Рішення

від 26.07.2022 по справі 640/20370/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2022 року м. Київ № 640/20370/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудком" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудком" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 703 від 17.09.2019 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ винесено за відсутності передбачених на те підстав, оскільки ТОВ "Дніпробудком" включено до плану-графіку документальних планових перевірок на 2019 рік лише в вересні 2019 року, що є порушенням приписів п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 відкрито провадження у справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ прийнято в межах повноважень, встановлених Податковим кодексом України. Зокрема, як зазначив відповідач, позивача включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік шляхом проведення його коригування у вересні 2019 року, відповідно до вимог Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2022 замінено відповідача Головне управлінням Державної податкової служби у м. Києва (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ГУ ДПС у м. Києві 17.09.2019 прийнято наказ № 703 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Дніпробудком"» про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Дніпробудком" (код 38991221) з 30.09.2019 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів. Перевірку проведено з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26.11.2013 по 30.06.2019 та іншого законодавства за відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, станом на 25 грудня 2018 року ТОВ "Дніпробудком" не включено до плану - графіку перевірок на 2019 рік, включення позивача у план-графік відбулося у вересні 2019 року шляхом його коригування.

Відповідач у відзиві пояснює, що причиною включення у вересні 2019 року ТОВ "Дніпробудком" до плану-графіка на 2019 рік став лист Прокуратури міста Києва від 15.08.2019 № 04/5-115-18 стосовно можливого ухилення від оподаткування рядом суб`єктів господарювання, у тому числі за рахунок взаємовідносин із суб`єктами господарювання з ознаками «ризиковості», які використовуються для мінімізації податкових зобов`язань та обготівкування грошових коштів суб`єктам господарювання реального сектору економіки.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Спірним питанням у межах оскаржуваних правовідносин є спосіб реалізації контролюючим органом при здійсненні владних управлінських функцій положень пунктів 77.1, 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, пункту 1 розділу І Порядку № 524 в частині коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків у поточному році та видання нового наказу про проведення планової перевірки за наявності судового рішення про визнання правомірним попереднього наказу про проведення документальної планової перевірки.

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абзацом другим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок врегульовано приписами статті 77 ПК України.

Пунктом 77.1 указаної статті визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Абзацами першим-третім пункту 77.2 статті 77 ПК України встановлено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків було розроблено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524.

Абзац третій пункту 1 розділу І Порядку № 524 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.

Формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах ІІІ-V цього Порядку (абзац перший пункту 2 розділу І Порядку №524).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Абзацами першим та другим розділу І Порядку № 524 врегульовано, що план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 826/11217/18 акцентовано увагу, що норми статті 77 ПК України не передбачають можливості коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка із внесенням до них нових платників. Включення до затвердженого і оприлюдненого річного плану-графіка проведення перевірок в поточному році інших платників податків не відповідає нормам пунктів 77.1, 77.2 статті 77 ПК України. З урахуванням приписів пунктів 77.1, 77.2 статті 77 ПК України використані у Порядку № 524 терміни «оновлення» та «коригування» плану-графіку слід розуміти саме як уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого плану-графіка платників податків.

На переконання суду, у даному випадку відсутні підстави для відступлення від зазначеної позиції Верховного Суду, оскільки у ній окреслено загальне правило щодо можливості коригування в поточному періоді вже оприлюдненого плану-графіка.

При цьому, у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 1.380.2019.005730, від 03.02.2021 у справі № 808/2686/17 та від 18.08.2021 у справі № 520/12825/19 було висловлено аналогічну правову позицію щодо правової природи коригування плану-графіку та процедури винесення наказу про призначення перевірки.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, не підтверджують необхідності відступлення від існуючої правової позиції, оскільки зводяться виключно до незгоди із існуючим трактуванням норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що оскаржуваний наказ є таким, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., який підлягає стягненню на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 8 450,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом справи.

Згідно з ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано договір про надання правової допомоги від 16.10.2019 № 199/19, Додаток № 1 від 16.10.2019, ордер від 16.10.2019 РН № 524220; акт-рахунок прийому-передачі послуг № 1 від 21.10.2019, платіжне доручення № 386 від 22.10.2019.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з огляду на їх не співмірність.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8 450,00 гривень у даній справі є досить завищеними. Суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним - скасування наказу на перевірку, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, предмет спору має сталу судову практику.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 8 450,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

На переконання суду, сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 4 000,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість задовольнити клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 703 від 17.09.2019 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Дніпробудком"».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудком" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудком" (02660, м. Київ, провул. Червоногвардійський, буд. 5; код ЄДРПОУ 38991221).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Н.М. Клименчук