Рішення

від 30.08.2022 по справі 140/4581/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4581/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Волинського обласного навчально-курсового комбінату про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до Волинського обласного навчально-курсового комбінату про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 119300,00 грн та пені в сумі 7062,56 грн (всього 126362,56 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2021 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ). Так у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма №10-ПОІ) відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році для відповідача повинен становити 1 особа. Проте такий норматив не був виконаний, відповідач не забезпечив працевлаштування однієї особи, що згідно зі статтею 20 Закону №875-ХІІ є підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відділення Фонду направило відповідачу повідомлення від 31 травня 2022 року про наявність заборгованості з адміністративно-господарських санкцій та пені і про необхідність їх сплати. Проте відповідач не забезпечив сплату заборгованості. З наведених підстав позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 119300,00 грн та пеню за їх несвоєчасну сплату у сумі 7062,56 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного від 05 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.19-21). В обґрунтування цієї позиції вказав, що направив позивачу повідомлення про здійснення Волинським обласним навчально-курсовим комбінатом всіх можливих заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю та відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема, протягом 2021 року комбінат щомісяця подавав до Луцького міського центру зайнятості звіти «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (форма №3-ПН) з вакансією для особи з інвалідністю, при цьому направлені центром зайнятості безробітні особи з інвалідністю від запропонованої посади або ж відмовилися, або їм така робота протипоказана згідно з індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю. Тобто, протягом 2021 року комбінат фактично не працевлаштував необхідну кількість інвалідів з незалежних від нього причин.

Відповідач вважає, що за таких обставин застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставним та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив (а.с.40-43) позивач не погодився із доводами відповідача й зауважив, що центром зайнятості у 2021 році було направлено на комбінат для працевлаштування 12 осіб з інвалідністю, з них 11 осіб відмовилися від працевлаштування, а одній особі відмовлено відповідачем з причини невідповідності запропонованої ним посади за станом здоров`я особи з інвалідністю. При цьому особи з інвалідністю не вважали за можливе працювати на створеному відповідачем робочому місці з причини явної невідповідності умов праці вимогам чинного законодавства. На думку позивача, відповідач не зацікавлений створювати робоче місце для особи з інвалідністю, а тому зобов`язаний сплатити адміністративно-господарську санкцію за непрацевлаштування особи з інвалідністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Волинський обласний навчально-курсовий комбінат зареєстрований як юридична особа 04 вересня 1992 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.47-78).

27 травня 2022 року Волинський обласний навчально-курсовий комбінат подав Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою №10-ПОІ (а.с.9). Відповідно до звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ - 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2021 році становив 1908,8 тис. грн, а середньорічна заробітна плата штатного працівника - 238597,00 грн.

31 травня 2022 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформувало відповідачу повідомлення №39/17-384 про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць на підставі поданого звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у сумі 119300,00 грн та пені у сумі 1646,34 грн (а.с.11).

У зв`язку з несплатою комбінатом адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 7062,56 грн, що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені (а.с.6).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частини третя, п`ята статті 19 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. У такому разі пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17 та відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №260/557/19, відповідно до яких підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Визначені статтею 20 названого Закону санкції є адміністративно-господарськими санкціями - застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Проте у розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності. Так відповідач створив одне робоче місце для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, що відповідає нормативу - 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач щомісяця у 2021 році подавав до центру зайнятості звіти форми №3-ПН про наявну вакансію для особи з інвалідністю, тим самим підтверджуючи добросовісність виконання статті 19 Закону №875-ХІІ. Відповідно до розділу І звіту «Основні дані про вакансії» вакантною була посада водія автотранспортного засобу, на яку запрошувалися особи з інвалідністю (а.с.23-34).

Як видно з листа Луцького міського центру зайнятості від 23 червня 2022 року №1007/05/22, ним було видано 12 направлень особам з інвалідністю на посаду водій автотранспортного засобу, що була вакантною у Волинському обласному навчально-курсовому комбінаті, при цьому одинадцять осіб самостійно відмовилися від роботи, а одній особі роботодавець відмовив у працевлаштуванні з тих підстав, що індивідуальною програмою реабілітації рекомендована легка допоміжна праця, а не робота водія (а.с.45).

Разом з тим, відповідач не повинен нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій за незаповнення створених ним вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо такі особи самі відмовились від працевлаштування на підприємство з особистих мотивів. При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування та за направленням з центру зайнятості у 2021 році. Таким чином, судом встановлено, що одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю залишилося вакантними не з вини комбінату.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконання відповідачем вимог Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю виключає можливість застосування до комбінату адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідач не зацікавлений, не має наміру створювати робоче місце для особи з інвалідністю, а особи з інвалідністю не вважали за можливе працювати на створеному відповідачем робочому місці з причини явної невідповідності умов праці вимогам чинного законодавства, оскільки Законом №875-ХІІ не передбачено будь-яких вимог чи обмежень до вакансій, які повинен створювати роботодавець для працевлаштування осіб з інвалідністю. Суб`єкт господарювання зобов`язаний створювати робочі місця та звітувати про це, однак створення окремих умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації за висновками МСЕК для окремих осіб з інвалідністю реалізовується за фактом звернення чи направлення таких осіб для працевлаштування.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що у Волинського обласного навчально-курсового комбінату у 2021 році було наявне робоче місце для особи з інвалідністю та останній вживав своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування такої особи, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 119300,00 грн, нарахування пені у сумі 7056,62 грн та їх стягнення у судовому порядку.

Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) до Волинського обласного навчально-курсового комбінату (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 03363163) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк