Рішення

від 24.08.2022 по справі 451/469/22

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

25 серпня 2022 рокуСправа №451/469/22 Провадження № 2/451/344/22

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові цивільну справу №451/469/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Радехівська міська рада Львівської області, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про виділення в натурі частки із майна та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

31 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Радехівська міська рада Львівської області, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про виділення в натурі частки із майна.

В позовній заяві зазначає, що 26 листопада 2021 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлових будівель, що посвідчений приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. і зареєстрований в реєстрі за №1782. За умовами коментованого договору він придбав у Товариства 444/1000 (чотириста сорок чотири тисячні) частини від комплексу будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 та після здійснення державної реєстрації набув право власності на це майно (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №287102353 від 26.11.21).

На даний час, позивач, як власник зазначеного майна, має намір здійснювати ремонтні роботи, що беззаперечно вплине на вартість цього майна, а в подальшому буде здійснювати господарську діяльність. Для поділу нерухомого майна у добровільному чи судовому порядку необхідна технічна можливість виділити кожному співвласнику відокремлене приміщення з власним входом. Згідно висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, складеного КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» визначається, що за технічними показниками склад (поз.5), який розташований по АДРЕСА_1 , є відокремлений, має окремий вхід і може бути виділений в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна. Із первинних позовних вимог йому стало зрозуміло, що не всі співвласники нерухомого майна Товариства здійснили перереєстрацію права власності у встановленому законом поряду, відмовляються виготовити технічну документацію на належні їм частки та внести відомості про технічні паспорти у інформаційну базу даних, нести інші матеріальні витрати пов`язані із реалізацією своїх прав на майно. А один із співвласників об`єкту нерухомого майна ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Тобто, з врахуванням наведеного, одностайної позиції та згоди із співвласниками майна щодо виділу часток в натурі, не досягнуто. Відсутній, також, конкретний розподіл часток об`єкту нерухомого майна. Відтак, неможливість сторін дійти згоди щодо виділу у натурі часток із майна, що є у спільній частковій власності, а також зазначені вище інші об`єктивні обставини позбавляють позивача можливості вирішити свої майнові питання у позасудовому порядку.

За твердженням позивача, об`єкту власності - складу (поз.5) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 , що посвідчується відомостями, викладеними у рішенні виконкому Радехівської міської ради №238 від 31 серпня 2021 року. Також позивач зазначає, що земельна ділянка із кадастровим номером 4623910100:01:002:0424, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, із цільовим призначенням 11.03 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організації та підприємств, перебуває у комунальній власності.

Просить суд ухвалити рішення, яким виділити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності, загальною площею 989,1 м.кв, у розмірі 444/1000 частини комплексу нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорта на нежитлове приміщення, виготовленого станом на 31 серпня 2021 року, зокрема: склад (літера А1-1), загальною площею - 989,1 м.кв., що складається з приміщення (А1-1-1) - 59,7 м.кв., приміщення (А1-1-2) - 19,9 м.кв., приміщення (А1-1-3) - 483,1 м.кв., приміщення (А1-1-4) - 223,8 м.кв., приміщення (А1-1-5) - 91,52 м.кв., приміщення (А1-1-6) - 26,1 м.кв., приміщення (А1-1-7) - 85,0 м.кв. (а.с.4-8).

31 травня 2022 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.27).

16 червня 2022 року суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

03 серпня 2022 року за вх.№4817 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД Мулявка О.В. надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник позивача (представник відповідача за первинним позовом) зазначає, що у травні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 із вимогами виділити йому в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності, загальною площею 989,1 м.кв, у розмірі 444/1000 частини комплексу нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 і, яке він придбав у ТзОВ «Явір» ЛТД.

На даний час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД є власником 155/1000 частин комплексу нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , зокрема: нежитлової будівлі - прохідна поз. 1, загальною площа 15,4 м.кв., адмінбудинок поз. 2, загальною площею 318,5 м.кв. та електропідстанція поз. 2, загальною площею 10,2 м.кв.. Частину майна (приміщень) Товариство відчужили, що посвідчується відомостям викладеними у договорах купівлі-продажу від 18.07.2012 (зареєстрованим в реєстрі за №1599), від 06.08.2012 (зареєстрованим в реєстрі за №1788), від 1.06.2012 (зареєстрованим в реєстрі за №1154), від 15.10.2015 (зареєстрованим в реєстрі за №1201) та від 26.11.2021 (зареєстрованим в реєстрі за №1782). У 2021 році у складі членів ТзОВ «Явір» ЛТД, а в подальшому і адмінперсоналу, відбулися зміни, в результаті чого, попереднього керівника було звільнено та на посаду директора| Товариства призначено ОСОБА_6 . Під час відступлення часток та складення керівництвом повноважень 03.09.2021 було складено акт передачі майна, наявного на балансі ТзОВ «Явір» ЛТД. У подальшому, в ході інвентаризації та констатації фактичним обставинам щодо майна Товариства їх юридичній значущості, було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на території ТзОВ «Явір» ЛТД розташована споруда «Зерносклад» загальною площею 59,0 кв.м., яка згідно даних технічного паспорта КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» збудована у 1978 році. У ході проведення аудиту фінансової і господарської діяльності Товариства не вдалося встановити походження та власника зазначеної споруди «Зерносклад», відомості про таку не відображені і в Свідоцтві про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_2 . Після чого, 21.02.2022 було виготовлено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №300517252, проте і у ньому виявлено відсутність відомостей про власність щодо споруди « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначив представник позивача, ТзОВ «ЯВІР» ЛТД користувався і користується спорудою «Зерносклад». Наведене засвідчується відкритими діями Товариства щодо користування майном, зокрема, було розроблено технічну документацію стосовно земельної ділянки із присвоєнням їй кадастрового номера 4623910100:01:002:0423, із Радехівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, сплачуються усі податки та обов`язкові платежі, пов`язані із використанням земельної ділянки та володінням нерухомим майном тощо. До цього, зокрема у 2009 році ТзОВ «Явір» ЛТД передано у користування земельну ділянку площею 2,85 га (землі промисловості, для обслуговування виробничих будівель і споруд із кадастровим номером 4623910100:01:002:0227. Як визначається із експлікації, споруда «Зерносклад» розташована на цій земельній ділянці, а відтак мало і, з врахуванням договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4623910100:01:002:0423, має місце користуватися цим нерухомим майном. Презюмується, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішньому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Також представник позивача зазначає, що споруда « ІНФОРМАЦІЯ_2 » загальною площею 59,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на території ТзОВ «Явір» ЛТД, не перейшла у власність Товариства, проте тривалий час відкритого і безперервного володіння (користування) цим майном вказує на те, що цю будівлю суб`єкт господарювання вважав своїм майном і щодо цього не виникало жодних сумнівів.

Просить ухвалити рішення, яким визнати за Товариством з обмеженою відповідальнісю «Явір» ЛТД, код ЄДРПОУ 02970932, право власності на будівлю «Зерносклад» (літера А1-1), загальною площею - 59,0 м.кв., що складається з коридору - 4,7 м.кв., зерноскладу - 23,6 м.кв., зерноскладу- 10,3 м.кв.,; зерноскладу - 10,7 кв., зерноскладу - 9,7 м.кв., яка знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорта на допоміжну (господарську) будівлю, виготовленого станом на 22 вересня 2021 року (а.с.64-68).

Ухвалою судового засідання від 09 серпня 2022 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Радехівська міська рада Львівської області, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про виділення в натурі частки із майна. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.126-128).

Учасники справи в підготовче засідання не з`явилися.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.135).

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с.132).

Також відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги, в тому числі і за зустрічним позовом, визнав (а.с.133).

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги, в тому числі і за зустрічним позовом, визнав (а.с.136).

Окрім того, відповідач ОСОБА_4 подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги, в тому числі і за зустрічним позовом, визнала (а.с.134).

Представник відповідача Радехівської міської ради Львівської області також подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника міської ради. Позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення (а.с.137).

Представник третьої особи КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» - про розгляд справи був повідомлений належним чином, проте про причини неявки суд не повідомив (а.с.131).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов та зустрічний позов підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що єдиним власником нежитлової будівлі, а саме: поз.1, поз.2, поз.3, поз.4, поз.5, поз.6, поз.7, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 14.02.2012 було ТОВ «Явір» ЛТД, що підтверджує копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення виконкому Радехівської міської ради від 14.02.2012 №22, та копія Витягу про державну реєстрацію прав, №33453425, виданого 13.03.2012 КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.18-18 зворот, 69-69 зворот; 19-19 зворот).

Згодом частина приміщень майнового комплексу була відчужена.

Так, ОСОБА_1 є власником 444/1000 частин від комплексу будівель, а саме: будівля складу, поз.5, площею 989,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу частини нежитлових будівель, посвідченим 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Юрченко О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1782. З договору видно, що дане майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,1465 га із кадастровим номером 4623910100:01:002:0424 (а.с.9-10,70-71).

Право власності позивачем зареєстровано 26.11.2021, що підтверджує копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №287102353 від 26.11.2021 (а.с.11-11 зворот).

З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9902656362021 від 26.11.2021 видно, що земельна ділянка площею 0,1465 га із кадастровим номером 4623910100:01:002:0424, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, із цільовим призначенням 11.03 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організації та підприємств, перебуває у комунальній власності (а.с.15-18).

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель, посвідченого 15 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1201, укладеного між ТОВ «Явір» ЛТД» та ОСОБА_3 , констатовано, що ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі, а саме: пилорами, поз.6, площею 326,1 кв.м., яка становить 147/1000 частин від комплексу будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 . З договору видно, що дане майно знаходиться на земельній ділянці площею 1,3541 га із кадастровим номером 4623910100:01:002:0405 (а.с.72-72 зворот).

З копії Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, посвідченого 06 серпня 2012 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1788, укладеного між ТзОВ «Явір» ЛТД» та ОСОБА_2 , видно, що ОСОБА_2 є власником 57/100 частин столярного цеху, поз.7, площею 227,2 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . З договору видно, що дане майно знаходиться на земельній ділянці площею 2,85 га із кадастровим номером 4623910100:01:002:0227 (а.с.73-73 зворот).

Згідно з копією дубліката Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, посвідченого 11 червня 2012 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1154, укладеного між ТОВ «Явір» ЛТД» та ОСОБА_3 , останній є власником 43/100 частин столярного цеху, поз.7, площею 169,3 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . З договору видно, що дане майно знаходиться на земельній ділянці площею 2,85 га із кадастровим номером 4623910100:01:002:0227 (а.с.74-74 зворот).

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 18 липня 2012 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1599, укладеного між ТОВ «Явір» ЛТД» та ОСОБА_5 , констатовано, що останній став власником зерноскладу, поз.4, площею 169,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . З договору видно, що дане майно знаходиться на земельній ділянці площею 2,85 га із кадастровим номером 4623910100:01:002:0227 (а.с.75-75 зворот).

Отже на час звернення до суду із позовом ТОВ «Явір» ЛТД» є власником частини нежитлової будівлі, а саме: прохідна, поз.1, площею 15,4 кв.м., адмінбудинок, поз.2, площею 318,5 кв.м., електропідстанція, поз.3, площею 10,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.18-18 зворот, 69-69 зворот).

Вищезазначене також підтверджує копія Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.02.2022 (а.с.89-89 зворот).

Відповідно до копії технічного паспорта на допоміжну (господарську) будівлю, яка належить до садибного, дачного та садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ТзОВ «Явір «ЛТД» станом на 31 серпня 2021 року, частка позивача у розмірі 444/1000 частини комплексу нерухомого майна, зокрема: склад (літера А1-1), загальною площею - 989,1 м.кв. складається з приміщення (А1-1-1) - 59,7 м.кв., приміщення (А1-1-2) - 19,9 м.кв., приміщення (А1-1-3) - 483,1 м.кв., приміщення (А1-1-4) - 223,8 м.кв., приміщення (А1-1-5) - 91,5 м.кв., приміщення (А1-1-6) - 26,1 м.кв., приміщення (А1-1-7) - 85,0 м.кв. (а.с.21-26).

Згідно із довідкою-характеристикою на нежитлову будівлю (склад) №6402 від 24.11.2021, виданою КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», склад по вулиці Львівській, 67 поз.5 в місті Радехів Червоноградського району Львівської області має такі характеристики: будівля складу одноповерхова, загальною площею - 989,1 м.кв.; рік побудови 1954; будівля складу становить 444/1000 частин комплексу будівель по АДРЕСА_1 (а.с.13).

З висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, виконаного КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», видно, що за технічними показниками склад (поз.5) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 989,1 м.кв., є відокремлена, має окремий вхід і може бути виділений в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна (а.с.14).

Рішенням Радехівської міської ради Львівської області №238 від 31 серпня 2021 року «Про присвоєння окремих адресних номерів нежитловим будівлям на АДРЕСА_1 » окремим нежитловим будівлям присвоєно такі адресні номери: прохідній (поз.1), адмінбудинку (поз.2), електропідстанції (поз.3) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 ; зерноскладу (поз.4) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 ; складу (поз.5) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 (а.с.12,121).

Відповідно до копії технічного паспорта на допоміжну (господарську) будівлю, яка належить до садибного, дачного та садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ТзОВ «Явір «ЛТД» станом на 22 вересня 2021 року, зерносклад (літера А1-1), загальною площею 59,0 м.кв. складається з коридора (А1-1-1) 4,7 м.кв., зерноскладу (А1-1-2) 23,6 м.кв., зерноскладу (А1-1-3) 10,3 м.кв., зерноскладу (А1-1-4) 10,7 м.кв., зерноскладу (А1-1-5) 9,7 м.кв. (а.с.81-84).

Згідно з копією Договору оренди землі від 19 серпня 2019 року, укладеного між Радехівською міською радою, в особі міського голови Коханчука С.П. (орендодавець), та ТОВ «Явір «ЛТД», в особі директора Материцького Є.А. (орендар), в оренду строком на 1 рік передано земельну ділянку загальною площею 0,2474 га з кадастровим номером 4623910100:01:002:0423 (а.с.90-95).

Відповідно до даних, викладених у довідці №188 від 26.03.2011, виданій виконкомом Радехівської міської ради, встановлено, що згідно земельно-облікових документів Радехівської міської ради за ТзОВ «Явір» ЛТД рахується земельна ділянка площею 2,85 га, яка розташована в АДРЕСА_3 , і на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна ТзОВ «Явір» ЛТД (а.с.107).

Вищезазначене також стверджується копією довідки №473 від 19.11.2010, виданої Управлінням Держкомзему у Радехівському районі та копією довідки №573 від 06.03.2008, виданої Управлінням земельних ресурсів у Радехівському районі (а.с.108,109).

Рішенням Радехівської міської ради Львівської області №30 від 08 липня 2015 року «Про надання дозволу ТзОВ «Явір» на розроблення детального плану території для визначення площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нежитлових будівель в АДРЕСА_3 », ТзОВ «Явір» надано дозвіл на розроблення детального плану території по вул. Львівській, 67 для визначення площі земельної ділянки необхідної для обслуговування власних нежитлових будівель поз.1, поз.2, поз.3, поз.5, поз.6 (а.с.110).

Також на підтвердження позовних вимог за зустрічним позовом представник позивача подав копію Договору купівлі-продажу державного майна Виробничо-торгівельного орендного підприємства «Явір» від 09 липня 1993 року (а.с.111-114), копія Акта оцінки майна цілісного майнового комплексу Виробничо-торгівельного орендного підприємства «Явір» від 09 липня 1993 року від 04 червня 1993 року (а.с.115-117) та копія Протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 14 травня 1993 року (а.с.118-120).

З довідки №2488 від 02.08.2022, виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ», видно, що станом на 31.12.2012 в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» реєстрація права власності нежитлової будівлі АДРЕСА_3 не проводилася (а.с.122).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частина 1 статті 181 ЦК України визначає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі статтею 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Нормами статей 317 та 319 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна буд-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 356 Цивільного кодексу (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, далі ЦК України) визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно із ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Згідно із ч. 2 ст. 367 ЦК України вбачається, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20).

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна затвердженою наказом №55 від 18.06.2007 року Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Так, згідно з пунктами 1.2,2.1,2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Враховуючи, що частка позивача у спільній частковій власності може бути виділена в натурі, як приміщення, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна, а в позасудовому порядку дане питання позивач вирішити не може, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.321,328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Відповідно до частини другої статті 344 ЦК України не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 4, 5 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України.

Згідно п. 13 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18) зроблено висновок, що «умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном».

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно, у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 14 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД більше 10 років відкрито, безперервно, добросовісно володіє будівлею «Зерносклад» (літера А1-1), загальною площею - 59,0 м.кв., що складається з коридору - 4,7 м.кв., зерноскладу - 23,6 м.кв., зерноскладу- 10,3 м.кв.,; зерноскладу - 10,7 кв., зерноскладу - 9,7 м.кв. і, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , наявні всі правові підстави для визнання за ним в судовому порядку права власності на вищевказану будівлю за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,141,200,206,258-259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності, загальною площею 989,1 м.кв, у розмірі 444/1000 частини комплексу нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорта на нежитлове приміщення, виготовленого станом на 31 серпня 2021 року, зокрема: склад (літера А1-1), загальною площею - 989,1 м.кв., що складається з приміщення (А1-1-1) - 59,7 м.кв., приміщення (А1-1-2) - 19,9 м.кв., приміщення (А1-1-3) - 483,1 м.кв., приміщення (А1-1-4) - 223,8 м.кв., приміщення (А1-1-5) - 91,52 м.кв., приміщення (А1-1-6) - 26,1 м.кв., приміщення (А1-1-7) - 85,0 м.кв.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» ЛТД задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальнісю «Явір» ЛТД, код ЄДРПОУ 02970932, право власності на будівлю «Зерносклад» (літера А1-1), загальною площею - 59,0 м.кв., що складається з коридору - 4,7 м.кв., зерноскладу - 23,6 м.кв., зерноскладу- 10,3 м.кв., зерноскладу - 10,7 кв., зерноскладу - 9,7 м.кв. і, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорта на допоміжну (господарську) будівлю, виготовленого станом на 22 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 25 серпня 2022 року.