Рішення

від 25.08.2022 по справі 910/1520/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2022Справа № 910/1520/22За позовом Приватного підприємства "Л.В.С."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-Експорт"

про стягнення збитків у розмірі 18517,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Л.В.С." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-ЕКСПОРТ" 18517,00 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем, як відправником вантажу за CMR №52780 від 28.10.2021, свого обов`язку щодо контролю навантаження на одиночну ведучу вісь транспортного засобу, що спричинило накладення на позивача, як перевізника, штрафу у розмірі 50000,00 російських рублів, що станом на 03.12.2021 становить 18517,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року відкрито провадження у справі № 910/1520/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву; зобов`язано позивача надати суду нотаріально засвідчений переклад на українську мову додатків до позовної заяви - тексту договору №075-Т/15 від 13.08.2015, підтвердження про прибуття транспортного засобу №10313013/051121/0004780, постанови про призначення адміністративного покарання по справі про адміністративне правопорушення №10102000-3062/2021 від 16.11.2021, подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню адміністративного правопорушення від 16.11.2021, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.

30.06.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 07.02.2022 з клопотанням про поновлення строку на подання доказів, яке мотивоване неможливістю виконати вимоги ухвали суду у встановлений судом строк у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 119 зазначеного кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Клопотання позивача про поновлення строку на подання витребуваних судом доказів визнано судом обґрунтованим; докази, надані позивачем, прийняті судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не надав суду доказів в підтвердження наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агора-А" (експедитор) та Приватним підприємством "Л.В.С." (перевізник) укладено договір № 075-Т/15, відповідно до якого експедитор доручає, а перевізник бере на себе зобов`язання за рахунок експедитора від свого імені виконання послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) вантажів по Україні, країнам СНД та країнам Європи. Обсяг та вартість робіт по ТЕО, терміни та умови їх виконання обумовлюється у заявці. Узгоджена та підтверджена обома сторонами письмово за допомогою факсимільного зв`язку заявка має юридичну силу та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 2.1.6 договору експедитор зобов`язується здійснювати завантаження з дотриманням вимог техніки безпеки самотужки та засобами, забезпечити таке розміщення, кріплення та пакування вантажу, при якому під час транспортування буде виключено його переміщення у вантажному відсіку транспортного засобу, а також пошкодження чи забруднення останнього.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони відшкодовують заподіяні збитки у доведеному обсязі. У разі допущення експедитором перевантаження транспортного засобу (у тому числі перевищення навантаження на вісь) та додаткових витрат з боку перевізника, спричинених цим перевантаженням, експедитор відшкодовує їх перевізнику (п. 4.1, 4.3.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про свій намір розірвати цей договір, термін його дії автоматично продовжуватиметься на кожний наступний календарний рік (п. 8.1, 8.2 договору).

В рамках дії цього договору було складено заявку на перевезення вантажу № 252/21 від 22.10.2021 щодо здійснення перевезення з с. Наливайківка, Київська область, Україна до м. батайськ, ростовська область, росія, в період з 27.10.2021 по 01.11.2021, вартістю 28000,00 грн, автомобілем Мерседес, д.р.н. НОМЕР_1 , напівпричіп д.р.н НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Умови перевезення: водій зобов`язаний стежити за завантаженням/розвантаженням і якістю вантажу, приймаючи його згідно CMR. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за цілісність та збереження вантажу.

В підтвердження здійснення перевезення згідно зазначеної заявки до матеріалів справи долучено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 52780 від 28.10.2021, згідно якої відправником вантажу є відповідач, ТОВ "МТ-Експорт", одержувачем - ТОВ "ОМС Трейд", перевізником - позивач, ПП "Л.В.С.". Вага брутто 21375,09 кг. У п. 18 CMR "зауваження та застереження перевізника" зазначено, що завантаження контролюється відправником; перевізник не несе відповідальності за пошкодження, зв`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу; санкції за перевищення ваги покладаються на клієнта; вантаж прийнято згідно ч. 1 ст. 8 Конвенції КПДВ.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що 16.11.2021 федеральною митною службою центрального митного управління брянська митниця було складено постанову про призначення адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення № 10102000-3062/2221, якою ухвалено визнати перевізника ПП "Л.В.С." винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 12.21.1 КОАП росії, та призначити покарання у виді адміністративного штрафу. На підставі вказаної вище постанови позивачем сплачено штраф у розмірі 50000,00 рублів платіжним дорученням в іноземній валюті № 119 від 03.12.2021, що за станом на 03.12.2021, як вказує позивач, становить 18517,00 грн. Зазначені кошти позивач і просить стягнути з відповідача в якості збитків.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Правовими наслідками порушення зобов`язання є, зокрема, і відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За умовами укладеного між ТОВ "Аграра-А" та ПП "Л.В.С." договору № 075-Т/15 від 13.08.2015, на підставі якого здійснювалось перевезення, відповідальність за перевантаження транспортного засобу, в тому числі по осях, несе експедитор (ТОВ "Аграра-А"). Доказів щодо звернення позивача з відповідними вимогами до експедитора позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ст. 4, 6 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Статтею 7 Конвенції передбачено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6; b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6; c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

Відповідно до ст. 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній. Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну.

Як передбачено ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Позивач вказує, що саме відповідач заповнював CMR і на ньому лежить відповідальність за вірність даних, вказаних в ній.

В той же час, Конвенцією, на яку посилаються сторони при вирішенні даного спору, передбачено обов`язок перевізника (позивача) контролювати завантаження і, в разі наявності претензій, зазначати про них у CMR. Тому обов`язок доведення наявності порушень щодо завантаження товару покладається на перевізника.

У поданій суду CMR № 52780 від 28.10.2021 позивачем, як перевізником, будь-яких зауважень чи застережень щодо завантаження вантажу не заявлено.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків та їх розміру;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4) вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року в справі № 910/5349/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними і допустимими доказами наявності всіх елементів правопорушення, обов`язкових для стягнення збитків, позивач суду не довів, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, судом розглянуті, але до уваги при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в позові всі судові витрати позивача залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова