Рішення

від 14.08.2022 по справі 445/441/21

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/441/21

провадження № 2/445/41/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

з участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Судді О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення. В обгрунтування позову вказує, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті його баби ОСОБА_9 . Вказує, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України. У вказаній квартирі, частина якої на праві власності належить йому, без згоди власників квартири проживає сім`я ОСОБА_10 . Жодних правових підстав на вселення відповідачів у вказану квартиру не було. На даний час відповідачі продовжують використовувати його житло для свого проживання, у зв`язку з чим він позбавлений можливості використовувати своє помешкання за призначенням. Такі дії відповідачів порушують його право власності на належну йому частину квартири, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що ОСОБА_3 , вказуючи, що він є власником спірної квартири, жодних підтверджуючих документів не надав. Із зверненнями до нього, чи до членів його родини про те, що він бажає користуватися даною квартирою не звертався. Окрім того, зазначає, що його син- один із відповідачів по справі- ОСОБА_8 , є власником 3/4 частини даної квартири.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви, в яких просили справу розглядати у їх відсутності, та в задоволенні позову відмовити.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні при вирішенні даного спору покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власниками даної квартири на праві приватної часткової власності по 1/4 частини квартири є: ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Згідно копії свідоцтва про народження, батьками позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована спадкова справа за номером 56677779.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Золочеві Львівської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_9 успадкувала 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті чоловіка ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, станом на 09.07.2019 року в квартирі АДРЕСА_1 , вбачається, що умови проживання ОСОБА_9 є недопустими, відсутні санітарні норми даного помешкання. На час обстеження квартири самовільно вселилась сім`я ОСОБА_10 , які обгрунтовують своє вселення здійсненням догляду за ОСОБА_9 , без відповідних дозвільних документів.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 263056249 від 24.06.2021 року, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_8 , на підставі договору купівлі-продажу №895 від 24.06.2021 року, належить на праві спільної часткової власності 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Окрім того, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, на праві приватної спільної часткової власності 3/4 частки вказаної вище квартири належить ОСОБА_17 .

Згідно заключення лікарсько-консультативної комісії від 26.12.2019 року №986, ОСОБА_9 потребує постійного стороннього догляду і нездатна до самообслуговування терміном на 1 рік.

Довідкою №164 від 20.01.2020 року, виданою Управлінням соціального захисту населення, підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одержувала компенсаційну виплату за надання соціальної послуги за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 26.12.2019 року по 19.01.2020 року включно.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 20.01.2020 року, ОСОБА_4 здійснювала догляд за гр. ОСОБА_9 до дня її смерті та вела спільне господарство. Також, з даного акту судом встановлено, що ОСОБА_4 разом з чоловіком ОСОБА_1 , дітьми 8 осіб та онуком, всього в кількості 11 осіб, фактично проживають в кв. АДРЕСА_3 .

Згідно ч.1 ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЖК Української РСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі за № 6-2010цс16.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Із дослідженихв судовомузасіданні доказів,судом невстановлено,що позивач ОСОБА_3 є власникомчастини квартири,що знаходитьсяпо АДРЕСА_4 . Доказів, які б підтверджували, що він є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_9 , судом не знайдено. Твердження позивача про те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 , також жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість, судом встановлено з матеріалів справи, що один із відповідачів - ОСОБА_8 є власником 3/4 частки спірної квартири, а відтак, як він, так і члени його сім`ї - рідні брати, сестри та батьки мають право користуватися цією часткою квартири для особистого проживання.

В пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України,статті 316-319 ЦК), то власник на підставістатті 391 ЦКне може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями71,72,109,110,116 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено, що його право власності порушується відповідачами, один з яких є власником частини спірної квартири, тому має право володіння, користування та розпорядження своєю часткою разом із членами своєї сім`ї, а відтак, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.2,4,5,11,13,81, 258,259,263-265,272,273 ЦПК України, ст. 4, 9, 64, 109, 116 ЖК УРСР, ст. 321, 331 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Сивак