Рішення

від 28.07.2022 по справі 640/16528/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2022 року м. Київ № 640/16528/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 06.04.2020 №80625-3313-2615.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки таке містить невірно обраховану до сплати суму земельного податку за 2020 рік. А саме при обрахунку податкових зобов`язань Головне управління ДПС у м. Києві помилково застосував ставку земельного податку 1% замість 0,03%, у відповідності до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і з борів у м. Києві» в редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974, та з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, що належать на праві власності позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідача подав до канцелярії суду відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення проти позову представник відповідача обґрунтував тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельна ділянка з кадастровим №8000000000:88:014:0069 розміром 0,0941 га по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку ЯА № 945169 від 22.12.2006 року. Згідно з витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку зазначеної вище земельної ділянки від 04.03.2020 виданого Голованим управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим №8000000000:88:014:0069 розміром 0,0941 га складає 3406318,23 грн. При цьому вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомземом від 23.07.2010 №548, не внесено до Державного земельного кадастру. Таким чином, відповідно до примітки 2до таблиці №1 додатка 3 до Рішення міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і з борів у м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974), застосуванню підлягала ставка податку в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки. Враховуючи наведене ГУ ДПС у м. Києві було сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 №80625-3313-2615 на суму 34063,18 грн. по земельному податку з фізичних осіб.

У зв`язку з цим в даному випадку можна стверджувати про те, що контролюючим органом на момент винесення податкового повідомлення-рішення від 61.04.2020 №80625-3313-2615 земельний податок було розраховано з дотриманням вимог законодавства, відповідно до даних Державного земельного кадастру.

Представником позивача на адресу суду було направлено відповідь на відзив, в якому сторона позивача повністю заперечує доводи відповідача у відзиві та наполягає на тих доводах, які висловлені в адміністративному позові.

У додаткових пояснення від 15.10.2020 року відповідач наполягає на своїй позиції щодо необґрунтованості позовних вимог, та що земельний податок було обраховано з дотриманням вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 945169 позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 15.08.2006 року №3320 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:014:0069 площею 0,0941 га, яка розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

06.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 цього ж Кодексу, прийняло податкове повідомлення-рішення №80625-3313-2615, яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2020 рік у розмірі 34063,18 грн.;

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а справляння плати за землю розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За приписами ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Так, відповідно до ст.ст. 269, 270 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом норм ст.ст. 269 - 271 розд. XII ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування, зокрема є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (абз. 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України).

Відповідно абз. 1 п. 284.1 ст. 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

У свою чергу нормами п. 12.3. ст. 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктами 1 та 3 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти сільського, селищного, міського голови, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади.

Так, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів» затверджене Положення про плату за землю в місті Києві (Додаток 3). В Таблиці 1 до Додатку 3 зазначеного Рішення встановлені ставки земельного податку

За змістом п. 3.1 вказаного Положення (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Положенням.

Згідно з п. 11.1 Положення підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Крім того, п. 3 Рішення №242/5629 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було доручено надавати органам державної фіскальної служби інформацію (дані) з міського земельного кадастру про земельні ділянки для адміністрування плати за землю в м. Києві.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. Зокрема, розділом ІІ визначено, землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва): 02.01 - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 02.02 - Для колективного житлового будівництва; 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; 02.04 - Для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; 02.05 - Для будівництва індивідуальних гаражів; 02.06 - Для колективного гаражного будівництва; 02.07 - Для іншої житлової забудови; 02.08 - Для цілей підрозділів 02.01 - 02.07, 02.09, 02.10 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду; 02.09 - Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; 02.10 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Як вбачається з поданого представником відповідача до матеріалів справи витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2020, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві на запит ГУ ДПС у м. Києві, та використаного контролюючим органом для визначення спірної суми податку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, Естонська,94, площею 0,0941га, кадастровий номер ділянки: 8000000000:88:014:0069, категорія земель «Землі житлової та громадської забудови», цільове призначення земельної ділянки «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва» складає - 3406318,23 грн.

В подальшому, наприкінці червня 2020 року до Державного земельного кадастру були внесені зміни до відомостей про код цільового призначення зазначених земельних ділянок, а саме код цільового призначення наведений як « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що відповідає за затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 Класифікації видів цільового призначення земель.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на час здійснення ГУ ДПС у м. Києві розрахунку нарахування позивачу до сплати сум земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік вид цільового призначення земельних ділянок позивача з кадастровими номерами 8000000000:88:014:0069, сформульований у відповідності до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, не був внесений до Державного земельного кадастру.

Відповідно до прим. 2 до таблиці № 1 додатка 3 до Рішення №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974, яке застосовується з 1 січня 2019 року) якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Наведене дає суду підстави для висновку, що оскільки вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель земельних ділянок позивача у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не був внесений до Державного земельного кадастру, а нормативна грошова оцінка земельних ділянок позивача складала 3406318,23 грн. то відповідачем обґрунтовано проведено розрахунок податкового зобов`язання на 2020 рік із застосування ставки податку 1% за період з 01.01.2020 по 29.06.2020.

Поряд з цим, суд встановив, а сторони не довели суду протилежного, що з дати внесення змін до Державного земельного кадастру (тобто, з 30.06.2020), та із врахуванням п. 286.1 ст. 286 ПК України, контролюючим органом для визначення сум земельного податку, що його мав сплатити позивач за період з 30.06.2020 по 31.12.2020, мала застосовуватись ставка податку 0,03% згідно з таблиці №1 до додатка 3 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого Рішенням №242/5629.

Так, відповідно до абз. 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Водночас в абз. 2 цього ж пункту ст. 286 ПК України визначено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Аналіз наведеної норми ст. 286 ПК України дає суду підстави для висновку, що у випадку встановлення контролюючим органом розбіжності (-стей) у відомостях, що були враховані при обрахунку фізичній особі земельного податку, то контролюючий орган зобов`язаний провести перерахунок попередньо нарахованої суми податку виходячи з достовірних та актуальних даних щодо бази оподаткування.

Як свідчать наявні у справі матеріали ГУ ДПС у м. Києві перерахунок сум земельного податку за 2020 рік, що їх мав сплатити ОСОБА_1 за період з 30.06.2020 по 31.12.2020 не проводили.

З огляду на наведене та враховуючи обсяг встановлених в ході розгляду цієї справи обставин суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 06.04.2020 №80625-3313-2615.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, у позовній заяві позивач просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Згідно акта приймання-передачі послуг від 29.09.2020 б/н, складеного відповідно до договору від 27.08.2019, адвокатом Руляковим В.В. надано позивачу наступні послуги: підготовка та подання позову (5 год.), опрацювання відзиву (1 год), підготовка відповіді на відзив (3 год.), ознайомлення з запереченнями (1 год.), підготовка додаткових пояснень (2 год.) , всього затрачено 12 год.

Згідно п.3.3. Договору, вартість послуг складає 1 год. - 1000 грн. Ціна послуг за актом складає 12 000 грн.

З виписки по надходженню коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 вбачається, що за правову допомогу позивачем ОСОБА_1 перераховано ОСОБА_2 лише 5000,00 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Інші витрати позивача на правову допомогу матеріалами справи не підтверджуються, а тому до задоволення не підлягають.

Згідно з ч. 1 і 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи копією квитанції від 15.07.2020 №8397 підтверджено, що за цим позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.

Враховуючи наведене, на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України присуджується до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.04.2020 за №80625-3313-2615..

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень)00 копійок за сплату судового збору та 5000 ( п`ять тисяч гривень) 00 копійок витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська