Рішення

від 29.05.2022 по справі 640/406/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року м. Київ № 640/406/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю:

представника позивача - Адамович О.В.,

представника відповідача - Башинської О.С.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2020 року №0072984204, №0073244204, №0073344204, №0073504204, №0073724204, №0074404204, №0074194204, №0074314204, №0073184204 та від 19 травня 2020 року №0108914204.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті без урахування всіх фактичних обставин справи.

В ході судового розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник податкового органу у відзиві на адміністративний позов зазначив, що при винесенні податкових повідомлень-рішень Головним управлінням ДПС у місті Києві враховуються вимоги строків давності, передбачених статтею 102 та статтею 114 Податкового кодексу України, що також зазначається в розрахунках штрафних санкцій.

Також представник контролюючого органу вказав, що ФОП ОСОБА_1 не надав інформації та її документального підтвердження щодо правомірності формування бази оподаткування, які б спростували висновки акту перевірки в частині донарахувань податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник контролюючого органу проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у період з 11 лютого 2020 року по 02 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДПС у місті Києві №641 від 23 січня 2020 року та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 березня 2020 року №681/26-15-42-04-30/1986514030.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- п. 177.1, п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року на 3 001 587,19 грн., в т.ч. за 2017 рік - 751 016,40 грн., за 2018 рік - 1 000 477,62 грн., за 2019 рік - 1 250093,17 грн.;

- п. 57.1, п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, визначених податковими деклараціями про майновий стан і доходи та податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 38 512,30 грн.;

- п.п.1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено військовий збір за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року на 250 132,26 грн., в т.ч. за 2017 рік - 62 584,69 грн., за 2018 рік - 83 373,14 грн., за 2019 рік - 104 174,43 грн.;

- п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобов`язань з військового збору, визначених податковою декларацією про майновий стан і доходи від 20 грудня 2018 року в сумі 625,15 грн.;

- п.187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість за 2017-2019 роки на загальну суму 102 909,00 грн., в т.ч. за березень 2018 року на суму 61 800,00 грн., за квітень 2018 року на суму 37 344,00 грн., за червень 2018 року на суму 3 765,00 грн., завищено від`ємне значення з ПДВ на загальну суму 21 497,00 грн., в т.ч. за березень 2018 року на суму 14 867,00 грн., за квітень 2018 року на суму 2 865,00 грн., за травень 2018 року на суму 3 765,00 грн.;

- п. 198.5 статті 198 та п.201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - не складено, не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом зведені податкові накладні за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не є господарською діяльність платника податку на загальну суму ПДВ 102 909,00 грн.;

- п.203.2 статті 203, п.57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання, визначені податковими деклараціями та податковими повідомленнями-рішеннями в загальному розмірі 179 476,70 грн.;

- п. 51.1 статті 51 Податкового кодексу України - не подано розрахунок за формою 1ДФ за І квартал 2018 року;

- п. 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», а саме: завищення витрат за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

На підставі вказаних висновків акта перевірки контролюючим органом 27 квітня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0073724204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 375 198,39 грн., в т.ч. 250 132,26 грн. за основним платежем, 125 066,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0074314204, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість;

- №0074194204, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 154 363,50 грн., в т.ч. 102 909,00 грн. за основним зобов`язанням, 51 454,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0074404204, яким до ФОП ОСОБА_1 за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 102 909,00 грн. застосовано штраф у розмірі 50 % в сумі 51 454,50 грн.;

- №0073344204, у відповідності до якого позивача за затримку строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 179 476,70 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 35 895,34 грн.;

- №0073244204, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 625,15 грн. зобов`язано ФОП ОСОБА_1 сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 125,03 грн.;

- №0072984204, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 38 512,30 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 7 702,46 грн.;

- №0108914204 від 19 травня 2020 року, яким встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період березень-травень 2018 року встановлено відсутність реєстрації протягом граничних строку, передбаченого абзацом 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 102 909,00 грн. після отримання податкового повідомлення-рішення №0074404204 від 27 квітня 2020 року та застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 51 454,50 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 19-1.1.1-19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Стосовно виявлених в акті перевірки порушень строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, суд враховує наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань встановлено несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, визначених податковими деклараціями та податковими повідомленнями-рішеннями в загальному розмірі 179 476,70 грн., чим порушено вимоги пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Крім того, перевіркою своєчасності та повноти сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобов`язання, визначеного податковими деклараціями про майновий стан і доходи та податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 38 512,30 грн.

Перевіркою своєчасності сплати до бюджету військового збору встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено суму згодженого податкового зобов`язання, визначеного податковою декларацією про майновий стан і доходи 20 грудня 2018 року №106227 в сумі 625,15 грн.

Положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пунктів 203.1-203.2 статті 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд враховує, що у позовній заяві представник позивача не заперечує факт несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Фактично позивач не погоджується з фактом застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків та зборів з підстав порушення, на його думку, норм законодавства щодо строків давності.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до контролюючого органу щодо оскарження ним в адміністративному або судовому порядку бездіяльності щодо списання безнадійного податкового боргу, а також стосовно приведення у відповідність інтегрованих карток. Також, позивачем не надано до суду доказів наявність в інтегрованих картках платника податків таких невідповідностей.

При цьому, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, розрахунками штрафних санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2020 року №0073344204, №0073244204, №0072944204 підтверджується, що Головним управлінням ДПС у місті Києві при їх винесення враховано вимога строків давності, визначених вищенаведеними положеннями Податкового кодексу України, тобто відсутнє застосування штрафних санкцій за несплату зобов`язань, які виникли у 2012 році.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність нормативних та документальних підтверджень доводам, які покладені в основу обґрунтувань адміністративного позову, відтак відсутні підстави для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з акта перевірки, відповідно до первинних документів, зокрема банківських виписок, встановлено виплату 07 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) доходу в розмірі 324 615,00 грн. з призначенням платежу «за пасажирські перевезення згідно договору №3 від 01 січня 2014 року, при цьому податкову звітність (форма №1ДФ) за І квартал 2018 року не подано, що на думку контролюючого органу є порушенням вимог пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України.

Позиція позивача зводиться до того, що норми чинного законодавства покладають на нього обов`язок подання відомостей про суми виплачених доходів лише платникам податків - фізичним особам. Відповідно, у позивача не виникає обов`язку подання відомостей при виплаті доходів самозайнятим особам, якими є фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Так, відповідно до вимог пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Під час нарахування (виплати) доходів ФОПам (незалежно від системи оподаткування) та самозайнятим особам податкові агенти зобов`язані відобразити такі доходи в податковому розрахунку за формою №1ДФ за звітний квартал, у якому вони були нараховані (пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 178.5 статті 178 Податкового кодексу України під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

В той же час, матеріали справи не містять копій довідок про взяття осіб, яким позивачем у спірному періоді виплачено доходи, на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

При цьому, відповідно до тверджень позивача, договори, на виконання яких сплачено кошти, стосувались надання послуг перевезення пасажирів.

Відтак, на думку суду, має місце порушення позивачем положень вимог пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України стосовно відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку.

З акта перевірки вбачається, що відповідно до наданих у ході перевірки пояснень, банківських виписок, видаткових накладних, актів виконаних робіт/наданих послуг перевіркою встановлено, що ведення обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 здійснювалось касовим методом по факту оплати та віднесення до складу витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, газ), послуг ремонту автотранспорту, юридичних послуг, послуг перевезення пасажирів, програмного забезпечення (Медок) та реєстрації участі у тендері.

Мотивуючи адміністративний позов позивач вказував, що умовами пункту 2.3 договорів, укладених ФОП ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_3 №4 від 01 січня 2014 року, з ФОП ОСОБА_4 №5 від 01 січня 2014 року та ФОП ОСОБА_2 №3 від 01 січня 2014 року, з ФОП ОСОБА_5 №1 від 01 липня 2017 року замовник самостійно несе витрати пов`язані з утримання, заправкою паливно-мастильними матеріалами, ремонтом, технічним обслуговуванням транспортних засобів, що на думку позивача підтверджує зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 .

Так, вимогами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

При цьому, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати (пункт 177.4.5 статті 177 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, не пов`язаними з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем.

За твердженнями позивача, надані перевіряючим акти здачі-приймання робіт, в яких відображена відповідна кількість палива, яка передавалась за кожний період виконання договірних зобов`язань та відомості по списанню відповідних паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд зауважує, що в акті перевірки вказано, що позивачем не надано жодних належних документів на підтвердження використання та списання палива.

Також, в ході перевірки не надано жодних підтверджуючих документів щодо операцій з ремонту транспортних засобів, а в акті перевірки наявне твердження, що договорами надання послуг з перевезення пасажирів також не передбачено здійснення ремонту транспортних засобів виконавців перевезень саме ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, документально не підтверджено зв`язок витрат на придбання у ТОВ «Комсер» (код ЄДРПОУ 38620087) юридичних послуг.

Позивачем не надано суду ні копій договорів, на умови яких посилається в адміністративному позові, ні доказів їх виконання, ні відомостей стосовно використання та списання палива; документів, що підтверджують зв`язок наданих послуг ремонту автотранспорту із підприємницькою діяльністю; документів, що підтверджують зв`язок отриманих юридичних послуг із підприємницькою діяльністю.

При цьому, переліком витрат, визначеним пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не передбачено включення до складу витрат вартості юридичних послуг.

Також позивачем не вказано підстави та мету віднесених до складу витрат сум в розмірі 81 333,33 грн., як і не підтверджено їх оплату.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Положеннями частин 5, 6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

З огляду на те, що позивачем не надано жодних документальних доказів на спростування висновків контролюючого органу щодо непідтвердження ФОП ОСОБА_1 правомірності віднесення до складу витрат, які не пов`язані із здійсненням діяльності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

В акті перевірки встановлено, що 17 травня 2018 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти від Американської торгової палати в сумі 5 400,00 грн. за призначенням платежу «послуги перевезення пасажирів згідно рахунку №11 від 06 травня 2018 року». Однак, позивачем не було складено та зареєстровано податкову накладну згідно вказаної операції на суму ПДВ 900,00 грн., яку також не включено до складу податкового зобов`язання в травні 2018 року.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що позивач в адміністративному позові не заперечує факт того, що ним не було складено та зареєстровано податкову накладну згідно операції щодо надходження коштів від Американської торгової палати в сумі 5 400,00 грн. за призначенням платежу «послуги перевезення пасажирів згідно рахунку №11 від 06 травня 2018 року на суму ПДВ 900,00 грн., яку також не включено до складу податкового зобов`язання в травні 2018 року.

Позивач вказує лише на те, що розмір штрафної санкції повинен становити 450,00 грн., а не 51 454,50 як визначив відповідач.

Водночас, згідно розрахунку штрафу до податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2020 року №0074404204 розмір штрафу за відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку операції за 16 травня 2018 року становить 450,00 грн., що узгоджується як з нормами законодавства, так і з твердженнями позивача.

Загальний розмір штрафу в сумі 51 454,00 грн. визначений у зв`язку з тим, що позивачем не складено та не зареєстровано також податкові накладні на операції від 31 березня 2018 року на суму ПДВ 76 667,00 грн. та від 30 квітня 2018 року на суму ПДВ 25 342,00 грн.

Як уже зазначалось вище та встановлено в ході проведення перевірки, у поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 включено вартість отриманих послуг перевезення вантажів, клінінгу офісних приміщень та ремонту автотранспорту, придбаних у березні-квітня 2018 року у ТОВ «Преслітреклама» (код ЄДРПОУ 39534172), які не являються господарською діяльністю ФОП на загальну суму ПДВ 102 009,00 грн.

Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Наведена норма чинного законодавства підтверджує наявність у позивача як платника податку обов`язку зі складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних за спірні періоди та спростовую твердження позивача в даній частині.

З урахуванням вищенаведених обставин та встановлених фактичних даних в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень підтверджено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук