Рішення

від 29.08.2022 по справі 120/4218/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 серпня 2022 р. Справа № 120/4218/22

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Райгородської сільської об`єднаної територіальної громади Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Райгородської сільської об`єднаної територіальної громади Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій сільської ради щодо відмови у задоволенні заяви позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 0523084200:01:001:0686, площею 0,70 га.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 06.06.2022 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім іншого зазначає, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність є сформованою, а тому таку ділянку можливо отримати у власність на підставі розробленої та затвердженої технічної документації, а не розробленим проектом землеустрою.

Окремо зауважує, що земельний масив площею 3,4157 га включений до регіонального ландшафтного парку "Немирівське Побужжя", тому позивач не мав законного права із зазначеного масиву 0,7 га, яку бажає отримати у власність за кадастровим номером 05230842:01:001:0686 вилучати земельну ділянку.

А підставою для прийняття рішення, яким було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою стало те, що в акті прийомки-передачі межових знаків в запропонованому проекті відсутнє погодження начальника відділу у Немирівському районні головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що в свою чергу порушує норми ч. 8 ст. 186 ЗК України.

Позивачем надано відповідь на відзив, якою заперечує позицію висловлену у відзиві на адміністративний позов та з підстав зазначених у позовній заяві просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, які за змістом та суттю відповідають відзиву на адміністративний позов.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що 21.04.2020 року позивач звернувся до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, що розташована на території Райгородської об`єднаної територіальної громади Немирівського району, Вінницької області.

Наказом від 25.05.2020 року № 2-10838/15-20-СГ позивачу відмовлено.

Вказаний наказ оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду, який рішенням від 18.09.2020 року у справі № 120/2858/20 позов задовольнив та зобов`язав надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на бажану для позивача земельну ділянку.

Після виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до Райгородської ОТГ Гайсинського району для його затвердження.

В подальшому, у затвердженні проекту землеустрою позивачу відмовлено, про що відповідачем прийнято рішення № 1542 від 20.01.2022 року, у якому вказано підставу для відмови те, що в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання відсутнє погодження начальника відділу у Немирівському районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Не погоджуючись з таким рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся в суд з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту б частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (абзаци другий, третій частини сьомої та частина восьма статті 118 Земельного кодексу України).

Факт належного погодження проекту землеустрою підтверджується висновком головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 13.01.2021 року №711/82-21.

За положеннями частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою для прийняття рішення про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів а саме в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання відсутнє погодження начальника відділу у Немирівському районні головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Однак зазначена відповідачем підстава у оскаржуваному рішенні не передбачена нормами Земельного кодексу України, оскільки її мають право застосовувати під час погодження проекту землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а не сільською радою під час затвердження, тому відмова у затвердженні проекту землеустрою є незаконною.

Таким чином, Райгородською сільською радою не вірно надано оцінку законодавчим підставам для прийняття рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, оскільки невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто етап перевірки на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відбувається під час виготовлення самого проекту, а не під час його затвердження, виходячи з наступного.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що розробник проекту землеустрою подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, що й було зроблено позивачем.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15.

Натомість Райгородська сільська рада не вірно застосувавши норму статті 186-1 Земельного кодексу України вважала, що саме вона, як територіальний орган виконавчої влади має право погоджувати проект землеустрою, внаслідок чого сільською радою не надано оцінки висновку головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 13.01.2021 року № 11/82-21 який міститься у матеріалах справи та проекті землеустрою.

При цьому, у проігнорованому сільською радою висновку на підтвердження факту відповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів під час виготовлення самого проекту, головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області заключено, що проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства України та прийнятий відповідно до нормативно-правових актів і є таким, що погоджується (пункт 8,10 висновку). Строк дії висновку необмежений.

Таким чином, у Райгородської сільської ради був лише один правомірний і законно обґрунтований варіант прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки підстава, яка зазначена у оскаржуваному рішенні про невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів була перевірена головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, тому відповідач прийняв протиправне рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Верховний Суд у постанові від24.01.2020 у справі №316/979/18 дійшов висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: - подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

- отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

- після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

- здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

- подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України, норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.

Отже, у відповідача був лише один правомірний і законно обґрунтований варіант прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки підстава, яка зазначена у оскаржуваному рішенні про невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів була перевірена головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зважаючи на те, що протиправні дії відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу полягали саме у прийняті рішення від 20.01.2022 року № 1542, яке у свою чергу створює відповідні правові наслідки, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати зазначене рішення "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 "

Та, ефективним захистом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача на найближчій сесії затвердити проект землеустрою, що буде свідчити про дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Окремо суд зазначає щодо твердження висловленні відповідачем у відзиві на адміністративний позов при розгляді даної справи судом не оцінювались, оскільки такі не були підставою для прийнятої відмови Райгородською сільською радою у рішенні від 20.01.2022 року про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який було продовжено до 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Оскільки розгляд селищною радою клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельну ділянку за своєю суттю є рішенням про передачу або відмовою у передачі земельної ділянки у власність, суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану але не довше ніж до 30.08.2023 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Райгородської сільської об`єднаної територіальної громади Вінницької області (вул. Миру, 16, с. Райгород, Немирівський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 0523086401) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення 25 сесії 8 скликання Райгородської сільської ради Гайсинського району Вінницької області № 1542 від 20.01.2022 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 0523084200:01:001:0686, площею 0,70 га.

Зобов`язати Райгородську сільську раду Гайсинського району Вінницької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 0523084200:01:001:0686, площею 0,70 га.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, але не пізніше ніж до 30.08.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович