Ухвала

від 24.08.2022 по справі 910/7894/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

25.08.2022Справа № 910/7894/22

За позовом Державного підприємства "АНТОНОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС"

про стягнення 867 953,67 грн та зобов'язання вчинити дії

Суддя Гумега О.В.

Представники: без виклику учасників справи

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "АНТОНОВ" (далі - позивач, ДП "АНТОНОВ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС" (далі - відповідач, ТОВ "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС") про стягнення 867 953,67 грн, а саме: 2 464,50 грн основного боргу, 177,58 грн. пені за порушення терміну розрахунку, 34,60 грн. три проценти річних, 391,95 грн інфляційних втрат, 864 885,04 грн пені за прострочення терміну повернення приладу, а також зобов'язання відповідача провернути позивачу Блок сигналізації БС-1 серійний (заводський) № 1040022 з паспортом, призначений для використання на повітряних суднах типу АН-148-100Е, в належному стані.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором № 22.1697.2021 від 27.11.2021 (далі - Договір) в частині своєчасного внесення оплати за використання приладу, а також повернення останнього орендодавцю (позивачу) (у зв'язку зі спливом терміну дії Договору), у зв'язку з чим позивачем були нараховані пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, а також заявлені вимоги про зобов'язання відповідача повернути предмет оренди орендодавцю.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву № 126/6087-22 від 04.08.2022 про забезпечення позову (далі - заява про забезпечення позову).

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Також, з наведеного у заяві обґрунтування та доданих до неї доказів не вбачається, що наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до заяви про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони ТОВ "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС" здійснювати експлуатацію повітряних суден моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак UR-CTC, заводський серійний номер 27015041011, 2011 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення РП4797/1, видане 05.11.2021, а також моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак UR-CTF, заводський серійний номер 27015042014, 2012 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення РП4798/1, видане 05.11.2021 (далі - повітряні судна).

Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову, позивач зазначив, що звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 867 953,67 грн заборгованості за Договором № 22.1697.2021 від 27.11.2021 та зобов'язання відповідача провернути позивачу Блок сигналізації БС-1 серійний (заводський) № 1040022 з паспортом, призначений для використання на повітряних суднах типу АН-148-100Е (далі - прилад).

Підставами поданого позову є порушення відповідачем визначеного п. 3.2 Договору строку оплати за використання приладу та неповернення останнього позивачу у порядку та строки, визначені п. 2.2, 2.4, 4.2 Договору.

Позивач зазначив, що згідно відкритої інформації, що міститься в Реєстрі цивільних повітряних суден України, відповідач являється експлуатантом (на підставі орендних чи лізингових правовідносин) вказаних повітряних суден. При цьому власником повітряних суден є нерезидент - компанія CYPRUS AIRCRAFT LEASING 2 (CAL) LTD.

На переконання позивача, на одному із повітряних суден встановлено прилад, переданий відповідачу в оренду за Договором № 22.1697.2021 від 27.11.2021, тож вжиття заявленого засобу забезпечення позову, на думку позивача, унеможливить експлуатацію відповідачем повітряних суден із встановленим приладом, та забезпечить реальне виконання судового рішення в даній справі та захист прав і законних інтересів позивача.

Позивач звернув увагу, що не дивлячись на те, що 24.02.2022 було закрито повітряний простір України для цивільних користувачів повітряного простору України та зупинено надання послуг з обслуговування повітряного руху цивільними користувачами повітряного простору України, проте в будь-який момент під час розгляду даної справи повітряний рух може бути відновлено і відповідач матиме змогу залишити територію України із встановленим приладом, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача повернути прилад позивачу.

Позивач також зазначив, що вказані повітряні судна експлуатуються відповідачем на підставі договорів оренди або лізингу, укладених із власником - компанією-нерезидентом CYPRUS AIRCRAFT LEASING 2 (CAL) LTD, тож після закінчення строку дії таких договорів відповідач змушений буде повернути повітряні судна їх власнику, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача повернути прилад позивачу.

Позивач повідомив суд, що відповідачем було порушено аналогічні зобов'язання з повернення позивачу приладів та компонентів для повітряних суден моделі АН-148-100Е по іншим подібним договорам, укладеним з відповідачем, що додатково підтверджує недобросовісність відповідача у взаємовідносинах з позивачем, а тому встановлення судом заборони відповідачу експлуатувати повітряні судна, на думку позивача, прискорить вирішення питання по іншим спорам між позивачем та відповідачем у подібних правовідносинах.

Крім того, позивач є стратегічним для економіки і безпеки держави підприємством оборонно-промислового комплексу України, а тому задоволення заяви про забезпечення позову буде слугувати гарантією повернення приладу позивачу та використання його в подальшому для задоволення потреб авіаційної галузі, в тому числі під час дії воєнного стану.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, дослідивши в сукупності надані позивачем докази, суд відзначає наступне.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість та значний розмір останньої.

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв'язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд дійшов висновку про відсутність взаємозв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову - забороною відповідачу здійснювати експлуатацію повітряних суден, на одному з яких, імовірно, встановлено спірний прилад, і предметом позовних вимог - зобов'язання відповідача повернути такий прилад та стягнення грошових коштів за Договором.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову суд вважає надмірним, необґрунтованим та таким, що може порушити права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, зокрема, власника відповідних повітряних суден.

Твердження позивача щодо можливого повернення повітряних суден, експлуатантом яких є відповідач, їх власнику зі спливом строків дії договорів оренди або лізингу, та, як наслідок подальшої неможливості повернення позивачеві приладу без застосування правових механізмів із залученням компанії - нерезидента, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені належними та допустимими доказами, оскільки як доказів на підтвердження правових підстав експлуатації повітряних суден відповідачем, доказів фактичного встановлення на зазначених суднах (на одному з них) приладу, повернення якого є предметом позову, так і жодних доказів вчинення відповідачем дій або наявності намірів щодо вивезення спірного приладу за межі України, позивачем суду не надано.

Посилання позивача на можливість залишення відповідачем в будь - який момент під час розгляду даної справи території України із встановленим на повітряному судні орендованим приладом, суд оцінює критично, враховуючи той факт, що 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та продовження строку дії воєнного стану в Україні згідно Указів Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року та № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", на території України з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Судом не можуть бути розцінені в якості підстав для забезпечення позову посилання позивача на те, що заявлені до вжиття заходи забезпечення позову прискорять вирішення питання щодо повернення позивачу приладів та компонентів, переданих відповідачеві за іншими подібними договорами, оскільки при вирішенні питання забезпечення позову судом здійснюється оцінка обґрунтованості доводів заявника виключно в контексті предмета та підстав поданого позову, та відповідності заявлених заходів забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких такі заходи вживаються їх вживають.

Отже, подана ДП "АНТОНОВ" заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення в частині позовних вимог про зобов'язання повернути майно та не містить належного обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Окремо суд наголошує, що за відсутності належних та допустимих доказів для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, акцентування позивача на вказаних заходах як гарантії повернення приладу позивачу та використання його для потреб авіаційної галузі, в тому числі під час дії воєнного стану, не може бути розцінене судом в якості підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, зважаючи на основоположну роль судів в умовах воєнного стану та неприпустимість протиставлення публічного (державного) інтересу, відповідних конституційних цінностей з одного боку та поваги до передбачених статтею 6 Конвенції прав на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "АНТОНОВ" про забезпечення позову № 126/6087-22 від 04.08.2022.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 136, 137, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства "АНТОНОВ" про забезпечення позову № 126/6087-22 від 04.08.2022 відмовити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.08.2022 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА