Рішення

від 25.08.2022 по справі 520/1525/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 серпня 2022 року № 520/1525/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2021 №881381-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2021 рік, від 14.09.2021 №877902-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2020 рік, від 14.09.2021 №877903-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2019 рік, від 30.06.2021 №844813-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2018 рік та податкову вимогу від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041; скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 07 02.2022 року № 000245 1-1310-2041 на суму 49018,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу, який слугував підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що він має податковий обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою із земель комунальної власності, яка була надана для ведення фермерського господарства, є помилковим, адже з моменту створення ним Фермерського господарства «Пролісок», такий обов`язок перейшов на вказану юридичну особу, яка є землекористувачем відповідної земельної ділянки. Крім того, відповідачем порушено строки направлення спірних податкових повідомлень-рішень. Щодо податкових вимог, зазначає, що податкове зобов`язання у зв`язку з процедурою адміністративного оскарження було неузгодженим, тому у відповідача не виникло підстав для направлення позивачу податкових вимог.

Ухвалою судді від 14.02.2022, після усунення недоліків позовної заяви, поданої 21.01.2022, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, витребувано у відповідача інформацію з Державного земельного кадастру, яка була підставою для нарахування податкових зобов`язань позивачу. Вказана ухвала доставлена до електронного кабінета відповідача 16.02.2022, що підтверджується звітом про доставку.

Ухвалою суду від 02.06.2022 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, залишено позов без руху з підстав необхідності доплати судового збору.

Після усунення недоліків 23.06.2022 ухвалою суду продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду від 03.08.2022 за клопотанням відповідача встановлено новий строк на подання відзиву.

В межах встановленого судом строку відповідач направив до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що відповідно до державного акту на право користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка загальною площею 38 га на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області, земля надана у постійне користування, для ведення селянського господарства, державний акт від 1992 року, серії Б № 046912, зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 8. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, яка є у власності або у користуванні. Згідно зі ст. 81 Земельного кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Відповідно до пп. 14.1.72, пп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Отже, як землекористувач, на думку відповідача, ОСОБА_1 є платником земельного податку щодо вказаної земельної ділянки.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивачу ОСОБА_1 у 1992 році була надана у постійне користування земельна ділянка площею 38 га для ведення селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б № 046912, копія якого міститься в матеріалах справи.

04.01.1999 Печенізькою райдержадміністрацією було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Пролісок», пунктом 1.1. Статуту якого визначено, що ФГ «Пролісок» засноване на базі майна фермера ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач у позові, земельна ділянка площею 38 га була передана ним Фермерському господарству «Пролісок» (код 22608664) при його створенні, що відповідало частині 2 статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».

З наданих позивачем податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Пролісок» за 2018 2021 роки судом встановлено, що до Відомостей про наявність земельних ділянок включено земельну ділянку, оформлену Державним актом на право користування землею серії Б № 046912.

Відносно позивача ГУ ДПС у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення на загальну суму 49000,24 грн:

від 24.09.2021 №881381-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2021 рік,

від 14.09.2021 №877902-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2020 рік,

від 14.09.2021 №877903-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2019 рік,

від 30.06.2021 №844813-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2018 рік.

21.10.2021 позивачем подано скаргу до ДПС України на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.12.2021 № 11937/С/99-00-06-01-04-09 відмовлено у задоволенні скарги позивача.

Приймаючи вказане рішення, ДПС України зазначило, що відповідно даним інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС, скаржнику на підставі державного акту від 1992 року, серії Б № 046912 (зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 8) надана у постійне користування земельна ділянка для ведення селянського господарства площею 38 га, розташована на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про укладені, передані в оренду та зареєстровані договори оренди зазначеної земельної ділянки.

Контролюючим органом проведено нарахування земельного податку, враховуючи середню базову нормативну грошову оцінку (далі -НГО) земельної ділянки за 1 га ріллі по Харківській області, яка становить на 2018 рік 32 237,00 грн. за 1 га ріллі, та ставки земельного податку, затвердженої рішеннями XVIII сесії VII скликання Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області від 01.12.2017, XXV сесії VII скликання Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області від 27.06.2018, XXXV сесії VII скликання Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області від 05.07.2019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай) у розмірі* 1 % від НГО земельної ділянки.

На підставі вищезазначеного, ГУ ДПС у Харківській області проведено нарахування земельного податку з фізичних осіб та винесені скаржнику ППР від 30.06.2021 №844813-2413- 2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2018 рік у розмірі 12 250,06 грн; від 14.09.2021 №877903-2413-2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2019 рік у розмірі 12 250,06 грн; №877902-2413-2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2020 рік у розмірі 12 250,06 грн; від 24.09.2021 №881381-2413-2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2021 рік у розмірі 12 250,06 грн.

ДПС України у своєму рішенні послалося на ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зазначило, що у разі, якщо фермерське господарство є платником єдиного податку 4 групи, та між ним та фізичною особою (власником/користувачем) укладено договір оренди, а право оренди зареєстровано у встановленому законодавством порядку, така фізична особа (власник/користувач земельної ділянки) відповідно до вимог п. 281.3 ст. 281 ПК України звільняється від сплати земельного податку. У разі не дотримання умов державної реєстрації прав оренди земельної ділянки власник/користувач такої ділянки є платником земельного податку на загальних підставах. Таким чином, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок» (код ЄДРПОУ 22608664), тому нарахування земельного податку здійснено ОСОБА_1 .

Одночасно під час адміністративного оскарження позивачем отримано податкову вимогу від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041 на суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 12250,06 грн.

Після звернення позивача до суду, а саме 11.02.2022 позивачем отримано податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2022 року № 000245 - 1310-2041 на суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 49018,58 грн.

Позивач вважає, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не враховано, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень право володіння та користування ділянкою здійснює ФГ «Пролісок», а позивач не є землекористувачем для цілей оподаткування.

При вирішенні спору суд виходить з таких приписів діючого законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою;

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Судом встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 червня 2021 року у справі № № 400/1730/19 сформулював такий висновок щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.01.2022 за позивачем не зареєстровані майнові права щодо земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 38 га, розташованої на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області (ані право користування, ані власності).

Наявність державного акту від 1992 року, серії Б № 046912 (зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 8), про надання у постійне користування ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 38 га, розташованої на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області, відповідно до діючого на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень законодавства, не є належним підтвердженням права користування вказаною земельною ділянкою.

Так, відповідно до п.6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України 25 жовтня 2001 року № 2768-III громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

За приписами статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Позивачем відповідні дії щодо переоформлення права постійного користування до 01.01.2005 не вчинені.

Також з рішення ДПС України від 23.12.2021 № 11937/С/99-00-06-01-04-09, прийнятого в процедурі адміністративного оскарження, не вбачається, що відповідачем при нарахуванні податкових зобов`язань, відповідно до приписів ч.1 ст. 286 ПК України використані дані державного земельного кадастру.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі № 400/1730/19 та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає, що визначення позивача в якості платника земельного податку було здійснено відповідачем всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки право користування земельною ділянкою площею 38 га за позивачем у встановленому порядку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не оформлене, у зв`язку з чим він не може бути визначений як належний платник земельного податку.

З огляду на вказане, інші доводи позивача не впливають на висновок суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з земельного податку від 24.09.2021 №881381-2413-2023 за 2021 рік, від 14.09.2021 №877902-2413-2023 за 2020 рік, від 14.09.2021 №877903-2413-2023 за 2019 рік, від 30.06.2021 №844813-2413-2023 за 2018 рік є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових вимог ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041 на суму ; від 07 02.2022 року № 000245 1-1310-2041 на суму 49018,58 грн

Відповідно до п. 59.3. ст. 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

В свою чергу, відповідно до п. 56.15. ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Також відповідно до абз. 4 п. 56.18. ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналогічно, відповідно до п. 3 р. 2 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770, протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК:

- у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення;

- у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З наведеного вбачається, що податкові вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041 та від 07.02.2022 року № 0002451-1310-2041 підлягають скасуванню, оскільки направлені у момент, коли грошові зобов`язання з земельного податку не були узгодженими, крім того, друга з них є повторною, що не передбачено чинним законодавством.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області з земельного податку від 24.09.2021 №881381-2413-2023 за 2021 рік, від 14.09.2021 №877902-2413-2023 за 2020 рік, від 14.09.2021 №877903-2413-2023 за 2019 рік, від 30.06.2021 №844813-2413-2023 за 2018 рік та податкові вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041, від 07 02.2022 року № 000245 1-1310-2041.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1102,69 (одна тисяча сто шістдесят дві гривні 69 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення, враховуючи початок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 та перебування м.Харкова в зоні бойових дій, складено 26.08.2022.

Суддя Білова О.В.