Рішення

від 28.08.2022 по справі 420/2327/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2327/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО (вул. Приморська, 6В, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 40611066) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформлені товарів,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2021/000013/2 від 30.12.2021 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500100/2021/000885 від 30.12.2021 р., прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ідентифікаційний код ВП: 44005631);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ідентифікаційний код ВП: 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» (65026, місто Одеса, вул. Приморська, буд. 6В; ідентифікаційний код юридичної особи: 40611066) судові витрати в загальному розмірі 22 481,00 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок), які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та суми сплаченої вартості професійної правничої (правової) допомоги адвокатського об`єднання в розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» 28.12.2021 р. надало до пункту пропуску «Чорноморський морський порт» ВМО № 3 митного поста «Чорноморськ-порт» митну декларацію № UA500100/2021/217423 про здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» товару: автомобілю HYUNDAI SONATA, 2018 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341 DBKA476780, країна виробника - S.Korea, вартістю 4 900 дол. США, та автомобілю HYUNDAI SONATA, 2018 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341DBKA500533, країна виробника - S.Korea, вартістю 4 900 дол. США. Митну вартість товару було визначено за першим методом за ціною договору.

Проте, 30.12.2021 року Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2021/000013/2 та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить: Товар № 1,2 - 8 601 дол. США / шт. (МД від 29.12.2021 № UA500100/2021/217753), ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 4 900 дол. США / шт. Крім того, того ж дня Позивачем було одержано від митного органу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2021/000885 з причин винесення зазначеного вище рішення про коригування митної вартості.

Позивач в повній мірі не погоджується з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації від 30.12.2021 р. з мотивів їх протиправності та безпідставності. В обґрунтування цього зазначає, що митний орган протиправно не завершив митне оформлення товару, порушивши граничний строк на витребування додаткових документів, встановлений ч. 1 ст. 255 МК України; не проаналізував наданий пакет документів, який в повнiй мiрi дозволяє визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, а також всупереч положенням ч. 4 ст. 57 МК України Відповідач не провів процедуру належної консультації з декларантом перед застосуванням другорядних методів визначення митної вартості товару. Крім того, при обранні резервного (останнього) методу визначення митної вартості Одеською митницею не було наведено належного обґрунтування та пояснення щодо обрання саме останнього методу, виключивши всі попередні, а найголовніше - вимагають основний, як того Положення МК України, а також Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням даних обставин, вважаючи рішення і картку відмови необґрунтованими та такими, що винесені протиправно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Бутенко А.В. від 09.02.2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

14.02.2022 року надійшло клопотання про приєднання доказів.

16.02.2022 року надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду, у зв`язку з увільненням судді Бутенко А.В. від роботи через призов по мобілізації, призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/2327/22 .

За результатом автоматизованого розподілу від 23.06.2022 року справу призначено до розгляду судді Радчуку А.А.

Ухвалою судді від 28.06.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № UA500100/2021/217423 від 28.12.2021. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів.

Так, декларантом додатково надано специфікацію від 12.05.2021 № 1205/18 та платіжні доручення від 26.08.2021 № 95, від 06.09.2021 № 97 та від 09.11.2021 № 98. Вартість КТЗ по платіжним дорученням значно більше ніж по специфікації. Зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів. Листом від 29.12.2021 № б/н декларант повідомив, що більше ніякі додаткові документи для підтвердження митної вартості КТЗ подаватися не будуть. Таким чином, декларантом наявні розбіжності не скасовані, не подані всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ. Зазначене було підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як зазначає відповідач, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений до митного оформлення час, є більшим та становить:

Товар № 1 - 8 601 дол. США/шт. (МД від 29.12.2021 № UА500100/2021/217753), ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 4 900 дол. США/шт.

Товар № 2 - 8 601 дол. США/шт. (МД від 29.12.2021 № UА500100/2021/217753), ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 4 900 дол. США/шт.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500000/2021/000013/2 від 30.12.2021. А також видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500100/2021/000885 від 30.12.2021 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UА500000/2021/000013/2 від 30.12.2021 р. наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄAIC), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UА500000/2021/000013/2 від 30.12.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500100/2021/000885 від 30.12.2021 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДАНТА-АГРО".

До суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача вважає, що наданий відзив не доводить правомірність прийнятих відповідачем рішень з огляду на наступне.

Представник позивача звертає увагу, що відповідач у відзиві не спростовує ключових тверджень Позивача - про наявність прямого зовнішньоекономічного контракту № 1205 від 05.06.2020 р. між ним та KOREA MOTORS SP (Республіка Корея), а також наявність чітко визначених числових показників митної вартості імпортованого товару, зафіксованих у специфікації № 1205/18 від 12.05.2021 р. Представник позивача стверджує, що у ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» відсутні відносини з посередниками, іншими особами. Отже, надання будь-яких інших документів, на вимогу Відповідача, є неможливим - саме з огляду на їх відсутність.

На думку представника позивача, продубльований у відзиві опис зауважень свідчить суто про небажання Відповідача визнавати заявлену митну вартість (без жодних законних підстав), про характер припущень та суб`єктивність дій і рішень представників суб`єкта владних повноважень. Відповідач не звернув жодної уваги не лише на безпосередні відомості про числові показники митної вартості, наведені в первинних документах зовнішньоекономічної операції, але і на наданий у складі додатків до позову лист експортера KOREA MOTORS SP від 30.01.2022 р. (доказ наданий до матеріалів справи разом із клопотанням про приєднання доказів від 07.02.2022 р.). У тексті такого листа окремо наголошено про факт 100% оплати сум вартості товару, без жодних інших оплати третім особам, а також наголошено про факт 100% оплати вартості імпортованих автомобілів до моменту їх прибуття в порт митного оформлення в режимі імпорту. Відповідаючи на позов у дату 14.03.2022 р. Одеська митниця банально проігнорувала оцінку даного доказу по справі, який (у сукупності з наданими Позивачем платіжними дорученнями) безспірно свідчить про правильність визначення митної вартості за першим методом її визначення - за ціною договору.

Також, представник позивача зазначив, що Відповідач жодним чином не спростував твердження позивача про незаконність повідомлення Відповідача щодо запитування додаткових документів, зокрема зважаючи на істотний сплив терміну на митне оформлення, упустив визначену підставу позову, чим (на нашу думку) підтвердив допущене ним порушення.

Крім того, відповідачем не обґрунтована законність застосування резервного методу, а саме не надано до суду митну декларацію від 29.12.2021 р. № UA500100/2021/217753, на яку відповідач посилається в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів. Відповідач також не надав таку митну декларацію у відповідь на адвокатський запит Байдеріна О.А, № 320 від 24.01.2022 р., про що свідчить відповідний лист-відмова від № 7.10-2/15-02/8.19/3410 від 02.02.2022 р.

Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2021/000013/2 від 30.12.2021 р. прийнято без документальної основи без належних підстав його прийняття, оскільки Позивачу та суду невідомо про зміст митної декларації, покладеної в основу такого рішення, та про те - чи взагалі вона існує, а якщо існує, то стосовно якого саме товару (автомобілів, тракторів чи інших видів товару). Враховуючи бездоказове посилання митного органу на абстрактну митну декларацію, позивач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови не відповідають вимогам законності та, зокрема, не прийняті у відповідності до вимог, які перераховані в частині 2 ст, 2 КАС України.

Також до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом тотожні відзиву на адміністративний позов.

06.07.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів на підтвердження суми витрат на професійну (правничу) допомогу, а також про розподіл судових витрат у справі.

13.07.2022 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» є юридичною особою, зареєстрованою 30.06.2016 році, номер запису 15561020000058997. Основним видом економічної діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.11).

У ході здійснення господарської діяльності Позивача (ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО»), між ним та KOREA MOTORS SP (Республіка Корея), 05.06.2020 р. було укладено контракт №1205, відповідно до предмету якого KOREA MOTORS SP, як продавець, зобов`язується передати у власність ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО», як покупцю, а останнє зобов`язується оплатити та прийняти у власність від KOREA MOTORS SP транспортні засоби.

Згідно з п. 1.2. вказаного контракту № 1205, асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки товару визначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 3.1. контракту № 1205, оплата кожної партії згідно специфікації товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця. Валюта платежу долари США. Умови та термін оплати поставки товару визначаються у специфікаціях окремо по кожній партії

KOREA MOTORS SP постачає товар TOB «ВЕДАНТА-АТРО» на умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (lncoterms-2010), що визначено в п. 4 контракту №1205. Разом з товаром продавець має надати наступні документи: інвойс, пакувальні листи, BL (коносамент), документ, який підтверджує, що автомобіль знято з обліку.

На виконання контракту № 1205 12.05..2021 р. між KOREA MOTORS SP і TOB «ВЕДАНТА-АГРО» було укладено специфікацію № 1205/18 до контракту № 1205 від 05.06.2020 р., в якій наведені сторони затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й вартість транспортних засобів (товару), що має бути поставлений (загалом 46 позицій - одиниць товару). Серед переліку товару, що мав бути поставленим згідно з зазначеною специфікацією № 1205/18, були такі наступні дві одиниці: HYUNDAI SONATA, 2018 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341 DBKA476780, країна виробника - S. Korea, вартістю 4 900 дол. США; HYUNDAI SONATA, 2018 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341 DBKA500533, країна виробника - S. Korea, вартістю 4 900 дол. США. У пунктах 1 і 2 специфікації № 1205/18 від 12.05.2021 р. визначена загальна вартість всього обсягу товару - в розмірі 226 250,00 дол. США, та погоджено про те, що оплата здійснюється покупцем в розмірі 100% від загальної вартості.

28.12.2021 р. ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» надало до Одеській митниці митну декларацію №UA500100/2021/217423 про здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» зазначеного товару: дві одиниці HYUNDAI SONATA, 2018 року виготовлення (виробництва), країна виробника - S. Korea, вартістю 4 900 дол. США кожна. Митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

рахунок-фактура № UА-476780 від 27.09.20221 р.;

рахунок-фактура № UA-500533 від 27.09.20221 р.;

коносамент № GMTINCCHR211001 від 13.10.2021 р.;

домашній коносамент№ CIGSINCR21 10SP01 від 13.10.2021 р.;

загальна декларація прибуття № 21UA141001 810213Z4 від 25.11.2021 р.;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2828-202109-002151 від 13.09.2021;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13.09.2021;

висновок № 3209/21 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 12.12.2021 р.;

висновок № 3198/21 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 11.12.2021 р.;

контракт № 1205 від 05.06.2020 р.;

лист № 2611/502 від 29.11.2021 р.;

довідка № 2021-38054 від 13.12.2021 р.;

довідка № 2021-38057 від 13.12.2021 р.;

копія митної декларації країни відправлення 2021 163603695 від 28.09.2021 р.;

копія митної декларації країни відправлення 2021163603694 від 28.09.2021 р.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1)зовнішньоекономічним договором від 05.06.2020 № 1205 передбачено розрахунок за товар, проте зазначені документи до митного оформлення не подано;

2)копії митних декларацій країни відправлення надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (стаття 254 МКУ);

3)копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (стаття 254 МКУ).

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно ст.254 МКУ для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації митниця просила надати зазначені документи з перекладом українською мовою. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

На виконання зазначеної вимоги декларантом відповідачу додатково надано специфікація від 12.05.2021 № 1205/18 та платіжні доручення від 26.08.2021 № 95, від 06.09.2021 № 97 та від 09.11.2021 № 98.

У листі-поясненні до митниці ТОВ ВЕДАНТА-АГРО зазначено, що більше ніякі додаткові документи для підтвердження митної вартості КТЗ подаватися не будуть.

30.12.2021 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500000/2021/000013/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби відповідачем встановлено, що по товару №1 та № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 8 601 дол. США за одиницю (МД від 29.12.2021 № UА500100/2021/217753), ніж заявлено декларантом 4900 дол. США за одиницю.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 30.12.2021 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500100/2021/000885 .

Вважаючи протиправними та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідач в оскаржуваному рішенні №UA500000/2021/000013/2 від 30.12.2021 р. зазначає, що зовнішньоекономічним договором від 05.06.2020 № 1205 передбачено розрахунок за товар, проте зазначені документи до митного оформлення не подано.

Відповідно до п. 3.1. контракту № 1205 від 05.06.2020 р., оплата кожної партії згідно специфікації товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця. Валюта платежу долари США. Умови та термін оплати поставки товару визначаються у специфікаціях окремо по кожній партії поставки Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом до митного оформлення разом із митною декларацією надано, крім іншого, Специфікацію №1205/18 до Контракту на поставку транспортних засобів №1205 від 05.06.2020 року, відповідно до п.2 якої оплата здійснюється покупцем в розмірі 100% від загальної вартості, що складає 226 250,00 дол. США.

Судом встановлено, а також підтверджується відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, що на вимогу митного органу 29.12.2021 року позивачем до митного оформлення додано платіжні доручення № 95 від 26.08.2021, № 97 від 06.09.2021 № та № 98 від 09.11.2021.

При цьому, вартість КТЗ по платіжним дорученням значно більше, ніж по специфікації, оскільки по даним платіжним дорученням призначення платежу оплата за автомобілі не тільки згідно Специфікації №1205/18, а також Специфікацій №205/16 від 12.03.2021 р. та 1205/17 від 09.04.2021 року до Контракту №1205 від 05.06.2020 року.

Суд зазначає, що з наданих до митного оформлення документів можливо встановити вартість товару, а також відповідність специфікації та платіжних доручень, проте, відповідач на це не звернув уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо твердження відповідача про надання позивачем до митного оформлення копії митних декларацій країни відправлення та копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто, переклад документу української мовою або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування надається тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, а також на вимогу митного органу. Проте, відповідачем не роз`яснено, які саме дані зазначені у копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів є необхідними для перевірки відомостей, зазначених у митній декларації. Крім того, у переліку додаткових документів, що зобов`язував надати відповідач позивача, переклад митних декларацій країни відправлення та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не зазначається. Проте, позивачем до митного оформлення на підтвердження митної вартості товару надані висновки експертного автотоварознавчого дослідження №3209/21 та 3198/21 від 12.12.2021 року, довідки №2021-38054 та 2021-38057 від 13.12.2021 року.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ ВЕДАНТА-АГРО митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Визначаючи митну вартість на рівні митної вартості раніше ввезеного автомобіля, відповідач не вказав умов поставки товару, комерційних умов тощо, не зазначив докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митній декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копія митної декларацій, що була підставою для коригування митної вартості товарів за МД № UА500100/2021/217753 вiд 29.12.2021 року, до суду відповідачем не надані.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2021/000013/2 від 30.12.2021 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500100/2021/000885 від 30.12.2021 р., у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 5 422,72 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 5 422,72 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №123 від 22.01.2022 року, укладеного між ТОВ ВЕДАНТА-АГРО та адвокатським об`єднанням СІ.ЕЛ.ЕС, додаткової угоди № 2 до Договору №123 від 31.01.2022 року, акту -рахунку №2 від 02.02.2022 року, платіжного доручення №685 від 03.02.2022 року, акту приймання-передачі від 05.07.2022 року, детального опису робіт (наданих послуг) від 05.07.2022 року.

У клопотанні від 13.07.2022 року представник відповідача просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО (вул. Приморська, 6В, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 40611066) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформлені товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2021/000013/2 від 30.12.2021 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500100/2021/000885 від 30.12.2021 р., прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. В, каб. 713, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 43159075) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5422,72 грн. (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 72 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук