Ухвала

від 24.08.2022 по справі 202/4087/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1249/22 Справа № 202/4087/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріализа апеляційноюскаргою прокуроравідділу Дніпропетровськоїобласної прокуратури на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання прокура про арешт майна по кримінальному провадженні № 42016042630000101, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна по кримінальному провадженні № 42016042630000101.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що матеріали клопотання прокурора про арешт майна не містять жодних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності потерпілого ОСОБА_6 на нерухоме майно, арешт на яке просить накласти прокурор.

Зазначає, що за відсутності у судовій справі про арешт нерухомого майна шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_6 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , накладення арешту на це майно є передчасним, оскільки існування підозри щодо вчинення правопорушення (заволодіння майном потерпілого) такого ступеня, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, прокурором не доведено.

Вказує, що відсутність арешту жодним чином не перешкоджає стороні обвинувачення провести будівельно-оціночну експертизу цього майна, зокрема здійснити його огляд за участю експерта, у тому числі з дозволу слідчого судді (суду).

Також зазначає, що ризики відчуження, знищення або псування об`єктів нерухомого майна у разі подальшого розпорядження та користування ними, про які прокурор зазначає у своєму клопотанні відсутні, оскільки на сьогодні є чинною ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року про накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та заборону здійснювати державну реєстрацію прав та/або обтяжень цього майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на вказане в клопотанні майно.

В апеляційній скарзі посилається на те, що слідчим призначено судову оціночно-будівельну експертизу, яка на даний час триває, а тому подальше розпорядження або користування спірним нерухомим майном може призвести до його незаконного відчуження, знищення або псування.

Зазначає, що обєкти нерухомості у даному кримінальному провадженні, визнані речовим доказом та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурора в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений наклеєним чином.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а ч. 3 цієї статті регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу (матеріальні об`єкти та документи, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).

Відповідно п. 1-3, 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, умотивувавши своє рішення належним чином, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог ст. 170-173 КПК, з`ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна та можливість використання цього майна як доказу у кримінальному провадженні.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42016042630000101 від 22.09.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Звертаючись із клопотанням про арешт нерухомого майна нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , прокурор посилається на необхідність забезпечення проведення у кримінальному провадженні оціночно-будівельної експертизи, а також збереження речових доказів, так як, на її думку, подальше розпорядження або користування спірним нерухомим майном може призвести до його незаконного відчуження, знищення або псування з метою зниження розміру оціночної вартості нерухомого майна та розміру заподіяної шкоди потерпілому.

Однак матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили як про наявність правової підстави для арешту майна, так і про існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочинів, а обмеження права володіння цим майном є пропорційним цілям досудового розслідування, що повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 170 КПК.

Як правильно зазначив слідчий суддя, матеріали клопотання прокурора про арешт майна не містять жодних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності потерпілого ОСОБА_6 на нерухоме майно, арешт на яке просить накласти прокурор.

Крім того, прокурором не надано в повному обсязі документи, на підставі яких державним реєстратором було здійснено перереєстрацію права власності на це майно.

Не доведено і наявності будь-яких ризиків можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна, на яке прокурор просить накласти арешт, а також завдання значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам, оскільки на сьогодні є чинною ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року про накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та заборону здійснювати державну реєстрацію прав та/або обтяжень цього майна.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і усталену прецедентну практику ЄСПЛ на предмет відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Протокол і Конвенція), згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, хоча формально КПК і дає підстави для втручання у право володіння майном, однак відсутні достатні підстави для такого втручання у спосіб, що суттєво обмежує права власника цього майна, а тому таке втручання не може бути виправданим, так як воно хоча і здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», але за відсутності об`єктивної необхідності в цьому.

У випадку накладення арешту на майно у спосіб, зазначений в клопотанні прокурора, втручання у право власності буде здійснене без дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами власника майна, який так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності правової підстави накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно.

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими, суперечать наявним доказами в матеріалах провадження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми доказами, належно дослідженими судом.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт її майна, цілком можливо, а пропоновані слідчим обмеження стосовно майна є занадто надмірними і більшими, ніж це необхідно для реалізації поставленої мети, тому це рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і належним чином вмотивованим, внаслідок чого підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П ОС ТА НО ВИ В:

Апеляційну скаргупрокурора відділуДніпропетровської обласноїпрокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Індустріальногорайонного судуДніпропетровської областівід 29липня 2022року провідмову взадоволенні клопотанняпрокурора проарешт майнапо кримінальномупровадженні №42016042630000101 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4