Рішення

від 12.07.2022 по справі 640/31701/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2022 року м. Київ № 640/31701/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПСдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Монтаді»пронакладення арешту на кошти та цінності платника податків,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаді» (далі також - відповідач, ТОВ «Монтаді»), у якій просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Монтаді», що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі 1 958 817,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Монтаді» має податковий борг у сумі 1 958 817,03 грн., який станом на дату звернення з позовом до суду є не погашеним. На підставі зазначеного позивач просить накласти арешт на кошти та цінності, що знаходяться у банку обслуговуючого ТОВ «Монтаді», достатні для стягнення податкового боргу підприємства на користь держави.

Ухвалою від 18 лютого 2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вказаної ухвали суду надіслано на адресу ТОВ «Монтаді» зазначену в позовній заяві та яка відповідає даним Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-А, офіс 107/1). З роздруківки ПАТ «Укрпошта» вбачається, що поштова кореспонденція отримана представником відповідача за довіреністю 07 червня 2022 року.

Станом на час вирішення справи, відповідачем відзиву подано не було, так само, як і заяви про визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Монтаді» перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків.

Матеріалами справи встановлено, що станом на час звернення до суду з даним позовом за ТОВ «Монтаді» обліковується податковий борг з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 1 958 817,03 грн.

Вказана заборгованість виникла на підставі даних інтегрованої картки платника податків.

16 лютого 2021 року податковим органом прийнято податкову вимогу форми «Ю» №7157-13 про сплату податкового боргу у розмірі 1 959 783,02 грн.

Вказана податкова вимога була надіслано на адресу ТОВ «Монтаді» та поштова кореспонденція повернулася на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач не скористався своїм правом адміністративного або судового оскарження податкової вимоги, доказів самостійної сплати податкового боргу матеріали справи також не містять, а відтак сума заборгованості підприємства перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті.

Доказів переривання боргу після виставлення податкової вимоги відповідачем до суду не подано та підтверджується обліковою карткою, що міститься в матеріалах справи.

Крім того, доказів скасування вказаної вимоги відповідачем до суду не надано.

Таким чином, на момент звернення до суду податковий борг ТОВ «Монтаді» з податку на додану вартість складає 1 958 817,03 грн., що також підтверджується інтегрованою карткою платника податків та розрахунком податкової заборгованості.

Вважаючи необхідним накласти арешт на кошти та інші цінності борг ТОВ «Монтаді», що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства на користь держави, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов`язки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 названого Кодексу, саме і визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку, такими правовими підставами (умовами) є саме наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 січня 2018 року у справі №К/9901/465/18 за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №632 (далі по тексту - Порядок №632),передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд зазначає, що підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно долученого до матеріалів витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15 вересня 2021 року №274944294, будь-яке майно у відповідача відсутнє.

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що зареєстрованих автотранспортних засобів за відповідачем не виявлено.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до суду не подано позивачем доказів, що податковим керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Крім того, в порушення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в матеріалах справи відсутній баланс підприємства, з якого вбачається відсутність коштів та докази відсутності майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Інформації щодо наявності або відсутності іншого рухомого майна, що не підлягає обов`язковій державній реєстрації, матеріали справи не містять.

Належних та допустимих доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу та визначення конкретних рахунків та суми суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов`язку за платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, що визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти платника податків на рахунках у банку.

Наявність у відповідача лише податкового боргу, в розумінні підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не є підставою для реалізацій контролюючим органом управлінської функції щодо накладення арешту.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2020 року у справі №520/6837/19 (адміністративне провадження №К/9901/27122/20).

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими та, як наслідок, підстави для їх задоволення відсутні.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відмову у задоволені позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями статтею 255 адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко