Постанова

від 24.08.2022 по справі 441/1877/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1877/21 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/811/657/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаГриньо МихайлаІвановича нарішення Городоцькогорайонного судуЛьвівської областівід 07лютого 2022року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 додаткові витрати на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 25 945 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що крім щоденних витрат на сина, вона несе інші витрати, зокрема на протязі 2020 року синові було проведено лікування зубів та корекцію зубних щелеп за допомогою брекетів. Вартість наданих медичних послуг складала 48300 грн., крім того, оскільки в сина гарні здібності до музики, він відвідує музичну школу, яку вона також оплачує, зокрема вартість оплати музичної школи за 2019-2021 складала 3 590 грн. Загальна сума додаткових витрат понесених нею на оздоровлення сина та розвиток музичних здібностей складає 51 890 грн. Оскільки, вказані витрати є додатковими, викликаними особливими обставинами, і зокрема розвитком здібностей дитини, його оздоровленням, самій нести такі витрати їй важко, і просить відшкодувати їй половину зазначених витрат, що складатиме 25 945 грн. з огляду на що, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , в користь ОСОБА_2 , додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 25 945 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять грн.).

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. в дохід держави.

Рішення судуоскаржив представник ОСОБА_1 адвокатГриньо Михайло Іванович, подавши апеляційну скаргу.

Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що суд безпідставно взяв до уваги долучені позивачкою акт виконаних робіт №1 від 19 серпня 2021 року із відміткою про те, що станом на 06.04.2021 року оплачено 41700 грн., та станом на 19.08.2021 року ще до оплати 1800 грн., акт виконаних робіт №2 від 27.08.2021 року про те, що станом на 27.08.2021 року оплачено 5650 грн. Вищевказані акти не можуть бути належними і допустимими доказами у справі, оскільки вартість наданих послуг не підтверджена відповідними розрахунковими документами.

Зазначає, що з наданої позивачкою довідки не вбачається, що навчання в музичній школі є платним, а з квитанції про оплату навчання вбачається, що платником частини коштів є ОСОБА_3 , а тому стягнення коштів з відповідача є безпідставним. Також позивачкою не представлено жодних доказів на підтвердження здібностей дитини до музики, та придбання музичного інструменту.

Окрім цього, вказує, що судом не взято до уваги, що позивачкою не долучено жодних доказів на підтвердження хвороби сина та необхідності лікування.

Просить рішення Городоцького районного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

18 липня 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1ст.16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1ст.15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Матеріалами справивстановлено,що сторони по справі перебували у шлюбі з 22 липня 2006 року по 10 листопада 2014 року.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10 листопада 2014 року шлюб між ними розірвано (а.с.8).

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . (а.с.5).

Рішенням Городоцького районного суду від 12.12.2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі 350 грн. щомісячно і до повноліття (а.с.9), 02.04.2018 рішенням Городоцького районного суду збільшено розмір аліментів до 1000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.10-11).

Згідно довідки Судововишнянської дитячої школи мистецтв №17/2021 від 22.12.2022 ОСОБА_3 дійсно навчається у Судововишнянській дитячій школі мистецтв по класу акордеон з 02.09.2019 по даний час, та за даний період оплачено 3880 грн., що підтверджується також квитанціями (а.с. 13-24).

Ортопедичне лікування ОСОБА_3 підтверджується актом виконаних робіт, актами наданих послуг (а.с.25-30). ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 згідно виданої ліцензії займаються стоматологічною діяльністюю

Суд першої інстанції керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст.141, 180, 185 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ППВСУ № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 3, 4, 10, 12, 15, 27, 30-31, 57, 109, 119, 120, 122, 141, 208, 209, 213-215, 218, 264, 354 ЦПК України прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Суд зазначив, що обов`язок, передбаченийст. 185 СК України, є самостійним і окремим від обов`язку по утриманню дитини. Він покладається на батьків незалежно від того, стягуються аліменти на утримання дитини за рішенням суду чи ні. Суд не взяв до уваги зауваження сторони відповідача, що відсутні чеки, квитанції про оплату за лікування дитини, оскільки таке спростовано штампом у документах як «оплачено», і сумніву в суду не викликало.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому СК України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою утримання дитини.

Відповідно до ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

ОСОБА_3 проходив лікування, вартість якого оплачено позивачем, про що надано письмові докази, в розмірі 48300грн. (а.с. 25-30)

Згідно позиції Верховного Суду, сформованій у справах №183/1679/17 від 20.03.2019, №756/4947/17-ц від 12.12.2019, №521/16268/18 від 01.04.2020, №607/12170/20 від 08.12.2021, особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як позитивними, так і негативними фактами, зокрема хворобами.

При цьому, Сімейний кодекс Українивиходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого (правовий висновок Верховного Суду у справі №6-1489цс17 від 13.09.2017).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).

Під час розгляду справи, на підставі належним чином оцінених доказів, які підтверджують лікування сина сторін, районний суд дійшов правильного висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та припущень, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Доводи ОСОБА_1 , що корекція зубних щелеп дитини за допомогою брекетів в приватній клініці є забаганкою матері дитини, та що лікування можна проводити також і в державному чи комунальному закладі, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Так, встановлення брекет систем є платною послугою в тому числі і в державних стоматологічних клініках.

Колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені витрати ОСОБА_2 на лікування сина підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому такі підлягають до задоволення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_3 , навчається у Судововишнянській дитячій школі мистецтв по класу акордеон з 02.09.2019 по даний час, та за даний період оплачено 3880 грн.

Заперечення ОСОБА_1 , що отримувачем коштів є ОКТСМС а платником в деяких квитанціях зазначено ОСОБА_3 колегія суддів до уваги не бере.

Так, ОКТСМС (ЄДРПОУ 41097536) це Відділ освіти, культури та туризму, молоді та спорту Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, а тому враховуючи що Судововишнянська дитяча школа мистецтв є комунальним закладом, створеним Судововишнянською міською радою Яворівського району Львівської області отримувачем коштів може бути ОКТСМС.

Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Приписами ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Навчання дитини з метою отримання професії не може не вважатися розвитком її здібностей з огляду на положення Закону України «Про освіту», де в преамбулі зазначено, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

З огляду на вказане вище, витрати понесені позивачем по оплаті за навчання сина, пов`язані з необхідністю розвитку здібностей дитини в розумінні ст. 185СК України є додатковими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.129Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаГриньо Михайла Івановича залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2022 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.