Рішення

від 25.08.2022 по справі 600/1841/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/1841/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №307795 від 10 грудня 2021 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови вказано про порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у неналежному повідомленні позивача про час і місце розгляду справи. Також вказано, що позивач у спірних відносинах не є автомобільним перевізником, тобто є неналежним суб`єктом відповідальності, а тому притягнення його до відповідальності оскаржуваною постановою є безпідставним.

Ухвалою суду від 13 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваної постанови. Вказано, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, є безпідставними та необґрунтованими, вони не спростовують факту порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому наголошено, що позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій висловлено незгоду з позицією, викладеною у відзиві та додатково зазначено про незаконність оскаржуваної постанови.

Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті подано до суду заперечення, в яких наводяться аргументи на підтвердження своєї позиції, викладеної у відзиві.

Клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання до суду не надходило.

Ухвалою суду від 26 серпня 2022 року замінено відповідача у цій справі з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини перебуває транспортний засіб MАN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

13 жовтня 2021 року проведена рейдова перевірка указаного транспортного засобу на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої працівниками Укртрансбезпеки встановлено, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу MАN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 відсутні документи, передбачені статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт: картка водія та роздруківка режиму роботи водія.

13 жовтня 2021 року працівниками Укртрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №305379, у якому вказано про вказане виявлене порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні картка водія та роздруківка режиму роботи водія, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

10 грудня 2021 року Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307795, відповідно до якої за порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову суб`єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв`язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. При цьому в обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, вказує про порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у неналежному повідомленні позивача про час і місце розгляду справи.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на таке.

Згідно пунктів 1 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567 у редакції на час виникнення спірних відносин), цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У позовній заяві вказано, що позивача не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення, така була розглянута у його відсутність, що позбавило права позивача бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

На противагу указаному, відповідач у відзиві зазначав, що позивача завчасно було повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства, на виконання чого було вжито всіх необхідних заходів.

На підтвердження своїх доводів відповідачем надано копію Повідомлення на розгляд справи від 12 листопада 2021 року №95541/40-1/24-21, адресованого ТОВ «Фрукти Буковини».

Проте саме по собі Повідомлення на розгляд справи від 12 листопада 2021 року №95541/40-1/24-21 є недостовірним доказом повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за наслідком розгляду якої прийнята оскаржувана постанова, оскільки відповідачем не було надано належних доказів отримання ТОВ «Фрукти Буковини» вказаного Повідомлення на розгляд справи.

Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак відповідачем у ході судового розгляду цієї справи не було надано належних та достовірних доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи під розписку, як і не надано рекомендованого листа із повідомленням про вручення позивачу повідомлення про розгляд відносно ТОВ «Фрукти Буковини» справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, як це передбачено імперативними приписами пункту 26 Порядку №1567.

Зазначене свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень фактично позбавив позивача надати свої пояснення, висловити свою позицію щодо вчиненого, на думку відповідача, порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт; спростувати позицію посадових осіб Укртрансбезпеки про те, що ТОВ «Фрукти Буковини» є автомобільним перевізником у спірних відносинах та саме ТОВ «Фрукти Буковини» повинно нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Отже, в даному випадку суд погоджується із доводами позову про порушення відповідачем встановленої Порядком №1567 процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що дає підстави для визнання оскаржуваної постанови №3307795 від 10 грудня 2021 року протиправною.

При цьому суд звертає увагу на те, що і судом касаційної інстанції у справі з подібних відносин (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №823/352/16) зроблено висновок про те, що порушення встановленої Порядком №1567 процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є підставою для визнання незаконною постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Крім цього, в обґрунтування безпідставності оскаржуваної постанови позивачем також указувалось, що ТОВ «Фрукти Буковини» у спірних відносинах не є автомобільним перевізником, тобто є неналежним суб`єктом відповідальності.

Так, з оскаржуваної постанови вбачається про притягнення позивача до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідно до якого за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктом відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

Згідно положень статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно частини першої статті 33 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Статтею 34 Закону України Про автомобільний транспорт передбачені вимоги до автомобільного перевізника.

Так, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов`язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов`язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п`ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до приписів статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт (про порушення якої зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність несуть автомобільні перевізники суб`єкти господарювання.

При цьому поняття «власник транспортного засобу» та «автомобільний перевізник» не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є фактичний користувач транспортного засобу, натомість власник транспортного засобу не завжди є автомобільним перевізником.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач є юридичною особою, у власності якої перебуває транспортний засіб MАN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відносно якого 13 жовтня 2021 року проведена рейдова перевірка.

Водночас з матеріалів справи вбачається і те, що транспортний засіб MАN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 був переданий ТОВ «Фрукти Буковини» у користування ТОВ «Буковинський сад» (підтверджується договором оренди вивантажного автомобіля від 01 серпня 2020 року №01-08/2020 ФБ, додатковою угодою №1 від 30 грудня 2020 року, актами приймання-передачі, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями), а в подальшому ТОВ «Буковинський сад» уклало договір про надання транспортних послуг по Україні №435д/21 від 01 квітня 2021 року з ДП «ФМ Ложістік Дніпро», на виконання якого та згідно заявки №22997061 від 12 жовтня 2021 року ТОВ «Буковинський сад» здійснювало перевезення вантажу по маршруту с. Дударків Київської області м. Чернівці.

Крім цього, з товарно-транспортної накладної від 13 жовтня 2021 року №70144 вбачається про вказання у ній про автомобіль MАN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 із зазначенням автомобільним перевізником ДП «ФМ Ложістік Дніпро» через Буксад.

Суд звертає увагу на те, що товарно-транспортна накладна від 13 жовтня 2021 року №70144 була наявна у відповідача під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що, зокрема, свідчать документи, додані до відзиву.

За таких обставин суд погоджується із твердженням позивача, що ТОВ «Фрукти Буковини» у даних спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 Закону №2344-III.

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно притягнув саме ТОВ «Фрукти Буковини» до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

На переконання суду, недотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у неналежному повідомленні ТОВ «Фрукти Буковини» про час і місце розгляду справи, унеможливило його надати суб`єкту владних повноважень усі указані вище документи на підтвердження своїх доводів про те, що ТОВ «Фрукти Буковини» у цих відносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт. Тобто, при вирішенні питання про притягнення позивача до фінансової відповідальності відповідачем не було з`ясовано його позиції та не надано оцінки названим вище документам.

Указане є достатньою та самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Перевіряючи оскаржуваний позивачем індивідуальний правовий акт на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що такий прийнято не у спосіб, встановлений законодавством, що регулює спірні правовідносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 10 грудня 2021 року №307795.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність оскаржуваної постанови.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наявного у справі платіжного доручення №824 від 04 травня 2022 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Отже, наявними у справі матеріалами підтверджується понесення позивачем судових витрат у цій справі у виді судового збору.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307795 від 10 грудня 2021 року, прийняту відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 серпня 2022 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фрукти Буковини (вул. Шевченка, 88-А, с. Михалкове, Дністровський район, Чернівецька область, 60234, ЄДРПОУ 38462956), відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248 «У», ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О.П. Лелюк