Рішення

від 20.07.2022 по справі 640/9784/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2022 року м. Київ № 640/9784/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія"

до Державної податкової служби України

третя особа Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо не прийняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5 до податкових накладних, які складені продавцем - Товариством з обмеж відповідальністю "Газоторгова компанія" на покупця - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат"; зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показник від 09 січня 2020 року до ПН №49 від 20 вересня 2016 року, датою реєстрації вважати день факти надходження - 29 січня 2020 року; зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показник від 09 січня 2020 року до ПН №50 від 20 вересня 2016 року, датою реєстрації вважати день фактичного надходження -11 лютого 2020 року; зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №4 від 09 січня 2020 року до ПН №57 від 21 вересня 2016року, датою реєстрації вважати день фактичного надходження -11 лютого 2020 року; зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09 січня 2020 року до ПН № 56 від 21 вересня 2016 року, датою реєстрації вважати день фактичного надходження -11 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем при вчиненні оскаржуваних дій щодо відмови у реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5 проігноровано норми статті 192 Податкового кодексу України. При цьому позивач наголошує, що розрахунок коригування за своєю природою не є заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань, отже на спірні правовідносини не поширюються строки, визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року залучено Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» до участі у розгляді справи № 640/9784/20 в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов вказує, що розрахунки коригування приймаються на реєстрацію в ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10, 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, а також з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29 грудня 2010 року.

Станом на час розгляду справи від третьої особи пояснення по суті позову до Окружного адміністративного суду міста Києва не надійшли.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

18 серпня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (в подальшому найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» укладено Договір № 1-15ГК/96/16-1096-02 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.

На виконання умов Договору № 1-15ГК/96/16-1096-02 від 18 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» здійснив попередню оплату вартості газу у вересні 2016 року на загальну суму 33 325 125,94 грн. з ПДВ. При цьому, фактична поставка газу у вересні 2016 року склала 2 807,830 тис.куб.м. на суму 17 829 731,74 грн. з ПДВ, переплата складає 15 495 394,20 грн..

На вимогу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» повернуло кошти попередньої оплати у розмірі суми 5 698 129,01 грн.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2017 року у справі №910/12983/17, яке набрало законної сили 01 березня 2018 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» 9 797 265,19грн. попередньої оплати та 146 958,97грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного вище рішення Господарського суду міста Києва позивач сплатив на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» кошти в розмірі 6 000 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що підтверджується копіями відповідних квитанцій долучених до матеріалів справи.

Постановою Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві від 07 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60530531 з примусового виконання наказу №910/12983/17, виданого 09 жовтня 2017 року, в рамках якого позивачем сплачено на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» 3 944 224,16 грн.

У вересні 2016 року на суму попередньої оплати 9 797 265,19грн., в т/ч ПДВ-1632877,53грн. (перша подія), позивачем були сформовані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №49 від 20 вересня 2016року; №50 від 20 вересня 2016 року; №57 від 21 вересня 2016року; №56 від 21 вересня 2016 року.

У зв`язку із операціями з повернення попередньої оплати в сумі 9 797 265,19грн., в т/ч ПДВ-1632877,53грн., позивач сформував розрахунки коригування (Р/К) від 09 січня 2020 року №№1, 2, 4, 5 до вищезазначених податкових накладних та направив такі розрахунки коригування на реєстрацію у ЄРПН.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій №1 до вказаних вище розрахунків коригування, документи не прийнято, виявлені помилки/зауваження порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункт 6 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, а саме: дата складання розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж 1095 днів з дати складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок.

Незгода позивача із діями відповідача щодо не прийняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5 зумовила звернення до суду з даним позовом.

Згідно пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту Постачальника та Отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацами 2 та 4 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлено, що розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (абзац 4 підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Суд наголошує, що норми статті 192 Податкового кодексу України не пов`язують право контрагентів на коригування ПДВ зі строком давності в 1095 днів.

Згідно абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладної/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені: для податкових накладної/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, -протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено «Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок №1246, в редакції чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 1 лютого 2015 р. та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування.

При цьому, статтею 102 Податкового кодексу України визначено строк давності у 1095 днів.

Суд наголошує, що застосування положень статті 102 Податкового кодексу України окремо від змісту пункту 6 Порядку № 1246 не є законним та обґрунтованим, позаяк стаття 102 Податкового кодексу України не встановлює строкові обмеження для процесу коригування кількісних та вартісних показників ПН.

Суд наголошує, що Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б обмежувала платників податків у строках здійснення коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України платники ПДВ мають право здійснити коригування ПДВ внаслідок зміни суми компенсації (зміни умов договору) за межами терміну в 1095 днів з дати формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Положення пункту 6 Порядку № 1246 не можуть бути застосовані як підстава для неприйняття РК, складених до ПН, які були зареєстровані в ЄРПН, оскільки приписи статті 102 Податкового кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо можливості здійснювати коригування ПДВ у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд вбачає наявними підстави для визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо не прийняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5.

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача зареєструвати в ЄРПН вказані вище розрахунки коригування, суд зазначає таке.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що дії Державної податкової служби України щодо не прийняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5 визнано судом протиправними, з урахуванням положень пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5 датою їх фактичного отримання контролюючим органом.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище розрахунки коригування є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо не прийняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5датою їх фактичного надходження до контролюючого органу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" (код ЄДРПОУ 39201974) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) судовий збір в сумі 9080 (дев`ять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко