Постанова

від 05.10.2022 по справі 640/406/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/406/21 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 27 квітня 2020 року № 0072984204, № 0073244204, № 0073344204, № 0073504204, № 0073724204, № 0074404204, № 0074194204, № 0074314204, № 0073184204;

- від 19 травня 2020 року № 0108914204.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та стосуються того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним, оскільки висновки перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у місті Києві не відповідають дійсним обставинам і є помилковими. Вказано, що копії первинних документів було надано до суду першої інстанції, який безпідставно не дослідив їх під час розгляду справи. Крім того, зазначено про відсутність обов`язку по складанню податкових накладних і здійснення її реєстрації, а тому відсутні підстави для застосування відповідних штрафних санкцій.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 березня 2020 року № 681/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- п. 177.1, п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року на 3 001 587,19 грн., в т.ч. за 2017 рік - 751 016,40 грн, за 2018 рік - 1 000 477,62 грн, за 2019 рік - 1 250093,17 грн;

- п. 57.1, п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, визначених податковими деклараціями про майновий стан і доходи та податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 38 512,30 грн;

- п.п.1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено військовий збір за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року на 250 132,26 грн, в т.ч. за 2017 рік - 62 584,69 грн, за 2018 рік - 83 373,14 грн, за 2019 рік - 104 174,43 грн;

- п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобов`язань з військового збору, визначених податковою декларацією про майновий стан і доходи від 20 грудня 2018 року в сумі 625,15 грн;

- п. 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість за 2017-2019 роки на загальну суму 102 909,00 грн, в т.ч. за березень 2018 року на суму 61800,00 грн, за квітень 2018 року на суму 37344,00 грн, за червень 2018 року на суму 3765,00 грн, завищено від`ємне значення з ПДВ на загальну суму 21 497,00 грн, в т.ч. за березень 2018 року на суму 14 867,00 грн, за квітень 2018 року на суму 2 865,00 грн, за травень 2018 року на суму 3765,00 грн;

- п. 198.5 статті 198 та п.201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - не складено, не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом зведені податкові накладні за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не є господарською діяльність платника податку на загальну суму ПДВ 102 909,00 грн;

- п. 203.2 статті 203, п. 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання, визначені податковими деклараціями та податковими повідомленнями-рішеннями в загальному розмірі 179 476,70 грн;

- п. 51.1 статті 51 Податкового кодексу України - не подано розрахунок за формою 1ДФ за І квартал 2018 року;

- п. 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», а саме: завищення витрат за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

На підставі вказаних висновків акта перевірки контролюючим органом 27 квітня 2020 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0073724204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 375 198,39 грн, в т.ч. 250 132,26 грн за основним платежем, 125 066,13 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0074314204, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість;

- № 0074194204, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 154363,50 грн, в т.ч. 102909,00 грн за основним зобов`язанням, 51 454,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0074404204, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 102909,00 грн застосовано штраф у розмірі 50 % в сумі 51 454,50 грн;

- № 0073344204, яким за затримку строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 179 476,70 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 35 895,34 грн;

- № 0073244204, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 625,15 грн зобов`язано ФОП ОСОБА_1 сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 125,03 грн;

- № 0072984204, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 38512,30 грн застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 7702,46 грн;

- № 0108914204 від 19 травня 2020 року, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничних строку, передбаченого абзацом 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 102909,00 грн після отримання податкового повідомлення-рішення №0074404204 від 27 квітня 2020 року та застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 51 454,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до cуду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв правомірно, а позивачем не надано належних документальних доказів на спростування висновків контролюючого органу, відтак спірні податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Підпунктами 19-1.1.1-19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Стосовно виявлених в акті перевірки порушень строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, то положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пунктів 203.1-203.2 статті 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд першої інстанції вірно вказав, що у позовній заяві не заперечено факт несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а позивач не погоджується з фактом застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків та зборів з підстав порушення, на його думку, норм законодавства щодо строків давності.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до контролюючого органу щодо оскарження ним в адміністративному або судовому порядку бездіяльності щодо списання безнадійного податкового боргу, а також стосовно приведення у відповідність інтегрованих карток.

Крім того, позивачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, не надано доказів наявності в інтегрованих картках платника податків таких невідповідностей.

При цьому, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, розрахунками штрафних санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2020 року №0073344204, №0073244204, №0072944204 підтверджується, що Головним управлінням ДПС у місті Києві при їх винесення враховано вимога строків давності, визначених вищенаведеними положеннями Податкового кодексу України, тобто відсутнє застосування штрафних санкцій за несплату зобов`язань, які виникли у 2012 році.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, відповідно до первинних документів, зокрема банківських виписок, встановлено виплату 07 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 доходу в розмірі 324 615,00 грн з призначенням платежу «за пасажирські перевезення згідно договору №3 від 01 січня 2014 року, при цьому податкову звітність (форма № 1ДФ) за І квартал 2018 року не подано, що на думку контролюючого органу є порушенням вимог пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції доречно зауважив, що позиція позивача зводиться до того, що норми чинного законодавства покладають на нього обов`язок подання відомостей про суми виплачених доходів лише платникам податків - фізичним особам. Відповідно, у позивача не виникає обов`язку подання відомостей при виплаті доходів самозайнятим особам, якими є фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Водночас, відповідно до імперативних вимог пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Так, під час нарахування (виплати) доходів ФОПам (незалежно від системи оподаткування) та самозайнятим особам податкові агенти зобов`язані відобразити такі доходи в податковому розрахунку за формою № 1ДФ за звітний квартал, у якому вони були нараховані (пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 178.5 статті 178 Податкового кодексу України під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять копій довідок про взяття осіб, яким позивачем у спірному періоді виплачено доходи, на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Апелянтом зазначено, що договори, на виконання яких сплачено кошти, стосувались надання послуг перевезення пасажирів.

З урахуванням наведеного, судом попередньої інстанції обґрунтовано вказано на порушення позивачем положень вимог пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України стосовно відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку.

Відповідно до наданих у ході перевірки пояснень, банківських виписок, видаткових накладних, актів виконаних робіт/наданих послуг перевіркою встановлено, що ведення обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 здійснювалось касовим методом по факту оплати та віднесення до складу витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, газ), послуг ремонту автотранспорту, юридичних послуг, послуг перевезення пасажирів, програмного забезпечення (Медок) та реєстрації участі у тендері.

В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що за умовами пункту 2.3 договорів, укладених ФОП ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_3 №4 від 01 січня 2014 року, з ФОП ОСОБА_4 №5 від 01 січня 2014 року та ФОП ОСОБА_2 №3 від 01 січня 2014 року, з ФОП ОСОБА_5 №1 від 01 липня 2017 року замовник самостійно несе витрати пов`язані з утримання, заправкою паливно-мастильними матеріалами, ремонтом, технічним обслуговуванням транспортних засобів, що на думку позивача підтверджує зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 .

Так, вимогами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

При цьому, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати (пункт 177.4.5 статті 177 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, не пов`язаними з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем.

За твердженнями позивача, надані перевіряючим акти здачі-приймання робіт, в яких відображена відповідна кількість палива, яка передавалась за кожний період виконання договірних зобов`язань та відомості по списанню відповідних паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В акті перевірки вказано, що позивачем не надано жодних належних документів на підтвердження використання та списання палива. Також, в ході перевірки не надано жодних підтверджуючих документів щодо операцій з ремонту транспортних засобів, а в акті перевірки наявне твердження, що договорами надання послуг з перевезення пасажирів також не передбачено здійснення ремонту транспортних засобів виконавців перевезень саме ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, документально не підтверджено зв`язок витрат на придбання у ТОВ «Комсер» юридичних послуг.

Водночас, позивачем не надано суду ані копій договорів, на умови яких посилається в адміністративному позові, ані доказів їх виконання, ані відомостей стосовно використання та списання палива.

Документів, що підтверджують зв`язок наданих послуг ремонту автотранспорту із підприємницькою діяльністю та документів, що підтверджують зв`язок отриманих юридичних послуг із підприємницькою діяльністю також не надано.

Також позивачем не вказано підстави та мету віднесених до складу витрат сум в розмірі 81333,33 грн., як і не підтверджено їх оплату.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що позивачем не надано належних документальних доказів на спростування висновків контролюючого органу щодо непідтвердження ФОП ОСОБА_1 правомірності віднесення до складу витрат, які не пов`язані із здійсненням діяльності.

В акті перевірки встановлено, що 17 травня 2018 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти від Американської торгової палати в сумі 5400,00 грн. за призначенням платежу «послуги перевезення пасажирів згідно рахунку №11 від 06 травня 2018 року». Однак, позивачем не було складено та зареєстровано податкову накладну згідно вказаної операції на суму ПДВ 900,00 грн., яку також не включено до складу податкового зобов`язання в травні 2018 року.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем в адміністративному позові не заперечено факт нереєстрації податкової накладної згідно вищевказаної операції та інших операцій, а лише констатовано відсутність обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних, що не є належним підтвердженням неправомірності дій податкового органу.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно того, що укладені під час господарської діяльності договори мали певну специфіку, що передбачало особливу організацію їх виконання, позаяк такі доводи в розумінні ПК України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства та жодним чином не спростовують правомірність дій податкового органу в межах спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві є необґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги також - відсутні.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 07.10.2022.