Постанова

від 29.08.2022 по справі 344/13269/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 344/13269/21

провадження № 61-5499св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року у складі судді Кіндратишиної Л. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 07 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (далі - КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради») про скасування наказів про зміну істотних умов праці та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що з 02 серпня 1999 року перебуває у трудових відносинах із відповідачем. Із 01 листопада 2019 року працює на посаді лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії, у якому до 02 серпня

2021 року працював з повноваженнями лікуючого лікаря в однозмінному режимі з тривалістю щоденної робочої зміни 7 год 42 хв.

25 травня 2021 року відповідачем винесено наказ № 141 «Про внесення змін до Положення про відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії та посадової інструкції лікарів-кардіологів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії», який стосувався внесення доповнень до Положення про відділення та посадової інструкції щодо визначення чергувань у позмінному режимі роботи відповідно до затвердженого графіка. У цей же день відповідачем винесено наказ № 142 «Про повідомлення лікарю-кардіологу відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії ОСОБА_1 щодо зміни істотних умов праці (режиму роботи)».

Оскаржуваними наказами відповідач зобов`язав його працювати у двох режимах роботи - в режимі щоденному однозмінному (8:00-15:42 (Д)) та у позмінному

по 12 год у зміні (8:00-20:00, 20:00-8:00). Це суперечить вимогам положення про відділення, відповідно до якого для лікарів стаціонарів встановлюється режим роботи в одну зміну з 08:00 до 15:42.

Вважає зазначені накази незаконними і такими, що порушують його права на працю. Зокрема посилання відповідача в оскаржуваних наказах щодо зміни істотних умов праці на наказ № 266 від 25 липня 2019 року є неправомірним, оскільки фактична зміна істотних умов праці відбулась ще з 01 листопада 2019 року, коли він був переведений на посаду лікаря-кардіолога в однозмінному режимі роботи. Більше того згідно з штатним розписом від 01 вересня 2020 року налічується 12 посад лікарів-кардіологів, проте наказ про зміну істотних умов праці стосується тільки його одного, що свідчить про дискримінацію прав у сфері на працю. Разом з тим, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці.

На його думку, графіком роботи лікарів відділення на серпень 2021 року і усним розпорядженням завідувач безпідставно зменшив обсяг його посадових повноважень і позбавив обов`язку виконання щоденної роботи в однозмінному режимі, зважаючи на те, що зобов`язання працювати у двох режимах змінної роботи неправомірне, оскільки позивач погоджувався працювати у відділенні у звичному для нього однозмінному режимі щоденної основної роботи з обов`язками і функціями лікуючого лікаря з 08:00 до 15:42, з окремим робочим місцем, виконанням основних щоденних обов`язків, тощо.

Крім того, він не надавав згоди на внесення суперечливих доповнень до своєї посадової інструкції. Вказане він відобразив у заявах від 26 липня 2021 року, направлених на адресу генерального директора і начальника відділу кадрів. Разом з тим, в цих заявах він не повідомляв відповідача, що відмовляється від продовження роботи та не інформував про незгоду на внесення змін до положення про відділення.

Незважаючи на вказані порушення норм чинного законодавства, відповідач

02 серпня 2021 року виніс накази № 103 і № 185 про звільнення позивача із займаної посади лікаря-кардіолога на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скасувати зазначені вище накази від 25 травня 2021 року № 141 і № 142, від 02 серпня 2021 року № 103 і № 185, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 03 серпня 2021 року по день прийняття рішення.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у відповідача відбулися зміни в організації діяльності і праці шляхом реорганізації, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача. Внаслідок переведення посада позивача не змінилась, проте змінився його режим роботи у зв`язку з роботою у новоствореному структурному підрозділі. Після попередження останнього за 2 місяці про зміну режиму роботи, як істотних умов праці, ОСОБА_1 не погодився працювати у новому режимі роботи, відповідно його звільнено на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що роботодавець дотримався передбаченої законодавством процедури звільнення працівника і не допустив порушення його трудових прав та законних інтересів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У червні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого

2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі

№ 344/2903/14, від 16 січня 2018 року у справі № 750/5798/16, від 08 травня

2019 року у справі № 489/1609/17. Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), а саме щодо звільнення працівника з підстав, передбачених пунктом 6 статті 36 КЗпП України при збереженні його колишніх істотних умов праці. Також, у касаційній скарзі

ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 ЦПК України) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У липні 2022 року КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 із 02 серпня 1999 року прийнятий на посаду лікаря кардіолога

на 0,5 ставки у відділення інтенсивної терапії у Івано-Франківський обласний кардіологічний диспансер.

01 березня 2001 року прийнятий на 0,5 ставки лікаря кардіолога відділення № 1 - інфарктного, та 0,5 ставки лікаря-кардіолога відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії, згідно зі змінами у штатному розписі.

01 серпня 2005 року переведений на 1,0 ставку лікаря-кардіолога інфарктного відділення № 1 на постійно.

Згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 17 травня 2019 року № 1145-28/2019 «Про припинення (реорганізацію шляхом перетворення) комунальних закладів охорони здоров`я Івано-Франківської обласної ради» КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» є правонаступником комунального закладу «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр».

Наказом Комунального закладу «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр» від 25 липня 2019 року № 266 «Про зміни в структурі закладу» вирішено створити на базі відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії на 12 ліжок та інфарктного відділення № 1 на 45 ліжок відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії на 35 ліжок та відділення кардіоваскулярних втручань (без ліжок) (т. 1, а. с. 25).

На підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 20 вересня 2019 року

№ 1220-30/2019 Комунальний заклад «Івано-Франківській клінічний кардіологічний центр» реорганізоване в КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради».

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 переведено на 1,0 ставку лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради».

Відповідно до Положення про відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії основним завданням відділення є надання швидкої і невідкладної медичної допомоги ургентним хворим (т. 1, а. с. 152-155).

Відповідно до затвердженої 23 січня 2020 року посадової інструкції лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії вищої кваліфікації ОСОБА_1 лікар-кардіолог безпосередньо надає спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам кардіологічного профілю, у тому числі швидку і невідкладну.

Згідно з пунктом 1.7 інструкції робоче місце знаходиться безпосередньо у відділенні, на території інших відділень центру та у відділеннях закладів охорони здоров`я міста та області. Пунктом 2.2 передбачено, що лікар чергує у блоці інтенсивної терапії відповідно до затвердженого графіку (т. 1, а. с. 46-55).

Відповідно до матеріалів справи конфлікт щодо чергувань між ОСОБА_1 і адміністрацією кардіологічного центру триває з часу його переведення у новостворене відділення.

Так, судами у справі № 344/5762/20 встановлено, що наказом Генерального директора КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» від 07 лютого 2020 року № 53 оголошено догану лікарю-кардіологу відділення інфаркту міокарду з блоком інтенсивної терапії ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (прогул, пункт 4 частини першої статті 40

КЗпП України), що полягав у невиході (відсутності на роботі більше 3-х годин) на чергування лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії (11, 14, 15, 18, 21, 23, 27 та 28 січня 2020 року) без поважних причин.

Проте, вказаний наказ скасований рішенням Івано-Франківського міського суду

від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у цій частині. Скасовуючи вказаний наказ у справі № 344/5762/20 суди виходили з того, що адміністрацією установи не дотримані вимоги статті 29 КЗпП України, починаючи з дня переведення позивача на роботу у новостворену юридичну особу, а саме: позивач не ознайомлений із зміною істотних умов праці, з посадовою інструкцією, яка визначає коло його обов`язків з дня переведення, не доводився йому до відома завчасно (за місяць) графік чергувань у блоці інтенсивної терапії, тому адміністрація дійшла безпідставного висновку про наявність вини у діях позивача, який не виходив на денні та нічні чергування у блок інтенсивної терапії.

У частині відновлення становища, яке існувало до порушення права шляхом включення лікаря ОСОБА_1 у графік роботи для щоденного введення хворих в загальних лікувальних (постблочних) палатах відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії (ІМ з БІТ) відмовлено з тих підстав, що визначення обсягу посадових обов`язків і функцій кожного працівника відноситься до компетенції юридичної особи. Працівник самостійно, без згоди власника або уповноваженого ним органу не може встановлювати інші, на свій розсуд, умови праці (т. 1, а. с. 28-38).

Наказом генерального директора В. Якимчука КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» від 25 травня

2021 року № 141 зобов`язано внести доповнення до пункту 3 розділу ІІІ «Положення про відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії» у наступній редакції: «Графік робочого часу з позмінним режимом роботи працівників відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії розробляє завідувач відділення та ознайомлює з його змістом працівників структурного підрозділу», яке буде діяти із 01 серпня

2021 року та до підпункту 2.2 розділу 2 «Посадової інструкції лікарів-кардіологів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії» у наступній редакції: «Чергує у відділенні інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії в позмінному режимі роботи відповідно до затвердженого графіка роботи лікарів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії», які будуть діяти із 01 серпня

2021 року (т. 1, а. с. 14).

Того ж дня наказом № 142 зобов`язано підготувати і вручити під підпис письмове повідомлення лікарю-кардіологу відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці - позмінний режим відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії із 01 серпня 2021 року, а саме: 8:00-20:00 (Д), 20:00-8:00 (Н), 8:00-15-42 (Д) (т. 1, а. с. 15). З повідомленням позивач ознайомлений 26 травня 2021 року (т. 1, а. с. 16).

26 травня 2021 року внесено зміни до посадової інструкції відповідно до яких до пункту 2.2 розділу 2 внесено доповнення у наступній редакції «чергує у відділенні інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії в позмінному режимі роботи відповідно до затвердженого графіка роботи лікарів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії», які будуть діяти із 01 серпня 2021 року. Зі змінами ОСОБА_1 ознайомився 28 травня 2021 року (т. 1, а. с. 56, зворот).

24 червня 2021 року згідно з протоколом № 5 конференцією трудового колективу схвалено колективний договір між генеральним директором та первинною профспілковою організацією КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» на 2021-2025 роки, який підписано 01 липня 2021 року (т. 1, а. с. 204-230).

Пунктом 2.12 розділу ІІ колективного договору передбачено, що сторона роботодавця зобов`язується затверджувати положення про структурні підрозділи та інші підрозділи та порядки КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради», що мають системний характер.

Згідно з пунктом 2.14 розділу ІІ колективного договору сторона роботодавця зобов`язується затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку, тривалість щоденної роботи та графіки змінності з додержанням установленої тривалості робочого часу.

Передбачено запровадження змін та перегляд існуючих норм праці, оплати праці, режиму роботи КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» та окремих підрозділів за погодженням з профспілковим комітетом (пункт 2.20 розділу ІІ колективного договору).

Згідно з пунктом 2.22 розділу ІІ колективного договору про запровадження нових норм чи зміну діючих умов праці, режиму роботи визначено повідомляти працівників не пізніше, як за 2 місяці до їх запровадження.

Згідно з актом від 20 липня 2021 року, затвердженого генеральним директором

КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» Якимчуком В. М., зафіксовано відмову лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії ОСОБА_1 ознайомитись із колективним договором на 2021-2025 та правилами внутрішнього трудового розпорядку у зв`язку з чим відсутній особистий підпис ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 41-43). Проте, позивач вказує, що пропозиція ознайомитись з таким колективним договором мала місце лише в день його звільнення.

У заяві від 26 липня 2021 року вх. № 525, яка адресована генеральному директору КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради», ОСОБА_1 повідомив що погоджується працювати і виходити на роботу із 01 серпня 2021 року у відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії в однозмінному режимі основної щоденної роботи з обов`язками лікуючого лікаря з щоденного догляду за хворими в загальних (позаблочних) палатах із 08:00 до 15:42 (Д) (т. 1, а. с. 17-19). Готовий одночасно додатково залучатись до одного (при потребі двох) чергувань у місяць, як не основної роботи, тривалістю

12 год із 8:00 до 20:00 (Д) або ж із 20:00 до 8:00 (Н) згідно з графіком чергувань. Крім того, не надає своєї згоди на внесення суперечливих змін до пункту 2.2 розділу 2 його посадової інструкції.

Згідно з графіком роботи лікарів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії за серпень 2021 року, затвердженим генеральним директором, з яким ОСОБА_1 ознайомлено під підпис, передбачено чергування вдень, тобто з 08:00-20:00 - 7 раз на місяць, та вночі з 20:00-08:00 - 6 раз на місяць, та один раз 6 годин (т. 1, а. с. 176).

Такий режим роботи погоджений профспілковою організацією відповідно до

статті 247 КЗпП України.

У затвердженому 02 серпня 2021 року графіку для ОСОБА_1 передбачене чергування «Д», тобто з 08:00-20:00.

02 серпня 2021 складено акти про те, що лікар-кардіолог відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії ОСОБА_1 02 серпня 2021 о 11 год 45 хв. та о 15 год 00 хв. ще не приступив до виконання функціональних обов`язків згідно з затвердженим графіком роботи лікарів відділення (т. 1, а. с. 22, 116).

ОСОБА_1 зазначив, що він із 08 год 00 хв 02 серпня 2021 року приступив до виконання своїх посадових обов`язків як лікуючий лікар відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії відповідно до вимог своєї посадової інструкції (пункти 2.27, 2.29, 4.3) та Положення у щоденному режимі роботи в одну зміну (т. 1, а. с. 22).

Наказами генерального директора КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» В. Якимчука від 02 серпня 2021 року № 103 та № 185 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, на підставі пункту 6

статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с. 23, 24).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися встановленого порядку. Правовим документом про таку зміну є наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін).

Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що в КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» відбулися зміни в організації виробництва і праці, позивач повідомлений про зміну істотних умов праці та не погодився продовжувати роботу в нових умовах, попередні умови праці не могли бути збережені, тому трудовий договір з ОСОБА_1 було припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

У своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 344/2903/14, від 16 січня 2018 року у справі № 750/5798/16, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17.

Так, у справі № 344/2903/14 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, які зробили правильний висновок про те, що позивача не було повідомлено в установлений законом порядок (стаття 103 КЗпП України) про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення не пізніше як за два місяці, заробітну плату позивачу зменшено неправомірно, що призвело до виникнення в нього заборгованості, а отже, у день звільнення ПАТ «Міський комерційний банк» не провело з позивачем повного розрахунку в належному розмірі.

Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку справу № 750/5798/16, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач всупереч вимог закону в односторонньому порядку зменшив розмір заробітної плати позивача та запровадив для неї скорочений робочий час за відсутності змін в організації виробництва і праці в міській організації. Крім того, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність доказів щодо зміни в організації виробництва і праці відповідача; всі надані відповідачем докази вказують на зміну істотних умов праці саме позивача та не містять відомостей щодо зміни істотних умов праці інших працівників.

У справі № 489/1609/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про поновлення позивача на роботі, звільненого з посади на підставі

пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, через те, що позивачем доведено належними та допустимим доказами виконання роботи саме у м. Миколаєві, адже роботодавцем не визначено, відповідно до статті 29 КЗпП України, що є робочим місцем позивача як менеджера зі збуту та його місцезнаходження, отже, сам факт порушення трудової дисципліни відсутній, тому не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці.

Натомість у цій справі встановлено, що роботодавець, відповідно до вимог статті 29 КЗпП України, ознайомив працівника з графіком роботи, проте останній відмовився працювати на нових умовах, тому зі спливом двомісячного строку з моменту повідомлення про такі зміни відповідач звільнив позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Отже, у розглядуваній справі № 344/13269/21 та у справах № 344/2903/14,

№ 750/5798/16, № 489/1609/17 встановлені інші фактичні обставини, тому зазначені висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до цієї справи.

Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо звільнення працівника з підстав, передбачених пунктом 6 статті 36 КЗпП України при збереженні його колишніх істотних умов праці.

Таке посилання у касаційній скарзі є необґрунтованим, оскільки судами встановлено, що за обставинами справи мала місце зміна істотних умов праці позивача, а збереження колишніх істотних умов праці позивача є не можливим.

Такий висновок підтверджується тим, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Положення про відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії» передбачено графік робочого часу з позмінним режимом роботи працівників відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії з 01 серпня 2021 року.

Також змінена Посадова інструкція лікарів-кардіологів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії передбачала, що лікар-кардіолог чергує у відділенні інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії в позмінному режимі роботи відповідно до затвердженого графіка роботи лікарів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії.

Позивач же бажав працювати тільки з однозмінним режимом роботи.

З урахуванням наведеного, безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи та ухвалення законного, обґрунтованого судового рішення, на підставі наявних у справі доказів, досліджених у судовому засіданні, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів здійснена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, отже, відсутні підстави стверджувати, що суди при розгляді справи порушили вимоги процесуального закону.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний