Рішення

від 15.08.2022 по справі 489/2546/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

16.08.2022

Справа №489/2546/21

Провадження №2/489/219/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на корпоративні права в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила: визначити юридичний факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ЕХО» код ЄДРПОУ 20877064, юридична адреса: 54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 20-Б та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Эхо» код ЄДРПОУ 20877064, юридична адреса: 54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 20-Б один і той же суб`єкт господарської діяльності; визнати, що станом на 06.08.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань були допущені помилки відносно назви юридичної особи та розміру статутного капіталу; визнати, що ОСОБА_2 на день відкриття спадщини, а саме 06.08.2020 мала ѕ часток корпоративних прав, статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Ехо» код ЄДРПОУ 20877064, юридична адреса: 54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 20-Б, що складає 285 грн. 00 коп.; визнати, що позивачка, ОСОБА_1 , як дочка має право на спадкування 50 % статутного капіталу, що належали ОСОБА_2 , корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Ехо» код ЄДРПОУ 20877064, юридична адреса: 54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 20-Б. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона є рідною донькою ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . На день смерті ОСОБА_2 , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 06.08.2020, була керівником та засновником ТОВ «ВКФ «Эхо», що номінально виражено у сумі 28 грн. 50 коп. статутного капіталу. Загальний розмір статутного капіталу складає 38 грн. 00 коп. Вона звернулася до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 . Проте, приватним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з суперечливими відомостями, що відображені в Статуті ТОВ «ВКФ «Эхо» та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. А саме: у розділу І Статуту ТОВ «ВКФ «Ехо», найменування товариства: українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ЕХО»; російською мовою Общество с ограниченной ответственностью «Производственно-комерческая фирма «ЭХО», в ЄДРПОУ відображається як Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ЭХО». У розділу 4 Статуту, статутний фонд, капітал товариства, інші фонди товариства поділені між учасниками наступним чином: ОСОБА_2 285,00 грн., що складає 75 % статутного капіталу, згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань статутний капітал складає 28 грн. 50 коп. у ОСОБА_3 , загальний розмір статутного капіталу 38 грн. 00 коп. Тобто, під час вчинення реєстраційних дій державним реєстратором була допущена помилка, котра полягає в неправильному відображенню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань назви юридичної особи та розміру статутного капіталу, що унеможливлює прийняття спадщини.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що всі доводи позовної заяви ґрунтуються лише на формальних судженнях позивача щодо відображення відомостей про юридичну особу в ЄДР. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 20877064 юридична особа з назвою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ЭХО». Розмір статутного капіталу становить 38,00 грн. ОСОБА_2 належить 28,50 грн. Перелік документів, що подаються для державної реєстрації, у тому числі державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в ЄДР, передбачено ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 15.05.2003 № 755-ІV. У самій позовній заяві та згідно з відомостями ЄДР відомості про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ЭХО» внесено до ЄДР реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради, а не державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Визначений позивачем у якості відповідача відділ не є самостійним право дієздатним суб`єктом, а є структурним підрозділом департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, а тому є неналежним відповідачем у справі, оскільки не порушував, не визнавав чи не оспорював суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Ухвалою суду від 27.05.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою суду від 03.12.2021, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.08.2022, клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 05.05.1994 внесено запис до Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ЭХО», ідентифікаційний код юридичної особи 20877064; види економічної діяльності 96.01 Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів; перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного капіталу 9,50 грн., ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу 28,50 грн.

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЕХО» від 02.06.2006, затверджено Статут, який зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 08.06.2006 за реєстраційним № 15221050001003312, ідентифікаційним номером 20877064, державний реєстратор Усикова Г.В. (далі Статут).

Згідно п. 1.3 Статуту, найменування українською мовою Товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЕХО» (ТОВ «ВПФ «ЕХО»), найменування російською мовою - Общество с ограниченной ответственностью «Производственно-комерческая фирма «ЭХО» (ООО «ПКФ «ЭХО»).

Відповідно до п. 1.2 Статуту, учасниками товариства є: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Товариство є правонаступником всього майна, а також всіх прав та обов`язків Державного комунального підприємства сфери побутових послуг «ЕХО» (п. 1.10 Статуту).

Згідно п. п. 4.1, 4.2 Статуту, для забезпечення діяльності товариства формується статутний фонд у розмірі 380,00 грн. Статутний фонд товариства поділений між учасниками наступним чином: ОСОБА_2 285,00 грн., що складає 75 % Статутного фонду товариства; ОСОБА_5 95,00 грн., що складає 25 % Статутного фонду товариства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що такі справи розглядаються якщо: відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язане з подальшим вирішенням суперечки про право.

Невідповідність в написанні назви Товариства з обмежено відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЕХО» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та розміру внеску до статутного фонду, перешкоджає заявниці реалізувати право на успадкування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЕХО» після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на частку у статутному капіталі ТОВ «ВКФ «ЭХО».

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_6 зареєструвала шлюб 01 березня 1986 року та змінила прізвище на « ОСОБА_1 », свідченням чого є свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

12 квітня 2021 року ОСОБА_8 , що діяв від імені ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Душейко О.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на Ѕ частку спадкового майна, а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЭХО» код ЄДРПОУ 20877064.

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Душейко О.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.04.2021 за вих. 107/02-31, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з суперечливими відомостями, що відображені в Статуті ТОВ «ВКФ «Эхо» та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Крім того, статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Верховний Суд роз`яснив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 51 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З огляду на зазначене визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. В разі відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом чи усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У підготовчому судовому засіданні, судом роз`яснено представнику позивача право на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, роз`яснена неможливість заміни чи залучення належного відповідача судом самостійно. Так само, у підготовчому судовому засідання представнику позивачки було роз`яснено, можливість уточнити позовні вимоги. З відзивом на позовну заяву позивачка та її представник були ознайомлені, позиція відповідача щодо неналежного пред`явлення вимоги до нього викладена у заяві по суті справи (відзиві).

Ані представник позивачки, ані позивачка клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляли, уточнень позовних вимог не надходило.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Суд звертає увагу, що оскільки позивачка пред`явила позов до неналежного відповідача, не заявила клопотання про залучення у справі співвідповідачів, а саме спадкоємців чи органу місцевого самоврядування та належного органу, який вносив запис про реєстрацію юридичної особи, то підставою для відмови у задоволенні позову є пред`явлення його до неналежного відповідача. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду з даного питання викладеного у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №175/1753/17.

Також, суд акцентує, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки наявність помилки при реєстрації юридичної особи, встановлення юридичного факту та визнання права на спадкування, не призведе до поновлення її порушених прав.

Позивачка просить встановити юридичний факт, а не оспорює дії державного реєстратора та не просить зобов`язати внести зміни в запис, також просить встановити її право на спадкування, а не визнати право власності в порядку спадкування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 зазначила, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на корпоративні права в порядку спадкування відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «31» серпня 2022 року