Рішення

від 21.07.2022 по справі 640/21274/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2022 року м. Київ № 640/21274/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Індастрі»

до 1. Головного управління ДПС у м. Києві,

2. Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Прайм-Індастрі» (далі - ТОВ «Прайм-Індастрі» або Товариство, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також ГУ ДФС у м. Києві, відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-2) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві №944124/41431577 від 05.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Прайм-Індастрі» №6 від 12.09.2018;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ «Прайм-Індастрі» податкову накладну №6 від 12.09.2018 на суму 119166,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оскаржуваного рішення вимогам законодавства, якими регулюються спірні правовідносини. Також, позивач наголошує на тому, що контролюючим органом у квитанції не було зазначено в чому саме полягає відповідність платника податку Критеріям ризиковості та не визначено переліку документів, які необхідно подати для здійснення реєстрації, що вказує на порушення контролюючим органом принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Позивач наполягає на тому, що контролюючим органом неправомірно застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а також стверджує, що ним надані всі необхідні документи, достатні для здійснення реєстрації податкової накладної по реальній господарський операції. У зв`язку з наведеним, позивач наполягає на безпідставності висновків контролюючого органу та на протиправності прийнятого рішення і просив відновити його порушене право шляхом зобов`язання уповноваженого на це органу - ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної.

ГУ ДФС у м. Києві у відзиві на позовну заяву заперечує наявність правових підстав для задоволення позову і просить відмовити у задоволені позову. Обґрунтовуючи свою позицію представник відповдача-1 стверджує про правомірність оскаржуваного рішення, яке прийнято з урахуванням всіх обставин і у відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема представник відповідача-1 вказує на те, що платником податку не надано складські документи, штатний розпис, документи щодо переміщення імпортованого товару через кордон, документи щодо перевезення імпортного товару через митний кордон України, міжнародну транспортну накладну (CMR), довіреність. При цьому, відсутність вказаних документів, за твердженням відповідача-1, не дає можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції позивачем, за результатами якої виписано спірну податкову накладну.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Оскільки на день розгляду справи набули чинності зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», а також враховуючи те, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», а щодо його правонаступника - Головного управління ДПС у м. Києві до Єдиного внесено запис «в стані припинення» (дата запису: 22.10.2020; номер запису: 1000741100011086626), а також відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», наказу Державної податкової служби України №529 від 30.09.2020, положення про Головне управління ДПС у м. Києві затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність заміни первинного відповідача процесуальним правонаступником у спірних правовідносинах - Головним управлінням ДПС у місті Києві (відокремлений підрозділ) (ідентифікаційний код юридичної особи - 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), а також заміни первинного відповідача - Державної фіскальної служби України на її процесуального правонаступника - Державну податкову службу України.

Відповідач-2 своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Так, на підставі наданих сторонами документів і матеріалів, встановлено такі обставини.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВР КОНСТРАКШН» укладено Договір №070818-Тов від 07.08.2018, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов`язується поставити Покупцю (ТОВ «ВР КОНСТРАКШН») продукцію, номенклатура, ціна, кількість та строки постачання якої зазначені у Додатку №1, що є невід`ємною частиною вказаного Договору, а Покупець зобов`язується сплатити та отримати продукцію.

Згідно Додатку №1 «Специфікація» від 07.08.2018, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Систему кондиціонування повітря виробництва TM Dantex (Китай), тип 18SSI/RK-18SSIE у кількості 32 шт.

Відповідно до п.4.2 Договору №070818-Тов від 07.08.2018, Покупець зобов`язується проводити оплату згідно «Графіку платежів», що міститься у Додатку №2, що є невід`ємною частиною вказаного Договору.

Згідно Додатку №2 «Графік платежів» від 07.08.2018, Покупець зобов`язується проводити платежі шляхом сплати зокрема авансового платежу у сумі 715000,00 грн до 14.08.2018.

ТОВ «ВР КОНСТРАКШН» на виконання умов договору було перераховано згідно виписки по рахунку на рахунок Позивача авансовий внесок у сумі 715000,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 119166,67 грн.

У зв`язку з надходженням суми авансового платежу на рахунок позивачем, на виконання вимог статті 187 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем складено податкову накладну №6 від 12.09.2018, яку було подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Однак, Квитанцією від 30.09.2018 ДФС України повідомила про те, що вищезазначена податкова накладна прийнята, але її реєстрація зупинена з таких підстав: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 12.09.2018 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8415 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

На підтвердження реальності здійснення господарської операції по податковій накладній 02.10.2018 позивач подав до органу ДФС пояснення, де зазначив: «Просимо розблокувати ПН №6 від 12.09.2018, на суму переплати Покупця, за Товар, що ще не знаходиться на митній території України. Скан-копії документів надаємо». До своїх пояснень Товариство додадо документи у кількості 6 додатків, а саме: копія Контракту від 07.08.2018 №20180807; копія інвойсу EX-TR/01-2018 від 12.09.2018; копія Сертифікату відповідності TC RU C-CN MG34.B.05118 з додатками.

Не зважаючи на надані пояснення і документи, рішенням комісії ГУ ДФС у м. Києві №944124/41431577 від 05.10.2018 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 12.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено: «Ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) в т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)».

Вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправною, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд при вирішенні спору по суті враховує таке.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №117) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд акцентує увагу на те, що положеннями підпункту 3 пункту 13 Порядку №117 передбачено зазначення: критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій.

Критерії ризиковості платника податку станом на час складення контролюючим органом квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної визначені у пункті 1 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа.

Згідно із пунктом 2 вказаного листа ДФС України податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Отже, податкові накладні / розрахунки коригування перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, переліченим у пункті 2 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018.

Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у пункті 1 цього листа, перевіряються саме платники податку.

Також пунктом 2 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 передбачено, що податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються, зокрема, обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У свою чергу пункт 1.6 цього листа ДФС України містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

При розгляді справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.01.2020 у справі №300/148/19, яка полягає у тому, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №67 від 13.06.2017 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України №409 від 06.04.2018 (дата набрання чинності 25.05.2018).

Враховуючи вказану обставину, Верховний Суд прийшов до висновку, що за відсутності нормативно-правового акта, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя.

Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття зазначеного рішення.

У постанові від 21.05.2020 у справі №560/391/19 Верховний Суд зазначив, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.

Також Верховний Суд неодноразово під час вирішення тотожних спорів досліджував вплив якості оформлення квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на можливість платника податків вірно визначити перелік документів, які необхідно надати для реєстрації податкової накладної.

Згідно з постановою від 07.05.2020 у справі №300/183/19 Верховний Суд неодноразово наголошував, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Контролюючий орган повинен конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є обґрунтованою, з огляду на те, що:

а) від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної;

б) тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

У відповідності до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У рішенні Комісії №944124/41431577 від 05.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної зазначено, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної ТОВ «Прайм-Індастрі» №6 від 12.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних стало ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

При вирішенні справи суд виходить із того, що ненадання документів, передбачених пунктом 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що кожен з таких документів підлягав складенню згідно умов договору або вимог закону, а також перебував або повинен був перебувати у розпорядженні платника податків.

При цьому суд звертає увагу на те, що підставою для складення спірної податкової накладної слугувало перерахування авансового платежу. Товариство у своєму повідомлені, направленому до контролюючого органу у зв`язку із зупиненням реєстрації податкової накладної, наголошував, що «Товар ще не знаходиться на митній території України».

Згідно пункту 187.1 пункту 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, у спірних правовідносинах податкова накладна складена за першої подією.

Відтак, викладені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву доводи щодо неможливості підтвердити реальність спірної податкової накладної без надання платником податку «складських документів, штатного розпису, документів щодо переміщення імпортованого товару через кордон, документів щодо перевезення імпортного товару через митний кордон України, міжнародну транспортну накладну (CMR), довіреності».

Крім того, суд звертає увагу на те, що безпосередньо у самому рішенні Комісії не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у пункті 14 Порядку №117, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення.

Згідно постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена пунктом 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акта.

Позивачем з урахуванням викладеної у квитанції причини зупинення реєстрації податкової накладної надано контролюючому органу документи на підтвердження здійснення господарської операції. Які первинні документи Товариству було необхідно надати додатково, контролюючий орган не зазначив.

Отже, в спірному рішенні Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної міститься довільне посилання на відсутність первинних та розрахункових документів без обґрунтування необхідності їх надання з огляду на умови договору, особливості предмета поставки, специфіку його перевезення та зберігання тощо, а також без зазначення причин, з яких надані позивачем документи контролюючий орган вважає недостатніми для прийняття рішення.

Оцінюючи подібні за змістом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №360/1050/19 зазначив, що оскаржуване рішення є формальним, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Перевіряючи межі, в яких контролюючий орган досліджує надані платником податку документи та пояснення під час вирішення питання про реєстрацію чи про відмову в реєстрації податкових накладних, колегія суддів враховує, що згідно з підпунктом 4 пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

У свою чергу пункт 14 Порядку №117 визначає узагальнений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Положення пункту 21 Порядку№117 пов`язують можливість прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування з тим, що платник податків не надав пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, не надав копії документів, передбачених підпунктом 4 пункту 13 цього Порядку або ж із тим, що надані платником податку копій документів складені з порушенням законодавства.

За правилами пункту 18 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Проте чітких правил, за якими Комісія оцінює надані платником податків документи та пояснення, Порядок не визначає.

У зв`язку з цим суд під час розгляду і вирішення справи виходить із того, що в процесі прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування повноваження Комісії обмежуються перевіркою повноти наданих документів та відповідності їх змісту вимогам законодавства.

Натомість перевірка фактичного здійснення господарської операції, за підсумками якої складено податкову накладну і подано її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходить за межі повноважень Комісії.

Подібна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19. У вказаному судовому рішенні зазначено, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Разом з тим, яких саме документів не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної відповідач не зазначає.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення Комісії №944124/41431577 від 05.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної є необґрунтованим та незаконним.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, оскільки у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Так, пунктом 28 Порядку №117, окрім іншого, визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Разом з тим, згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Однак, станом на час розгляду справи по суті, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», такі повноваження здійснюються саме Державною податковою службою України, як правонаступником Державної фіскальної служби України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Відповідно частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №6 від 12.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення її на реєстрацію позивачем.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Стосовно вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, жодних доказів на обґрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн позивачем суду не надано.

У зв`язку з чим підстави для її задоволення у суду відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Індастрі» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №944124/41431577 від 05.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Індастрі» №6 від 12.09.2018.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код юридичної особи 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 12.09.2018, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм-Індастрі» (код ЄДРПОУ 41431577, адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд.№144-ЛІТ А)

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Індастрі» (код ЄДРПОУ 41431577, адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд.№144-ЛІТ А) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДПС у місті Києві (відокремлений підрозділ) (ідентифікаційний код юридичної особи - 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Індастрі» (код ЄДРПОУ 41431577, адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд.№144-ЛІТ А) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8).

6. В задоволені інших вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська