Рішення

від 25.08.2022 по справі 910/3864/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2022Справа № 910/3864/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАР ТРАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК"

про стягнення 157.195,07 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАР ТРАК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" про стягнення 157.195,07 грн, з яких: 140.000,00 грн основної заборгованості за надані послуги за Договором надання та організації послуг № ЕП-00004949 від 24.09.19., та 17.195,07 грн пені, нарахованої у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.22. відкрито провадження у справі №910/3864/22 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.07.21. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник проти позову заперечує з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Будь-яких інших пояснень чи заперечень сторонами суду не надано.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

24.09.19. між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник, Експедитор) було укладено Договір надання та організації послуг № ЕП-00004949 (далі - Договір), за умовами якого Перевізник зобов`язувався перевезти наданий йому Експедитором вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполучені з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж Вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на отримання ватажу особі, а Експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього Договору, зобов`язується сплатити за перевезення вантажу за встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем у період з 25.05.21. по 30.07.21. було надано послуги за Договором на загальну суму 160.000,00 грн.

Строк оплати по відповідним заявкам було встановлено протягом 21 банківського дня після отримання оригіналів документів.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАР ТРАК" зазначає, що відповідач надані позивачем послуги за Договором у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 140.000,00 грн.

12.01.22. та 25.01.22. позивач направив на адресу відповідача листи з претензіями та пропозиціями щодо реструктуризації боргу, які відповідачем залишені без задоволення.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зібраними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за надані відповідно до Договору послуги у період з 24.05.21. по 30.07.21. у розмірі 140.000,00 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву такі доводи позивача також не заперечуються.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що за прострочення виконання платіжних зобов`язань по даному Договору, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив його невідповідність положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за період з 31.08.21. по 02.03.22. (6 місяців). За розрахунком суду, сума пені складає 12.515,62 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності за ст. 315 Господарського кодексу України, та просить суд з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

Інших заперечень відзив на позовну заяву не містить.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 315 Господарського кодексу України встановлено, що:

- до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії (ч. 1 цієї статті);

- претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів (ч. 2 цієї статті).

- перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів (ч. 3 цієї статті);

- якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (частина 4 цієї статті);

- для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк (ч. 5 ст. 315 ГК України)

Суд встановив, що позивач в межах шестимісячного строку, встановленого с. 2 статті 315 Господарського кодексу України пред`явив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за надані послуги за Договором.

Позовна заява була подана в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 4 цієї ж статті, після направлення претензії.

За таких обставин позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності, встановлений ст. 315 ГК України, щодо вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 140.000,00 грн. строк позовної давності по вимогам про стягнення пені є пропущеним.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню, а в частині вимог про стягнення суми пені слід відмовити у зв`язку зі спливом строків позовної давності за такими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов задовольняється судом частково.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" (03040, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 43; ідентифікаційний код 36958491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАР ТРАК" (78405, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, місто Надвірна, вулиця М.Черемшини, будинок 2; ідентифікаційний код 41957882) 140.000 (сто сорок тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 2.211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн 02 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко