Рішення

від 06.07.2022 по справі 640/5128/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м. Київ № 640/5128/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №2642615147 від 05.06.2018, №2632615147 від 05.06.2018, №0028371409 від 04.06.2018.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 01.04.2019 - відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для подання заяв по суті; від 19.02.2020 - замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києва (ідентифікаційний код 39439980), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267); від 05.04.2021 - замінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі акту, який є недопустимим доказом, що підтверджує задекларовані в ньому порушення, оскільки оформлений з грубим порушенням "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами". Висновки контролюючого органу спростовуються належно оформленими первинними документами та підтверджують належне, обгрунтоване декларування податкових зобов`язань.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Енергосервіс" занижено податок на прибуток на загальну суму 2.763.307,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 3.290.246,00 грн. Подані до перевірки документи не підтвердили задекларованих податкових зобов`язань.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

У період з 28 грудня 2017 року по 26 квітня 2018 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, результати якої оформлено актом від 05.05.2018 №100/26-15-14-07-01-10/32771803, яким встановлено наступні порушення:

п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.5 ст.44, п.134.1.1, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 763 307,00 грн.;

п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.5 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоду що перевірявся, на загальну суму 3 290 246,00 грн.;

п. 2.8, 3.5 та 7.24 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

23.10.2018 р. Державна податкова служба України року рішенням від 23.10.2018 р. № 34343/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги залишено без задоволення скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №2642615147 від 05.06.2018, №2632615147 від 05.06.2018, №0028371409 від 04.06.2018 позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.6 ст.44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом 2 п.44.7 ст.44 ПК визначено, що протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

В свою чергу, відповідно до п.2 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, надалі - Порядок, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

Акт (довідка) документальної перевірки після його (її) реєстрації надається платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі), який зобов`язаний його підписати.

У разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноваженою ним особи) від підписання акта (довідки) документальної перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови, про що ставиться відмітка в акті (довідці) документальної перевірки (п. 3 розділу V Порядку).

При цьому, у разі відмови платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) від отримання примірника акта (довідки) документальної перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням такий акт (довідка) надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу II ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень. У таких випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 та п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, а саме документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 45.2 ст. 45 ПК податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань податковою адресою та місцезнаходженням Скаржника є: м. Київ, вул. Володимира Сосюри, будинок, 5, офіс 408/3.

Судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів надсилання контролюючим органом акту перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу (за місцезнаходженням) позивача, що позбавило можливості останнього у строк передбачений абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України надати контролюючому органу відновлені документи, які не були надані під час перевірки та заперечення на акт, тому такі первинні документи мають бути враховані.

На думку суду неврахування контролюючим органом первинних документів, не здійснення їх аналізу є підставою для скасування податкового-повідомлення-рішення прийнятого за наслідками відповідної переврки.

Згідно з актом перевірки від 05.05.2018 №100/26-15-14-07-01-10/32771803 контролюючий орган дійшов висновку про недостатність первинних документів для підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ ТРЕЙД (код в ЄДРПОУ 40198436), ТОВ "ЮКРЕНІАН БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (код в ЄДРПОУ 40948772), ТОВ "ТРЕЙДВОРК" (код в ЄДРПОУ 40635836), ТОВ "АКОРД ТРЕЙД" (код в ЄДРПОУ 40810223), ТОВ "ДЕЛЬПОРТ" (код в ЄДРПОУ 40880332), ТОВ "ПРОФБУДКОМПЛЕКС" (код в ЄДРПОУ 40028021), ТОВ "ЛЕНД ЦЕНТР" (код в ЄДРПОУ 40536471), ТОВ "ВЕОНІКС" (код в ЄДРПОУ 40486830), ТОВ "ТБС-ХХІ" (код в ЄДРПОУ 37615610), ТОВ "БГ "ВАВІЛОН" (код в ЄДРПОУ 41197522), ТОВ "БУД ІМПЕРІЯ ГРУП" (код в ЄДРПОУ 40048252), ТОВ "КОМПАНИОН" (код в ЄДРПОУ 39987661), ТОВ "ЛОФТБУД" (код в ЄДРПОУ 41075596), ТОВ "ПОЛО-ЕЛЕКТРО ТД" (код в ЄДРПОУ 39410825), ТОВ "МОНТАЖ-ГРУПП" (код в ЄДРПОУ 40721301), ТОВ "РІАЛ-С ГРУП" (код в ЄДРПОУ 40488643), ТОВ "БРУДЕРКОМПАНІ" (код в ЄДРПОУ 40854449), ТОВ "КИЇВ ОПТ ІНВЕСТ" (код в ЄДРПОУ 40400257), ТОВ "АГРО Україна ЛТД" (код в ЄДРПОУ 39365783), ТОВ "ДРОНТОН" (код в ЄДРПОУ 40426938), ТОВ "РЕГІОНЖИТЛОБУД-21" (код в ЄДРПОУ 40095810), ТОВ "АНГОЛА" (код в ЄДРПОУ 40829119), ТОВ "ЕВОЛЮКС" (код в ЄДРПОУ 30789672), ТОВ "БК "АРТІК" (код в ЄДРПОУ 40015494), ТОВ "ІНТРОСТАТ Україна" (код в ЄДРПОУ 40159313), ТОВ "ОРГБУК" (код в ЄДРПОУ 40158875), ТОВ "ОЛІМПІЯ БУД" (код в ЄДРПОУ 39924376), ТОВ "ЛЕГАЛ СЕРВІС ЛТД" (код в ЄДРПОУ 40097839), а також встановлено наявність відкритих кримінальних проваджень, фігурантами яких є посадові особи контрагентів позивача, що виключає можливість врахування первинних документів підписаних з такими контрагентами.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (зі змінами).

"Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4).

З огляду на наведені норми, судову практику у відповідній категорії справ, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ "БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ ТРЕЙД (код в ЄДРПОУ 40198436), ТОВ "ЮКРЕНІАН БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (код в ЄДРПОУ 40948772), ТОВ "ТРЕЙДВОРК" (код в ЄДРПОУ 40635836), ТОВ "АКОРД ТРЕЙД" (код в ЄДРПОУ 40810223), ТОВ "ДЕЛЬПОРТ" (код в ЄДРПОУ 40880332), ТОВ "ПРОФБУДКОМПЛЕКС" (код в ЄДРПОУ 40028021), ТОВ "ЛЕНД ЦЕНТР" (код в ЄДРПОУ 40536471), ТОВ "ВЕОНІКС" (код в ЄДРПОУ 40486830), ТОВ "ТБС-ХХІ" (код в ЄДРПОУ 37615610), ТОВ "БГ "ВАВІЛОН" (код в ЄДРПОУ 41197522), ТОВ "БУД ІМПЕРІЯ ГРУП" (код в ЄДРПОУ 40048252), ТОВ "КОМПАНИОН" (код в ЄДРПОУ 39987661), ТОВ "ЛОФТБУД" (код в ЄДРПОУ 41075596), ТОВ "ПОЛО-ЕЛЕКТРО ТД" (код в ЄДРПОУ 39410825), ТОВ "МОНТАЖ-ГРУПП" (код в ЄДРПОУ 40721301), ТОВ "РІАЛ-С ГРУП" (код в ЄДРПОУ 40488643), ТОВ "БРУДЕРКОМПАНІ" (код в ЄДРПОУ 40854449), ТОВ "КИЇВ ОПТ ІНВЕСТ" (код в ЄДРПОУ 40400257), ТОВ "АГРО Україна ЛТД" (код в ЄДРПОУ 39365783), ТОВ "ДРОНТОН" (код в ЄДРПОУ 40426938), ТОВ "РЕГІОНЖИТЛОБУД-21" (код в ЄДРПОУ 40095810), ТОВ "АНГОЛА" (код в ЄДРПОУ 40829119), ТОВ "ЕВОЛЮКС" (код в ЄДРПОУ 30789672), ТОВ "БК "АРТІК" (код в ЄДРПОУ 40015494), ТОВ "ІНТРОСТАТ Україна" (код в ЄДРПОУ 40159313), ТОВ "ОРГБУК" (код в ЄДРПОУ 40158875), ТОВ "ОЛІМПІЯ БУД" (код в ЄДРПОУ 39924376), ТОВ "ЛЕГАЛ СЕРВІС ЛТД" (код в ЄДРПОУ 40097839) підтверджуються відповідними первинними документами наявними в матеріалах справи.

Як убачається зі змісту, наведені первинні документи, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку": назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (зі змінами) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина перша); якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина друга).

Обставини щодо того, що контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані та були платниками податку на додану вартість, представником відповідача не спростовувалась.

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, відповідають вимогам статті 201 ПК України.

В акті перевірки зазначено, що підтвердженням нереальності господарських операцій є встановлення під час перевірки відсутності в контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів.

Суд погоджується з доводами відповідача, що встановлення такої інформації ставить під сумнів здійснення відповідних операцій, але висновок про нездійснення господарських операцій має ґрунтуватись на аналізі всіх первинних документів та змісту господарських операцій.

Проте, доводи відповідача про неможливість здійснення господарських операцій у зв`язку з відсутністю персоналу в контрагента, відсутність за місцезнаходженням за наявності первинних документів та відсутності заперечень щодо здійснення оплати позивачем за поставлений товар не є достатнім доводом безтоварності господарських операцій (наприклад, постанови Верховного Суду від 16.01.2018 №К/9901/873/18, від 30.01.2018 справа №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 справа №826/7704/16).

Ще однією підставою, яка слугувала для висновків щодо сумнівів у здійсненні господарських операцій зазначено порушення кримінальних справ щодо посадових осіб контрагентів.

Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, зазначив, що порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відносно контрагентів платника податків не містять обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань у відносинах з контрагентами або обставини, які б свідчили про нереальність господарських операцій (наприклад, постанови Верховного Суду від 05.06.2018 справа №809/1139/17, від 26.06.2018 справа №808/2360/17).

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. В такому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено.

Проте, проведення досудових розслідувань в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не є доказом наявності або відсутності в діях особи складу злочину. Отже, лише та обставина, що правоохоронними органами проводиться досудове розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є однозначним свідченням нереальності досліджуваних судом господарських операцій. У даному випадку дослідженню можуть підлягати на загальних засадах протоколи допиту відповідних осіб, покази свідків, первинні документи, які мають відношення до досліджуваних господарських операцій, однак таких доказів не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Таким чином, суд не враховує посилання відповідача на кримінальні провадження щодо посадових осіб контрагентів, у зв`язку з відсутністю вироків суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17.11.2020 у справі №816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (також, наприклад, постанова Верховного Суду від 08.06.2022 справа №520/7795/19).

Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів відповідача стосовно того, що вказані кримінальні провадження та пояснення є достатнім доказом фактичного нездійснення контрагентом підприємницької діяльності.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операції між позивачем та його контрагентами у період, який перевірявся.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що первинні документи надані до суду, відповідають проаналізованим нормативно-правовим актам, акт перевірки не містить висновків щодо таких документів, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про формування платником податку податкового кредиту та витрат без достатніх підстав, відповідно податкові повідомлення-рішення №2642615147 від 05.06.2018, №2632615147 від 05.06.2018, є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивачем заявлено також вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 04.06.2018 №0028371409.

Відповідачем встановлено, що позивач в перевіряємому періоді не встановлював ліміт залишку готівки в касі, про що свідчить наказ №01-к від 01.01.2016 р.

Під час перевірки з`ясовано, що 24.11.2016 р. з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 49000,00 грн. на підставі видаткового касового ордера №15, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме у видатковому касовому ордері №15 відсутній підпис про одержання готівки на суму 49000,00 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 24.11.2016 р.

Також перевіркою встановлено, що 25.11.2016 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 49000,00грн. на підставі видаткового касового ордера №16, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме у видатковому касовому ордері №16 відсутній підпис про одержання готівки на суму 49 000,00 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 25.11.2016 р.

Крім того, відповідачем встановлено, що 13.12.2016 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 49000,00грн. на підставі видаткового касового ордера №18, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме у видатковому касовому ордері № 18 відсутній підпис про одержання готівки на суму 49000,00 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 13.12.2016 р.

Отже, за результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено норми п.2.8, 3.5 та 7.24 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Позивач обґрунтовуючи протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 р. №0028371409 посилається на порушення відповідачем строків передбачених ст.250 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом його правового регулювання адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання.

Перевищення ліміту залишку готівки в касах підприємств не є порушенням господарської діяльності за участю рівноправних суб`єктів господарювання, внаслідок чого штраф, застосований податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням, не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст.238 Господарського кодексу України і, як наслідок цього, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись строки застосування цих санкцій, встановлені ст. 250 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків регламентовано статтею 114 ПК України та встановлено їх відповідність строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, а тому застосування до позивача штрафних санкцій в цій частині є правомірним (наприклад, постанова Верховного Суду від 14.09.2021 справа №826/11557/18).

Крім того, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 №0028371409 позивач посилається на факт визнання таким, що втратив чинність Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року N 436/95 на підставі Указу Президента України від 20.06.2019 року N 418/2019 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України".

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 справа №1340/3510/18, з прийняттям Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95 відповідні правовідносини врегулював законодавчий орган, відповідно то Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не застосовується в частині врегульованих законодавчим актом відносин, зокрема, абзац третій статті 1 Указу Президента.

У розглядуваному спорі до позивача застосовано абзац другий статті 1 вказаного Указу Президента, за яким в разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

На момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 №0028371409 Указ Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (на підставі якого застосовано штрафні санкції) був чинним та підлягав застосуванню (наприклад, постанова Верховного Суду від 27.05.2021 справа №400/1832/19).

За таких обставин, суд не вбачає наявності правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 р. №0028371409.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (платіжне доручення від 12.03.2021 р. №7422). Оскільки позов задоволено частково на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18606,81 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкові повідомлення-рішення №2642615147 від 05.06.2018, №2632615147 від 05.06.2018.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18606,81 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот шість грн. 81 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (ідентифікаційний код 32771803, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 5, офіс 408/3).

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець