Рішення

від 28.08.2022 по справі 810/4448/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 року справа №810/4448/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі - позивач, ТОВ «Білоцерківвода») з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2018 №0027895001 про застосування штрафних санкцій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі №810/4448/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.12.2019 касаційну скаргу ТОВ «Білоцерківвода» задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.12.2019 матеріали адміністративної справи №810/4448/18 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та внаслідок автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 прийнято адміністративну справу №810/4448/18 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 11.02.2020 та витребувано докази у справі від сторін.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2020 у зв`язку з клопотанням представника позивача підготовче судове засідання відкладено на 03.03.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 витребувано докази у справі від відповідача, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, зупинено провадження в адміністративній справі №810/4448/18 у зв`язку з необхідністю надання відповідачу часу для надання доказів у справі - до 31.03.2020, призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 31.03.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 поновлено провадження у справі №810/4448/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 повторно витребувано докази у справі від відповідача. Зупинено провадження в адміністративній справі №810/4448/18 у зв`язку з необхідністю надання відповідачу часу для надання доказів у справі - до 19.05.2020. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 19.05.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №810/4448/18.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з клопотанням представника позивача на 25.06.2020.

Підготовче судове засідання 25.06.2020 знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області). Зобов`язано відповідача невідкладно направити засобами поштового зв`язку на адресу позивача копію клопотання відповідача про долучення додаткових доказів від 10.04.2020 із усіма доданими документами та CD-диском. Встановлено відповідачу строк для надання суду належних доказів направлення позивачу вказаних документів - протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали суду. Відкладено підготовче судове засідання на 15.09.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 повторно зобов`язано відповідача невідкладно направити засобами поштового зв`язку на адресу позивача копію клопотання відповідача про долучення додаткових доказів від 10.04.2020 із усіма доданими документами та CD-диском. Відкладено підготовче засідання на 06.10.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів на 03.11.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів на 19.11.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із клопотанням позивача на 10.12.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.01.2021.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач не заперечував проти порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 року у встановлені законом строки, в результаті чого йому нараховано штрафні санкції на підставі статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), однак зазначив, що у держави утворилась заборгованість перед ТОВ «Білоцерківвода» за 2013-2015 роки з різниці між встановленими тарифами на водопостачання та водовідведення і фактичною вартістю наданих послуг, які мають компенсуватися відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до договорів від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332 про організацію взаєморозрахунків, кошти субвенції позивачем не отримано навіть на час звернення до суду з цим позовом. Також позивач посилався на те, що бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неповернення субвенції з Державного бюджету ним оскаржується в судовому порядку у справі №810/1728/18.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ «Білоцерківвода» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 року. При проведенні зазначеної перевірки встановлено, що позивачем неодноразово порушено терміни сплати податкового зобов`язання. Відповідач зазначив, що ПК України не передбачена можливість несплати або відтермінування сплати податку на додану вартість з урахуванням перерахування субвенції.

12.01.2021 через канцелярію до суду надійшли клопотання від сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з приписами частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2021 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ТОВ «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код: 38010130, місце знаходження: 09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Сухоярська, буд.14) зареєстровано як юридична особа 28.02.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с.106).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Білоцерківвода» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 року. За наслідками перевірки складено акт камеральної перевірки від 29.01.2018 №6935/50-01/38010130.

У вказаному акті відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Білоцерківвода» вимог пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 ПК України у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за такими податковими деклараціями:

1) за жовтень 2016 року від 18.11.2016 №9222292352:

- на 232 дні: дата сплати 20.07.2017, сума боргу 50000,00 грн.;

- на 233 дні: дата сплати 21.07.2017, сума боргу 36000,00 грн.;

- на 208 днів: дата сплати 26.06.2017, сума боргу 100000,00 грн.;

- на 237 днів: дата сплати 25.07.2017, сума боргу 36000,00 грн.;

- на 239 днів: дата сплати 27.07.2017, сума боргу 17000,00 грн.;

- на 175 днів: дата сплати 24.05.2017, сума боргу 150000,00 грн.;

- на 282 дні: дата сплати 08.09.2017, сума боргу 9881,00 грн.;

- на 243 дні: дата сплати 31.07.2017, сума боргу 20000,00 грн.;

- на 223 дні: дата сплати 26.07.2017, сума боргу 38000,00 грн.;

- на 156 днів: дата сплати 05.05.2017, сума боргу 320644,00 грн.;

- на 236 днів: дата сплати 24.07.2017, сума боргу 18291,85 грн.;

- на 251 день: дата сплати 08.08.2017, сума боргу 20496,60 грн.;

- на 156 днів: дата сплати 05.05.2017, сума боргу 179356,00 грн.;

- на 148 днів: дата сплати 27.04.2017, сума боргу 82278,45 грн.;

- на 236 днів: дата сплати 24.07.2017, сума боргу 10708,15 грн.;

2) за листопад 2016 року від 19.12.2016 №9245976557:

- на 305 днів: дата сплати 31.10.2017, сума боргу 20726,95 грн.;

- на 300 днів: дата сплати 26.10.2017, сума боргу 100000,00 грн.;

- на 307 днів: дата сплати 02.11.2017, сума боргу 48095,55 грн.;

- на 271 день: дата сплати 27.09.2017, сума боргу 100000,00 грн.;

- на 269 днів: дата сплати 25.09.2017, сума боргу 113010,60 грн.;

- на 307 днів: дата сплати 02.11.2017, сума боргу 415,00 грн.;

- на 273 дні: дата сплати 29.09.2017, сума боргу 100000,00 грн.;

- на 298 днів: дата сплати 24.10.2017, сума боргу 6978,00 грн.;

- на 301 день: дата сплати 27.10.2017, сума боргу 58921,15 грн.;

- на 305 днів: дата сплати 31.10.2017, сума боргу 50000,00 грн.;

- на 293 дні: дата сплати 19.10.2017, сума боргу 39573,20 грн.;

- на 301 день: дата сплати 27.10.2017, сума боргу 50000,00 грн.;

- на 298 днів: дата сплати 24.10.2017, сума боргу 167612,55 грн.;

- на 300 днів: дата сплати 26.10.2017, сума боргу 393,25 грн.;

- на 306 днів: дата сплати 01.11.2017, сума боргу 8697,55 грн.;

- на 357 днів: дата сплати 22.12.2017, сума боргу 24347,55 грн.;

- на 271 день: дата сплати 27.09.2017, сума боргу 150000,00 грн.;

- на 304 дні: дата сплати 30.10.2017, сума боргу 85000,00 грн.;

- на 305 днів: дата сплати 31.10.2017, сума боргу 50000,00 грн.;

- на 272 дні: дата сплати 28.09.2017, сума боргу 150000,00 грн.;

- на 311 днів: дата сплати 06.11.2017, сума боргу 68222,65 грн.;

3) за грудень 2016 року від 17.01.2017 №9266215739:

- на 326 днів: дата сплати 22.12.2017, сума боргу 30142,55 грн.;

- на 326 днів: дата сплати 22.12.2017, сума боргу 35285,85 грн.;

- на 332 дні: дата сплати 28.12.2017, сума боргу 603660,45 грн.;

- на 332 дні: дата сплати 28.12.2017, сума боргу 100000,00 грн.;

- на 326 днів: дата сплати 22.12.2017, сума боргу 64714,15 грн.;

- на 330 днів: дата сплати 26.12.2017, сума боргу 100000,00 грн.;

- на 326 днів: дата сплати 22.12.2017, сума боргу 100000,00 грн. (том 1, а.с.59-62).

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2018 №0027895001, яким на підставі статті 126 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання (3514453,05 грн.) у розмірі 702890,61 грн. (том 1,а.с.15).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць.

Пунктами 203.1-203.2 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 статті 126 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, з наведених вище правових норм слідує, що відповідальність у вигляді штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання або грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Судом встановлено, що ТОВ «Білоцерківвода» є підприємством та суб`єктом господарювання, який надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач вказує, що ним не заперечується факт несвоєчасної сплати грошових зобов`язань за платежем «податок на додану вартість» за період жовтень, листопад, грудень 2016 року, однак така ситуація спричинена значною заборгованістю держави перед ТОВ «Білоцерківвода» за 2013-2015 роки з різниці між встановленими тарифами на водопостачання та водовідведення і фактичною вартістю послуг.

Водночас статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII було передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Механізм погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких, зокрема, належить позивач, урегульовано положеннями Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 (далі - Порядок та умови).

Ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 року і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (пункт 2 Порядку та умов).

Пунктом 3 Порядку та умов передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавач і послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю надавачів послуг та інших учасників розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), виконання договору якими забезпечить погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом і надходження до державного бюджету коштів у повному обсязі.

Згідно з пунктом 8 Порядку та умов Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Відповідно до додатка 2 Порядку та умов визначено примірний договір про організацію взаєморозрахунків, а пунктом 11 розділу «Порядок проведення взаєморозрахунків» передбачено, що сторона остання перераховує до загального (спеціального) фонду державного бюджету кошти, зокрема, для: погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).

Таким чином, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між витратами, понесеними в результаті надання підприємством відповідних комунальних послуг та встановленими тарифами.

Водночас проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору, який укладається підприємствами, що, зокрема, надавали послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків. Крім того, за умовами такого договору сторона може перераховувати до загального (спеціального) фонду державного бюджету кошти, зокрема, для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №820/4728/17 та підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір штрафних санкції в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні визначено з суми заборгованості позивача з податку на додану вартість у розмірі 3514453,05 грн. Період виникнення цієї заборгованості становить з 01.12.2016 по 28.12.2017 (том 1,а.с.16).

Судом встановлено, що податковий борг позивача був погашений у порядку календарної черговості його виникнення за рахунок сплачених позивачем поточних платежів. Це підтверджується, зокрема платіжними дорученнями від 05.05.2017 №6247 на суму 500000,00 грн., від 26.06.2017 №7228 на суму 100000,00 грн., від 20.07.2017 №7756 на суму 50000,00 грн., від 21.07.2017 №7782 на суму 36000,00 грн., від 24.07.2017 №7816 на суму 29000,00 грн., від 25.07.2017 №7848 на суму 36000,00 грн., від 26.07.2017 №7871 на суму 38000,00 грн., від 27.07.2017 №7914 на суму 17000,00 грн., від 31.07.2017 №7971 на суму 20000,00 грн., від 25.09.2017 №9010 на суму 200000,00 грн., від 27.09.2017 №9046 на суму 100000 грн., від 27.09.2017 №9034 на суму 150000,00 грн., від 28.09.2017 №9076 на суму 150000,00 грн., від 29.09.2017 №9156 на суму 50000,00 грн., від 29.09.2017 №9158 на суму 25000,00 грн., від 29.09.2017 №9157 на суму 25000,00 грн., від 26.10.2017 №9686 на суму 100000,00 грн., від 27.10.2017 №9716 на суму 50000,00 грн., від 30.10.2017 №9747 на суму 85000,00 грн., від 31.10.2017 №9771 на суму 50000,00 грн., від 31.10.2017 №9780 на суму 50000,00 грн., від 22.12.2017 №10903 на суму 100000,00 грн., від 22.12.2017 №10915 на суму 100000,00 грн., від 22.12.2017 №10904 на суму 100000,00 грн., від 26.12.2017 №10925 на суму 100000,00 грн., від 28.12.2017 №11006 на суму 600000,00 грн., від 28.12.2017 №11010 на суму 100000,00 грн., від 28.12.2017 №11012 на суму 100000,00 грн. (том 3,а.с.47-74).

Також відповідач, вчиняв дії щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку за рахунок власних коштів позивача, зокрема, у жовтні 2017 року на підставі інкасових доручень від 04.10.2017 №17 - стягнуто 39573,19 грн., від 25.10.2017 №108 - стягнуто 8697,54 грн., від 27.10.2017 №122 - стягнуто 68222,64 грн., від 18.10.2017 №71 - стягнуто 167612,57 грн., від 18.10.2017 №74 - стягнуто 393,27 грн., від 19.10.2017 №77 - стягнуто 6978,00 грн., від 19.10.2017 №79 - стягнуто 58921,14 грн., від 20.10.2017 №87 - стягнуто 20726,93 грн., від 25.10.2017 №108 - стягнуто 8697,54 грн., від 25.10.2017 №108 - стягнуто 48095,57 грн., від 23.10.2017 №97 - стягнуто 415,00 грн., від 27.10.2017 №122 - стягнуто 68222,64 грн. (том 1, а.с.30-34, том 2, а.с.155-161).

Разом з тим, між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та ТОВ «Білоцерківвода» було укладено договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: договір від 07.08.2017 №03/332 на суму 8221700,00 грн. та договір від 05.12.2017 №12/332 на суму 1641600,00 грн.

Зі змісту даних договорів, розроблених на основі примірного договору про організацію взаєморозрахунків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332, процедура з перерахування суми коштів виглядає наступним чином: 1. Казначейство на підставі рішення Мінфіну перераховує стороні - Головному управлінню Державної казначейської служби у Київській області договору про організацію взаєморозрахунків кошти, визначені у договорі про організацію взаєморозрахунків. 2. Головне управління Державної казначейської служби у Київській області перераховує отримані кошти на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації. 3. Департамент фінансів Київської облдержадміністрації, в свою чергу, перераховує дану суму коштів на рахунок Фінансового управління Білоцерківської міської ради. 4. Фінансове управління Білоцерківської міської ради перераховує дану суму коштів на рахунок Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. 5. Лише після перерахування Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради коштів на спеціальний рахунок підприємства, який відкрито в ГУ БЦ ДКСУ в Київській області, ТОВ «Білоцерківвода» перераховує отримані за договором про організацію взаєморозрахунків кошти до загального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу.

При цьому, в підпункті 2 пункту 10 цих договорів зазначено, що з метою виконання договору сторони зобов`язуються, серед іншого, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (том 1, а.с.17-24).

Отже, у зв`язку із укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкового боргу позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9863300,00 грн., за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9863300,00 грн., які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов`язання.

Тобто, погашення податкового боргу позивача мало б відбуватись на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач наголошує, що станом на день його подання умови договорів про організацію взаєморозрахунків від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332 виконані не були, кошти йому не повернуті, що призвело до прострочення сплати ним узгоджених сум з податку на додану вартість.

Так, відповідно до листа Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації від 01.02.2018 №10-06-08/306 на виконання Порядку та умов у 2017 році Департаментом фінансів забезпечено підписання договорів з ТОВ «Білоцерківвода» про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 9863300,00 грн., та відповідно до пункту 7 Порядку та умов надано зведені реєстри таких договорів до Мінрегіону - головного розпорядника за субвенцією та відповідального виконавця державної бюджетної програми. Відповідно до пункту 8 Порядку та умов рішення про перерахування коштів субвенції з державного бюджету обласним бюджетам приймає Мінфін. Протягом бюджетного року Мінфіном рішення про перерахування коштів субвенції відповідно до підписаних з ТОВ «Білоцерківвода» договорів не приймалось, кошти з субвенції з державного бюджету до обласного бюджету Київської області не надходили (том 1, а.с.29).

Про відсутність бюджетних асигнувань за даними договорами свідчать і надані ТОВ «Білоцерківвода» копії листів Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 31.01.2018 №06-04/35-689 (том 1, а.с.27), Міського фінансового управління Білоцерківської міської ради Київської області від 02.02.2018 №44 (том 1, а.с.28), Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради від 18.01.2018 №180 (том 1, а.с.26).

Отож Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку та умов, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків та постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332, не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього.

Невиконання сторонами умов договорів від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332 підтверджується, зокрема і судовим рішенням.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, позов ТОВ «Білоцерківвода» задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 №332, договором від 07.08.2017 №03/332, договором від 05.12.2017 №12/332 та недоведення цього рішення до відома Казначейства;

- зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 №332, договором від 07.08.2017 №03/332, договором від 05.12.2017 №12/332 та довести його до відома Державної казначейської служби України;

- зобов`язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн. за договором від 07.08.2017 №03/332 та у сумі 1641600 грн. за договором від 05.12.2017 №12/332;

- зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов`язання за договором від 07.08.2017 №03/332 та за договором від 05.12.2017 №12/332, перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8221700,00 грн. за договором від 07.08.2017 №03/332 та у сумі 1641600,00 грн. за договором від 05.12.2017 №12/332 на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 касаційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 в справі №810/1728/18 скасовано в частині зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн. за договором від 07.08.2017 №03/332 та в сумі 1641600 грн. за договором від 05.12.2017 №12/332 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Білоцерківвода» в цій частині позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 в справі №810/1728/18 залишено без змін.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вищевказане рішення суду в справі №810/1728/18 у добровільному порядку не виконано, у зв`язку із чим ТОВ «Білоцерківвода» звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції та державною виконавчою службою були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме ВП №60027339 від 12.09.2019; ВП №60082093 від 17.09.2019; ВП №60486516 від 04.11.2019 (том 2, а.с.138-139, 141-142, 144-145).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішеннями у справі №810/1728/18 підтверджено факт невиконання сторонами належним чином умов договорів від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332, що призвело до неотримання позивачем сум субвенцій, призначених для погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник у зв`язку з різницею між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Отже, зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що несвоєчасна сплата позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ (що було підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за спірним ППР) виникла у зв`язку з невиконанням державою своїх зобов`язань за вищевказаними договорами від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Поряд із цим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що право позивача на отримання вказаних субвенції не впливає на обов`язок здійснити сплату сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період жовтень, листопад, грудень 2016 року, тобто після 01.01.2016, зважаючи на те, що пунктом 2 Порядку та умов передбачено перерахування субвенції на суму заборгованості, що утворилася до 01.01.2016 і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків, адже у даному нормативно-правовому акті йдеться саме про дебіторську заборгованість позивача з боку держави, а не про його зобов`язання зі сплати податків та зборів.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а тому не вбачає підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2018 №0027895001. У зв`язку з цим оскаржуване рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд чи продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічний підхід щодо розподілу судових витрат застосовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17.10.2018 у справі №800/234/17, а також Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 28.02.2019 у справі №826/14412/17, від 16.07.2019 у справі №821/449/18.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10543,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.08.2018 №4075 (том 1, а.с.2).

Також відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 12.06.2019 №2788 та від 23.09.2019 №4602, позивачем сплачено 15815,03 грн. за подання апеляційної скарги (том 1,а.с.98) та 21086,00 грн. за подання касаційної скарги (том 1,а.с. 196).

Отже, вказана сума судового збору у розмірі 47444,38 грн. (10543,35 грн. + 15815,03 грн. + 21086,00 грн.), враховуючи задоволення позову, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.02.2018 №0027895001.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярського, буд.14) судовий збір у розмірі 47444,38 грн. (сорок сім тисяч чотириста сорок чотири грн. 38 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2022 р.

Суддя Кушнова А.О.