Ухвала

від 06.07.2022 по справі 910/3186/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.07.2022Справа № 910/3186/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Фізичної особи-підприємця Гулько Віталія Тарасовича на бездіяльність заступника начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Л.В.

у справі 910/3186/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Гулько Віталія Тарасовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон Софтваре Україна"

про стягнення 31 210 грн 73 коп.

Представники учасників процесу згідно протоколу від 07.07.2022,

Встановив:

01.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Гулько Віталія Тарасовича (далі - позивач, заявник, Підприємець, стягувач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон Софтваре Україна" (далі - відповідач, боржник, Товариство) про стягнення 31 210 грн 73 коп. заборгованості, в тому числі: 25000 грн 00 коп. попередньої оплати, процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1210 грн 73 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/3186/21 позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон Софтваре Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Гулько Віталія Тарасовича стягнуто заборгованість у розмірі 25 000 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 18 грн 49 коп. та судовий збір у розмірі 1819 грн 63 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон Софтваре Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Гулько Віталія Тарасовича стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8015 грн 99 коп.

29.06.2021, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/3186/21, яке набрало законної сили 23.06.2021, видано наказ.

19.07.2021, на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі № 910/3186/21, яке набрало законної сили 13.07.2021, видано наказ.

11.01.2022 на адресу електронної пошти Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Гулько Віталія Тарасовича надійшла скарга на бездіяльність заступника начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Л.В.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 910/3186/21 передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи від 11.01.2022 № 05-23/62/22, у зв`язку відпусткою судді Картавцевої Ю.В., матеріали справи № 910/3186/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/3186/21 передано на розгляд судді Джарти В. В.

18.01.2022 суд ухвалив розгляд скарги призначити на 26.01.2022 та зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати до суду копії матеріалів виконавчого провадження № 67335795.

За наслідками судового засідання 26.01.2022 суд ухвалив здійснювати розгляд скарги у розумні строки, розгляд скарги відкласти на 09.02.2022, та зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати до суду у строк до 07.02.2022 копії матеріалів виконавчого провадження № 67335795.

09.02.2022 розгляд скарги був відкладений на 24.02.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2022 розгляд скарги був призначений на 07.07.2022.

У призначене судове засідання сторони не направили своїх представників для участі, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявку суду не повідомили.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Звертаючись зі скаргою до суду, Підприємець зазначає, що 18.10.2021 на адресу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС) направлено заяву про примусове виконання рішення суду на підставі судових наказів Господарського суду міста Києва у справі № 910/3186/21, а саме:

- від 29.06.2021 про стягнення з Товариства заборгованості в розмірі 25 000,00 грн, три проценти річних у розмірі 18,49 грн та судовий збір у розмірі 1819,63 грн;

- від 19.07.2021 про стягнення з Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 015,99 грн.

02.11.2021, заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмилою Василівною, розглянуто наказ № 910/3186/21, виданий 19.07.2021 Господарським судом міста Києва та ухвалено постанову про прийняття до свого провадження та відкриття виконавчого провадження ВП 67335795 стягнення з Товариства на користь заявника: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8015.99 грн, 801,59 грн виконавчого збору, 369,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.

За твердженнями Підприємця виконавче провадження не містить відомостей про стягнення заборгованості в розмірі заборгованості в розмірі 25 000,00 грн, три проценти річних у розмірі 18,49 грн та судовий збір у розмірі 1819,63 грн.

Станом на 28.12.2021 рішення суду не виконано, відомості від державного виконавця про вжити заходи та звернення до суду з поданням про обмеження керівника юридичної особи Котенко Романа Миколайовича в праві виїзду за кордон, до представника стягувача адвоката Шиліна В.А., не надходили. Державний виконавець на письмові звернення представника стягувача щодо стану виконавчого провадження і здійсненні заходи відповіді не надає.

З огляду на вказане, Підприємець в межах даної скарги просив суд:

- визнати бездіяльність заступника начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмили Василівни, у виконавчому провадженні № 67335795 протиправною, яка полягає у нездійсненні всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, зокрема щодо: невинесення постанови про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн, три проценти річних у розмірі 18,49 грн та судовий збір у розмірі 1819,63 грн; невиконання приписів щодо повідомлення стягувача про відкриття виконавчого провадження шляхом надсилання постанови рекомендованим поштовим відправленням; невиконання обов`язків щодо надання сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; не звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи Котенко Романа Миколайовича за межі України до виконання зобов`язані, за рішенням суду та не направлення копії такого подання представнику стягувача.

- зобов`язати заступника начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмилу Василівну здійснити, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, зокрема щодо: винесення постанови про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн, три проценти річних у розмірі 18,49 грн та судовий збір у розмірі 1819,63 грн; надіслання стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням; надання можливостей ознайомлення представнику стягувача з матеріалами виконавчого провадження.

- упродовж місяця з дня прийняття ухвали за результатами розгляду скарги, звернутися до суду з поданням та доказами за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівнику боржника - юридичної особи Котенко Романа Миколайовича за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням суду, у разі ухилення боржника від виконання такого обов`язку.

Норми статті 326 ГПК України містять імперативний припис про те, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародники договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Тобто, при зверненні до господарського суду зі позовною заявою або скаргою у позовній заяві(скарзі) повинно бути обов`язково вказано підстави такого звернення та, зокрема, яким чином порушено права позивача та яким чином судове рішення повинно відновити або захистити права та законні інтереси заявника.

Тлумачення процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що завданнями цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та Інструкція з примусового виконання рішення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 (далі-Інструкція).

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Із наданої до матеріалів справи копій матеріалів виконавчого провадження ВП 67335795 вбачається, що 02.11.2021 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 в справі № 910/3186/21 про що постановлена відповідна постанова.

Разом з тим в матеріалах виконавчого провадження наявна вимога державного виконавця з виконання наказу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/3186/21 у межах виконавчого провадження ВП 67335485.

04.01.2022 ВДВС винесена постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, а саме ВП 67335485 та ВП 67335795 у зведене ВП 68043357.

З матеріалів справи виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець на виконання приписів статті 18 Закону здійснював запити (вимоги) до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Державного земельного кадастру, Регіонального сервісного центру МВС, Державної служби з питань праці, Головного управління Держспоживслужби в м. Києві, КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», а також були винесені постанови про арешт майна боржника.

Вищевказане спростовує доводи заявника щодо ухилення ВДВС від виконання наказу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/3186/21, а також щодо нездійснення органами ВДВС виконавчих дій, передбачених приписами Закону.

Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 904/1069/18, та постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020у справі №910/11364/17.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із нормами статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Скаржником належними та допустимими доказами не доведено обставин та фактів, викладених у скарзі та є такими, що спростовані наявними в матеріалах виконавчого провадження доказами.

Щодо вимоги заявника про звернення до суду з поданням та доказами за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівнику боржника - юридичної особи Котенко Романа Миколайовича за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням суду, у разі ухилення боржника від виконання такого обов`язку суд відзначає наступне.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд; та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов`язковості виконання судових рішень.

Водночас, зобов`язання з боку суду державного виконавця вчинити певні дії, в даному випадку звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду керівнику боржника за своєю суттю дискреційною дією.

У пункті 63 рішення ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бадсгард проти Данії» (PEDERSEN AND BAADSGAARD V. DENMARK, Complaint №49017/99) зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у пункті 49 рішення ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (Volokhy v. Ukraine; заява № 23543/02), при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку відмову в задоволенні скарги Підприємця.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення заявника не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись 232-235, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Гулько Віталія Тарасовича на бездіяльність заступника начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Л.В. відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 07.07.2022 та підлягає оскарженню у порядку статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 29.08.2022.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