Постанова

від 01.02.2023 по справі 910/9872/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9872/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Романцова Т.В. (адвокат),

відповідача-1 - Бірюк І.В. (самопредставництво),

відповідача-2 - Цуканова С.Г. (адвокат),

відповідача-3 - не з`явився,

відповідача-4 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 (у складі колегії суддів: Куксов В.В. (головуючий), Яковлєв М.Л., Чорногуз М.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ"

до: 1. Національного банку України,

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

3. Приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віри Ярославівни,

4. Виконавчого комітету Славутської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Центрально-західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції

про визнання договорів іпотеки припиненими та припинення обтяжень на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "ГОРИНЬ" (далі - Позивач, ПАТ "ГОРИНЬ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - Відповідач-1, НБУ) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-2, Фонд) про визнання договорів іпотеки припиненими, а саме: договору від 23.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за №959 та договору від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі за №3619; припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.20056, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011); зняття заборони на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані припиненням зобов`язань ПАТ "ГОРИНЬ" за кредитними договорами №02/271/08 від 25.01.2008 та №02/089/04 від 03.03.2005 у зв`язку із належним виконанням, а тому іпотека за іпотечними договорами від 23.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за № 959 та від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі за №3619, якими забезпечувалось виконання зазначених кредитних договорів, також є припиненою як похідне зобов`язання. Однак, обтяження з предмета іпотеки за зобов`язаннями, що припинені у зв`язку із виконанням, не були не зняті. Окрім запису про наявність іпотеки в AT "Брокбізнесбанк", у Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомості за ПрАТ "ГОРИНЬ" рахується три заборони на нерухоме майно на підставі зазначених іпотечних договорів. За доводами позивача тривалий час порушується право власності ПАТ "ГОРИНЬ" на нерухоме майно.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 910/9872/21, відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження погашення заборгованості позичальника за кредитними договорами у повному обсязі, у зв`язку із чим відсутні підстави стверджувати про припинення основного зобов`язання та як наслідок припинення іпотеки.

2.3. Крім того, суди дійшли висновку, що вимоги Позивача про визнання договорів іпотеки припиненими не відповідають встановленим законом способам захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

2.4. Також за висновками судів позов заявлений до неналежних Відповідачів, оскільки останні не є сторонами спірного правовідношення.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПАТ "ГОРИНЬ" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 127/26402/20, від 13.11.2020 у справі № 594/197/19, від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц, від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц.

Також заявник посилається на безпідставне врахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

3.3. У відзивах на касаційну скаргу НБУ та Фонд просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, інші учасники своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористалися.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 25.01.2008 між ПАТ "ГОРИНЬ" та Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (правонаступник - ПАТ "Брокбізнесбанк") укладений кредитний договір №02/271/08, відповідно до умов якого (у редакції додаткової угоди від 12.02.2014) банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 650000,00 грн.

4.2. В забезпечення виконання вищезазначеного договору між ПАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 25.01.2008, відповідно до умов якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять і розташоване на земельній ділянці, яка належить Славутській міській Раді і передана іпотекодавцю у постійне користування за цільовим призначенням - виробниче призначення. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Іпотека поширюється на всі зроблені іпотекодавцем поліпшення та зміни в якісних показниках предмета іпотеки. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

4.3. Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

4.4. З метою забезпечення виконання кредитного договору № 02/271/08 від 25.01.2008, між ПАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 18.08.2010, відповідно до умов якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку приміщення нежитлової будівлі - адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять; приватизована земельна ділянка, з кадастровим номером 6810600000:01:011:0284, на якій розташована вищезазначена нежитлова будівля - адмінбудинок.

4.5. Відповідно до пункту 6.2 договору іпотека припиняється з підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема у разі: припинення дії кредитного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до норм чинного законодавства та цього договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання цього договору недійсним; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не відновив його.

4.6. Згідно з пунктом 10.3 договору він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання позичальником Основного зобов`язання за Кредитним договором.

4.7. Договір підписано представниками сторін, скріплено відтисками їх печаток та посвідчено приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Вірою Ярославівною та зареєстровано в реєстрі за №3619.

