст. 220 ЦК України.

Також з даного договору не вбачається можливим встановити його юридичну природу (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента тощо).

Разом з тим, посилання відповідача на те, що цей договір є господарським, а тому міг бути укладеним у такому вигляді між двома господарюючими суб`єктами, не приймається судом, оскільки господарські договори відповідно до ст. 179 ГК України укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Крім того, як слідує з листа КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» від 13.03.2020 реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться в м. Одесі, зберігаються в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Відповідно до листа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради від 31.08.2021 № 7482-21, згідно з даними журналу обліку находження (вибуття) реєстраційних справ Управління, реєстраційна справа № 1884375951101 щодо об`єкта нерухомого майна, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 20-28 на зберігання до архіву Управління не надходила, переглянути та роздрукувати частину документів, які містяться в електронному вигляді у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не вбачається можливим, оскільки скановані копії документів не додані.

За такихобставин,оцінюючи належність,допустимість ідостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупностіта враховуючи,що державнимреєстратором приреєстрації прававласності нанерухоме майноне дотримановимог Закону1952-ІVта Порядку№ 1127,в томучислі небуло перевіреноподання відповідачем всіхнеобхідних тадостатніх документів,наявність якиху відповідностідо вимогчинного законодавстває обов`язковою, не перевірено підстав виникнення права власності у заявника, дотримання вимог щодо нотаріального посвідчення правочину, суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на нерухоме майно прийнято державним реєстратором з порушенням вимог закону, а тому вважає за необхідне скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області Шушулкова М. Д. індексний номер № 48035525 про державну реєстрацію права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1884375951101 нежитлове приміщення котельної, загальною площею 276,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

16.01.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» № 340-ІХ від 05.12.2019.

Вказаним Законом внесено зміни до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», зокрема, ч. 3 ст. 26 Закону викладено в наступній редакції: «3. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності визнано таким, яке прийняте з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню, суд дійшов висновку, що вимога позивача про припинення права власності відповідача на приміщення котельної також підлягає задоволенню.

Доводи відповідача не спростовують наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76-82, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса» про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області Шушулкова Максима Дмитровича індексний номер № 48035525 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2019 року про реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», код ЄДРПОУ 3917981, на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1884375951101 нежитлове приміщення котельної, загальною площею 276,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити право власності Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», код ЄДРПОУ 3917981, на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1884375951101, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса» користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_16 ;

Відповідач: Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса», код ЄДРПОУ 3917981, адреса: м. Одеса, вул. Пішонівська, 22/1.

Повне судове рішення складено 22.08.2022.

Суддя Т. Ю. Федчишена