Постанова

від 31.01.2023 по справі 826/7783/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7783/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю. Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНова-Д" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 18.07.2022) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНова-Д" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017р,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автонова-Д» звернулось до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2017 №№0632615147, 0642615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Свої позовні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що надана як до перевірки так і до суду первинна документація у повній підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД».

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНова-Д" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНова-Д" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року. За результатом перевірки складено акт від 13.02.2017 року № 15/26-15-14-07-01-10/37954330 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобовязання з податку на додану вартість на суму 790 121,00 грн;

- п.п.134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, ст. 135, п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в результтаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в розмірі 709 987,00грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 14.03.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0632615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 185 181,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 790 121,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 395 060,50 грн;

- №0642615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 709 987,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 709 987,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість має бути фактично здійснене і підтверджене належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Передумовою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про безтоварність (фіктивність) господарських операцій між позивачем і ТОВ «Нафта торг-ЛТД» в рамках договору від 05.03.2015 №0503/2.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Нафта торг-ЛТД» укладено договір поставки від 05.03.2015 №0503/2.

Відповідно до даного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник постачає та передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари (в тому числі, але не виключно - запчастини та інше окремими партіями.

Кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна, за одиницю виміру та загальна ціна визначаються сторонами в накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Також умовами договору встановлено, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника самовивозом покупцем за адресою: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд.40. Покупець зобов`язується належним чином оформляти замовлення на поставку товару.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється зі складу постачальника і оформляється накладною, яка підписується сторонами.

На підтвердження товарності даного договору позивачем до матеріалів справи надано копії подорожніх листів.

Поряд із цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем копії подорожніх листів не містять реєстраційні номера, адреси за якими проводилося завантаження та розвантаження товарів, внаслідок чого неможливо підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між господарською операцією і оформленням подорожнього листа.

Жодних інших бухгалтерських, перевізних документів, складських документів як до перевірки так і до суду не надано.

Крім того, надані товариством копії видаткових накладних відсутні посади, прізвища, ім`я та по-батькові посадових осіб або їх представників, які підписували накладні від постачальника, та від покупця.

Також, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідно до переліку придбаного позивачем товару при придбанні подібного виду товару (автозапчастини), суб`єкт господарювання, виходячи із ділової мети власної діяльності, використовує запчастини: 1) або в рамках безпосередньо власної господарської діяльності, як основні засоби; 2) або з метою подальшого продажу третім особам для отримання економічних вигод.

За загальним правилом, згідно П(с)БО 7 «Основні засоби», облік основних засобів здійснюється в наступній послідовності: визначання виду активу, до якого належить об`єкт, що надійшов (основні засоби, малоцінні необоротні матеріальні активи); формування первісної вартості об`єкта; визначення вартості об`єкта, яка амортизується, та ліквідаційної вартості; визначення групи основних засобів, до якої належить об`єкт; встановлення строку корисного використання об`єкта; введення об`єкта в експлуатацію.

Придбані за грошові кошти ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка включає витрати, перелічені в п. 8 П(С)БО 7.

При передачі (введенні) в експлуатацію ОЗ вчиняються проводки: Дт 10 (відповідний субрахунок) - Кт 152 (безпосередньо для ОЗ); Дт 11 (відповідний субрахунок) - Кт 153 (для інших необоротних матеріальних активів).

При цьому, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185, за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства.

Натомість, товариством як до суду першої інстанції так і при апеляційному оскарженні не надано доказів змін у бухгалтерському обліку позивача через придбання вказаних товарів - наявності автозапчастин на балансі підприємства, як основних засобів, за результатами оформлення видаткових накладних спірним контрагентом. Одночасно в матеріалах справи відсутні розпорядчі документи директора позивача (накази) з питань прийняття і введення в експлуатацію придбаних товарів.

Також не надано доказів оприбуткування товарів придбаних у ТОВ «Нафта торг-ЛТД» на складі. Зокрема, позивачем не надано роздруківок по рахунку 28/відповідних субрахунках, карток складського обліку, що в сукупності свідчить про не підтвердження документально наявності товарів на складі позивача на дати, що вказані у видатковий накладних, виписаних спірним контрагентом.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНова-Д" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНова-Д" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017р залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 31.01.2023)