Рішення

від 17.07.2022 по справі 826/7783/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року м. Київ № 826/7783/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВТОНОВА-Д»доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автонова-Д» звернулось до суду з даним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2017 №№0632615147, 0642615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено безтоварність господарської операції між позивачем і ТОВ «Нафта Торг-ЛТД». А тому правочини, що укладені між позивачем і таким контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє право на формування показників податкової звітності на підставі безтоварних господарських операцій.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2017 року відповідачем на підставі акта перевірки №15/26-15-14-07-01-10/37954330 від 13.02.2017, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0632615147, яким позивачу за порушення п.п.198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1 185 181,50 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 790 121,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 395 060,50 грн;

- №0642615147, яким позивачу за порушення п.п.134.1.1, 135.1, 138.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» всього в сумі 709 987,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 709 987,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.

Не погоджуючись із правомірністю дій контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки, як наслідок, обґрунтованістю спірних ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість має бути фактично здійснене і підтверджене належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Передумовою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про безтоварність (фіктивність) господарських операцій між позивачем і ТОВ «Нафта торг-ЛТД» в рамках договору від 05.03.2015 №0503/2.

Як встановлено судом під час розгляду справи, договір поставки №0503/2 від 05.03.2015 укладений між ТОВ «АвтоНова-Д» (Покупець) в особі директора Дука Богдана Петровича, та ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» (Постачальник) в особі директора Білоуса Сергія Олеговича.

Відповідно до даного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник постачає та передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари (в тому числі, але не виключно - запчастини та інше окремими партіями.

Кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна, за одиницю виміру та загальна ціна визначаються сторонами в накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Поставка товару здійснюється зі складу Постачальника самовивозом Покупцем за адресою: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд.40.

Покупець зобов`язується належним чином оформляти замовлення на поставку товару.

Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється зі складу Постачальника і оформляється накладною, яка підписується сторонами.

На підтвердження товарності даного договору позивачем до матеріалів справи надано копії подорожніх листів. Однак, надані до матеріалів справи копії подорожніх листів відхиляються судом, як належний доказ товарності спірних господарських операцій, адже в них відсутні реєстраційні номера, адреси за якими проводилося завантаження та розвантаження товарів, внаслідок чого неможливо підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між господарською операцією і оформленням подорожнього листа.

Жодних інших бухгалтерських, перевізних документів, складських документів до матеріалів справи не надано.

Разом із тим, як встановлено посадовими особами відповідача під час проведення перевірки та не заперечено і не спростовано позивачем під час розгляду справи, в наданих до перевірки засвідчених ксерокопіях видаткових накладних не зазначені посади, прізвища, ім`я та по-батькові посадових осіб або їх представників, які підписували накладні від постачальника, та від покупця.

Визначаючись із належністю документального підтвердження спірної господарської операції, суд зазначає наступне.

Відповідно до переліку придбаного позивачем товару (ст.12 акта перевірки) при придбанні подібного виду товару (автозапчастини), суб`єкт господарювання, виходячи із ділової мети власної діяльності, використовує запчастини: 1) або в рамках безпосередньо власної господарської діяльності, як основні засоби; 2) або з метою подальшого продажу третім особам для отримання економічних вигод.

За загальним правилом, згідно П(с)БО 7 «Основні засоби», облік основних засобів здійснюється в наступній послідовності: визначання виду активу, до якого належить об`єкт, що надійшов (основні засоби, малоцінні необоротні матеріальні активи); формування первісної вартості об`єкта; визначення вартості об`єкта, яка амортизується, та ліквідаційної вартості; визначення групи основних засобів, до якої належить об`єкт; встановлення строку корисного використання об`єкта; введення об`єкта в експлуатацію.

Придбані за грошові кошти ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка включає витрати, перелічені в п. 8 П(С)БО 7.

При передачі (введенні) в експлуатацію ОЗ вчиняються проводки: Дт 10 (відповідний субрахунок) - Кт 152 (безпосередньо для ОЗ); Дт 11 (відповідний субрахунок) - Кт 153 (для інших необоротних матеріальних активів).

При цьому, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185, за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства.

В матеріалах справи відсутні докази змін у бухгалтерському обліку позивача через придбання вказаних товарів - наявності автозапчастин на балансі підприємства, як основних засобів, за результатами оформлення видаткових накладних спірним контрагентом. Одночасно в матеріалах справи відсутні розпорядчі документи директора позивача (накази) з питань прийняття і введення в експлуатацію придбаних товарів.

Дійсно, можливо припустити, що зазначені товари придбавались позивачем як товар з метою подальшої реалізації третім особам для отримання певних економічних вигод.

Товари належать до запасів підприємства і обліковуються згідно з П(С)БО 9 «Запаси».

Питання оцінки запасів та обліку їх надходження розглянуто у розділі 2, параграф 3 вказаного П(С)БО. До вартості товарів при їх придбанні включаються суми, сплачені постачальникам, суми ввізного мита, транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) тощо.

В оптовій торгівлі товари обліковують на субрахунку 281 «Товари на складі», в роздрібній - на рахунку 282 «Товари в торгівлі». В роздрібній торгівлі можуть використовуватися обидва субрахунки: 281 - для обліку товарів на складі підприємства роздрібної торгівлі, 282 - для обліку товарів у торговому залі.

Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється первинними документами: накладна, рахунок-фактура, прибутковий ордер, платіжна вимога-доручення, податкова накладна тощо. При цьому, відповідальною на підприємстві особою здійснюється приймання товарів за кількістю і якістю.

Регістром аналітичного обліку з обліку товарів на складі є картка складського обліку.

В підтвердження фактичності оприбуткування товарів на складі, позивач до матеріалів справи не надав роздруківок по рахунку 28/відповідних субрахунках. Не надав також позивач і карток складського обліку, що в сукупності свідчить про не підтвердження документально наявності товарів на складі позивача на дати, що вказані у видатковий накладних, виписаних спірним контрагентом.

При цьому, виходячи із надання позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладених на поставку запчастин в подальшому третім особам, суд вважає за необхідне відзначити, що не ставить під сумнів фактичність таких господарських операцій, натомість не знаходить доказів поставки саме цих запчастин спірним контрагентом.

До того ж, представник позивача не пояснив суду, яким чином обліковувалось надходження та подальший рух придбаного товару виключно на підставі видаткових накладних.

За таких обставин, надані до матеріалів справи копії подорожніх листів, які оформлені не належним чином, відхиляються судом як доказ поставки (в т.ч. перевезення товару), адже за умови відсутності доказів змін в активах підприємства, дані документи не є належними доказами правомірності формування показників бухгалтерського обліку, на підставі якого власне і формується податковий облік.

До того ж, як вже зазначалось, всі без виключення подорожні листи не містять ідентифікації власних номерів і адрес поїздок автомобілів, що позбавляє суд можливості ототожнити перевізні листи із спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене в сукупності суд приходить до висновку про відсутність об`єкта оподаткування в рамках спірних правовідносин, внаслідок чого позивач позбавлений права на податкові вигоди через відсутність належних і допустимих доказів правомірності формування показників бухгалтерського та в подальшому податкового обліку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОНОВА-Д» (код 37954330, адреса: 01011, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 16/13 «А»).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович