Постанова

від 25.07.2022 по справі 910/9872/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р. Справа№ 910/9872/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Овчинніковій Я.Д.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 26.07.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.11.2021 (повний текст складено 01.12.2021)

у справі №910/9872/21 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ"

до 1) Національного банку України

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

3) Приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віру Ярославівну

4) Виконавчого комітету Славутицької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-Центрально-західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції

про визнання договорів іпотеки припиненими та припинення обтяжень на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ГОРИНЬ" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про визнання договорів іпотеки припиненими, а саме: договору від 23.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за №959 та договору від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі за №3619; припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.20056, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011); зняття заборони на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "ГОРИНЬ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Також скаржник звернувся із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення отримано 09.12.2021.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем виконано зобов`язання за кредитними договорами №02/271/08 від 25.01.2008 та №02/089/04 від 03.03.2005 у зв`язку із належним виконанням, а тому іпотека за іпотечними договорами від 23.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за №959 та від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі за №3619, якими забезпечувалось виконання зазначених кредитних договорів, також є припиненою як похідне зобов`язання. Однак, обтяження з предмета іпотеки за зобов`язаннями, що припинені у зв`язку із виконанням, не були зняті. Окрім запису про наявність іпотеки в AT "Брокбізнесбанк", у Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомості за ПрАТ "ГОРИНЬ" рахується три заборони на нерухоме майно на підставі зазначених іпотечних договорів. За доводами позивача тривалий час порушується право власності ПрАТ "ГОРИНЬ" на нерухоме майно.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Копитової О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9872/21.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/9872/21.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у зв`язку перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/9872/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2022 для розгляду справи №910/9872/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21. Відновлено Приватному акціонерному товариству "ГОРИНЬ" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21. Призначено справу до розгляду на 05.07.2022.

18.05.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, у своєму відзиві відповідач-1 зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту оспорюваного права. Відповідач-1 зазначив, що Національний банк України жодним чином не порушував права та інтереси позивача, не є стороною відповідних правовідносин, а лише у відповідності до ст. 52-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" приймає на архівне зберігання від Фонду документи неплатоспроможного банку

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 на 26.07.2022.

21.07.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником Банку, відповідно не є стороною договорів, які укладалися Банком, а також не є обтяжувачем, а відповідно вимоги до Фонду гарантування про визнання договорів іпотеки припиненими, припинення обтяжень та зняття заборони на нерухоме майно, є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню. Також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголосив, що у Фонду відсутня інформація про укладення, а також виконання зобов`язань за кредитним договором.

Представники позивача та відповідачів-1,-2 зявилися в судове засідання 26.07.2022 та надали свої пояснення щодо апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки інші учасники апеляційного провадження про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників інших учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні 26.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача та відповідачів-1,-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 25.01.2008 між Приватним акціонерним товариством "ГОРИНЬ" та Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (правонаступник: ПАТ "Брокбізнесбанк") укладено кредитний договір №02/271/08, відповідно до умов якого (у редакції додаткової угоди від 12.02.2014 до кредитного договору №02/271/08 від 25.01.2008) банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 650000,00 грн.

В забезпечення виконання кредитного договору №02/271/08 від 25.01.2008, між ПрАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 25.01.2008, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, що випливає з кредитного договору №02/271/08 від 25 січня 2008 року, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. Обтяження Предмета іпотеки іпотекою, зміни умов обтяження та припинення іпотеки підлягають державній реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Предметом іпотеки є: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв. м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять і розташоване на земельній ділянці, яка належить Славутській міській Раді і передана іпотекодавцю у постійне користування за цільовим призначенням - виробниче призначення. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Іпотека поширюється на всі зроблені іпотекодавцем поліпшення та зміни в якісних показниках предмета іпотеки. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Згідно із п.10.3 договору він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Позичальником Основного зобов`язання за Кредитним договором.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

В забезпечення виконання кредитного договору №02/271/08 від 25.01.2008, між ПрАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 18.08.2010, відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання Основного зобов`язання, що випливає з Кредитного договору та додаткової угоди до Кредитного договору, цим передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку Предмет іпотеки. Обтяження Предмета іпотеки іпотекою, зміни умов обтяження та припинення іпотеки підлягають державній реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У розділі "терміни та їх тлумачення" визначено поняття:

"Кредитний договір" - кредитний договір №02/271/08, укладений "25" січня 2008 року, між кредитодавцем (іпотекодержателем) і позичальником (ЗАТ "Горинь") , а також усі додаткові угоди та додатки до нього, якщо такі укладені або будуть укладені між Сторонами в майбутньому.

"Додаткова угода до Кредитного договору" - додаткова угода від 25.02.2010 до Кредитного договору №02/271/081, укладеного 25.01.2008.

"Основне зобов`язання" - зобов`язання позичальника перед кредитодавцем (іпотекодержателем), що випливають із умов Кредитного договору, а саме: повернути іпотекодержателю кредит шляхом здійснення платежів у строки та на умовах, зазначених у кредитному договорі; сплатити іпотекодержателю проценти за користування кредитом, на умовах, зазначених у Кредитному договорі; сплатити на користь іпотекодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором; відшкодувати іпотекодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені іпотекодержателем, втрата ним грошових коштів, а також неодержанні ним доходи.

Предметом іпотеки є: приміщення нежитлової будівлі - адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять; приватизована земельна ділянка, з кадастровим номером 6810600000:01:011:0284, на якій розташована вищезазначена нежитлова будівля - адмінбудинок.

Відповідно до п.6.2 договору іпотека припиняється з підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема у разі: припинення дії кредитного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до норм чинного законодавства та цього договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання цього договору недійсним; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не відновив його.

Згідно із п.10.3 договору він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання позичальником Основного зобов`язання за Кредитним договором.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток, посвідчено приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Вірою Ярославівною та зареєстровано в реєстрі за №3619.

Також згідно із матеріалами справи в забезпечення виконання кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005 (копія кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005 у матеріалах справи відсутня та сторонами у процесі розгляду справи суду не надана) між ПрАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 23.05.2005, відповідно до умов якого предметом іпотеки є: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять і розташоване на земельній ділянці, яка належить Славутській міській Раді і передана іпотекодавцю у постійне користування за цільовим призначенням - виробинче призначення.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток, посвідчено приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем та зареєстровано в реєстрі за №959.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №213402327 від 22.06.2020, щодо відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано заборону на нерухоме майно вказано такі обтяження:

реєстраційний номер обтяження 1999480, підстава обтяження - договір іпотеки, б/н, 23.05.2005, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, адмінбудинок, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., 12, номер РПВН: 10828430;

реєстраційний номер обтяження 10153824, підстава обтяження - договір іпотеки, 3619, 18.08.2010, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, адмінбудинок, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., 12, номер РПВН: 10828430, обтяжувач - ПАТ "Брокбізнесбанк";

реєстраційний номер обтяження 10153864, підстава обтяження - договір іпотеки, 3619, 18.08.2010, об`єкт обтяження: земельна ділянка, земельна ділянка, площею 0,1395 га, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284, обтяжувач - ПАТ "Брокбізнесбанк";

реєстраційний номер обтяження 10153896, підстава обтяження - повідомлення про реєстрацію змін іпотеки, б/н, 02.06.2011, ПАТ "Брокбізнесбанк", об`єкт обтяження: земельна ділянка, земельна ділянка, площею 0,1395 га, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284, обтяжувач - ПАТ "Брокбізнесбанк".

У позовній заяві позивач зазначає, що 20.07.2015 ПрАТ "ГОРИНЬ" було повністю погашено заборгованість за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008.

У листі вих.№4268 від 03.12.2018 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк" С.С. Міхно, адресованому Адвокатському об`єднанню "Романцова, Бончева і партнери", зазначено про отримання запиту про надання інформації щодо наявної заборони AT "Брокбізнесбанк" на нерухоме майно ПрАТ "ГОРИНЬ". У вказаному листі зазначено, що на даний час, заборгованість по тілу кредиту, процентам, пені/неустойці за користування кредитом та процентами, 3% річних за прострочення сплати по кредиту та процентам, за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 - відсутня. У зв`язку з цим AT "Брокбізнесбанк" не заперечує проти вилучення записів з державних реєстрів обтяження речового права (заборона) та іншого речового права (іпотека) на нерухоме майно, які були внесені відповідно до договору іпотеки, укладеного між AT "Брокбізнесбанк" та ПрАТ "ГОРИНЬ". При цьому, AT "Брокбізнесбанк" повідомляє, що станом на 03.12.2018 за ПАТ "Горинь" рахується заборгованість у розмірі 40,00 грн. за операційно-касове обслуговування відкритого Банком рахунку по обслуговуванню вищевказаного кредиту. AT "Брокбізнесбанк" не має доступу до програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на даний час AT "Брокбізнесбанк" перебуває на останній (завершальній) стадії процесу ліквідації та не має коштів для здійснення за власний рахунок реєстраційних дій по зняттю обтяження із заставного майна. У листі запропоновано за кошти ПрАТ "ГОРИНЬ" залучити нотаріуса для вчинення дій по припиненню обтяження на нерухоме майно, який за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, сформує примірники заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою вилучення записів з державних реєстрів про обтяження речового права (заборона) та іншого речового права (іпотека) на нерухоме майно ПрАТ "ГОРИНЬ", які для підписання заявником (обтяжувачем) направити на адресу AT "Брокбізнесбанк".

У листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №27-9280/20 від 15.07.2020, адресованому Адвокату Романцовій Т.В., зазначено, що 15.10.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ПАТ "Брокбізнесбанк" як юридичної особи. Таким чином, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, документи всі передані на зберігання до архіву Національного банку України, а повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено.

У листі №03/23/06-2020 від 22.06.2020 Адвокатське об`єднання "Романцова, Бончева і партнери" звернулося до приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. з заявою про здійснення дій, пов`язаних із державною реєстрацією припинення іпотеки, зняття заборони та вилучення запису про обтяження. У заяві просило здійснити дії, пов`язані із державною реєстрацією припинення іпотеки за іпотечними договорами від 25.01.2008 та 18.08.2010 та здійснити дії, пов`язані з зняттям заборони на нерухоме майно та вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - приміщення адмінбудинку загальною площею 1300, 05 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12, та земельної ділянки площею 0.1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вулиця Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284: реєстраційний номер обтяження 1999480 від 23.05.2005; реєстраційний номер обтяження 10153824 від 18.08.2010; реєстраційний номер обтяження 10153864 від 18.08.2010.

Приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. у листі №77/01-16 від 06.07.2020 повідомлено, що приватний нотаріус не вправі вчинити будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією припинення іпотеки та вилучення запису про обтяження без відповідної заяви Іпотекодержателя, таку заяву може подати особисто Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк".

Оскільки Іпотекодержатель AT "Брокбізнесбанк" перебуває у стадії припинення, таку заяву може подати особисто Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк", або уповноважена нею особа на підставі нотаріально-посвідченої довіреності.

У відповідь на адвокатський запит Адвокатського об`єднання "Алтекса" від 12.08.2020 №02-12/08, Національний Банк України у листі 21.08.2020 повідомив, що документи, а саме: акт приймання-передачі оригіналів правовстановлюючих документів, підписаний між ПрАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк"; свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 000817 від 22.04.2005; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 7294929; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 707922 в описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" відсутні та на архівне зберігання до Національного банку України уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" не передавалися. Документи за кредитним договором від 25.01.2008 № 02/271/08, укладеним між ПрАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк", в описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" не значаться та на архівне зберігання до Національного банку України уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" не передавалися, акт прийому-передачі (опису) документів, що стосуються правовідносин ПрАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк", у Національному банку України відсутній. В описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" відсутня інформація щодо правонаступника за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008, іпотечним договором від 25.01.2008 та іпотечним договором від 18.08.2010, укладеними між ПрАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк".

У відповідь на адвокатський запит Адвокатського об`єднання "Алтекса" від 11.08.2020 №02-11/08 та додатково до листа від 17.08.2020 №27-10652/20 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у листі №27-10832/20 від 21.08.2020 повідомив, що у розпорядженні Фонду відсутні детальні описи документів, що передані AT "Брокбізнесбанк" до архіву Національного банку України, відповідно, Фонд не має можливості надати інформацію про те, чи передавались AT "Брокбізнесбанк" до архіву Національного банку України оригінали правовстановлюючих документів ПрАТ "ГОРИНЬ". Фонд не здійснював продаж права вимоги AT "Брокбізнесбанк" за кредитним договором від 25.01.2008 №02/271/08, оскільки зобов`язання за вказаним договором ПрАТ "ГОРИНЬ" виконані в повному обсязі.

У відповідь на адвокатський запит №04-12/08 від 12.08.2020 Відділ у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та м. Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, надало копію архівного примірника Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №70292 від 27.04.2010, виданого ЗАТ "ГОРИНЬ".

Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №70292 від 27.04.2010р., ЗАТ "ГОРИНЬ" є власником земельної ділянки площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вулиця Б. Хмельницького, 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284.

Позивач у позові зазначив, що зобов`язання за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 позичальником ПрАТ "ГОРИНЬ" належно виконані у повному обсязі. Зобов`язання ПрАТ "ГОРИНЬ" за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 припинилось у зв`язку із належним його виконанням, тому іпотека за іпотечними договорами від 25.01.2008 та 18.08.2010, якими забезпечувалось виконання зазначеного кредитного договору, також є припиненою як похідне зобов`язання.

У письмових поясненнях, поданих до суду 17.11.2021 позивач зазначив, що зобов`язання за кредитним договором №02/089/04 від 03.03.2005, на забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки від 23.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем, та зареєстровано в реєстрі за №959, були виконані у 2006 році, оскільки овердрафт з кредитним лімітом в розмірі 215000,00 грн відкрився лише на 1 (один) рік.

Однак, обтяження з предмета іпотеки за зобов`язаннями, що були виконані у повному обсязі ПрАТ "ГОРИНЬ" за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 не знято. Окрім запису про наявність іпотеки в AT "Брокбізнесбанк", у Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомості за ПрАТ "ГОРИНЬ" наявні заборони на нерухоме майно на підставі зазначених іпотечних договорів.

Наявність обтяження предмета іпотеки та заборон відчуження нерухомого майна порушує право власності ПрАТ "ГОРИНЬ" на нерухоме майно.

Посилаючись на вище наведені обставини, позивач звернувся до суду із позовом про визнання припиненими нотаріальних договору іпотеки від 23.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за №959 та посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем, та договору іпотеки від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі №3619 та посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Вірою Ярославівною; та припинення обтяжень (іпотеки) (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.20056, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек); та зняття заборони на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи між ПрАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) в забезпечення виконання кредитного договору №02/271/08 від 25.01.2008, укладений іпотечний договір від 18.08.2010, згідно із яким предметом іпотеки є: приміщення нежитлової будівлі - адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять; земельна ділянка, з кадастровим номером 6810600000:01:011:0284, на якій розташована будівля адмінбудинок.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Вірою Ярославівною та зареєстровано в реєстрі за №3619.

Також згідно із матеріалами справи в забезпечення виконання кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005 (копія кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005 у матеріалах справи відсутня та сторонами у процесі розгляду справи суду не надана) між ПрАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 23.05.2005, відповідно до умов якого предметом іпотеки є: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять і розташоване на земельній ділянці, яка належить Славутській міській Раді і передана іпотекодавцю у постійне користування за цільовим призначенням - виробинче призначення.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем та зареєстровано в реєстрі за №959.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, як на підставу для припинення іпотечного договору від 23.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за №959 та посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем, та договору іпотеки від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі №3619 та посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Вірою Ярославівною, позивач посилається на те, що зобов`язання ПрАТ "ГОРИНЬ" за кредитними договорами №02/271/08 від 25.01.2008, №02/089/04 від 03.03.2005 припинилось у зв`язку із належним їх виконанням.

Колегія суддів зазначає, що стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (наведений висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 у справі №910/16461/16; Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц вказала, що для вирішення питання про припинення іпотеки суди повинні встановити факт припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з його повним і належним виконанням боржником.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження припинення зобов`язань за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 у зв`язку з повним виконанням зазначеного договору позивач надав у матеріали справи:

- копії платіжних доручень за період з 14.05.2014 по 13.05.2015 з призначенням платежу "погашення кредиту згідно кредитного договору №02/271/0888 від 25.01.2008" на загальну суму 640443,35 грн;

- лист вих.№4268 від 03.12.2018 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк" С.С. Міхно, у якому зазначено, що заборгованість по тілу кредиту, процентам, пені/неустойці за користування кредитом та процентами, 3% річних за прострочення сплати по кредиту та процентам, за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 року - відсутня;

- лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №27-10832/20 від 21.08.2020 у якому зазначено, що Фонд не здійснював продаж права вимоги AT "Брокбізнесбанк" за кредитним договором від 25.01.2008 №02/271/08, оскільки зобов`язання за вказаним договором ПрАТ "ГОРИНЬ" виконані в повному обсязі;

- лист Національного Банку України у листі 21.08.2020, у якому зазначено, що в описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" відсутня інформація щодо правонаступника за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008, іпотечним договором від 25.01.2008 та іпотечним договором від 18.08.2010, укладеними між ПрАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк".

На підтвердження припинення зобов`язань за кредитним договором №02/089/04 від 03.03.2005 у зв`язку з повним виконанням зазначеного договору позивач у письмових поясненнях, поданих до суду 17.11.2021, зазначив, що зобов`язання за кредитним договором №02/089/04 від 03.03.2005, на забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки від 23.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем, та зареєстровано в реєстрі за №959, були виконані у 2006 році, оскільки овердрафт з кредитним лімітом в розмірі 215000,00 грн відкрився лише на 1 (один) рік.

Надаючи оцінку наданим позивачем у матеріали справи документам та доводам, наведеним на підтвердження заявлених вимог, колегією суддів враховано, що відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п.4.1., 5.6 чинного станом на час виникнення спірних правовідносин Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254).

За умовами наявного у матеріалах справи кредитного договору №02/271/08 від 25.01.2008 банк надав позичальнику (ПрАТ "ГОРИНЬ") у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 650000,00 грн. Умовами кредитного договору визначено також порядок нарахування та розміри процентних ставок за користування кредитними коштами.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження погашення позичальником всієї суми кредиту, а саме у розмірі 650000,00 грн, сплати процентів за користування кредитними коштами. Розрахунки заборгованості, довідки банку про дійсний стан заборгованості позичальника (ПрАТ "ГОРИНЬ") за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008, а також погашення відповідних сум заборгованості у матеріалах справи також відсутні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу скаржника, що лист вих.№4268 від 03.12.2018 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк" С.С. Міхно та лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №27-10832/20 від 21.08.2020 не є первинними документами, які можуть підтверджувати сплату заборгованості позичальника за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008. Більш того зі змісту листів взагалі не можливо встановити якою була дійсна сума боргу позичальника (з урахуванням нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, тощо). Суд зазначає, що наявне у матеріалах справи листування між сторонами не може заміняти первинні документи, якими підтверджується виконання зобов`язання за кредитним договором.

Щодо кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005, укладеного в забезпечення виконання зобов`язання за іпотечним договором від 23.05.2005, то колегією суддів встановлено, що позивачем не надано у матеріали справи ні самого кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005, ні жодних первинних документів на підтвердження його виконання.

Посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на те, що внаслідок укладення кредитного договору №02/271/08 від 25.01.2008 були припинені зобов`язання за кредитним договором №02/089/04 від 03.03.2005 колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідні доводи не підтверджені ні самим кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008, ні жодними доказами у справі.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В постановах від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18 Верховний Суд зазначив, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 зазначив, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказування не може мати абстрактне значення та ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені поданими ними до суду належними доказами.

Однак, як зазначалось колегією суддів вище, матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження погашення заборгованості позичальника за кредитними договорами №02/271/08 від 25.01.2008 та №02/089/04 від 03.03.2005 у повному обсязі, у зв`язку із чим відсутні підстави стверджувати про припинення основного зобов`язання та як наслідок припинення іпотеки.

У контексті наведеного, враховуючи посилання скаржника на приписи ст.609 ЦК України, як на додаткову підставу припинення зобов`язань позивача за кредитним договором, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено як юридичну особу 15.10.2019 (номер запису: 10731110121000818, підстава: рішення щодо припинення).

Згідно із ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Наведена норма визначає підставу припинення зобов`язань ліквідацію юридичної особи без правонаступництва (оскільки злиття, приєднання, поділ, перетворення породжують відносини правонаступництва, у зв`язку з чим права та обов`язки переходять до правонаступників).

У той же час матеріали справи не містять доказів відсутності правонаступників кредитора за кредитними договорами №02/271/08 від 25.01.2008 та №02/089/04 від 03.03.2005.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у листі №27-10832/20 від 21.08.2020 інформація, що продаж права вимоги AT "Брокбізнесбанк" за кредитним договором від 25.01.2008 №02/271/08 Фонд не здійснював, не може підтверджувати відсутності проваджу банком своїх вимог за вказаним договором до моменту набуття Уповноваженою особою повноважень передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Більш того, положеннями статті 609 ЦК України передбачено припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора). Проте поняття "зобов`язання" і "договір" мають різний, відмінний одне від одного правовий характер і тому "припинення зобов`язання" та "припинення договору" не є тотожними одне одному, а відтак зазначена стаття 609 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується в тому аспекті, який визначено позивачем як підстава "припинення договорів іпотеки".

Аналогічна правова позиція щодо відмінності понять "зобов`язання" і "договір" наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020 по справі №903/527/19, у якій предметом позову було визнання іпотеки припиненою, скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом припиненим договору іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.01.2021 по справі №916/1415/19 зазначила, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вказала про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору.

У п.6.18 постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (частина друга статті 20 ГК України, пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 викладений висновок, що нормами ст.16 ЦК та 20 ГК не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав.

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19).

Таким чином, вимоги позивача про визнання договорів іпотеки припиненими не відповідають встановленим законом способам захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.20056, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011) та зняття заборони на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч.6 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Згідно ч.3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Положення підпунктів 5.1. п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачають, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при припиненні (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); та за рішенням суду.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача (ч.5 ст.43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Разом з тим вимоги позивача про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.20056, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011) та зняття заборони на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284 мають похідний характер по відношенню до основної вимоги про визнання припиненими договорів іпотеки.

Оскільки судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні основної вимоги про визнання договору від 23.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за №959 та договору від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі за №3619 припиненими, то похідні вимоги про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек та зняття заборони на нерухоме майно також задоволенню не підялгають.

Щодо позовних вимог до Національного банку України, приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віру Ярославівну та виконавчого комітету Славутицької міської ради, то колегія суддів зазначає наступне.

В силу приписів частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Процесуальним законом саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення з боку визначеного відповідача.

Позов про визнання припиненими договорів іпотеки, про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек та зняття заборони на нерухоме майно позивачем заявлено до Національного банку України, приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віру Ярославівну та виконавчого комітету Славутицької міської ради з підстав, визначених статтею 17 Закону України "Про іпотеку" - припинення основного зобов`язання за кредитними договорами, на забезпечення яких укладався спірні іпотечні договори, у зв`язку із повним виконанням кредитних договорів. Разом з тим, належним відповідачем у такому спорі є інша сторона спірного правовідношення.

Розглядаючи спір про припинення договорів іпотеки, а також похідних вимог про припинення обтяжень та зняття заборони на нерухоме майно суд, виходячи із предмету і підстав заявленого позову, суб`єктного складу сторін спору, приходить до висновку, що приватний нотаріус Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я, Національний банк України та виконавчий комітет Славутицької міської ради не являються стороною спірного правовідношення, а отже позов заявлений до неналежних відповідачів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17).

Окрім того, відповідно до правових позицій наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №823/2042/16, від 13.02.2019 по справі №910/6090/18, від 20.11.2019 по справі №1440/1778/18 належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

При цьому, за результатами розгляду справи за позовом до неналежного відповідача суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Враховуючи вище наведене в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ".

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/9872/21 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/9872/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 15.08.2022.(після виходу суддів Куксова В.В.,Яковлєва М.Л. з відпустки)

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

М.Г. Чорногуз