Рішення

від 26.06.2022 по справі 640/16148/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року м. Київ № 640/16148/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №03888226150701 від 20.05.2021,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ"(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-У, корп.28, оф.200) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №03888226150701 від 20.05.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 30.06.2020, 29.07.2020 та 28.07.2020 не було жодних транзакцій, ані здійснення оплати, ані надходження товару, а тому підстави для виписування податкової накладної №95/85 датою 30.06.2020, податкової накладної №750/85 датою - 30.06.2020, податкової накладної №104/85 датою - 29.07.2020, податкової накладної №47 датою - 28.07.2020 - відсутні.

Позивач наголошує, що податкові накладні виписані датами оплати, що підтверджується платіжними дорученнями та карткою рахунку 64422 та 64423, а відтак відсутні порушення пп. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Вказане стало підставою для звернення з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав письмовий відгук на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та вказав на те, що згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів (робіт і послуг) і відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тією події, що відбулася раніше, а саме: дата оплати на користь ТОВ «Роберт Бош ЛТД» була здійснена 30.06.2020, в той час як податкові накладні зареєстровано 17.07.2020, 30.07.2020, та 29.07.2020, в той час як податкова накладна зареєстрована 18.08.2020; на користь ТОВ «Ельпаст-Київ» була здійснена 28.07.2020, в той час як податкова накладна зареєстрована 04.09.2020. Вказане, на думку, відповідача свідчить про порушення ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" приписів Податкового кодексу України, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасувсанню.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ", за результатами якої складено акт від 26.04.2021 №34873/Ж5/26-15-07-01-06/41195897.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ":

- пп. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 230 897 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно було сплачено нараховану по декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року суму податку в розмірі 10629 грн., з простроченням 13 календарних днів;

- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено несвоєчасне подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за червень 2018 року;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, п. 8.4, п. 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" не надано повідомлення по 6 об`єктах за ф. №20-ОПП, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві.

Так, в акті перевірки встановлено, що на порушення п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" включило до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 216 968 грн. по податковим накладним, виписаним з порушенням п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" було включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які не відповідають даті здійснення події, що відбулася раніше - дата перерахування коштів, зокрема, дата податкової накладної №95/85 від 09.07.2020, а дата перерахування коштів - 30.06.2020, дата податкової накладної №750/85 від 28.07.2020, а дата перерахування коштів - 30.06.2020, дата податкової накладної №104/85 від 14.08.2020, а дата перерахування коштів - 29.07.2020, дата податкової накладної №47 від 20.08.2020, а дата перерахування коштів - 28.07.2020.

На підставі акта перевірки від 26.04.2021 №34873/Ж5/26-15-07-01-06/41195897 ГУ ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення №03888226150701 від 20.05.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 288 622 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 230 897 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 57 725 грн.

Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №03888226150701 від 20.05.2021 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Між тим, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Частиною 2 статті 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з цим, пунктом 1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення) визначено, що Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно із пунктом 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Пунктом 2.4 Положення регламентовано, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у цьому розділі об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За вимогами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В свою чергу, пунктом 198.3 статті 138 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Статтею 201 ПК України регламентовано, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби, а саме Наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що були чинними на момент виписки спірних податкових накладних.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат і податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Надаючи оцінку наявності чи відсутності порушень, які покладені в основу прийнятого спірного рішення суд враховує наступне.

Між ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" (покупець) та ТОВ «Роберт Бош ЛТБ» (продавець) укладений договір №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020, предметом якого є зобов`язання продавця поставити, а покупця оплатити та прийняти котельне обладнання відповідно до умов договору.

Відповідно до пп. 2.2., 2.3. вказаного договору загальна вартість товару складає 957 372,00 грн., що еквівалентно 31 162,83 євро за курсом, встановленим на дату укладення договору.

Загальна вартість договору підлягає зміні у випадку зміни курсу Євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на дату виставлення відповідних рахунків і/або товарних накладних згідно з п. 6.2 цього договору, по відношенню до курсу Євро, встановленого на міжбанківському у ринку України, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на дату укладення цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата товару здійснюється таким чином:

6.2.1 30% від загальної суми договору в якості першої частини попередньої оплати продавець перераховує до 6 липня 2020 року, але в будь-якому випадку до відправлення замовлення продавця до Німеччини на поставку товару в Україну, згідно з комерційним курсом продажу євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/, на день отримання грошей. Покупець зобов`язаний оплатити такий рахунок протягом трьох банківських днів з моменту його отримання;

6.2.2. 50% від загальної суми договору покупець оплачує перед відвантаженням товару зі складу продавця до 27.07.2020, згідно з комерційним курсом продажу євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/, на день отримання грошей;

6.2.3 решта 20% від загальної суми договору покупець оплачує перед відвантаженням товару зі складу продавця до 10.08.2020, згідно з комерційним курсом продажу євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/, на день отримання грошей.

На виконання умов договору продавцем були встановлені рахунки-фактури, а покупцем проведені оплати, а саме:

- рахунок-фактура №7666 від 08.07.2020 на загальну суму 947 487,12 грн. та проведена оплата 09.07.2020 у розмірі 284 246,14 грн. (30%), на підтвердження чого рахунок-фактуру, платіжне доручення №3126 від 09.07.2020, банківську виписку додано до матеріалів справи;

- рахунок-фактура №7666/1 від 08.07.2020 на загальну суму 987 082,50 грн. та проведена оплата 28.07.2020 у розмірі 493 541,25 грн. (50%), на підтвердження чого рахунок-фактуру, платіжне доручення №3213 від 28.07.2020, банківську виписку додано до матеріалів справи;

- рахунок-фактура №7666/1 від 14.08.2020 на загальну суму 980 067,78 грн. та проведена оплата 14.08.2020 у розмірі 202 280,39 грн. (20%), на підтвердження чого рахунок-фактуру, платіжне доручення №3329 від 14.08.2020, банківську виписку додано до матеріалів справи.

15.09.2020 відбулося постачання товару, що підтверджує видаткова накладна №1585003856, на загальну суму 980 067,78 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що у зв`язку з тим, що загальна вартість договору також виражена у валютному еквіваленті (євро), підлягала оплаті частинами (09.07.2020, 28.07.2020, 14.08.2020) та була змінена через зміну курсу Євро на дати виставлення рахунків, а постачання відбулося 15.09.2020, тому 15.09.2020 продавцем були складені та зареєстровані відповідні розрахунки коригування до податкових накладних №95/98 від 09.07.2020, №750/85 від 28.07.2020.

Згідно п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Тобто датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 09.07.2020 (на суму 284 246,14 грн.), 28.07.2020 (на суму 493 541,25 грн.), 14.08.2020 (на суму 202 280,39 грн.), що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями рахунків 3711 за липень-вересень 2020 року та липень-жовтень 2020 року по контрагенту ТОВ «Роберт Бош ЛТБ»; 631 за липень-жовтень 2020 року по контрагенту ТОВ «Роберт Бош ЛТБ»; карткою рахунку 64422 по договору №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020.

Суд наголошує, що вище зазначене спростовує доводи відповідача про те, що 30.06.2020, 29.07.2020 була проведена ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" оплата по договору №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020 чи була здійснена поставка товару.

Отже, 09.07.2020, 28.07.2020, 14.08.2020 на підставі здійснених оплати за товар по договору №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020 на загальну суму 980 067,78 грн., а відтак ТОВ «Роберт Бош ЛТБ» було правомірно виписано податкові накладні №95/98 від 09.07.2020, №750/85 від 28.07.2020, №104/85 від 14.08.2020, а позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 163 344,63 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідних періодів.

Між ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" та ПП «Ельпласт-Київ» були господарські операції з поставки товарів на загальну суму 405 312,80 грн.

18.08.2020 ПП «Ельпласт-Київ» був виставлений рахунок на оплату №731 від 18.08.2020.

Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №3379 від 20.08.2020, банківською випискою.

20.08.2020 ПП «Ельпласт-Київ» була виписана податкова накладна №47 та зареєстрована у ЄРПН 07.09.2020. що відображено у податковій декларації з ПДВ відповідного періоду.

Факт поставки товару підтверджено видатковими накладними №350 від 26.08.2020 та №364 від 28.08.2020.

Тобто датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 20.08.2020, що підтверджено карткою рахунку 64423 по контрагенту ПП «Ельпласт-Київ», за липень 2020 року - серпень 2020 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 3711 за липень 2020 року - серпень 2020 року та за липень 2020 року - жовтень 2020 року по контрагенту ПП «Ельпласт-Київ», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за липень 2020 року - серпень 2020 року по контрагенту ПП «Ельпласт-Київ».

Суд наголошує, що вище зазначене спростовує доводи відповідача про те, що у липні 2020 року була проведена ТОВ "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" оплата по зобов`язанням перед ПП «Ельпласт-Київ» чи була здійснена поставка товару.

Отже, 20.08.2020 на підставі здійсненої оплати на загальну суму 405 312,80 грн. ПП «Ельпласт-Київ» було правомірно виписано податкову накладну №47 від 20.08.2020, а позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 67 552,13 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідних періодів.

Висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження, що свідчить про необґрунтованість застосування штрафу у розмірі 288 622 грн. та є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №03888226150701 від 20.05.2021.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про доведеність встановлених під час перевірки порушень вимог п. 187.10 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіляючи судові витрати, суд присуджує сплачений позивачем судовий збір на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Суд звертає увагу, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача, а саме: договір про надання юридичних послуг від 25.05.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.06.2021, звіт по виконаних роботах за період з 25.05.2021 по 04.06.2021, розрахунок вартості правової допомоги за період з 25.05.2021 по 04.06.2021: 12,5*2000=25000 грн., рахунок на оплату від 04.06.2021 №15, платіжне доручення від 04.06.2021 №4529, ордеру на надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

На переконання суду, розмір судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача є цілком співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та значенням справи для позивача.

Отже, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню, в сумі 25000 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ"(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-У, корп.28, оф.200, код ЄДРПОУ 41195897) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №03888226150701 від 20.05.2021.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-У, корп.28, оф.200, код ЄДРПОУ 41195897) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 4329,33 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код: ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу ДПС України.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ"(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-У, корп.28, оф.200, код ЄДРПОУ 41195897) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа