Рішення

від 16.08.2022 по справі 911/3271/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3271/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Міст"

про стягнення заборгованості у сумі 143 248,58 грн.,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Міст" (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 143 248,58 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору субпідряду №01/12-4С від 01.12.2020 року, згідно з якими позивач зобов`язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов`язувався прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідач виконані позивачем роботи прийняв, проте не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 126 925,29 грн. основного боргу, 10 018,41 грн. пені, 2 065,58 грн. трьох процентів річних та 4 239,30 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 12.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08 грудня 2021 року.

07 грудня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 22 грудня 2021 року.

09 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №03/12-21/1 від 03.12.2021 року.

16 грудня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 22.12.2021 року підготовче засідання відкладено на 19 січня 2022 року.

19 січня 2022 року в засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з неявкою представника позивача в засідання, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Підготовче засідання відкладено на 09 лютого 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

25 січня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

08 лютого 2022 року та 09 лютого 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли клопотання про розгляд справи без її участі, які підлягали задоволенню судом. Крім цього, представник позивача у вищевказаному клопотанні просила закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.

09 лютого 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його самоізоляцією, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 09 березня 2022 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введено воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, вищевказане судове засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року судове засідання призначено на 15 липня 2022 року.

15 липня 2022 року в судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року судове засідання відкладено на 17 серпня 2022 року.

25 липня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, яке підлягало задоволенню судом.

17 серпня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яке підлягало задоволенню судом. Крім цього, представник відповідача подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Служби Автомобільних доріг у Чернігівській області.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що до клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, не долучено заяву про поновлення пропущеного строку, тому вищевказане клопотання залишено судом без розгляду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

01 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія Міст" (далі відповідач) був укладений договір субпідряду №01/12-4С.

Згідно з п. 1.1 договору, відповідач доручає, а позивач зобов`язується відповідно до затвердженої проектно кошторисної документації здійснити роботи по облаштуванню зовнішнього освітлення на об`єкті: «Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Проведення аварійних робіт з підвищення безпеки дорожнього руху з влаштування засобів та обладнання зовнішнього штучного дорожнього освітлення на ділянках доріг у межах штучної споруди з підходами до мосту через р. Малотеч на км 154 + 216 біля с. Стахорщина національної автомобільної дороги загального користування державного значення Н 27 Чернігів Мена Сосниця Грем`яч Чернігівської області», на умовах визначених цим договором, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість робіт за цим договором визначена в договірній ціні (додаток №1 до цього договору) та підтверджуючими розрахунками до неї.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що позивач повинен розпочати виконання робіт протягом двадцяти календарних днів з дати підписання договору і завершити виконання робіт в термін не пізніше 31 грудня 2021 року.

Згідно з п. 3.4 договору, приймання робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ 2в та довідки за формою №КБ 3 за фактично виконані об`єми робіт.

Відповідно до п. 3.5 договору, датою завершення робіт вважається дата прийняття відповідачем виконаних робіт на об`єкті в цілому з підписанням акту робочої комісії та акту приймання передачі об`єкту представниками відповідача, позивача та експлуатаційної організації, пред`явлення позивачем виконавчої документації, актів прихованих робіт тощо.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ 2в та довідки за формою №КБ 3 з усіма підтверджуючими документами (копіями накладних, сертифікатів на матеріали і обладнання тощо), розрахунками загальновиробничих і адміністративних витрат, актами на приховані роботи тощо, наданими позивачем. Позивач на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою №КБ 3 для підписання відповідачу. Відповідач протягом 5-ти робочих днів перевіряє документи та підписує їх, а у разі не підписання обґрунтовує причини відмови. В протилежному випадку, відомості, визначені у наданих позивачем актах вважаються достовірними, роботи виконані позивачем належним чином, передані ним та прийнятими відповідачем у повному обсязі та підлягають оплаті.

Згідно з п. 4.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів після спливу строку, вказаного в п. 4. 1 цього договору та/або підписання актів виконаних робіт, за умови відсутності недоліків у виконаних роботах.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, з урахуванням повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було передано, а відповідачем прийнято роботи, на суму 126 925,29 грн., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року від 31.03.2021 року, на суму 121 003,31 грн., актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 31.03.2021 року, на суму 5 921,98 грн., договірною ціною на суму 126 925,29 грн., а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2021 р., на суму 126 925,29 грн. підписані сторонами та копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач виконані позивачем роботи не оплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №52 від 05.10.2021 року, в якій він просив оплатити борг у сумі 126 925,29 грн. за виконану роботи.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, суму боргу не оплатив.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 126 925,29 грн. основного боргу, 10 018,41 грн. пені, 2 065,58 грн. трьох процентів річних та 4 239,30 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

09 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував, вважав, що позивач порушив умови договору та не надав відповідачу усіх підтверджуючих документів (копії накладних, сертифікатів на матеріали і обладнання тощо), актів на приховані роботи тощо, у зв`язку з чим, на думку представника відповідача, у відповідача не наступив обов`язок оплатити виконані позивачем роботи.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступним.

Як уже зазначалося вище, відповідно до п. 4.1 договору, фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ 2в та довідки за формою №КБ 3 з усіма підтверджуючими документами (копіями накладних, сертифікатів на матеріали і обладнання тощо), розрахунками загальновиробничих і адміністративних витрат, актами на приховані роботи тощо, наданими позивачем. Позивач на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою №КБ 3 для підписання відповідачу. Відповідач протягом 5-ти робочих днів перевіряє документи та підписує їх, а у разі не підписання обґрунтовує причини відмови. В протилежному випадку, відомості, визначені у наданих позивачем актах вважаються достовірними, роботи виконані позивачем належним чином, передані ним та прийнятими відповідачем у повному обсязі та підлягають оплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши до господарського процесу стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року в справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року в справі №902/761/18, від 04.12.2019 року в справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року в справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01 грудня 2020 року був укладений договір субпідряду №01/12-4С, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов`язувався виконані роботи прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав роботи на суму 126 925,29 грн., а відповідач їх прийняв, що підтверджується підписаними актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року від 31.03.2021 року, на суму 121 003,31 грн., а також актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 31.03.2021 року, на суму 5 921,98 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до п. 3.4 договору, приймання робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ 2в та довідки за формою №КБ 3 за фактично виконані об`єми робіт.

Згідно з п 3.5 договору, датою завершення робіт вважається дата прийняття відповідачем виконаних робіт на об`єкті і цілому з підписанням акту робочої комісії та акту приймання передачі об`єкту представниками відповідача, позивача та експлуатаційної організації, пред`явлення позивачем виконавчої документації, актів прихованих робіт тощо.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ 2в та довідки за формою №КБ 3 з усіма підтверджуючими документами (копіями накладних, сертифікатів на матеріали і обладнання тощо), розрахунками загальновиробничих і адміністративних витрат, актами на приховані роботи тощо, наданими позивачем. Позивач на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою №КБ 3 для підписання відповідачу. Відповідач протягом 5-ти робочих днів перевіряє документи та підписує їх, а у разі не підписання обґрунтовує причини відмови. В протилежному випадку, відомості, визначені у наданих позивачем актах вважаються достовірними, роботи виконані позивачем належним чином, передані ним та прийнятими відповідачем у повному обсязі та підлягають оплаті.

Згідно з п. 4.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів після спливу строку, вказаного в п. 4. 1 цього договору та/або підписання актів виконаних робіт, за умови відсутності недоліків у виконаних роботах.

Так, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом та договором покладений саме на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач до позивача із заявою про виявлені у виконаних роботах недоліки не звертався, надати підтверджуючі документи позивача не просив.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що підтверджували б оплату виконаних позивачем робіт, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 126 925,29 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10 018,41 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 8.2 договору, відповідач за несвоєчасну оплату сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Розрахунок із позивачем здійснюється відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів після спливу строку, вказаного в п. 4. 1 цього договору та/або підписання актів виконаних робіт, за умови відсутності недоліків у виконаних роботах (п. 4.2 договору).

Судом встановлено, що 31 березня 2021 року позивачем та відповідачем був підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року від 31.03.2021 року та акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 31.03.2021 року.

Так, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи, на суму 126 925,29 грн. не пізніше 14 квітня 2021 року.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

15.04.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 126 925,29 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 45,21 грн.;

16.04.2021 року до 22.07.2021 року, суму боргу в розмірі 126 925,29 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 5 111,78 грн.;

23.07.2021 року до 09.09.2021 року, суму боргу в розмірі 126 925,29 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 2 726,28 грн.;

10.09.2021 року до 14.10.2021 року, суму боргу в розмірі 126 925,29 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,5%, складає 2 069,06 грн.,

а разом 9 952,33 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 065,58 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 239,30 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з:

15.04.2021 року до 14.10.2021 року, складає 198 днів, тому три проценти річних від суми 126 925,29 грн. становлять 2 065,58 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 15.04.2021 року до 30.09.2021 року, в квітні 2021 року 100,7%; травні 2021 року 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні 101,2%, від суми 126 925,29 грн., складає 4 234,26 грн (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 837, ч. ч. 1, 2 ст. 853, ч. 1 ст. 854, ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 75, ст. 79, ст. 86, ст. 118, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" до товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Міст" про стягнення заборгованості у сумі 143 248,58 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Міст" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Підприємницька, будинок 22, ідентифікаційний код 43100425) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (07300, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Потьомкінська, будинок 86, квартира 8, ідентифікаційний код 35329474) 126 925,29 грн. (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять грн. 29 коп.) основного боргу; 9 952,33 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 33 коп.) пені; 2 065,58 грн. (дві тисячі шістдесят п`ять грн. 58 коп.) трьох процентів річних; 4 234,26 грн. (чотири тисячі двісті тридцять чотири грн. 26 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 268,88 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн. 88 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.08.2022 року.

Суддя С. Грабець