Постанова

від 25.08.2022 по справі 551/1099/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2022 року м. Харків Справа № 551/1099/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.;

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу (вх.№667П/2) Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 (повний текст рішення складено 09.03.2022 суддею Ціленком В.А. у приміщенні господарського суду Полтавської області)

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1,

до 1) Шишацького районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), АДРЕСА_1,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, м.Полтава,

про стягнення 20573,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідачів: 1) Шишацького районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про стягнення з Державного бюджету України 20573,00 грн виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, сплачених у межах виконавчого провадження №57755481.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ВДВС відмовило ОСОБА_1 у поверненні йому виконавчого збору та стягнутих витрат виконавчого провадження при виконанні вимоги ГУДФС у Полтавській області №Ф-18259-17У від 02.10.2018 про сплату боргу /недоїмки/ з єдиного внеску у сумі 203730,08 грн при здійсненні ним підприємницької діяльності, яка, на думку позивача, є похідною від вимоги про сплату боргу /недоїмки/ №0030691311 від 20.03.2018, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0030741311 від 20.03.2018, вимоги про сплату боргу /недоїмки/ №00477991311 від 08.05.2018 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0048011311 від 20.03.2018. Посилаючись на ст.170, 1212 Цивільного кодексу України, частину 2 ст.45 Бюджетного кодексу України, ст.27, частину 7 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», позивач вважає, що стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20573,00 грн, які складаються з виконавчого збору (20373,00 грн) та витрат виконавчого провадження (200 грн) у межах ВП №5775548, підлягають поверненню.

Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 15.11.2021 справу за №551/1099/21 за позовом ОСОБА_1 до Шишацького районного ВДВС Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення грошових коштів, передано на розгляд до господарського суду Полтавської області, мотивуючи тим, оскільки в даному випадку позивач визначив відповідачами органи державної влади, які є юридичними особами, та заявив вимогу лише про стягнення грошових коштів і ця вимога не об`єднана з вимогою про вирішення публічно-правового спору за суб`єктним критерієм, то спір належить до юрисдикції господарського суду спір з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15.03.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 27.02.2019 у справі №405/4179/18, від 05.06.2019 у справі №454/1690/16, від 04.04.2020 у справі №925/1196/18, від 31.01.2020 у справі №523/5596/18, від 22.02.2021 у справі № 910/9554/20.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано сторонам: відповідачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, оформлений згідно з вимогами ст.165 Господарського процесуального кодексу України; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення (ст.167 Господарського процесуального кодексу України), копії заперечень надати (направити) позивачу; позивачу: подати суду у строк до 11.02.2022 відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст.165 Господарського процесуального кодексу України. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).

Оспорюваним рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 позов задоволено, стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 20373,00 грн виконавчого збору і 200 грн витрат виконавчого провадження, а також 2270,00 грн судового збору у цій справі, як з державного органу, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням Державної виконавчої служби як органу стягнення.

При цьому, надавши оцінку участі у спірних правовідносинах саме органу державної виконавчої служби, жодного рішення відносно визначеного позивачем 1-го відповідача - районного відділу ВДВС, господарським судом Полтавської області у порушення ст.236, 238 Господарського процессуального кодексу України не винесено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з такого. Оскільки вимога Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-1825917У від 02.10.2018 є похідною від вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0030691311 від 20.03.2018, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0030741311 від 20.03.2018, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0047991311 від 08.05.2018 та рішення про застосування штрафних санкції за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0048011311 від 20.03.2018, а рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №440/2991/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу недоїмки від 20.03.2018 №Ф-0030691311; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2018 №0030741311, стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20573,00 грн, які складаються з виконавчого збору 20373,00 грн та витрат виконавчого провадження 200,00 грн у межах ВП №57755481, тому суд дійшов висновку, що вказані кошти підлягають поверненню, а позов - задоволенню.

Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2022 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області залишено без руху; Головному управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали, для надання: доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн; доказів направлення апеляційної скарги з додатками іншим учасникам судової справи; роз`яснено апелянтові, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянтові.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 повернуто заявнику.

23.06.2022 Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області вдруге звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження Головним управлінням Казначейства на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 та поновити строк для подання Головним управлінням Казначейства апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Зупинити дію рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області коштів у розмірі 20573,00 грн та 2270,00 грн судового збору на користь ОСОБА_1 . Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України виконавчий збір у розмірі 20573,00 грн на користь ОСОБА_1 , витрати виконавчого провадження в розмірі 200,00 грн та судовий збір з Шишацького районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що Головне управління Казначейства прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало, оскільки позивач не вказує на Головне управління Казначейства як на порушника своїх прав. Заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суд ототожнює такі категорії як «Держава», «Державний бюджет», «Головне управління Казначейства», які між тим, є різними. Головне управління Казначейства є органом державної влади, одним з структурним елементів державного апарату, і не може уособлювати в собі таке широке поняття як держава. З органу казначейства як з юридичної особи взагалі не можливе проведення стягнення, оскільки рахунки Головного управління Казначейства призначені лише для виплат заробітної плати та інших соціальних виплат, за чітко встановленими кодами бюджетної класифікації, тому Головне управління Казначейства не може відповідати своїм майном за дії, спричинені іншими юридичними особами. Щодо стягнення витрат судового збору, які повністю покладено на Головне управління Казначейства зазначає, що Головне управління Казначейства не перебувало у правовідносинах з позивачем, а лише опосередковано було залучено у процес стягнення витрат виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, адже органи казначейства здійснюють казначейське обслуговування органів виконавчої служби. Кошти в загальній сумі 20373,00 грн стягнуті як виконавчий збір з ОСОБА_1 та перераховані Шишацьким районним ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у період з 08.01.2019 по 09.04.2021 за 30-ма платіжними дорученнями на рахунок з обліку надходжень виконавчого збору за кодом класифікації доходів бюджету «Виконавчий збір» з дотриманням вимог статті 29 Бюджетного кодексу України у повному обсязі зараховані до складу доходів державного бюджету. Державна казначейська служба України відповідно до законодавства здійснює лише виконання рішень суду про списання коштів Державного бюджету, але самі кошти не повинні стягуватись з органів Казначейства як з окремих юридичних осіб, з огляду на те, що вони взагалі ні в які правовідносини з правовідносини з позивачем не вступали. Витрати виконавчого провадження, які стягнуті Шишацьким районним ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у розмірі 200,00 грн з позивача, не спрямовувалися у бюджет, оскільки відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження). Судом першої інстанції не досліджувалося питання спрямування стягнутих коштів з позивача, а саме, виконавчого збору і витрат виконавчого провадження. Ні позивачем, ні Шишацьким районним ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) не надані докази щодо перерахування стягнутих витрат виконавчого провадження у сумі 200,00 грн до державного бюджету, оскільки ці кошти не надходили до бюджету. Також заявник зазначає, що кошти стягуються з рахунків, на які вони були зараховані, тобто кошти про стягнення виконавчого збору - з державного бюджету, а кошти про стягнення витрат виконавчого провадження - з рахунків органів виконавчої служби. Оскільки позивач був боржником у межах виконавчого провадження №57755481, що і підтверджує про правовідносини, які відбувалися між позивачем та Шишацьким районним ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), які і лягли в основу предмету позову про стягнення коштів, тому судовий збір у розмірі 2270,00 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн підлягають стягненню з рахунків Шишацького районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), а не з Головного управління Казначейства. Головне управління Казначейства як самостійна юридична особа ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало, а тому і не може нести відповідальність за дії іншого державного органу. Таким чином, оскаржуване судове рішення про стягнення коштів з Головного управління Казначейства є незаконним та необґрунтованим, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 поновлено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21. Зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження. Встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань у справі №551/1099/21 протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Ухвалено, що відзив, заяви та клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд". Приймання та реєстрація процесуальних документів, надісланих учасниками судового процесу, здійснюється лише з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які мають бути створені в Електронному суді, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.

Відповідно до пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 про відкриття апеляційного провадження у даній справі направлено поштою позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, іншим учасникам справи: представнику позивача та першому та другому відповідачам копію ухвали суду, засвідчену електронно-цифровими підписами суддів, доставлено в електронному вигляді через систему «Електронний суд».

Правом надати відзив на апеляційну скаргу сторони не скористались.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

На момент спірних правовідносин позивач був платником єдиного внеску у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З матеріалів даної справи убачається, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено вимогу від 20.03.2018 про сплату Грудіним Сергієм Миколайовичем боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 132553,71 грн.

Вимога №Ф-0030691311 від 20.03.2018 прийнята на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 16.02.2018 за №243/16-31-13-11-16/2739809173 (а.с.13).

Також, Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій про донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2018 №0030741311 на суму 37768,04 грн на ім`я ФОП Грудіна Сергія Миколайовича за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (а.с.14).

Доказів перебування вимоги від 20.03.2018 №Ф-0030691311 та рішення від 20.03.2018 на примусовому виконанні матеріали справи не мастять.

Окрім того, позивач стверджує, що 08.05.2018 ГУ ДФС у Полтавській області винесло вимогу №Ф-0047991311 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 28178,35 грн.

Вимога №Ф-0047991311 від 08.05.2018 прийнята на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, на підставі акта документальної планової перевірки від 16.02.2018 за №243/16-31-13-11-16/2739809173 та рішення ДФС України про розгляд скарги від 03.05.2018 №6233/Г/99-99-11-02-02-25.

ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення №0048011311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 5635,67 грн.

Оскільки матеріали справи не містять зазначених у позові ні акту планової перевірки від 16.02.2018 №243/16-31-13-11-16/6233/Г/99-99-11-02-02-25, ні вимоги від 08.05.2018 №Ф0047991311, ні рішення про розгляд скарги від 03.05.2018, ні рішення про застосування санкцій №0048011311, тому наведені обставини апеляційний суд не може узяти до уваги як обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Також 02.10.2018 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу №Ф-18259-17У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.09.2018 у сумі 203730,08 грн, яка прийнята на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач стверджує, що вимога №Ф-18259-17У від 02.10.2018 перебувала на виконанні Шишацького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) (виконавче провадження №57755481). Виконавчою службою проведено стягнення боргу у сумі 108142,19 грн, а також стягнення виконавчого збору у сумі 20373,00 грн та витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн.

Проте, матеріали справи не містять документів та матеріалів виконавчого провадження №57755481, зокрема, постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, з Довідки виконавчої служби №17.31-34/5403 від 07.06.2021 убачається, що на виконанні Шишацького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) перебувало ВП №57755481 з виконання вимоги ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-18259-17У від 02.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Полтавській області боргу у сумі 203730,08 грн. 28.04.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини 1 ст.39, ст..40 Закону України «Про виконавче провадження». У ході виконання за ВП №57755481 проведено стягнення боргу в сумі 108142,19 грн та згідно з повідомленням ГУ ДПС у Полтавській області про погашення (сплату) боргу (недоїмки) від 19.04.2021 №158-13 боржником самостійно погашено заборгованість на суму 95587,89 грн, проведено стягнення виконавчого збору у сумі 20373,00 грн, проведено стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 200,00 грн (а.с.16).

У Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження №57755481 міститься така інформація: боржником є ОСОБА_1 , стягувачем - ГУ ДФС у Полтавській області; Шишацьким відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) відкрито провадження 22.11.2018, на даний час стан виконавчого провадження є завершеним.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №440/2991/19, яке залишено Другим апеляційним адміністративним судом без змін та 10.03.2021 набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 20.03.2018 №0030771311, №0030921311, №0030951311, №0030931311. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 20.03.2018 №0030801311 у частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 75421,00 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018 №Ф-0030691311. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2018 №0030741311.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.12.2020 ОСОБА_1 припинено статус фізичної особи-підприємця.

05.11.2021 за результатами судового розгляду спору за адміністративною справою ОСОБА_1 звернувся до 1-го відповідача з заявою про повернення неправомірно стягнутих коштів виконавчого збору у сумі 20373грн та 200 грн витрат у виконавчому провадженні ВП57755481 (а.с.69).

Листом від 23.07.2021 за вих.№17.31-33/6999 Шишацький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) на заяву ОСОБА_1 відповів, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №440/2991/19 скасовано вимогу ГУ ДФС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018, проте в ході виконання ВП №57755481 проводилося стягнення боргу з ОСОБА_1 згідно з вимогою №Ф-18259-17У від 02.10.2018. Тобто, рішенням скасовано інший виконавчий документ, стягнення по якому не проводилося. Вимога ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018 не перебувала на виконанні у Шишацькому відділі державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Пвнічно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми). Таким чином, виконавча служба зазначає, що відсутні будь-які законні підстави для повернення коштів у сумі 20573,00 грн.

Однак, позивач вважає, що фактично вимога Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-1825917У від 02.10.2018 є похідною від вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0030691311 від 20.03.2018, рішення про застосування штрафних санкції за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0030741311 від 20.03.2018 вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0047991311 від 08.05.2018, та рішення про застосування штрафних санкції за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0048011311 від 20.03.2018.

Господарський суд, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011 щодо повороту виконання рішення, погодився з доводами позивача про те, що вимога Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-1825917У від 02.10.2018 є похідною від вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0030691311 від 20.03.2018.

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки господарського суду, виходячи з такого.

Слід зазначити, що поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання судового рішення у господарському судочинстві врегульований статтею 333 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, позивач у позовній заяві не наводить правового обґрунтування застосування повороту виконання рішення у даній справі, у свою чергу, господарський суд також не мотивує в оскаржуваному рішенні чому узяв до уваги позицію Конституційного суду України щодо повороту виконання рішення.

Окрім того, у позові та судовому рішенні відсутнє будь-яке правове обґрунтування пов`язаності та похідного походження вимоги №Ф-1825917У від 02.10.2018 та вимоги №0030691311 від 20.03.2018.

У рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №440/2991/19, на яке посилається позивач, предметом розгляду та дослідження були податкові повідомленнями-рішеннями від 20.03.2018 №0030771311, №0030801311 у частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 75421,00 грн, №0030921311, №0030951311, №0030931311, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018 №Ф-0030691311 та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2018 №0030741311, за результатами розгляду суд дійшов висновку про задоволення позову, зокрема, протиправність та скасування, у тому числі і податкового повідомлення-рішення від 20.03.2018 №0030951311, при цьому судом не досліджувалась вимога №Ф-1825917У від 02.10.2018, а у рішенні відсутнє жодне посилання про те, що вимога №Ф-1825917У від 02.10.2018 є похідною від вимоги №0030951311 від 20.03.2018. А, отже, встановлення факту пов`язаності вимог від 20.03.2018 та від 02.10.2018 не було предметом у суді під час розгляду адміністративної справи.

Натомість, як свідчать матеріали справи, та не спростовано жодними доказами, підстави винесення вимог є різними: - вимогу №Ф-0030691311 від 20.03.2018 прийнято на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 16.02.2018 за №243/16-31-13-11-16/2739809173; - вимогу №Ф-18259-17У 02.10.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 203730,08 грн прийнято на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

За інформацією виконавчої служби на виконанні Шишацького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) перебувало ВП №57755481 з виконання вимоги ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-18259-17У від 02.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Полтавській області боргу у сумі 203730,08 грн. У ВП №57755481 проведено стягнення боргу в сумі 108142,19 грн та згідно з повідомленням ГУ ДПС у Полтавській області про погашення (сплату) боргу (недоїмки) від 19.04.2021 №158-13 боржником самостійно погашено заборгованість на суму 95587,89 грн, проведено стягнення виконавчого збору у сумі 20373,00 грн, проведено стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 200,00 грн.

Матеріали справи містять платіжні доручення, сплачені за період: з січня 2019 по квітень 2021 роки, однак у цих документах відсутні посилання на конкретне виконавче провадження, на виконання якого сплачено відповідні суми коштів.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на виконанні у виконавчій службі перебувала вимога №0030951311 від 20.03.2018, яка скасована судовим рішенням.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що вимога №Ф-18259-17У від 02.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Полтавській області боргу у сумі 203730,08 грн оскаржувалась у судовому порядку.

З огляду на зазначене, висновок господарського суду про застосування у даному випадку повороту виконання судового рішення є помилковим.

Предметом даного позову є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 20573,00 грн, що складаються з виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, сплачених у межах виконавчого провадження №57755481, однак доказів сплати та зарахування до Державного бюджету України виконавчого збору у розмірі 20373,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн матеріали справи не містять.

Отже, господарським судом не досліджувалося питання спрямування стягнутих коштів з позивача за ВП №57755481, а саме, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження).

Згідно зі статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, що передбачає: розрахунково - касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та відсутність належних доказів у матеріалах справи, колегія суддів бере до уваги доводи заявника апеляційної скарги про те, що витрати виконавчого провадження, які стягнуті Шишацьким районним ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у розмірі 200,00 грн з позивача, не спрямовувалися до держаного бюджету, а виконавчий збір у розмірі 20373,00 грн неможливо ідентифікувати за рахунком з обліку надходжень виконавчого збору за кодом класифікації доходів бюджету «Виконавчий збір» з дотриманням вимог статті 29 Бюджетного кодексу України, адже позивачем перераховувались кошти Шишацькому районному ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у період з 08.01.2019 по 09.04.2021 за 30-ма платіжними дорученнями, як зазначалося вище, без посилання на призначення платежу та номер виконавчого провадження.

Висновки господарського суду про стягнення суми виконавчого збору у розмірі 20373,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн саме з Державної казначейської служби України колегія суддів вважає помилковими, виходячи з такого.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області регулюється наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 №129 «Про затвердження положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області» (далі - Положення), виданого відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 «Про затвердження положень про територіальні органи Державної казначейської служби України».

Відповідно до цього Положення основними завданнями Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Пунктом 4 Положення чітко визначено перелік повноважень, що здійснює Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Положення та Бюджетного кодексу України Головне управління Казначейства є державним органом та самостійною юридичною особою, має самостійні кошториси видатків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 170, 176 Цивільного кодексу України Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій при здійсненні ними своїх повноважень, рівно як державні органи не відповідають по зобов`язаннях Держави. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Кошти Державного бюджету України - це кошти, які обліковуються на єдиному казначейському рахунку та не належать Державній казначейській службі України на праві власності, тому у Державної казначейської служби України відсутні повноваження розпоряджатися коштами єдиного казначейського рахунку.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку про те, що Державна казначейська служба України відповідно до законодавства здійснює лише виконання рішень суду про списання коштів Державного бюджету, судовим рішенням заборгованість стягується з Державного бюджету України через казначейство, а не безпосередньо з органів казначейства як з окремих юридичних осіб.

Вищевикладені обставини дають підстави колегії суддів вважати, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, відтак належить відмовити у позові повністю.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при недоведеності обставин справи, які суд вважав доведеними, неправильному застосуванні норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на позивача.

Керуючись ст.269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2022 у справі №551/1099/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул.Шевченка,1, м.Полтава, 36011, ідентифікаційний код юридичної особи 37959255) судовий збір у розмірі 3405,00 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.08.2022.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна