Рішення

від 10.08.2022 по справі 183/5329/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5329/21

№ 2/183/1337/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

05 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням уточнених позовних вимог посилалася на те, що31січня 2007 року помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04 листопада 1988 року відповідно до рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради № 275 від 23 вересня 1988, зареєстрованого в БТІ 04 листопада 1988 року за р.№ 142-1.

За життя, 08 жовтня 2005 року, ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шевченко Г.М. за реєстровим № 2-4209, яким усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, заповів ОСОБА_1 .

У встановленийст. 1270 ЦК Українистрок, позивач ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим державним нотаріусом Крутько Л.П. їй були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВКВ № 253427 за р. № 2-4922 та серії ВКВ № 253428 за р. № 2-4923 на:земельну ділянку площею 3,310 га, кадастровий номер 1223281000:02:015:0401, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 130273, виданого 09.12.2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 25689; земельну ділянку площею 3,310 га, кадастровий номер 1223281000:02:015:0402, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯА № 348799, виданого 04.10.2005 року Новомосковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:126:02:155, а також на грошові внески за рахунками № 120598 в сумі 0,37 грн., № 91551040325 в сумі 1 764,40 грн., № 91551040326 в сумі 1 208,90 грн., що знаходяться в філії № 2991, належних померлому ОСОБА_2 .

Проте, відповіддю державногонотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крутько Л.П. від 24 березня 2021 року за вих. № 435/02-14 позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 було відмовлено з тих підстав, що нею не представлені правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на спадкове майно за спадкодавцем, та рекомендовано було звернутися до суду з відповідним позовом.

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила суд:

-визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року зобов`язано Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області надати на адресу суду належним чином завірену копію архівної спадкової справи № 116/2007, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 11 серпня 2022 року залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи - Новомосковську районну державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Ухвалою суду від 11 серпня 2022 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника останній просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи - Новомосковської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 79 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 01 лютого 2007 року Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис за № 13, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01 лютого 2007 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 67549361 від 30 листопада 2021 року.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на все належне йому майно, зокрема і на житловий будинок АДРЕСА_1 , належний спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04 листопада 1988 року відповідно до рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради № 275 від 23 вересня 1988, зареєстрованого в БТІ 04 листопада 1988 року за р.№ 142-1.

Встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 199, виданою 13 серпня 2007 року Василівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області.

З матеріалів спадкової справи № 116/2007, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що останнім за життя були складені заповіти, а саме:

- 01 травня 2000 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ялозою Т.М. за р. № 100, яким ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не містилось, і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він буде мати право, заповів своєму сину ОСОБА_3 ;

- 30 листопада 2000 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ялозою Т.М. за р. № 192 яким ОСОБА_2 належний йому пай на підставі земельного сертифікату серії ДП № 0248965, виданий 27.05.1997 року Новомосковською районною державною адміністрацією, заповів своєму сину ОСОБА_3 .

В той же час, з матеріалів спадкової справи вбачається, що за життя 08 жовтня 2005 року спадкодавець ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шевченко Г.М. за реєстровим № 2-4209, яким усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, заповів позивачу ОСОБА_1 .

Згідно ізст. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Відповідно до приписів ч.ч. 2-4 ст. 1254ЦПК Українизаповідач має у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Враховуючи наведені норми закону, заповіт складений спадкодавцем ОСОБА_2 пізніше на ім`я позивача ОСОБА_1 , а саме 08 жовтня 2005 року за реєстровим № 2-4209 скасовує попередні заповіти від 01 травня 2000 року за реєстровим № 100 та від 30 листопада 2000 року за реєстровим № 192, складений ОСОБА_2 на ім`я свого сина ОСОБА_3 .

У встановленийст. 1270 ЦК Українистрок, позивач ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим державним нотаріусом Крутько Л.П. їй були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВКВ № 253427 за р. № 2-4922 та серії ВКВ № 253428 за р. № 2-4923 на: земельну ділянку площею 3,310 га, кадастровий номер 1223281000:02:015:0401, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 130273, виданого 09.12.2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 25689; земельну ділянку площею 3,310 га, кадастровий номер 1223281000:02:015:0402, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯА № 348799, виданого 04.10.2005 року Новомосковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:126:02:155, а також на грошові внески за рахунками № 120598 в сумі 0,37 грн., № 91551040325 в сумі 1 764,40 грн., № 91551040326 в сумі 1 208,90 грн., що знаходяться в філії № 2991, належних померлому ОСОБА_2 .Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 67549361 від 30 листопада 2021 року.

Зі спадкової справи вбачається, що позивач після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є єдиною спадкоємицею за заповітом. Інших спадкоємців судом не встановлено.

Встановлено, що відповіддю державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крутько Л.П. від 24 березня 2021 року за вих. № 435/02-14 позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 було відмовлено з тих підстав, що нею не представлені правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на спадкове майно за спадкодавцем.

Як вже було встановлено вище, померлому ОСОБА_2 належав житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04 листопада 1988 року відповідно до рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради № 275 від 23 вересня 1988, зареєстрованого в БТІ 04 листопада 1988 року за р.№ 142-1.

Згідно розпорядження сільського голови Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 6 від 26 січня 2016 року було здійснено перейменування вулиць в населених пунктах Василівської сільської ради, зокрема вулицю Жовтнева перейменовано на вулицю Осіння.

Державний нотаріус у своїй відповіді про відмову позивачу ОСОБА_1 у вчиненні відповідних нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва на спірний спадковий будинок посилався на те, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 249547417 від 24 березня 2021 року відсутні відомості щодо реєстрації права власності на спадковий будинок.

В той же час, з відповіді Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 29 січня 2020 року за вих. № 20086/21 вбачається, що відповідно до інвентаризаційної справи станом на 29 грудня 2012 року власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04 листопада 1988 року відповідно до рішення № 275 виконавчого комітету Новомосковської районної Ради від 23 вересня 1988 року, зареєстрованого в БТІ 04 листопада 1988 року за р.№ 142-1.

Згідно технічного паспорту виготовленого станом на 25 травня 2021 року на, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 31,8 кв.м.; прибудови літ. «а»; ґанку літ. «а1»; сараю літ. «В»; погрібу літ. «Г»; вбиральні літ. «Д»; колодязя № 1 . Роки побудови 1950-1985.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дост.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1216,1222,1223 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1258 ЦК України, 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов`язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Статтею 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Одночасно із цим, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даному випадку, судом встановлено, що через постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв`язку із чим такий спір підлягає вирішенню шляхом ухвалення судового рішення в порядку цивільного судочинства.

Відповідно дост.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зіст.3 зазначеного Законуправо власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другоюстатті 5 Цивільного кодексу Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництвапостановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення»(втратила чинність). Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Таким чином, з аналізу положеньКонституції УкраїнитаЦивільного кодексу Українивбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»). До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введений лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25,30,346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинностіЗаконом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно положеньПостанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та відповідност.16 ЦК Українивона обрала правильний спосіб захисту свого порушеного права.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , проте за життя не встиг належним чином оформити та зареєструвати своє право власності, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину.

Враховуючи те, що право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами,позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 1270 ЦК України прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок та реєстрації права власності за спадкодавцем на спірне майно, у зв`язку з чим за нею належить визнати право власності на спадковий житловий будинок, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1.Судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 доГубиниської селищноїради Новомосковськогорайону Дніпропетровськоїобласті,третя особа Новомосковськарайонна державнанотаріальна контораПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)про визнанняправа власностіна нерухомемайно впорядку спадкуванняза заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 64,4кв.м., житловою площею 31,8кв.м.; прибудови літ. «а»; ґанку літ. «а1»; сараю літ. «В»; погрібу літ. «Г»; вбиральні літ. «Д»; колодязя № 1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження за адресою: 51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, буд. 16;

- третя особа: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, площа Героїв, буд. 1.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданоюбезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький