Постанова

від 19.07.2022 по справі 911/1639/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2022 р. Справа№ 911/1639/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Мальченко А.О.

при секретарі Гончаренку О.С.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.07.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.10.2021 (повний текст складено 25.11.2021)

у справі №911/1639/21 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Громадської організації "Білоцерківська районна громадська організація "Мисливці та рибалки"

до Київської обласної ради

треті особи, які не заявляють самостійних щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай"

2) Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

3) Державне підприємство "Білоцерківське лісове господарство"

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась з позовом Громадська організація «Білоцерківська районна громадська організацій «Мисливці та рибалки» до Київської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 задоволено частково позов громадської організації «Білоцерківська районна громадська організацій «Мисливці та рибалки» до Київської обласної ради.

Визнано незаконними та скасовано рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VІІ в частині надання у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» мисливських угідь в межах лісового урочища «Макіївська дача», площею 135 га.

В іншій частині позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що внаслідок прийняття Київською обласною радою рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII урочище «Макіївська дача» одночасно входить до складу мисливських угідь, які надані у користування громадській організації Білоцерківська районна громадська організація «Мисливці та рибалки» (рішення Київської обласної ради № 667-34-VІ від 17.09.2013) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай», а оскільки Закон не передбачає можливості одночасного використання одних і тих самих угідь різними користувачами, то прийняття Київською обласною радою рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII в частині надання урочища «Макіївська дача» у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» є неправомірним втручанням у наявне право користування Громадської організації Білоцерківська районна громадська організація «Мисливці та рибалки».

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Також скаржник звернувся із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення отримано 07.12.2021.

Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що Київська обласна рада шостого скликання рішенням №667-37-VI від 17.09.2013 не передавала та не могла передати у користування позивачу урочище «Макіївська дача», адже своїм рішенням від 16.05.2013 №609-32-VI Київська обласна рада шостого скликання передала урочище «Макіївська дача» у користування Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство», про що чітко зазначено у Додатку 1 до рішення від 16.05.2013 №609-32-VI.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Мальченко А.О.

Суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці з 04.01.2022 по 06.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2021 у справі №911/1639/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/1639/21.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №911/1639/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21. Призначено справу до розгляду на 30.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку з вказаним, судове засідання, призначене на 30.03.2022, не відбулось.

11.04.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2022 призначено справу до розгляду на 29.06.2022.

23.06.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

29.06.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Київської обласної ради надійшло клопотання про залучення у справу в якості третьої особи Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство». Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21 на 20.07.2022. Зобов`язано позивача направити на адресу третіх осіб копію позовної заяви з додатками. Докази на виконання вказаних вимог надати Північному апеляційному господарському суду. Зобов`язано скаржника направити на адресу третіх осіб апеляційну скаргу з додатками. Докази на виконання вказаних вимог надати Північному апеляційному господарському суду.

19.07.2022 електронною поштою та 22.07.2022 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» надійшли письмові пояснення, у яких третя особа наголошує, що у позивача не було та на даний час відсутнє право користування мисливськими угіддями лісове урочище «Макіївська дача». Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство» просить задовольнити апеляційну скаргу у справі, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.07.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» надійшов лист з доказами виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022.

20.07.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства надійшли письмові пояснення, у яких третя особа зазначає, що погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки лісове урочище «Макіївська дача» перебуває у користуванні ТОВ «Господарство «Зелений гай» на законних підставах.

20.07.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

У судове засідання 20.07.2022 з`явилися представники позивача, відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-3 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з`явився.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа-2 про дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника третьої особи-2.

В судовому засіданні 20.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області».

Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що відповідач, надавши оскаржуваним рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» у складі мисливських угідь урочище «Макіївська дача» (площа 135 га), неправомірно припинив право позивача користуватися мисливськими угіддями в лісовому урочищі «Макіївська дача» (площа 135 га), якими позивач користується з 2013 року. Наразі термін користування мисливськими угіддями не закінчився, а позивач не відмовлявся від мисливських угідь лісового урочища «Макіївська дача».

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, на підставі рішення Київської обласної ради шостого скликання № 667-34-VІ від 17.09.2013 Громадська організація «Мисливці та рибалки» є користувачем мисливських угідь для ведення мисливського господарства терміном на 20 років площею 77295 га на території Білоцерківського району. Відповідно до додатку 8 «Опис меж мисливських угідь Білоцерківської районної громадської організації «Мисливці та рибалки (площа 77295 га)» до цього рішення позивачу наданні мисливські угіддя в Білоцерківському районі, які обмежуються:

- з півночі: межею Васильківського та Обухівського адміністративних районів.

- зі сходу: межею Кагарлицького, Рокитнянського Таращанського адміністративних районів;

- з півдня: межею Ставищанського та Володарського адміністративних районів до р. Рось;

- з заходу: межею далі вниз за течією р. Рось, яка розділяє мисливські угіддя з ДП «Білоцерківський лісгосп» до м. Біла Церква, далі по міській смузі до автомобільної дороги м. Біла Церква - м. Фастів до с. Дрозди, далі межею Сквирського та Фастівського адміністративних районів. Крім мисливських угідь, наданих у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Томилівська дача».

Цим же рішенням (п. 1.3) терміном на 25 років товариству з обмеженою відповідальністю «Томилівська дача» надано у користування мисливські угіддя загальною площею 4874 га на території Білоцерківського району.

Одними із документів, за результатами розгляду яких Київською обласною радою 17.09.2013 прийнято рішення № 667-34-VІ, були:

- рішення Макіївської сільської ради від 30.12.2011 про надання згоди Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» на користування мисливськими угіддями на території сільської ради строком на 20 років;

- рішення Білоцерківської районної ради Київської області від 01.03.2012 № 13-157 в редакції рішення від 27.04.2012 № 14-167, яким надано згоду Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» на користування мисливськими угіддями на території Білоцерківського району орієнтовною площею 82169 га терміном на 20 років без урахування мисливських угідь державного підприємства «Білоцерківське господарство»;

- лист Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.05.2012 № 13-07-627, яким остання погодила надання у користування Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» мисливських угідь на території Білоцерківського району, які перебувають у державній власності, орієнтованою площею 82169 га на 20 років, із них: польові угіддя - 74271 га, водно-болотні угіддя - 1027 га, ліси, які розташовані на сільськогосподарських землях - 2231 га, а також, лісові угіддя держлісфонду - 6690 га, до яких входять урочища: «Томилівська дача» (1854 га), «Бакали» (784 га), «Снігурі» (536 га), «Бутиха» (171 га), «Малишки» (142 га), «Білоцерківська Добролежівка» (186 га) «Шкарівська Добролежівка» (250 га) «Дубина» (71 га), «Макіївська дача» (135 га), «Гостромогильска дача (90 га), «Озірянська дача» (228 га), «Чупирянська дача» (193 га);

- лист державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» від 05.06.2012 № 554 про погодження Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» на закріплення терміном на 20 років мисливських угідь в Білоцерківському лісництві, Томилівському лісництві, Сухоліському лісництві, а також в адміністративних межах сільських рад, у тому числі Макіївської.

За висновком суду першої інстанції, наведене свідчить про те, що з погоджених Громадській організації «Мисливці та рибалки» для надання у користування мисливських угідь орієнтовною площею 82169 га фактично рішенням Київської обласної ради № 667-34-VІ від 17.09.2013 надано частину у розмірі 77295 га, а інша частина мисливських угідь площею 4874 га надана Товариству з обмеженою відповідальністю «Томилівська дача» (77295 га + 4874 га = 82169 га). Мисливські угіддя, які надані товариству з обмеженою відповідальністю «Томилівська дача», знаходяться в Томилівському лісництві, і не стосуються адміністративних меж Макіївської сільської ради. З огляду на це суд дійшов висновку, що урочище »Макіївська дача» (135 га), яке перебуває у державній власності і надане позивачу у користування у складі мисливських угідь, погоджених у листі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.05.2012 № 13-07-627, не відноситься до мисливських угідь, наданих у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Томилівська дача».

Отже, як зазначив суд першої інстанції, урочище «Макіївська Дача» площею 135 га входить до складу мисливських угідь площею 77295 га, що надані рішенням Київської обласної ради № 667-34-VІ від 17.09.2013 позивачу для ведення мисливського господарства терміном на 20 років на території Білоцерківського району, а позивач, відповідно з 2013 року є користувачем урочища «Макіївська Дача» (135 га) у складі цих мисливських угідь.

Київська обласна рада VII скликання своїм рішенням від 19.12.2019 № 728-32-VII надала у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» мисливські угіддя у Білоцерківському та Сквирському районах Київської області площею 17315 га строком на 49 років, до складу яких ввійшло лісове урочище «Макіївська дача», що зазначено в додатку до цього рішення «Опис меж мисливських угідь товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» (площею 17315 га)».

Виходячи з викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок прийняття Київською обласною радою рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII урочище «Макіївська дача» одночасно входить до складу мисливських угідь, які надані у користування громадській організації Білоцерківська районна громадська організація «Мисливці та рибалки» (рішення Київської обласної ради № 667-34-VІ від 17.09.2013) та товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай».

Тому, оскільки Закон не передбачає можливості одночасного використання одних і тих самих угідь різними користувачами, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття Київською обласною радою рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII в частині надання урочища «Макіївська дача» у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» є неправомірним втручанням у наявне право користування Громадської організації Білоцерківська районна громадська організація «Мисливці та рибалки».

За висновком суду першої інстанції, таке право позивача підлягає захисту шляхом визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 19.12.2019 № 728-32-VII в частині надання урочища «Макіївська дача» у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» (ст. 393 ЦК України), а підстави для скасування рішення відповідача від 19.12.2019 № 728-32-VII в іншій частині відсутні, оскільки воно не стосується прав позивача.

Однак, з вказаними висновками суду першої інстанції судова колегія не вбачає за можливе погодитись, з огляду на наступне.

Скаржник наполягає, що ані у рішенні Київської обласної ради шостого скликання № 667-34-УІ від 17.09.2013, ані у рішенні Макіївської сільської ради № 09-50 від 30.12.2011 року, ані в листі державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» від 05.06.2012 № 554 (документах, на які посилається суд першої інстанції) не вказано, що у користування Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» мисливських угідь передається урочище «Макіївська дача» (135 га).

Що стосується листа Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.05.2012 № 13-07-627, на який також посилається суд, то скаржник зауважує, що у ньому є посилання на рішення Білоцерківської районної ради Київської області від 01.03.2012 № 13-157 в редакції рішення від 27.04.2012 № 14-167, яким надано згоду Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» на користування мисливськими угіддями на території Білоцерківського району орієнтовною площею 82169 га терміном на 20 років без урахування мисливських угідь державного підприємства «Білоцерківське господарство».

Скаржник зазначає, що з відповіді державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» за вих. № 997 від 22.12.2021 вбачається, що урочище «Макіївська дача» ніколи не передавалось у користування Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки».

Також в обгрунтування своєї позиції скаржник посилається на Рішення дев`ятої сесії від 05.08.1997 №102-09-ХХІІ «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області».

На підтвердження вказаного скаржник разом з апеляційною скаргою надає та просить суд апеляційної інстанції прийняти письмові докази, які не досліджувались у суді першої інстанції у зв`язку з тим, що ТОВ «Господарство «Зелений гай» ці письмові докази були отримані після винесення Господарським судом міста Києва рішення у справі № 911/1639/21, однак вони мають вирішальне значення для встановлення істини у даній справі, а саме:

- Копія запиту за вих №20/12 від 20.12.2021 року;

- Копія відповіді ДП «Білоцерківське лісове господарство» за вих. № 997 від 22.12.2021 року;

- Копія рішення Київської обласної ради народних депутатів від 05.08.1997 № 102-09-ХХІІ з додатками № 5, № 6, № 14;.

- Копія рішення Київської обласної ради двадцять четвертого скликання від 12.06.2002 року № 023-02-ХХГV;

- Копія наказу Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» від 21.10.2002 № 286;

- Копія рішенням Київської обласної ради шостого скликання від 16.05.2013 року № 609-32-VI з додатком 1;

- Копія листа ДП «Білоцерківський лісгосп» від 05.06.2012 року № 554;

- Копія витягу з «Плану лісонасаджень ДП «Білоцерківський лісгосп» Сухоліське лісництво, лісовпорядкування 2014 року»;

- Копії планшетів № 1 та № 2;

- Копія витягу з «Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Перевіривши додані до апеляційної скарги докази, враховуючи обгрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції та надані докази на підтвердження вказаного, судова колегія вважає за можливе прийняти додані до апеляційної скарги докази до розгляду.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай», колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 1.5, 1.7. п. 1 Рішення дев`ятої сесії від 05.08.1997 № 102-09-ХХІІ «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області», Київська обласна рада вирішила закріпити за Білоцерківським держлісгоспом мисливські угіддя площею 20,9 тис. га згідно Додатку 7, та за Державним мисливським господарством «Кагарликське» площею 83,6 тис. га в межах Додатку 5, а саме: згідно з Додатком 5 було ДМГ «Кагарликське» було передано лісове урочище «Макіївська дача» (площа 135 га) кв. (квартали) 30, 31 Обухівського лісництва.

Згідно з пп. 1.14 Рішення дев`ятої сесії від 05.08.1997 № 102-09-ХХІІ «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області», за мисливським господарством Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об`єднання УТМР закріплено мисливські угіддя на площі і в межах згідно з Додатком 14, в п. 2 якого встановлено, що за Білоцерківським мисливським господарством закріплено угіддя в адміністративних межах Білоцерківського району за виключенням угідь мисливського господарства Білоцерківського ДЛГ і Макіївської дачі Кагарлицького ДМГ.

Відповідно до Рішення Київської обласної ради двадцять четвертого скликання «Про внесення змін і доповнень до рішень дев`ятої сесії від 05.08.1997 № 102-09-ХХІІ та десятої сесії від 25.12.1997 № 109-10-ХХІІ обласної ради народних депутатів XXII скликання щодо закріплення мисливських угідь на території області» від 12.06.2002 № 023-02-ХХІ було внесено відповідні зміни та доповнено (згідно пп. 1.6 п. 1) Додаток 7, після слів «с. Дрозди» доповнено словами «Адміністративний район Білоцерківський, крім того: лісове урочище «Макіївська дача» (площа 135 га) кв. 30, 31 Обухівського лісництва. А також згідно з пп. 1.4. п 1 даного рішення, було виключено у додатку 5 слова «Білоцерківський, крім того: лісове урочище «Макіївська дача» (площа 135 га) кв. 30, 31 Обухівського лісництва».

З викладеного вбачається, що урочище «Макіївська дача» Рішенням Київської обласної ради двадцять четвертого скликання «Про внесення змін і доповнень до рішень дев`ятої сесії від 05.08.1997 № 102-09-ХХІІ та десятої сесії від 25.12.1997 № 109-10-ХХІІ обласної ради народних депутатів XXII скликання щодо закріплення мисливських угідь на території області» від 12.06.2002 № 023-02-ХХІV, було передано у користування ДП «Білоцерківський лісгосп».

Разом з цим, наказом Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» (станом на даний час - Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (третя особа-2) від 21.10.2002 № 286 «Про передачу будинку - кордону «Макіївська дача» Білоцерківському держлісгоспу» було передано з балансу державного мисливського господарства «Кагарлицьке» на баланс Білоцерківського держлісгоспу ДЛГО «Київліс» будинок - кордон «Макіївська дача».

У подальшому, Рішенням Київської обласної ради шостого скликання від 16.05.2013 № 609-32-VІ «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області», державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство» було надано терміном на 20 років у користування мисливські угіддя площею 21181 га, згідно з додатком 1.

Відповідно до цього Додатку 1 до Рішення Київської обласної ради від 16.05.2013 № 609-32-УІ «Опис меж мисливських угідь Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (площа 21181 та)», Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство» було передано мисливські угіддя в Білоцерківському та Сквирському районах, серед іншого: «з заходу - від с. Ленінське по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Сквира - м. Біла Церква, далі по цій дорозі через с. Шамраївка до с. Пищики, далі від с. Пищики до р: Кам`янка до с. Дрозди та лісове урочище «Макіївська дача».

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави стверджувати, що Київська обласна рада шостого скликання рішенням № 667-34-VI від 17.09.2013 передала у користування Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» урочище «Макіївська дача», оскільки своїм рішенням від 16.05.2013 № 609-32-VІ Київська обласна рада шостого скликання передала лісове урочище «Макіївська дача» у користування Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство», про що вказано в Додатку 1 до Рішення від 16.05.2013 № 609- 32-VІ (а.с. 216), на відміну від рішення № 667-34-VІ від 17.09.2013.

Листом ДП «Білоцерківський лісгосп» від 05.06.2012 № 554 ДП «Білоцерківський лісгосп» надано погодження на закріплення за Білоцерківською районною громадською організацією «Мисливці та рибалки» мисливських угідь, серед інших, у Сухоліському лісництві, на площі 107,7 га у кварталах 117-119 терміном на 20 років.

На підтвердження вказаного скаржником надано «План лісонасаджень ДП «Білоцерківський лісгосп» Сухоліське лісництво, лісовпорядкування 2014 року», відповідно до якого урочище «Макіївська дача» включене в 115 та 116 квартали Сухоліського лісництва (раніше - 30, 31 квартали Обухівського лісництва). Зазначена інформація також міститься в планшетах лісовпорядкування 2014 року ДП «Білоцерківський лісгосп» (планшет № 1 та № 2), з яких вбачається, що 115 та 116 квартали Сухоліського лісництва знаходяться в урочище «Макіївка» («Макіївська дача»), а квартали 117-119 в урочище «Макіївська дача» не входять (а.с.219-225).

З огляду на вказане, судова колегія не вбачає підстав для висновку про те, що ДП «Білоцерківський лісгосп» листом від 05.06.2012 № 554 погоджувало передачу в користування Білоцерківській районній громадській організації «Мисливці та рибалки» урочища «Макіївська дача».

Відтак, наведеним спростовується висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок прийняття оскаржуваного позивачем Київською обласною радою рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII урочище «Макіївська дача» одночасно входить до складу мисливських угідь, які надані у користування громадській організації Білоцерківська районна громадська організація «Мисливці та рибалки» (рішення Київської обласної ради № 667-34-VІ від 17.09.2013) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай», а тому оскаржуване рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII в частині надання урочища «Макіївська дача» у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» є неправомірним втручанням у наявне право користування громадської організації Білоцерківська районна громадська організація «Мисливці та рибалки».

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази на їх підтвердження, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено, що оскаржуваним рішенням Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» порушені його права.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 19.12.2019 № 728-32-VII в частині надання урочища «Макіївська дача» у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай».

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів вважає, що висновки суду стосовно того, що прийняття Київською обласною радою рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII в частині надання урочища «Макіївська дача» у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» є неправомірним втручанням у наявне право користування позивача, а тому таке право підлягає захисту, зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність стосовно порушення прав позивача оскаржуваним рішенням відповідача.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21 є таким, що підлягає скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються за правилами, встановленими статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №911/1639/21 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Громадської організації "Білоцерківська районна громадська організація "Мисливці та рибалки" (09107, Київська обл., Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Біла Церква, б-р. Михайла Грушевського, 46/143, код ЄДРПОУ 38010256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" (09022, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Буки, вул. Слобідська, 1, код ЄДРПОУ 42091781) 3405, 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №911/1639/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.08.2022. (після виходу суддів Куксова В.В., Мальченко А.О., Яковлєва М.Л. з відпустки)

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.О. Мальченко