4.8. Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в забезпечення виконання кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005 (копія кредитного договору №02/089/04 від 03.03.2005 у матеріалах справи відсутня та сторонами у процесі розгляду справи суду не надана) між ПАТ "ГОРИНЬ" (іпотекодавець) та AT "Брокбізнесбанк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 23.05.2005, відповідно до умов якого предметом іпотеки є: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м ЗАТ "ГОРИНЬ", яке знаходиться в м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером дванадцять і розташоване на земельній ділянці, яка належить Славутській міській Раді і передана іпотекодавцю у постійне користування за цільовим призначенням - виробниче призначення.

4.9. Договір підписано представниками сторін, скріплено відтисками їх печаток та посвідчено приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем та зареєстровано в реєстрі за №959.

4.10. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №213402327 від 22.06.2020, щодо відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано заборону на нерухоме майно вказано такі обтяження:

- реєстраційний номер обтяження 1999480, підстава обтяження - договір іпотеки, б/н, 23.05.2005, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, адмінбудинок, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., 12, номер РПВН: 10828430;

- реєстраційний номер обтяження 10153824, підстава обтяження - договір іпотеки, 3619, 18.08.2010, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, адмінбудинок, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., 12, номер РПВН: 10828430, обтяжувач - ПАТ "Брокбізнесбанк";

- реєстраційний номер обтяження 10153864, підстава обтяження - договір іпотеки, 3619, 18.08.2010, об`єкт обтяження: земельна ділянка, земельна ділянка, площею 0,1395 га, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284, обтяжувач - ПАТ "Брокбізнесбанк";

- реєстраційний номер обтяження 10153896, підстава обтяження - повідомлення про реєстрацію змін іпотеки, б/н, 02.06.2011, ПАТ "Брокбізнесбанк", об`єкт обтяження: земельна ділянка, земельна ділянка, площею 0,1395 га, адреса: Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284, обтяжувач - ПАТ "Брокбізнесбанк".

4.11. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк" у листі вих. № 4268 від 03.12.2018 зазначила, що на даний час, заборгованість по тілу кредиту, процентам, пені/неустойці за користування кредитом та процентами, 3% річних за прострочення сплати по кредиту та процентам, за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 - відсутня. У зв`язку з цим AT "Брокбізнесбанк" не заперечує проти вилучення записів з державних реєстрів обтяження речового права (заборона) та іншого речового права (іпотека) на нерухоме майно, які були внесені відповідно до договору іпотеки, укладеного між AT "Брокбізнесбанк" та ПАТ "ГОРИНЬ". При цьому, AT "Брокбізнесбанк" повідомляє, що станом на 03.12.2018 за ПАТ "Горинь" рахується заборгованість у розмірі 40,00 грн. за операційно-касове обслуговування відкритого Банком рахунку по обслуговуванню вищевказаного кредиту. AT "Брокбізнесбанк" не має доступу до програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на даний час AT "Брокбізнесбанк" перебуває на останній (завершальній) стадії процесу ліквідації та не має коштів для здійснення за власний рахунок реєстраційних дій по зняттю обтяження із заставного майна. У листі запропоновано за кошти ПрАТ "ГОРИНЬ" залучити нотаріуса для вчинення дій по припиненню обтяження на нерухоме майно, який за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, сформує примірники заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою вилучення записів з державних реєстрів про обтяження речового права (заборона) та іншого речового права (іпотека) на нерухоме майно ПАТ "ГОРИНЬ", які для підписання заявником (обтяжувачем) направити на адресу AT "Брокбізнесбанк".

4.12. У листі Фонду № 27-9280/20 від 15.07.2020 зазначено, що 15.10.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ПАТ "Брокбізнесбанк" як юридичної особи. Таким чином, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, документи всі передані на зберігання до архіву НБУ, а повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено.

4.13. У листі №03/23/06-2020 від 22.06.2020 Адвокатське об`єднання "Романцова, Бончева і партнери" звернулося до приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. з заявою про здійснення дій, пов`язаних із державною реєстрацією припинення іпотеки, зняття заборони та вилучення запису про обтяження. У заяві просило здійснити дії, пов`язані із державною реєстрацією припинення іпотеки за іпотечними договорами від 25.01.2008 та 18.08.2010 та здійснити дії, пов`язані з зняттям заборони на нерухоме майно та вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,05 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12, та земельної ділянки площею 0.1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вулиця Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284: реєстраційний номер обтяження 1999480 від 23.05.2005; реєстраційний номер обтяження 10153824 від 18.08.2010; реєстраційний номер обтяження 10153864 від 18.08.2010.

4.14. Приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. у листі № 77/01-16 від 06.07.2020 повідомлено, що приватний нотаріус не вправі вчинити будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією припинення іпотеки та вилучення запису про обтяження без відповідної заяви Іпотекодержателя, таку заяву може подати особисто Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк".

Оскільки Іпотекодержатель AT "Брокбізнесбанк" перебуває у стадії припинення, таку заяву може подати особисто Уповноважена особа Фонду на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк", або уповноважена нею особа на підставі нотаріально-посвідченої довіреності.

4.15. У відповідь на адвокатський запит Адвокатського об`єднання "Алтекса" від 12.08.2020 №02-12/08, НБУ у листі 21.08.2020 повідомив, що документи, а саме: акт приймання-передачі оригіналів правовстановлюючих документів, підписаний між ПАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк"; свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 000817 від 22.04.2005; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 7294929; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 707922 в описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" відсутні та на архівне зберігання до Національного банку України уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" не передавалися. Документи за кредитним договором від 25.01.2008 № 02/271/08, укладеним між ПАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк", в описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" не значаться та на архівне зберігання до Національного банку України уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" не передавалися, акт прийому-передачі (опису) документів, що стосуються правовідносин ПАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк", у Національному банку України відсутній. В описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" відсутня інформація щодо правонаступника за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008, іпотечним договором від 25.01.2008 та іпотечним договором від 18.08.2010, укладеними між ПАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк".

4.16. У відповідь на адвокатський запит Адвокатського об`єднання "Алтекса" від 11.08.2020 №02-11/08 та додатково до листа від 17.08.2020 №27-10652/20 Фонд у листі №27-10832/20 від 21.08.2020 повідомив, що у розпорядженні Фонду відсутні детальні описи документів, що передані AT "Брокбізнесбанк" до архіву НБУ, відповідно, Фонд не має можливості надати інформацію про те, чи передавались AT "Брокбізнесбанк" до архіву НБУ оригінали правовстановлюючих документів ПАТ "ГОРИНЬ". Фонд не здійснював продаж права вимоги AT "Брокбізнесбанк" за кредитним договором від 25.01.2008 № 02/271/08, оскільки зобов`язання за вказаним договором ПАТ "ГОРИНЬ" виконані в повному обсязі.

4.17. У відповідь на адвокатський запит № 04-12/08 від 12.08.2020 Відділ у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та м. Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, надало копію архівного примірника Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №70292 від 27.04.2010, виданого ЗАТ "ГОРИНЬ".

4.18. Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №70292 від 27.04.2010р., ЗАТ "ГОРИНЬ" є власником земельної ділянки площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вулиця Б. Хмельницького, 12, кадастровий номер: 6810600000:01:011:0284.

4.19. Позивач у позові зазначив, що зобов`язання за кредитним договором №02/271/08 від 25.01.2008 позичальником ПАТ "ГОРИНЬ" належно виконані у повному обсязі. Зобов`язання ПАТ "ГОРИНЬ" за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008 припинилось у зв`язку із належним його виконанням, тому іпотека за іпотечними договорами від 25.01.2008 та 18.08.2010, якими забезпечувалось виконання зазначеного кредитного договору, також є припиненою як похідне зобов`язання.

4.20. У письмових поясненнях, поданих до суду 17.11.2021 позивач зазначив, що зобов`язання за кредитним договором № 02/089/04 від 03.03.2005, на забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки від 23.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем, та зареєстровано в реєстрі за №959, були виконані у 2006 році, оскільки овердрафт з кредитним лімітом в розмірі 215000,00 грн відкрився лише на 1 (один) рік.

Однак, обтяження з предмета іпотеки за зобов`язаннями, що були виконані у повному обсязі ПАТ "ГОРИНЬ" за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008 не знято. Окрім запису про наявність іпотеки в AT "Брокбізнесбанк", у Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомості за ПАТ "ГОРИНЬ" наявні заборони на нерухоме майно на підставі зазначених іпотечних договорів.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.3. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

5.4. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

5.5. Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

5.6. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

5.7. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України).

5.8. Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України "Про іпотеку", який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

5.9. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України).

5.10. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

5.11. За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц.

5.12. Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

5.13. Згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

5.14. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.15. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.16. Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (див., зокрема, але не виключно постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

5.17. Таким чином, базуючись на встановлених судами попередніх інстанцій на підставі оцінених ними доказів обставин, які не заперечуються учасниками справи, колегія суддів зазначає, що фактично наявний спір ініційований Позивачем та спрямований на захист його майнових прав щодо майна, яке передавалось ним в іпотеку, після виконання ним зобов`язань за кредитним договором, ліквідації Банку (кредитора та іпотекодержателя у спірних правовідносинах), відсутності жодної інформації щодо передачі зазначених прав іншій особі в установлений законом спосіб, відсутності жодної інформації щодо претензій до Позивача як за основним договором, так і забезпечувальним.

5.18. Законом України "Про іпотеку" в статті 4 передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

5.19. Абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що іпотека належить до обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

При цьому відповідно до пункт 1 частини першої статті 2 цього ж Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.20. Конституцією України в статті 41 закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

5.21. Відповідно до приписів статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Захист власності кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

5.22. В такий спосіб наявність зареєстрованих забезпечувальних обтяжень нерухомого майна (іпотеки) після виконання зобов`язань за основним договором вочевидь підтверджує наявність у позивача права або законного інтересу за захистом якого він звертається до суду, оскільки порушує права власника на вільне володіння, користування та розпорядження зазначеним майном, створює для нього та зацікавлених осіб правову невизначеність щодо його статусу.

Отже, передаючи спір на вирішення суду Позивач прагне захистити свої майнові права та інтереси.

5.23. В контексті вищезазначеного Суд зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення суди дійшли дещо взаємовиключних висновків одночасно про те, що вимоги Позивача про визнання договорів іпотеки припиненими не відповідають встановленим законом способам захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, та про те, що позов заявлений до неналежних Відповідачів, оскільки останні не є сторонами спірного правовідношення.

5.24. Аналізуючи висновки судів про обрання неналежного способу захисту Суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За змістом частин першої-другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.25. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

5.26. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

5.27. Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

5.28. Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.

5.29. Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 Господарського кодексу України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

5.30. Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.31. Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

5.32. Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути:

1) визнання права позивача;

2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача;

3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

5.33. Звертаючись до суду із позовом у цій справі, Позивач у прохальній частині позовної заяви просив визнати договори іпотеки припиненими. При цьому, в обґрунтування своїх вимог ПАТ "ГОРИНЬ" як фактичні підстави позову визначено те, що зобов`язання за кредитними договорами припинилися у зв`язку із їх належним виконанням.

5.34. Оцінюючи правомірність та ефективність обрано способу захисту, Верховний Суд виходить із того, що договір, в першу чергу, є домовленістю сторін. Договір як документ - є оформленням цієї домовленості. Під договором також розуміється й правовідношення, що виникло на підставі цієї домовленості, а змістом такого правового відношення є певні права та обов`язки сторін.

5.35. Зі змісту зазначених підстав позову є очевидним те, що Позивач, звертаючись до суду, обґрунтовував свої вимоги припиненням саме іпотеки за іпотечними договорами як правовідношення, тобто похідного зобов`язання, а не самих договорів іпотеки, як домовленості чи документу, тобто застосованої в іншому сенсі категорії "договір".

5.36. Виходячи з такого розуміння категорії "договір", вимога про визнання таким, що припинено, договору іпотеки, а також вимога про визнання такими, що припинилися правові відносини з іпотеки, є тотожними за своєю правовою природою та змістом.

5.37. При цьому Суд враховує, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням господарського судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.38. Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку, що Позивач у справі, яка переглядається, незважаючи на некоректне формулювання позовної вимоги, під час звернення до суду з позовом обрав правомірний та ефективний спосіб відновлення порушених прав. Тому суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову з підстав його невідповідності встановленим законом способам захисту проявили надмірний формалізм при вирішенні цього питання.

Зазначений підхід щодо недопустимості надмірного формалізму узгоджується з позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 149/2736/20, від 29.09.2021 у справі № 910/12662/20.

5.39. Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди також дійшли висновку, що підставою для відмови є також неправильне визначення Позивачем кола Відповідачів, що, відповідно до позиції наведеної у пункті 5.16 цієї постанови, є самостійною підставою для відмови в позові.

5.40. Аналізуючи зазначені висновки судів попередніх інстанцій Суд враховує те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібна правова позиція є усталеною та міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.

5.41. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1, 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

5.42. Відповідно до положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

5.43. По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

5.44. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

5.45. Проте, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

5.46. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18).

5.47. В контексті обставин справи, що розглядається Позивач звернувся до суду фактично з позовними вимогами про: а) визнання договорів іпотеки припиненими та б) припинення обтяжень (іпотеки) та, відповідно, зняття заборони на нерухоме майно.

При цьому відповідачами у справі за цими вимогами ним визначені НБУ, Фонд, Приватний нотаріус Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віри Ярославівни та Виконавчий комітет Славутської міської ради

5.48. Як зазначалось у пунктах 5.32 - 5.38 цієї постанови звернення з позовом про визнання договорів іпотеки припиненими може розглядатись як належний спосіб захисту, що помилково не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій. Водночас, оскільки зазначений позов випливає з договірних відносин, то відповідачем у справі за такою позовною вимогою може бути саме сторона за цим договором, яка не визнає або оспорює право позивача.

Натомість суди правильно встановили, що жоден з Відповідачів визначених Позивачем не є стороною за цим договором, а отже дійшли правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині. В іншому випадку задоволення такої позовної вимоги не пред`явленої особі, яка порушила або не визнавала право Позивача мало б ознаки встановлення факту, в той час, коли завданням господарського судочинства є саме вирішення спорів.

При цьому, судова колегія враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 щодо неможливості розгляду судом самостійно в окремому позовному провадженні вимоги, яка не супроводжує спір про право, а стосується виключно встановлення юридичного факту.

5.49. Водночас, з урахуванням обставин справи, що розглядається, Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо повної відмови у задоволенні вимог про припинення обтяжень (іпотеки) та зняття заборони на нерухоме майно.

5.50. Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між Позивачем та ПАТ "Брокбізнесбанк" стосовно якого 15.10.2019 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення як юридичної особи, у зв`язку із завершенням процедури ліквідації банку, а отже банк вважається ліквідованим, всі документи передані на зберігання до архіву НБУ, а повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено.

5.51. Звертаючись з позовом ПАТ "ГОРИНЬ" обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що у Позивача припинилися зобов`язання за кредитними договорами. При цьому, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек відсутні відомості про перереєстрацію іпотеки за іншими особами. Також Позивач вказував на відсутність жодних вимог до нього за забезпеченим зобов`язанням як у Банку, так і Фонду протягом процедури ліквідації Банку.

5.52. Натомість господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження погашення позичальником відповідних сум заборгованості, а також доказів відсутності правонаступників кредитора за кредитними договорами.

5.53. Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 79 Господарського процесуального кодексу України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

5.54. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.55. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

5.56. Натомість, як вбачається, з оскаржуваних судових рішень та висновків судів ними саме і було застосовано концепцію негативного доказу та не враховано стандарт вірогідності доказів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем в обґрунтування факту припинення зобов`язань за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008 у зв`язку з повним виконанням зазначеного договору було подано до суду наступні документи:

- копії платіжних доручень за період з 14.05.2014 по 13.05.2015 з призначенням платежу "погашення кредиту згідно кредитного договору № 02/271/0888 від 25.01.2008" на загальну суму 640 443,35 грн;

- лист вих. № 4268 від 03.12.2018 Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT "Брокбізнесбанк", у якому зазначено, що заборгованість по тілу кредиту, процентам, пені/неустойці за користування кредитом та процентами, 3% річних за прострочення сплати по кредиту та процентам, за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008 року - відсутня;

- лист Фонду № 27-10832/20 від 21.08.2020 у якому зазначено, що Фонд не здійснював продаж права вимоги AT "Брокбізнесбанк" за кредитним договором від 25.01.2008 № 02/271/08, оскільки зобов`язання за вказаним договором ПАТ "ГОРИНЬ" виконані в повному обсязі;

- лист Національного Банку України у листі 21.08.2020, у якому зазначено, що в описах архівних справ ПАТ "Брокбізнесбанк" відсутня інформація щодо правонаступника за кредитним договором № 02/271/08 від 25.01.2008, іпотечним договором від 25.01.2008 та іпотечним договором від 18.08.2010, укладеними між ПАТ "ГОРИНЬ" та ПАТ "Брокбізнесбанк".

На підтвердження припинення зобов`язань за кредитним договором № 02/089/04 від 03.03.2005 у зв`язку з повним виконанням зазначеного договору Позивач у письмових поясненнях, поданих до суду 17.11.2021, зазначив, що зобов`язання за кредитним договором № 02/089/04 від 03.03.2005, на забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки від 23.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком Михайлом Марковичем, та зареєстровано в реєстрі за № 959, були виконані у 2006 році, оскільки овердрафт з кредитним лімітом в розмірі 215 000,00 грн відкрився лише на 1 (один) рік.

5.57. Водночас суди не врахували, що відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

5.58. Зважаючи на приписи статті 509 Цивільного кодексу України, статті 79 Господарського процесуального кодексу України щодо вірогідності доказів, Суд відзначає, що надані Позивачем та оцінені судами попередніх інстанцій докази дають підстави дійти висновку про відсутність у Позивача заборгованості за кредитними договорами №02/271/08 від 25.01.2008 та № 02/089/04 від 03.03.2005, що у свою чергу надає підстави стверджувати про припинення основного зобов`язання та, як наслідок, припинення іпотеки.

5.59. Таким чином, оскільки ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено як юридичну особу (що встановлено судами, підтверджується матеріалами справи та не заперечується жодною із сторін), навіть за умови погодження з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання права іпотеки припиненим, наявний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек порушує право ПАТ "ГОРИНЬ" на вільне розпорядження належним йому майном.

5.60. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

5.61. Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

5.62. Згідно зі статтею 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

5.63. Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки) або за рішенням суду.

5.64. Судова колегія враховує, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності.

5.65. Водночас з урахуванням обставин цієї справи, зокрема щодо ліквідації Банку, який повинен бути належним відповідачем у справі, Позивач фактично позбавлений можливості в інший спосіб поновити свої права, а отже Суд вважає, що в такому випадку звернення до нотаріуса з вимогою про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек та зняття заборони на нерухоме майно, за умови встановлення обставин щодо припинення відповідних кредитних договорів, а відтак і іпотек, що їх забезпечувала, може розглядатися як належний спосіб захисту, пред`явлений до належного відповідача.

5.66. Отже, з урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у даному випадку позовні вимоги про припинення обтяжень та зняття заборони на нерухоме майно, які ПАТ "ГОРИНЬ" пред`явило, у тому числі, до Приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я., підлягають задоволенню, а, відповідно, аргументи судів попередніх інстанцій у цій частині є необґрунтованими та помилковими.

До того ж у випадку наявності правонаступників, останні з метою відновлення своїх порушених прав не позбавлені можливості звернутися до суду у передбачений чинним процесуальним законодавством спосіб.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.3. Відтак касаційну скаргу слід задовольнити частково, а судові рішення, що оскаржуються в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "ГОРИНЬ" до Приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віри Ярославівни про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.2005, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011) та зняття заборони на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.3. Відповідно до частини дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

7.4. Зважаючи на те, що даний спір виник у зв`язку із зволіканням та несвоєчасними діями ПАТ "ГОРИНЬ" щодо зняття обтяження з предмета іпотеки за зобов`язаннями, які припинені у зв`язку із їх виконанням, Верховний Суд вважає наявними підстави для покладання понесених Позивачем судових витрат саме на нього.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 910/9872/21 в частині відмови у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ГОРИНЬ" до Приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віри Ярославівни про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.2005, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011) та зняття заборони на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284 скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

4. Припинити обтяження (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номера обтяжень: 1999480 від 23.05.2005, 10153864 від 18.08.2010, 10153896 від 02.06.2011).

5. Зобов`язати Приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Віру Ярославівну зняти заборону на нерухоме майно, а саме: приміщення адмінбудинку загальною площею 1300,5 кв.м, яке знаходиться в Хмельницькій області, м. Славута, вул. Богдана Хмельницького, під номером 12 (РПВН:10828430) та земельну ділянку, площею 0,1395 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Хмельницького Б., земельна ділянка 12, кадастровий номер 6810600000:01:011:0284.

6. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 910/9872/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий