Постанова

від 27.06.2023 по справі 445/441/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/441/21 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М.

Провадження № 22-ц/811/2497/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Колич Х.Б.,

за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області в складі судді Сивака В.М. від 15 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відмовлено.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що оскільки на час смерті своїх родичів він постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , відтак прийняв спадщину і ця обставина потягла за собою виникнення у нього законних підстав як власника, вимагати усунення перешкод в користуванні його майном шляхом виселення відповідачів.

В судове засідання окрім відповідача ОСОБА_1 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що від ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшли заяви про проведення судового засідання без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на неї, апеляційної скарги, відзивів на неї колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 2,4,5,11,13, 81,258,259,263-265,272,273 ЦПК України,ст.4,9,64,109,116ЖК УРСР,ст.321,331ЦК Українивідмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками даної квартири на праві приватної часткової власності по 1/4 частини квартири є: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Згідно копії свідоцтва про народження, батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована спадкова справа за номером 56677779. ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Золочеві Львівської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_9 успадкувала 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, станом на 09.07.2019 року в квартирі АДРЕСА_2 , вбачається, що умови проживання ОСОБА_9 є недопустими, відсутні санітарні норми даного помешкання. На час обстеження квартири самовільно вселилась сім`я ОСОБА_15 , які обгрунтовують своє вселення здійсненням догляду за ОСОБА_9 , без відповідних дозвільних документів. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 263056249 від 24.06.2021 року, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу №895 від 24.06.2021 року, належить на праві спільної часткової власності 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 . Окрім того, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, на праві приватної спільної часткової власності 3/4 частки вказаної вище квартири належить ОСОБА_16 . Згідно заключення лікарсько-консультативної комісії від 26.12.2019 року №986, ОСОБА_9 потребує постійного стороннього догляду і нездатна до самообслуговування терміном на 1 рік. Довідкою №164 від 20.01.2020 року, виданою Управлінням соціального захисту населення, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одержувала компенсаційну виплату за надання соціальної послуги за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 26.12.2019 року по 19.01.2020 року включно. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 20.01.2020 року, ОСОБА_3 здійснювала догляд за гр. ОСОБА_9 до дня її смерті та вела спільне господарство. Також, з даного акту судом встановлено, що ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_1 , дітьми 8 осіб та онуком, всього в кількості 11 осіб, фактично проживають в кв. АДРЕСА_3 . Суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що його право власності порушується відповідачами, один з яких є власником частини спірної квартири, тому має право володіння, користування та розпорядження своєю часткою разом із членами своєї сім`ї, а відтак, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

11.05.2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у якому просив:

- усунути перешкоди позивачу в користуванні його майном, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , що належить на праві власності в порядку спадкування ОСОБА_2 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зі всіма пов`язаними із ними особами без надання іншого приміщення.

В обґрунтування позову вказував, що він є власником квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті його баби ОСОБА_9 . Вказує, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України. У вказаній квартирі, частина якої на праві власності належить йому, без згоди власників квартири проживає сім`я ОСОБА_15 . Жодних правових підстав на вселення відповідачів у вказану квартиру не було. На даний час відповідачі продовжують використовувати його житло для свого проживання, у зв`язку з чим він позбавлений можливості використовувати своє помешкання за призначенням. Такі дії відповідачів порушують його право власності на належну йому частину квартири, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право

в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.

За ст.316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власностіне впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихчастиною другою статті 353цього Кодексу.

Також,відповідно дост.355ЦК України,майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майноможе належатиособам направі спільноїчасткової абона правіспільної сумісноївласності. Правоспільної власностівиникає зпідстав,не забороненихзаконом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За статтеюж 356ЦК України,власність двохчи більшеосіб ізвизначенням частоккожного зних управі власностіє спільноючастковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Окрім наведеногост.358ЦК Українипередбачає,що правоспільної частковоївласності здійснюєтьсяспіввласниками заїхньою згодою. Співвласникиможуть домовитисяпро порядокволодіння такористування майном,що єїхньою спільноючастковою власністю. Коженіз співвласниківмає правона наданняйому уволодіння такористування тієїчастини спільногомайна внатурі,яка відповідаєйого частціу правіспільної частковоївласності.У разінеможливості цьоговін маєправо вимагативід іншихспіввласників,які володіютьі користуютьсяспільним майном,відповідної матеріальноїкомпенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст.391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначеними нормами закону закріплено принцип непорушності права приватної власності, в тому числі і часткової, який визначає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника (в тому числі і частини майна) володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, тощо.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику майна чи його частини право вимагати усунення будь-яких порушень його права, зокрема, права користування.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками даної квартири на праві приватної часткової власності по 1/4 частини квартири були: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Згідно копії свідоцтва про народження, батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована спадкова справа за номером НОМЕР_2 .

Згідно заключення лікарсько-консультативної комісії від 26.12.2019 року №986, ОСОБА_9 потребує постійного стороннього догляду і нездатна до самообслуговування терміном на 1 рік.

Довідкою №164 від 20.01.2020 року, виданою Управлінням соціального захисту населення, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одержувала компенсаційну виплату за надання соціальної послуги за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 26.12.2019 року по 19.01.2020 року включно.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 20.01.2020 року, ОСОБА_3 здійснювала догляд за гр. ОСОБА_9 до дня її смерті та вела спільне господарство. Також, з даного акту судом встановлено, що ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_1 , дітьми 8 осіб та онуком, всього в кількості 11 осіб, фактично проживають в кв. АДРЕСА_3 .

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Золочеві Львівської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_9 успадкувала 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом.

Окрім того, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, на праві приватної спільної часткової власності 3/4 частки вказаної вище квартири належали ОСОБА_16 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 263056249 від 24.06.2021 року, вбачається, що відповідачу ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу №895 від 24.06.2021 року, належить на праві спільної часткової власності 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що такий є власником частини квартири, що знаходиться на АДРЕСА_4 . Доказів, які б підтверджували, що він є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_9 , судом не знайдено. Твердження позивача про те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 , також жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Натомість судом першої інстанції правильно встановлено, що один із відповідачів ОСОБА_7 є власником 3/4 частки спірної квартири, а відтак, як він, так і члени його сім`ї рідні брати, сестри та батьки мають право користуватися цією часткою квартири для особистого проживання.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що його право власності порушується відповідачами, один з яких є власником частини спірної квартири, тому має право володіння, користування та розпорядження своєю часткою разом із членами своєї сім`ї, суд прийшов до правильного висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Тому, слід вважати доводи апеляційної скарги безпідставними та саму скаргу слід відхилити, оскаржуване ж рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра