Рішення

від 26.06.2022 по справі 640/28425/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року м. Київ №640/28425/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньв с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 вересня 2021 року №70414/0703, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 вересня 2021 року №70416/0703, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають чинному законодавству та порушують законні права та інтереси позивача, більше того ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог виходячи з того, що під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача контролюючий орган діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки надані первинні документи мають численні недоліки, які дають підстави вважати, що останні виготовленні без реального здійснення господарських операцій.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

На підставі направлень від 21 липня 2021 року №13132/26-15-07-03-03, від 21 липня 2021 року №13158/26-15-07-09-06, від 22 липня 2021 року №13207/26-15-07-07-02, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок юридичних осіб з питань банкрутства управління податкового аудиту окремих об`єктів та категорій платників, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок податкових агентів - юридичних осіб управління податкового аудиту фізичних осіб, заступником начальника відділу організації фактичних перевірок управління контролю за розрахунковими операціями Головного управління ДПС у м. Києві, відповідно до пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, на підставі наказу Головного управління ДГІС у м. Києві від 19 липня 2021 року № 5902-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун» (код 39464734), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 10 серпня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 10 серпня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30 жовтня 2014 року по 10 серпня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №64885/Ж5/26-15-07-03-03 від 17 серпня 2021 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун» податкового законодавства, а саме:

- п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 75141,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2018 року у сумі 9887,00 грн, за 4 квартал 2018 року у сумі 65254,00 грн.;

- п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерського обліку та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить до сплати в дохід бюджету, у сумі - 83490,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 112», оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання задекларованих послуг.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі висновків акту від 17 серпня 2021 року №64885/Ж5/26-15-07-03-03 прийнято 20 вересня 2021 року податкові повідомлення-рішення:

- №70414/0703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 93926,00 грн.;

- 70416/0703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму104362,00 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств - збільшено суму грошового зобов`язання за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 112».

Як встановлено відповідачем при проведені перевірки відповідно до документів, наданих до перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун» мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 112».

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 112» 05 червня 2018 року укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №Тр10-05/06/18, відповідно до якого ТОВ «Агенція 112» в якості Перевізника зобов`язалося доставляти (перевозити) автомобільним транспортом вантаж позивача в якості Замовника. Факт укладання та умови вищевказаного договору детально описані в Акті перевірки і відповідачем не заперечується.

На виконання вищевказаного Договору перевезення ТОВ «Агенція 112» в липні, листопаді та грудні 2018 року надало позивачу транспортні послуги перевезення щебеневої продукції на загальну суму 417 449,12 грн без ПДВ, сума ПДВ - 83 489,83 грн, разом з урахуванням ПДВ - 599 938,95 грн.

Вищевказані послуги були передані ТОВ «Агенція 112» та прийняті позивачем на підставі семи Актів здачі прийняття робіт.

Вищевказані Акти здачі прийняття робіт (надання послуг) складені на підставі узагальнення даних товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних ТОВ ««Агенція 112» виконувало вищевказані перевезення наступними транспортними засобами під керуванням водіїв:

вантажний автомобіль ДАФ (держ. № НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 ;

вантажний автомобіль Вольво (держ. № НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 .

вантажний автомобіль Ман (держ № НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_3 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція 112» інформувало позивача листом від 25 серпня 2021 року про наявність орендованих транспортних засобів і найманих працівників станом на липень - грудень 2018 року та на підтвердження даних обставин надало позивачу:

копію Договору оренди транспортного засобу (спеціалізований вантажний сідловин тягач-Е марки DAF, державний номер: НОМЕР_1 ) № 02/07/3 від 02.07.2018р. з актом прийому-передачі транспортного засобу;

копію Договору суборенди транспортного засобу (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки VOLVO, державний номер: НОМЕР_2 ) № 05/07/5 від 05.07.2018р. з актом прийому-передачі транспортного засобу;

копію Договору оренди транспортного засобу (спеціалізований вантажний сідловин тягач-Е марки MAN, державний номер: НОМЕР_3 ) № 17/09/7 від 17.09.2018р. з актом прийому-передачі транспортного засобу;

копію Договору суборенди транспортного засобу (спеціалізований напівпричіп марки CARNEHL, державний номер: НОМЕР_4 ) № 05/07/6 від 05.07.2018р. з актом прийому-передачі транспортного засобу;

копію Договору оренди транспортного засобу (напівпричіп Н/ПР - самоскид марки MEILLER, державний номер: НОМЕР_5 ) № 02/07/4 від 02.07.2018р з актом прийому-передачі транспортного засобу

копію Договору оренди транспортного засобу (напівпричіп Н/ПР - самоскид марки BERGER, державний номер: НОМЕР_6 ) № 17/09/8 від 17 09 2018р з актом прийому-передачі транспортного засобу

копію Наказу № 1к від 12.07.2018р. про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортного засобу ОСОБА_2 ;

копію Наказу № 2к від 19.09.2018р. про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортного засобу ОСОБА_3 ;

копію Наказу № 1 від 12.07.2018р. про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортного засобу ОСОБА_1 ;

копію Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ за квартал 2018 року із Квитанцією № 2 про прийняття звіту;

копію відомості про трудові відносини та Таблиця 6.Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 7 місяць 2018 року із Квитанцією №2 про прийняття звіту ДПІ у Подільському р-ні м. Києва.

З наведених доказів вбачається, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків щодо нереальності господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 112» в частині не спроможності виконання контрагентом перевезень, зазначених у вищенаведених Актах здачі прийняття робіт (надання послуг) та спростовується твердження відповідача, наведені в Акті перевірки щодо відсутності вантажного автомобільного транспорту та трудових ресурсів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція 112».

Стосовно посилань контролюючого органу у відзиві на позовну заяву на допущення певних окремих помилок при заповненні ТТН, то такі помилки в сукупності з іншими поданими, як до перевірки документами, так і доказами, долучених до даної позовної заяви, не спростовують факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 809/117/13-а, від 29 липня 2020 року у справі №200/5834/19-а, від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/3516/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1200/18.

Стосовно доводів контролюючого органу щодо відсутності матеріально-технічної бази для виконання умов укладеного договору, суд наголошує на тому, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 липня 2020 року по справі №814/1792/17. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16, від 10 листопада 2020 року у справі №440/3779/18, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19.

В той же час, стосовно доводів контролюючого органу щодо відсутності ділової мети придбання у ТОВ «Агенція 112» послуг з перевезення щебеневої продукції та правомірності включення до складу витрат на збут вартості вказаних послуг, суд зазначає наступне.

Я вбачається із матеріалів справи, господарська діяльність позивача полягала у реалізації товарів, а саме щебеневої продукції виробництва «ТОВ «ККНК «ТЕХНОБУД» на адресу покупців з метою отримання економічного ефекту - приросту активів підприємства, отримання прибутку.

Придбання товарів - щебеневої продукції - здійснено позивачем у виробника - ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «ТЕХНОБУД» за Договором № 75-К/17 від 03.03.2017р. на умовах EXW, тобто на складі виробника - Кощіївської філії ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «ТЕХНОБУД».

Факт отримання позивачем щебеневої продукції від ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «ТЕХНОБУД» підтверджено видатковими накладними.

Реалізація придбаної щебеневої продукції здійснювалась позивачем покупцям на умовах СРТ, тобто на умовах «перевезення, сплачене до» визначеного договорами пункту приймання товару покупцями.

Так, покупцями щебеневої продукції, перевезення якої здійснено ТОВ «Агенція 112», були :

ТОВ «ДОРОЖНІЙ РЕСУРС» згідно Договору поставки № ДР-18/06/18 від 18.06.2018р. умовами вказаного договору було визначено місце поставки - вул. Заболотного у м. Києві);

ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» згідно Договору поставки № СДМ-25/09/17 від 25.09.2017р., умовами вказаного договору було визначено місце поставки-с. Крячки);

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, в останнього у власності відсутні транспортні засоби, в зв`язку з чим для доставки товарів - щебеневої продукції вищевказаним покупцям у визначені пункти (с. Крячки та вул. Заболотного у м. Києві) позивачем був укладений Договір №Тр 10-05/06/18 від 05.06.2018р. з підприємством - перевізником ТОВ «Агенція 112».

Факт реалізації (поставки) позивачем щебеневої продукції на адресу ТОВ «ДОРОЖНІЙ РЕСУРС» згідно Договору поставки № ДР-18/06/18 від 18.06.2018р. та на адресу ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» згідно Договору поставки № СДМ-25/09/17 від 25.09.2017р, підтверджується видатковими накладними.

Також позивач і його контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція 112» належним чином зареєстровані в контролюючому органі як платники ПДВ станом на момент виконання зобов`язань щодо договору Тр 10-05/06/18 від 05.06.2018р.

Укладений договір між позивачем та контрагентом відповідає меті господарської діяльності цих суб`єктів.

Виконання робіт за договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дефектність яких не встановлена у визначеному законом порядку.

Складені на виконання задекларованих робіт податкові/видаткові накладні зареєстровані належним чином у контролюючому органі.

Податковий орган дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом лише на підставі аналізу податкової звітності з податкових інформаційних баз. В той же час, контролюючим органом не встановлювалась можливість укладення контрагентом позивача інших цивільних договорів, як і не доведена неможливість надання послуг згідно укладених з позивачем договорів офіційно задекларованими працюючими особами.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 20 вересня 2021 року №70414/0703 та №70416/0703.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обгрунтованості прийнятих ним рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 вересня 2021 року №70414/0703, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 вересня 2021 року №70416/0703, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Стоун» (код ЄДРПОУ 39464734, 02091, м. Київ, вулиця Вербицького, будинок 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2974,32 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко