Постанова

від 30.11.2022 по справі 910/7894/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа№ 910/7894/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 30.11.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «АНТОНОВ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 про відмову у забезпеченні позову

у справі № 910/7894/22 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Державного підприємства «АНТОНОВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ «ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС»

про стягнення 867 953,67 грн та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «АНТОНОВ» (далі - позивач, ДП «АНТОНОВ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ «ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС» (далі - відповідач, ТОВ «АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ «ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС») про стягнення 867 953,67 грн, а саме: 2 464,50 грн основного боргу, 177,58 грн. пені за порушення терміну розрахунку, 34,60 грн. три проценти річних, 391,95 грн інфляційних втрат, 864 885,04 грн пені за прострочення терміну повернення приладу, а також зобов`язання відповідача провернути позивачу Блок сигналізації БС-1 серійний (заводський) № 1040022 з паспортом, призначений для використання на повітряних суднах типу АН-148-100Е, в належному стані.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву № 126/6087-22 від 04.08.2022 про забезпечення позову (далі - заява про забезпечення позову).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у задоволенні заяви Державного підприємства «АНТОНОВ» про забезпечення позову № 126/6087-22 від 04.08.2022 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство «АНТОНОВ» 08.09.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №910/7894/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- в даній справі проглядається наявність прямого взаємозв`язку між заявленим заходом забезпечення позову та предметом позову, оскільки заборона експлуатації повітряних суден відповідачем в першу чергу має на меті спонукати відповідача до виконання його обов`язку з повернення приладу позивачу;

- судом не обґрунтовано, яким чином такий захід забезпечення позову може порушити права та інтереси власника повітряних суден - компанії нерезидента;

- позивачем подано позови до суду щодо порушень відповідачем аналогічних зобов`язань з повернення позивачу приладів та компонентів повітряних суден, що на думку скаржника є тими обставинами, що повинні бути враховані судом при розгляді питання щодо забезпечення позову;

- скаржник посилається на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/7894/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі № 910/7894/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства «АНТОНОВ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №910/7894/22.

28.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі № 910/7894/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 поновлено Державному підприємству «АНТОНОВ» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2022, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «АНТОНОВ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022, розгляд справи призначено на 17.11.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. 17.11.2022 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2022 у справі №910/7894/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 прийнято справу №910/7894/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства «АНТОНОВ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 30.11.2022.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У судове засідання 30.11.2022 з`явився представник позивача, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №910/7894/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач, що не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач просив суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони ТОВ "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС" здійснювати експлуатацію повітряних суден моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак НОМЕР_1 , заводський серійний номер НОМЕР_3, 2011 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_4, видане 05.11.2021, а також моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак НОМЕР_2 , заводський серійний номер НОМЕР_5, 2012 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_6, видане 05.11.2021 (далі - повітряні судна).

При цьому, позивач послався зокрема на те, що ДП «АНТОНОВ» звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 867 953,67 грн заборгованості за Договором № 22.1697.2021 від 27.11.2021 та зобов`язання відповідача провернути позивачу Блок сигналізації БС-1 серійний (заводський) № 1040022 з паспортом, призначений для використання на повітряних суднах типу АН-148-100Е (далі - прилад).

Підставами поданого позову є порушення відповідачем визначеного п. 3.2 Договору строку оплати за використання приладу та неповернення останнього позивачу у порядку та строки, визначені п. 2.2, 2.4, 4.2 Договору.

Позивач зазначив, що згідно відкритої інформації, що міститься в Реєстрі цивільних повітряних суден України, відповідач являється експлуатантом (на підставі орендних чи лізингових правовідносин) вказаних повітряних суден. При цьому власником повітряних суден є нерезидент - компанія CYPRUS AIRCRAFT LEASING 2 (CAL) LTD.

За доводами позивача, на одному із повітряних суден може бути встановлено прилад, переданий відповідачу в оренду за Договором № 22.1697.2021 від 27.11.2021, тож вжиття заявленого засобу забезпечення позову, на думку позивача, унеможливить експлуатацію відповідачем повітряних суден із встановленим приладом, та забезпечить реальне виконання судового рішення в даній справі та захист прав і законних інтересів позивача.

Позивач вважає, що не дивлячись на те, що 24.02.2022 було закрито повітряний простір України для цивільних користувачів повітряного простору України та зупинено надання послуг з обслуговування повітряного руху цивільними користувачами повітряного простору України, в будь-який момент під час розгляду даної справи повітряний рух може бути відновлено і відповідач матиме змогу залишити територію України із встановленим приладом, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача повернути прилад позивачу.

Позивач також зазначив, що вказані повітряні судна експлуатуються відповідачем на підставі договорів оренди або лізингу, укладених із власником - компанією-нерезидентом CYPRUS AIRCRAFT LEASING 2 (CAL) LTD, тож після закінчення строку дії таких договорів відповідач змушений буде повернути повітряні судна їх власнику, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача повернути прилад позивачу.

Позивач повідомив суд, що відповідачем було порушено аналогічні зобов`язання з повернення позивачу приладів та компонентів для повітряних суден моделі АН-148-100Е по іншим подібним договорам, укладеним з відповідачем, що додатково підтверджує недобросовісність відповідача у взаємовідносинах з позивачем, а тому встановлення судом заборони відповідачу експлуатувати повітряні судна, на думку позивача, прискорить вирішення питання по іншим спорам між позивачем та відповідачем у подібних правовідносинах.

Крім того, позивач є стратегічним для економіки і безпеки держави підприємством оборонно-промислового комплексу України, а тому задоволення заяви про забезпечення позову буде слугувати гарантією повернення приладу позивачу та використання його в подальшому для задоволення потреб авіаційної галузі, в тому числі під час дії воєнного стану.

З наведених підстав позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС" здійснювати експлуатацію повітряних суден моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак НОМЕР_1 , заводський серійний номер НОМЕР_3, 2011 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_4, видане 05.11.2021, а також моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак НОМЕР_2 , заводський серійний номер НОМЕР_5, 2012 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_6, видане 05.11.2021.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом є аналогічними доводам зазначеним у заяві про забезпечення позову.

Водночас, предметом позову, в межах якого позивач просить суд вжити вказані заходи забезпечення позову, є стягнення 867 953,67 грн, а саме: 2 464,50 грн основного боргу, 177,58 грн. пені за порушення терміну розрахунку, 34,60 грн. три проценти річних, 391,95 грн інфляційних втрат, 864 885,04 грн пені за прострочення терміну повернення приладу, а також зобов`язання відповідача провернути позивачу Блок сигналізації БС-1 серійний (заводський) № 1040022 з паспортом, призначений для використання на повітряних суднах типу АН-148-100Е, в належному стані.

Перевіривши доводи позивача щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, судова колегія зазначає наступне.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість та значний розмір останньої.

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність взаємозв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову - забороною відповідачу здійснювати експлуатацію повітряних суден, на одному з яких, імовірно, встановлено спірний прилад, і предметом позовних вимог - зобов`язання відповідача повернути такий прилад та стягнення грошових коштів за Договором.

Разом з цим, беручи до уваги предмет та підстави позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є надмірним, необґрунтованим та таким, що може порушити права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, зокрема, власника відповідних повітряних суден.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, твердження позивача щодо можливого повернення повітряних суден, експлуатантом яких є відповідач, їх власнику зі спливом строків дії договорів оренди або лізингу, та, як наслідок подальшої неможливості повернення позивачеві приладу без застосування правових механізмів із залученням компанії - нерезидента, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені належними та допустимими доказами.

Судова колегія звертає увагу на те, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів як на підтвердження правових підстав експлуатації повітряних суден відповідачем, доказів фактичного встановлення на зазначених суднах (на одному з них) приладу, повернення якого є предметом позову, так і жодних доказів вчинення відповідачем дій або наявності намірів щодо вивезення спірного приладу за межі України.

Крім того, посилання позивача на можливість залишення відповідачем в будь - який момент під час розгляду даної справи території України із встановленим на повітряному судні орендованим приладом, судом оцінюється критично, оскільки 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та продовження строку дії воєнного стану в Україні згідно Указів Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року та № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", на території України з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що з 24.02.2022 закрито повітряний простір України для цивільних користувачів повітряного простору України та зупинено надання послуг з обслуговування повітряного руху.

Також не можуть бути підставами для забезпечення позову посилання позивача на те, що заявлені до вжиття заходи забезпечення позову прискорять вирішення питання щодо повернення позивачу приладів та компонентів, переданих відповідачеві за іншими подібними договорами, оскільки при вирішенні питання забезпечення позову судом здійснюється оцінка обґрунтованості доводів заявника виключно в контексті предмета та підстав поданого позову, та відповідності заявлених заходів забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких такі заходи вживаються.

При цьому, судова колегія наголошує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що означає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Слід зазначити, що подана ДП "АНТОНОВ" заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення в частині позовних вимог про зобов`язання повернути майно та не містить належного обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності належних та допустимих доказів для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, твердження позивача про необхідність задоволення вказаних заходів як гарантії повернення приладу позивачу та використання його для потреб авіаційної галузі, в тому числі під час дії воєнного стану, не може бути розцінене судом в якості підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, зважаючи на основоположну роль судів в умовах воєнного стану та неприпустимість протиставлення публічного (державного) інтересу, відповідних конституційних цінностей з одного боку та поваги до передбачених статтею 6 Конвенції прав на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На переконання колегії суддів, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Щодо посилань скаржника на те, що ним подано позови до Господарського суду міста Києва щодо порушень відповідачем аналогічних зобов`язань з повернення позивачу приладів та компонентів повітряних суден, що на думку скаржника є тими обставинами, що повинні бути враховані судом при розгляді питання щодо забезпечення позову, судова колегія зазначає, що в межах справ, на які посилається скаржник (№910/7433/22, №910/7372/22) Господарським судом міста Києва також було відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову з підстав відсутності доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №910/7894/22 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «АНТОНОВ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/7894/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/7894/22 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №910/7894/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 09.12.2022.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

Т.П. Козир