Рішення

від 22.08.2022 по справі 370/1781/21

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2022 р. Справа №370/1781/21

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мазки Н.Б. в приміщенні Макарівського районного суду Київської області в смт Макарів Бучанського району Київської області, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжково-журнальна друкарня «Софія» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжково-журнальна друкарня «Софія» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжково-журнальна друкарня «Софія» 1958.64 гривень компенсації за 12 днів невикористаної відпустки та 21545.04 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що в день звільнення, 13.01.2021 року, відповідач, в супереч ч.1 ст.116 КЗпП України, не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. Також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України у разі невиплати звільненому працівнику сум у строки визначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір організація повинна виплатити своєму працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач вважає, що оскільки відповідач не провів повний розрахунок у день звільнення та враховуючи, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 132 робочих дні, а його середньоденна заробітна плата складає 163.22 гривні (163.22 гривні х 132 дні = 21545.04 гривень), тому саме 21545.04 гривень має бути стягнуто за час затримки в розрахунку.

Позивач ОСОБА_1 просить: стягнути з ТОВ «Книжково-журнальна друкарня «Софія» (ЄРДПОУ: 35967746) на його, ОСОБА_1 1958.64 гривень компенсації за 12 днів невикористаної відпустки; 21545.04 гривень середнього заробітку за час затримки в розрахунку, всього 23503.68 гривні.

Згідно ухвали суду від 30.07.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач копію ухвали суду від 30.07.2021 року отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0800105395660.

Відповідач ТОВ «Книжково-журнальна друкарня «Софія» отримав копію ухвали суду від 30.07.2021 року разом з позовною заявою та додатками, згідно рекомендованого повідомлення №0800105395716, та надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, позивачем пропущені строки звернення до суду згідно ч.1 ст.233 КЗпП України.

Щодо неповідомлення позивачу розміру нарахувань при звільненні відповідач зазначив, що згідно внутрішнього наказу від 08.01.2020 №08-01/20, який розроблено на виконання вимог ст.110 КЗпП України, працівники ознайомлюються з розміром заробітної плати безпосередньо у директора у дату виплати та після неї, що саме спростовує звинувачення позивача у неповідомленні йому нарахувань при звільненні.

Про затримку у проведенні розрахунку відповідач зазначив, що головний бухгалтер на момент звільнення позивача, хворів та згодом помер, що саме призвело до невчасного нарахування та виплат, які 21.01.2021 року було проведено в повному обсязі.

Щодо розрахунку за невикористану відпустку, відповідач погоджується, що кількість днів відпустки у позивача за 2020 2021 роки складає - 12, що має нарахування за невикористану відпустку 1958.64 гривень.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 233 КЗпП України встановлено строк звернення до суду для вирішення трудового спору три місяці з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.238 КЗпП України, при розгляді спорів про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа №1-13/2013) в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями ст. 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР зі змінами, необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, з моменту звільнення неодноразово звертався з письмовою вимогою провести розрахунок належних сум при звільненні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, а для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тому суд вважає строк для звернення до суду пропущеним з поважних причин.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 01.07.2020 року на посаді водія з посадовим окладом згідно штатного розкладу. 13.01.20021 року позивача звільнено з посади за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок а також копію наказу про звільнення з роботи.

Статтею 116 КзпП України також встановлено, що в день звільнення працівнику мають бути виплачені всі суми, що належать йому від підприємства.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, у разі невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст.116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір, працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, на момент звільнення позивачу фактично не була виплачена заробітна плата з усіма належними нарахуваннями.

Відповідачем, у відзиві, не надано належних доказів здійснених нарахувань позивачу при звільненні, згідно яких судом можливо було б встановити факт виплати.

Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у відзиві, оскільки вони необґрунтовані та не спростовують доводів позовної заяви.

Згідно ст.117 КЗпП України, вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 (справа №1-5/2012) в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Виходячи з довідки Індивідуальні відомості про застраховану особу, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 07.05.2021 року (форма ОК-5) вбачається, що виплати за останні два календарні місяці, а саме, листопад та грудень складають по 5100 гривень. Що дає можливість розрахувати середньоденну заробітну плату.

Оскільки розрахунок з позивачем не був здійснений у день звільнення (13.01.2020 року), він має право на стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Станом на день звернення до суду сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 21545,04 гривень.

Виходячи з цього, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 1958, 64 гривень за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки розрахунку - 21545,04 гривень.

Керуючись вимогами ст.36, 47, 116, 117, 233, 238 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжково-журнальна друкарня «Софія» (ЄРДПОУ: 35967746) на його, ОСОБА_1 1958.64 гривень компенсації за 12 днів невикористаної відпустки; 21545.04 гривень середнього заробітку за час затримки в розрахунку, всього 23503.68 гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжково-журнальна друкарня «Софія» (ЄРДПОУ: 35967746) на користь Держави судовий збір в розмірі 1 400.00 гривень (одна тисяча чотириста гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Рішення складено 23.08.2022 року.

Суддя